Культура Галицько-Волинської Русі

      "Повість про Куремсу і Бурундая" — одна зі складових частин літопису — описує напад татарського темника Куремси на Волинь 1256 р. і його наступника Бурундая, який у 1259 р. мав на меті знищити всі укріплення: "Прийшла звістка до князя Данила і до Василька, що наближається Бурундай, окаянний, проклятий. І засмутилися обидва брати. Бо Бурундай прислав послів з такими словами: "Якщо ви зі мною в мирі, зустріньте мене, а хто мене не зустріне — ті зі мною у війні..." Сказав Бурундай Василькові: "Якщо ви в мирі зі мною, to розкиньте всі свої міста". Лев розібрав Данилів і Стожок, а звідтіля пославши (людей) розібрав Львів. А Василько послав людей і розкинув Крем'янецьк і Лучеськ". 
    "Повість про Володимира Васильковича" охоплює події від 1267— 1268 pp. до 1289 р. У ній з великою повагою розповідається про князя — філософа, книжника, що був покровителем мистецтв, опікуном бідних і знедолених. Помер він у розквіті сил від невиліковної хвороби. 
    "Повісті про татарщину" висвітлюють Батиєве побоїще, мученицьку смерть у татарському стані чернігівського князя Михайла Всеволодовича, котрий згодом був зачислений православною церквою до лику святих. 
    Високу оцінку Галицько-Волинському літопису як твору історіографічному дали відомі російські історики Пипін та Ключев-ський. Польський історик А.Брюкнер писав: "...Свіже пластичне оповідання, епічність епізодів, демократизм, подібний, як в билинах, любов до правди, багатство й докладність переказів заставляє кожний народ завидувати Україніїїхронік..." 
    Наголосимо, що Галицько-Волинський літопис — не просто виклад історичних відомостей. Це й визначна пам'ятка українського "красного письменства". Його естетизм виявляється і в самій композиції твору, і в тому, як викладені окремі історичні факти, і в тонкому психологізмі. Свої моральні сентенції автор нерідко викладає у формі притч, звертається до поетики Біблії. 
    Сюжети Галицько-Волинського літопису слугували також основою багатьох прозових творів — романів О.Назарука "Осмо-мисл", І.Філіпчака "Іванко Берладник" і "Будівничий держави", С.Пушика "Галицька брама" та ін. 
    Отже, культура Галицько-Волинської Русі мала великий вплив на подальший культрурний розвиток України. їй належала істотна роль у збереженні національних традицій у роки, коли Україна, втративши державність, опинилася в становищі колонії, коли відносно України проводилась політика національної асиміляції як польської держави, так і Російської імперії. То ж цілком природно, що саме на землях колишньої Галицько-Волинської Русі сформувалась ідеологія національно-культурного відродження Вітчизни, речниками якої стали М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Голо-вацький — славетна "Руська трійця", І.Франко та Леся Українка, М.Грушевський і багато їхніх однодумців та сподвижників.

 

 

 

 

Висновок

Під час роздроблення України-Руси досягала зрілості формування нова етнічна єдність Східної Європи - українська народність. Доказом її розвитку може слугувати мова. Науково доведено, що основу лексики руської літературної мови, якою написані «Київський» і «Галицько-волинський» літописи, «Слово о полку Ігоревім» та інші літературні пам'ятки, склала народна мова місцевих племен, насамперед полян-русів, що згодом дістала назву української. Вже за часів розквіту Русі українська народна мова відігравала відчутну роль, впливала на офіційну церковно-слов'янську. He тільки простолюдини Києва, а й князі, які народилися й жили тут, користувалися українською мовою, яку б ми зрозуміли й сьогодні.[5] Отже, Галицько-Волинська держава — важливий етап в історії України. Вона зберегла, примножила і передала наступним поколінням державницьку, культурну і духовну спадщину Русі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Бойко В. Історія України. - К., 1997

2. Попович М. Нарис історії  культури України. - К., 1998

3. Українська та зарубіжна  культура. - К., 2000