Комунікативні ознаки культури мовлення. Мовні норми

Нормативним є мовлення:

1) що відповідає системі мови, не суперечить її законам;

2) в якому варіант норми володіє  новими семантико-стилістичними  можливостями, увиразнює, уточнює контекст, дає додаткову і вичерпну інформацію;

3) в якому не допущено стилістичного (і стильового) дисонансу;

4) в якому доречно обгрунтовані  застосовані норми з іншого  стилю;

5) в якому не допущене зміщування  норм різних мов під впливом  білінгвальної мовленнєвої практики. 
Розрізняють наступні норми: 

• орфоепічні – регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів; 
• графічні - правильна передача звуків на письмі;
• орфографічні -  грамотне написання слів та їх частин;  
• лексичні – встановлюють правила слововживання;
• граматичні – передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень;    
• стилістичні - доречний відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування;
• пунктуаційні – регулюють вживання розділових знаків. 
  

Норми характеризуються системністю, обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми з часом можуть змінюватися. У зв’язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові. 
У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови. 
Культура усного й писемного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало володіти мовними нормами і послідовно дотримуватися їх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Мовні норми— сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовних норм — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Палихата Е.Я. Культура наукового  і ділового мовлення / Е. Я. Палихата.  – Тернопіль: ТДПІ ,1997. – 132 с.

 2.Словник-довідник з культури української мови [ уклад. Д. Гринчишин ]. – К.: Знання, 2004. – 367с.

3. Гуць М.В. Українська мова у  професійному спілкуванні : навч. посіб. /

Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. – К. : BeeZone,2004. – 336 с.

4. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування / З. О.Мацюк,

Н. К. Станкевич. – К. : Каравела, 2006. – 352 с

5. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. /

Н. П. Волкова. - К.: Академія, 2006. - 256 с.

6. Радевич-Винницький Я.К. Етикет і культура спілкування / Я. К. Радевич-Винницький – 2-ге вид.– К. : Знання, 2006.– 291с.