Культура епохи Середньовіччя

У 476 р. племена вандалів розгромили Рим, західна Римська імперія припинила своє існування, в історії людства почалася епоха Середніх віків. Авторами такої назви епохи стали італійські гуманісти XVI ст., позначивши ним тисячолітню епоху в розвитку Західної Європи між античністю (”античність” - це також термін гуманістів) та Новим часом, як вони позначали свою епоху. Воно вміщує майже п’ятисотрічний період в історії Європи - так звані “Темні віки” - V - X ст. Це був час, коли на руїнах Римської імперії важко і повільно народжувалося нове християнське суспільство. Це була епоха Великого переселення народів, коли молоді варварські народи, племена германців, готів, франків, шукаючи нової долі, заповнили простори Європи, створюючи та швидко втрачаючи свої нові держави; коли Карл Великий заснував могутню Франкську імперію, спадкоємницю Риму, що проіснувала фактично до верденського розподілу її на 3 частини у 843 р.