Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми

ВСТУП

Актуальність теми. Курс на створення правової держави зумовлює значні законодавчі роботи, у тому числі і у галузі кримінального права, необхідність забезпечення внутрішньої єдності правових норм, їх збалансованість та узгодженість. Актуальність теми також полягає у тому, що не визначені чітко види конкуренції кримінально-правових норм, наводяться спірні судження про правила подолання окремих видів конкуренції. Саме тому на цей час тема конкуренції та колізії кримінально-правових норм є актуальною і підлягає подальшому дослідженню і вивченню.

Поряд із узгодженістю самих правових норм, зокрема норм кримінального закону, необхідно також узгоджено здійснювати їхню реалізацію. Особливу складність у реалізації кримінального закону викликають нетипові ситуації його застосування, однією з яких є конкуренція кримінально-правових норм.

Проте наявні теоретичні розробки конкуренції кримінально-правових норм далеко не вичерпала даної проблеми. В літературі висловлюють різні позиції стосовно видів конкуренції, неоднозначно визначається її поняття, наводяться спірні судження про правило подання окремих видів конкуренції.

В чинному законодавстві правила кримінально-правової кваліфікації взагалі, і кваліфікації при конкуренції норм зокрема, жодним чином не регламентована. Судова практика частково заповнює відсутність законодавчого регулювання та незакінченість теоретичних концепцій, формулюючи ті чи інші правила вирішення конкуренції, однак вони не завжди мають стабільний та одностайний характер.

Метою є з'ясувати яка розробка цілісної несуперечливої концепції застосування кримінального закону при конкуренції кримінально правових норм, що містять в собі встановлення поняття конкуренції кримінально правових норм, її видів, а також, способів і правил вирішення конкуренції.

Відповідно до поставленої мети у курсовій роботі вирішується такі завдання:

- аналіз ознак які притаманні  для конкуренції кримінально-правих  норм;

- формулюється поняття конкуренції  кримінально-правових норм та  співвідношення цього правового  явища із суміжними поняттями та явищами;

- встановлюється критерії класифікації  конкуренції кримінально-правових  норм на види, встановлюється  види цього правового явища;

- аналізується практика застосування  закону при конкуренції кримінально-правових  норм, виявляються типові помилки, що зустрічаються у практичній діяльності.

Об'єктом дослідження є конкуренція кримінально-правових норм як явища, яке має місце при кримінально правові кваліфікації, види конкуренції кримінально-правових норм та правила подолання цієї нетипової ситуації правозастосування.

Предметом дослідження є норми кримінального законодавства України, проекти відповідних нормативних актів, правозастосовна практика.

 Проблему конкуренції кримінально  правових норм досліджували такі  вчені М. І. Блум, Б. С. Волкова, С. С. Алексеєва, М. І. Бажанова, М. І. Ковальова, Л. А. Луць, В. Я. Тація, І. А. Галагана, І. О. Зінченко, В. В. Лазарєва, А. І. Марцева.

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА КОЛІЗІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

1.1 Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми

Термін «колізія» походить від лат. collisio — зіткнення протилежних сил, устремлінь чи інтересів. В праві під колізією звичайно розуміють таке співвідношення між двома чи більше юридичними положеннями, коли вони спрямовані на регламентацію одного і того ж питання, але по різному його вирішують. Тому застосування одного з них виключає застосування іншого, з кількох правоположень, які перебувають у колізії, слід визначити лише одне, яке є чинним.

Походження та значення терміна «конкуренція». Термін «конкуренція» походить від лат. concur ere, яке означає бігти разом (наввипередки); стикатися, змагатися, зіштовхуватися. Сучасні словники української мови слово «конкуренція» визначають як: 1) боротьбу між товаровиробниками за вигідні умови виробництва та збуту товарів;

2) суперництво між окремими особами, заінтересованими в досягненні  певної мети кожен для себе. Таким чином, врахування походження  та семантичного значення слова  «конкуренція» дає підстави вважати, що ним позначається суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів, змагання, змагальність, боротьба, суперництво. Конкуренція як правове поняття означає наявність кількох правових положень, які «претендують» на застосування до певного випадку. При цьому суперництво між ними полягає лише у ході їх застосування до конкретних фактичних обставин. Поза правозастосуванням вони між собою не суперечать, можуть існувати одночасно.

Об'єкт колізії та конкуренції в кримінальному праві. Визначити об'єкт колізії та конкуренції означає встановити між чим (якими предметами, процесами) виникають відповідні явища. З'ясування питання про об'єкт колізії та конкуренції є передумовою розв'язання інших проблем, зокрема, про їх види та про правила вирішення. Питання про об'єкт колізії в кримінально-правовій теорії спеціально не висвітлювалося. Зі змісту публікацій випливає, що поняття колізії, звичайно, використовується в аспекті визначення того, статті (частини статей, пункти) яких нормативно-правових актів мають пріоритет при правозастосуванні. Тобто, об'єктом колізії визнаються нормативно-правові акти та їх структурні елементи (розділи або глави, статті, їх частини чи пункти). Такий підхід видається правильним. Уточнюючи його, можна вказати, що у відносинах колізії можуть перебувати:

- статті різних нормативно-правових актів (кримінального закону та актів інших галузей законодавства);

- статті, які відносяться до різних частин (Загальної та Особливої) одного кримінального закону.

Положення, викладені в окремих структурних елементах статей (частин статей) Загальної та Особливої частини КК. Вчені ж, які аналізують конкуренцію в праві, це поняття використовують здебільшого для характеристики тих випадків, коли діяння передбачене (охоплюється) одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню. Таким чином, об'єктом конкуренції найчастіше визнаються кримінально-правові норми. Уважний погляд на відповідну проблему свідчить, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати об'єктом конкуренції. Адже кожна правова норма (як юридичний феномен, що виражає суть правила поведінки вже вказувалося вище), правова норма в цілому, її поділ на окремі елементи відбувається лише в ході теоретичного аналізу, а не у зв'язку з правозастосовною діяльністю. Крім того, під час кваліфікації відбувається зіставлення фактичних ознак вчиненого з ознаками диспозиції статті (статей) КК, а не структурними елементами правової норми. Не можна абстрагуватися поза тим, що в цілому ряді випадків при кваліфікації береться до уваги не лише диспозиція, а й санкція статті КК. Також неприйнятним видається визнання об'єктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину — це абстрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочинів не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою. Не виступають об'єктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковане самостійно і окремо від інших діянь. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, чи становить воно самостійний злочин (чи інше діяння, передбачене кримінальним законом), чи елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішуються. Виходячи з викладеного, об'єктом конкуренції пропонується визнавати статті кримінального закону (їх частини, пункти). Саме щодо них виникає проблема вибору — визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно «претендують» на застосування до конкретних випадків. З викладеного можна зробити висновок, що колізія та конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей (частин статей, пунктів статей) нормативно-правових актів, які одночасно передбачають (охоплюють) діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації. Вирішення ж питань колізії або конкуренції передбачає з'ясування того, яка ж із статей (частини статей, пунктів статей) повинна бути застосована в даному випадку або статтям якого із законів чи частин одного закону слід віддати перевагу.

Колізія, конкуренція і суміжні правові явища. З'ясування поняття конкуренції в кримінальному праві передбачає визначення місця цього поняття в системі правових категорій, його відмежування від подібних явищ. Такими явищами виступають:

- колізія статей закону;

- множинність (а саме, сукупність) злочинів.

Суміжність статей кримінального закону. Для всіх них характерно, що скоєне насправді чи лише на перший погляд підпадає під ознаки двох чи більше правових норм, викладених у різних статтях (частинах, пунктах статей) Особливої частини КК. Визначення співвідношення понять «конкуренція» та «колізія» має важливе значення насамперед для з'ясування того, якими (одними й тими ж, чи різними) правилами слід керуватися при визначенні статті (статей) КК, що підлягає застосуванню. При цьому можливі, принаймні, такі варіанти:

- якщо це явища збігаючі, але позначені різними термінами (інакше кажучи, якщо конкуренція і колізія — це одне і те ж саме), то подолання конкуренції і колізії має відбуватися з використанням одних і тих же правил, тобто, не існує окремих правил правозастосування при конкуренції та у випадку колізії;

- коли одне із цих понять ширше за обсягом і охоплює собою інше, то, відповідно, правила одного виду мають підпорядковуватися іншим;.

У випадку, якщо ці явища хоча й однопорядкові, але не тотожні, то існують окремі, самостійні правила подолання колізії та конкуренції в кримінальному праві. Співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів має вирішуватися виходячи з наступних засад: конкуренція статей кримінального закону має місце при кваліфікації одного діяння, щодо якого має бути застосована одна із конкуруючих між собою статей.

Сукупність злочинів передбачає наявність двох чи більше складів злочинів, кожний із яких передбачений окремою статтею (частиною, пунктом статті) Особливої частини КК. При кваліфікації множинності злочинів застосовуються дві чи більше статті (частини, пункти статті) Особливої частини. Таким чином, сукупність злочинів пов'язана із сукупністю статей Особливої частини, якими вона передбачена. Кваліфікація за сукупністю пов'язана із застосуванням кількох кримінально-правових норм, а не з вибором якоїсь однієї статті, як це має місце при конкуренції. Співвідношення конкуренції статей кримінального закону та їх суміжності характеризується тим, що суміжні статті закону (чи передбачені ними суміжні склади злочинів) мають розмежувальні ознаки, за якими можна провести різницю між ними. Спільність (подібність, схожість) суміжних статей лише зовнішня — при більш детальному аналізі вбачається різниця між ними. Одне і те ж діяння не може підпадати під ознаки кількох суміжних статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК, які відрізняються між собою. Адже посягання не може становити собою одночасно крадіжку і шахрайство, воно не може бути вчинене разом умисно і через необережність. На відміну від цього конкуренція статей кримінального закону передбачає, що діяння одночасно (і насправді, а не лише через недостатньо глибокий аналіз) підпадає під ознаки, закріплені в кількох статтях Особливої частини КК. Про те, що має місце саме конкуренція статей Особливої частини КК, а не їх суміжність, можна говорити на підставі уявного виключення цих статей, тобто, треба почергово припустити, що кожна окрема стаття взагалі не існує. Якщо у випадку відсутності якоїсь із статей діяння не може бути кваліфіковане за іншими (через відсутність ознак складу злочину), то маємо справу із суміжними статтями. У випадку, коли діяння при відсутності однієї із статей все одно підлягає кримінально-правовій кваліфікації (за іншою статтею), а при відсутності цієї іншої — кваліфікується за тією, відсутність якої припускалася раніше, то наяву конкуренція статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК.

1.2 Об'єкт конкуренції в кримінальному  праві

Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. З'ясувати питання про об'єкт конкуренції є передумовою розв'язання інших проблем, зокрема про її види та правила вирішення.

В кримінально-правовій літературі це питання спеціально не висвітлюється. Її аналіз показує, що вчені які аналізують конкуренції в праві, це поняття використовують здебільше для тих випадків, коли діяння передбачено одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню. Таким чином об'єктом конкуренції звичайно визнають кримінально-правові норми.

Уважний погляд на цю проблему показує, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати об'єктом конкуренції. Адже кожна правова норма індивідуальна, відрізняється від інших однією чи кількома ознаками. Тому діяння не може охоплюватися одночасно кількома нормами.

Таке охоплення результат недостатньо вдалого викладення норм в законі, використання в ньому термінів, які різні за об'ємом, допускається неоднозначне тлумачення внаслідок, чого виникає ілюзія тотожності кількох норм чи того, що діяння охоплюється одночасно двома чи більше нормами. Насправді ж кожне діяння може підпадати під ознаки лише однієї норми.

Саме це положення і лежить в основі вирішення питань конкуренції, коли в ході тлумачення з'ясовується, яка ж саме норма підлягає застосуванню. Якби норми конкурували між собою, то кожна із них як рівнозначні і рівноцінна претендувала на застосування.

Також неприйнятним вважається визнання об'єктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину - це абстрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочину не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою.

Не виступають окремим об'єктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковано самостійно і окремо від інших. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, становлять вони самостійний злочин, чи становлять собою елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішується.

Виходячи з викладеного, об'єктом конкуренції пропонують визнати статті кримінального закону. Саме щодо них виникає проблема вибору - визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно претендують на застосування до конкретних випадків.