Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми

До того ж, кримінально-правова норма - це правило, яке викладено одночасно в статтях як Загальної так і Особливої частини кримінального законодавства, ознаки складу злочину закріплені в обох частинах Кримінального Кодексу. При цьому положення Загальної частини поширюються на всі статті особливої частини Кримінального Кодексу. Тому навіть при конкуренції, статті загальної частини не конкурують. Конкуренція може виникати між статтями Особливої частини Кримінального Кодексу України [17 с. 269].

 

 

 

1.3 Конкуренція і суміжно правові  явища

З'ясування поняття конкуренції в кримінальному праві передбачає визначення місце цього поняття в системі правових категорій, його відмежування від подібних явищ. Такими явищами виступають:

1) колізія статей закону;

2) множинність злочину;

3) суміжність статей кримінального  закону.

Для всіх них характерно, що скоєне насправді чи лише на перший погляд, підпадає під ознаки двох чи більше правових норм, викладених в різних статтях Особливої частини Кримінального Кодексу [18 с. 41].

Відмінність колізії від конкуренції кримінально-правових норм проявляється в тому, що у кожного із цих правових явищ притаманні свої певні ознаки.

Для колізії характерними є такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації; 2) таке співвідношення між статтями закону, правовими нормами, коли одна із них суперечить іншій; 3) наявність однієї статті повністю виключає дію іншої; 4) виявляється незалежно від того, чи застосовується стаття до конкретної життєвої ситуації; 5) долається шляхом змін в законодавстві або на підставі колізійних правил.

Для конкуренції при співвідношенні цих понять характерні такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації; 2) статті одна одній не суперечать; 3) конкуруючі статті закону існують паралельно; 3) виявляється лише в ході правозастосування; 4) вирішується на підставі правил подолання конкуренції.

Виходячи з викладеного слід підтримати в літературі позицію, згідно з якої колізія норм права, та їх конкуренція взаємопов'язані, але не ідентичні поняття, які не слід ототожнювати.

Співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів має вирішуватися виходячи з таких засад:

- конкуренція статей кримінального  закону виявляється при кваліфікації  одного діяння щодо якого має  бути застосована одна із конкуруючих  між собою статей;

- сукупність злочинів передбачає  наявність двох чи більше складів злочинів, кожний із яких передбачено окремою статтею Особливої частини

Кримінального Кодексу. При кваліфікації множинності злочинів застосовується дві чи більше статті Особливої частини. Таким чином, сукупність злочинів пов'язана із сукупністю статей Особливої частини, якими вона передбачена. Кваліфікація за сукупністю пов'язана із застосуванням кількох кримінально-правових норм, а не з вибором якоїсь однієї статті, як це має при конкуренції [15 с. 189-190].

Співвідношення конкуренції статей кримінального закону та їх суміжності характеризується тим, що суміжні статті закону мають розмежувальні ознаки, за якими можна провести різницю між ними. Спільність суміжних статей лише зовнішня - при більш детальному аналізі виявляється різниця між ними. Одне й те ж саме діяння не може підпадати під ознаки кількох суміжних статей особливої частини Кримінального Кодексу, які відрізняються між собою. Адже посягання не може становити собою одночасно крадіжку і шахрайство, вони не може бути учинено разом умисно і через необережність. На відмінно від цього конкуренція статей кримінального закону передбачає, що діяння одночасно підпадає під ознаки, закріплені в кількох статтях Особливої частини Кримінального Кодексу.

Про те, що має місце саме конкуренція статей особливої частини Кримінального Кодексу, а не їх суміжність можна говорити на підставі уявного включення цих статей, тобто почергово припустити, що кожна окрема стаття взагалі не існує. Якщо у випадку відсутності якоїсь із статей діяння не може бути кваліфіковано за іншими, то маємо справу із суміжними статтями. У випадку, коли діяння пори відсутності однієї із статей все одно підлягає кримінально-правовій кваліфікації, а при відсутності цієї іншої - кваліфікується за тією, відсутність якої припускається раніше, то наявну конкуренцію статей Особливої частини Кримінального Кодексу [20 с. 52-53].

Отже конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей Особливої частини, які одночасно передбачають діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації. Вирішення питань конкуренції передбачає з'ясування того, яка ж із статей повинна бути застосована у даному випадку.

Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. Об'єктом конкуренції визнають кримінально-правові норми.

Конкуренція кримінально-правових норм являє собою зумовлену наявність у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипову ситуацію в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві або більше кримінально-правові норми.

 

РОЗДІЛ 2 ВИДИ КОНКУРЕНЦІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

2.1 Види конкуренції кримінально-правових  норм в юридичній літературі

Існують два основних види конкуренції кримінально-правових норм:

а) конкуренція загальної і спеціальної норми;

б) конкуренція частини і цілого.

Конкуренція загальної і спеціальної норми визначають відносини між двома такими нормами, склад однієї з яких має всі ознаки складу іншої, яка є більш загальною, і має, крім того, додаткову ознаку [19 с. 16].

У такій конкуренції знаходяться між собою, наприклад, норми зловживання службовим становищем (ст. 364 КК) і притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК). Останнє діяння є різновидом зловживання службового становищем. Воно виділено в самостійну норму по спеціальному суб'єкта і специфічному способу вчинення злочину. Його суб'єктом є встановлений порядок правосуддя як частина, різновид об'єкта більш загального службового злочину - нормальної діяльності апарата державного управління. Вчинення злочину - незаконний арешт і затримання - також є різновидом зловживання владою або службовим становищем. Суб'єкт і суб'єктивна сторона складу злочину, вказаного в спеціальній нормі, повністю співпадають із складом службового злочину [2].

При конкуренції загальної і спеціальної кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма.

Якщо діяння, яке кваліфікується, має ознаки складу, вказаного в спеціальній нормі, підлягає застосування спеціальна, а не загальна норма.

Різновидом конкуренції загальних і спеціальних норм є конкуренція між нормами, які передбачають основний, кваліфікований чи привілейований склад злочину.

Кваліфікований і привілейований склади мають всі ознаки основного і, крім того, мають спеціальні відмінні ознаки обтяжуючі або пом'якшуючи відповідальність на рівні кримінально-правової оцінки. Згідно наведеного правила, при конкуренції такого виду застосовуються кваліфіковані або привілейовані склади, а при конкуренції між ними - останні. Це можливо в ситуації, коли діяння підпадає під ознаки і кваліфікованого, і привілейованого складу [8 с. 74].

Наприклад, при вчинені вбивства суміжних складів кілька: вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК) - простий склад, вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК) - кваліфікований склад, вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) - привілейований склад. За наявністю в діянні тільки обтяжуючих обставини, то склад буде привілейованим. Якщо ж у ньому є і ті, і інші обставини, то вибір при кваліфікації повинен бути на користь на користь привілейованого складу. Так вбивство. Вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), але з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), повинно кваліфікуватися за ознаками привілейованого складу, тобто по ст. 116 КК [1].

Розрізняється конкуренція частини і цілого по окремих елементах чи групі елементів злочину: об'єкта, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні.

Конкуренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеній в іншій нормі КК. Наприклад, склад, що передбачає перевищення службових повноважень (ст. 365 КК), у випадку, якщо діяння виразилося в нанесенні середньої тяжкості шкоди, здоров'ю, конкурує по об'єктам з загальним кримінальним складом умисне спричинення шкоди здоров'ю (ст. 122 КК). Об'єкт. Зазначений у загальній нормі - здоров'я особи охоплюється об'єктом спеціального злочину - проти інтересів державної служби, є його частиною. Оскільки склад службового злочину передбачає більше число ознак об'єкта, вчинене підлягає кваліфікації тільки як службовий злочин за наявності в діянні всіх ознак цього складу.

Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми КК збігаються по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.

Різні склади крадіжок можуть конкурувати по наслідках. Діяння, що збігаються між собою по всіх інших ознаках, за винятком наслідків, кваліфікується по тій нормі, яка передбачає найбільш тяжкий результат.

За наявності в діянні інших ознак крадіжки, не пов'язані з наслідками, але, підпадають під склади злочину меншої тяжкості (під частини 1, 2 ст. 185 КК), вони також ставляться в вину, враховуються при враховуються при формулюванні обвинувачення, але додаткові оцінки не вимагають: вчинення кваліфікується лише по ч. 3 ст. 185 КК.

Конкуренція по об'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. У конкуренції по меті знаходяться, наприклад, дезертирство і самовільне залишення частини як злочину проти порядку несення військової служби (ст. 408 і 407 КК).

Представлені в них склади можуть співпадати за всіма ознаками, за винятком мети, яка вказана тільки для дезертирства. Причому спеціальна мета дезертирства може поглинати всі інші цілі ділянки, які можуть мати місце як при дезертирстві, так і при самовільному залишенні частини [9 с. 27-28].

 

2.2 Способи вирішення конкуренції  кримінально-правових норм

Вироблену у правовій науці систему форм та засобів вирішення колізії правових норм можна узагальнити таким чином:

1. Усунення колізій правових  норм: а) відміна всіх крім однієї з норм, що знаходиться в колізії б) уточнення предмету регулювання правових норм; в) відміна всіх правових норм, що знаходяться в колізії.

2. Подолання колізії правових  норм а) тлумачення правових норм; б) право положення; в) колізійні норми; г) колізійні принципи.

Можна зробити припущення про придатність деяких з наведених форм вирішення нормативних колізій для вирішення питань кваліфікації злочину при конкуренції кримінально-правових норм.

При цьому, слід мати на увазі, що конкуренцію кримінально-правових норм повністю усунути неможливо, хоча в теорії кримінального права робляться такі пропозиції. Конкуренція кримінально-правових норм є об'єктивним явищем, яке проявляється в ході застосування норм до життєвих випадків. Передумовою виникнення конкуренції є стан законодавства - наявність декілька кримінально-правових норм, які розраховані на регламентацію одних і тих самих суспільних відносин, або, іншими словами, одна й та сама ситуація підпадає під дію декількох норм.

Отже, доцільно визнати формою вирішення конкуренції кримінально-правових норм її подолання.

Засоби подолання конкуренції кримінально-правових норм можна визнати як юридичні інструменти, за допомогою яких вирішується питання про вибір однієї норми з кількох, що поширюються на даний випадок і претендують на застосування до нього.

Конкуренція кримінально-правових норм долається за допомогою таких засобів:

1) колізійна норма - формально визнане  та нормативно закріплене в  кримінальному законодавстві правило  кваліфікації злочину при конкуренції кримінально-правових норм.

2) право положення - сприйняте практикою  та об'єктивне в актах правозастосування  правило подолання конкуренції  кримінально-правових норм певного  виду;

3) теоретичне правило - вироблена  теорією кримінального права та науково обґрунтована рекомендація спеціалістів в галузі кримінально-правової кваліфікації по вибору кримінально-правової норми у випадках конкуренції певного виду.

В теорії права одним із способів подолання суперечностей правового регулювання називають тлумачення правових норм. Однак з цього приводу, враховуючи специфіку конкуренції кримінально-правових норм та її відмінність від колізії, більш вдалим дається твердження про те, що при кваліфікації виходячи з одного закону вже усвідомлених і витлумачених, інакше недовго дійти до того, що закон «підганяється» під конкретний випадок. Тому, видається, тлумачення правових норм як процес з'ясування їх змісту не може визнаватися способом подолання конкуренції кримінально-правових норм як нетипової ситуації при кваліфікації злочинів.

Важливим є питання про ієрархію та взаємодію вказаних засобів, в якій послідовності до них потрібно звертатися, як вони взаємообумовлені у взаємозв'язку.