Кримінологічні аспекти незаконного обігу наркотичних речовин

      З метою сприяння поширенню кримінологічних знань  серед  населення,  а

також використання досягнень цієї науки  у  справі  запобігання  злочинам  в

Україні  у  травні  1998  p.  була  створена  Кримінологічна  асоціація.  Ця

громадська  організація об'єднує кримінологів та інших  фахівців,  професійна

діяльність  яких пов'язана з протидією злочинності. 26 травня 1998  p.  в  м.

Києві відбулася установча конференція  цієї Асоціації, в  якій  взяли  участь

понад 160 учасників — провідних вчених Національної академії  наук  України,

Академії  правових наук України, Національної юридичної  академії України  ім.

Ярослава  Мудрого,   Національної   академії   внутрішніх   справ   України,

Національного  університету  ім.  Тараса  Шевченка,  Одеської   національної

юридичної академії, а також керівний склад  правоохоронних органів і  установ

юстиції,  представники  правозахисних  організацій  та   інших   громадських

об'єднань. Учасники конференції прийняли  статут  Кримінологічної  асоціації

України та сформували її керівні органи. Кримінологія,  як  галузь  наукових  знань,  довела  своє   право   на самостійне існування. Ще в 70-ті роки їй  вдалося  відстояти  цю  позицію  у дискусіях з криміналістами, які довгий  час  стверджували,  що  кримінологія має бути складовою частиною науки кримінального права. В  Україні,  як  і  в зарубіжних  державах,  кримінологія   нині   розглядається   як   самостійна соціально-правова наука, галузь знань про  злочинність  та  засоби  протидії їй. Кримінологічні знання містять у собі значною мірою теоретичні  положення юриспруденції,  розроблені  відповідними  галузями  права  —   кримінальним, адміністративним, конституційним, фінансовим,  трудовим  тощо.  Боротьба  зі злочинністю ведеться на правовій основі, що є юридичною гарантією того,  що протидія злочинності буде здійснюватися в рамках закону з  дотриманням  прав і свобод громадян. В Україні  нині  проводиться  низка  кримінологічних  досліджень,  які охоплюють  такі  важливі  проблеми,  як  теорія  і   практика   профілактики

злочинів; значення "фонових" явищ у генезисі злочинності; аналіз  кількісних

та  якісних показників злочинності;  вдосконалення  організації  та  методики

кримінологічних досліджень; вивчення  суб'єктивних  детермінантів  суспільне

небезпечних діянь; узагальнення позитивного досвіду попередження злочинів  у зарубіжних країнах тощо. У цьому напрямі плідно працюють  відомі  вітчизняні кримінологи — Ю. В.  Александров,  В.  І.  Борисов,  В.  В.  Голіна,  В.  О. Глушков, І. М. Данишин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О.  М. Костенко,  І.  П.  Лановенко,  П.  П.  Михайленко,  М.  І.  Мельник,  С.  А.

Тарарухін, І. К. Туркевич та ін. Їхні теоретичні пошуки сприяють  подальшому

розвитку  української кримінологічної науки.

     Не  залишаються  поза  увагою  і  дослідження,  які  мають  прикладний

характер. Так, у країні запроваджується кримінологічна  експертиза  проектів

законодавчих  та інших нормативних  актів;  державна  автоматизована  система

кримінологічної інформації (ДАСКІ); розробляються  сучасні  форми  і  методи

боротьби  з  кілерством,  захопленням заручників,  тероризмом,   здирством;

створюються   науково-прикладні   програми   з    використанням    досягнень

економічної  науки  щодо  попередження  господарських  злочинів  з  ознаками

корупції  та відмивання "брудних" грошей.

      Вітчизняні кримінологи здійснили чималу роботу з підготовки  Державної

програми  боротьби зі злочинністю на  1993—1996  роки,  Комплексної  цільової

програми  боротьби зі злочинністю в Україні  на 1996— 2000  роки,  Комплексної програми профілактики злочинності на 2001— 2005 роки  та  низки аналогічних регіональних програм. Після  прийняття  нових   кодексів   —   кримінального,   кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого —  планується  прийняти  Закон  "Про попередження  (профілактику)  злочинів",  в  якому  мають   бути   визначені пріоритетні напрями боротьби зі  злочинністю в Україні,  уточнено  основні завдання профілактичної діяльності, визначені її суб'єкти із зазначенням їх компетенції, об'єкти і види попереджувальних заходів, підстави  та  юридичні гарантії їх застосування тощо. Кримінологічна наука повинна  мати  у  своєму  розпорядженні  повні  й

достовірні  дані про злочинність і злочинців, що  вчиняють  злочини.

     Важливим  культурно-виховним   заходом   профілактики   наркоманії   є

організація дозвілля молоді. Місцевій владі треба  активніше  створювати  за

місцем  проживання і  при  навчальних  закладах  школи  здоров'я,  спортивні

секції  та інші гуртки, розширювати мережу клубів за інтересами,  бібліотек,

музичних  і художніх шкіл, вирішити питання  про їх відвідування на пільгових

умовах.

      Згідно з  Постановою  Кабінету  Міністрів  України  "Про   обов'язковий

профілактичний  наркологічний огляд і порядок  його проведення"  здійснюється

огляд осіб із груп ризику. Але в цілому форми надання  допомоги  хворим  на

наркоманію  у  медичних  закладах  як  загального,  так  і  закритого  типу

потребують  удосконалення. 

      Серед правових заходів боротьби  з наркоманією  велике  значення  мають

названі вище закони,  які  стали  серйозним  кроком  уперед  в  регулюванні

проблем, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків. Ці закони  відповідають

міжнародним стандартам і  в  той  же  час  враховують  нинішню  ситуацію  в

Україні.  Зараз  у  Верховній  Раді  розглядається   проект  Закону   "Про обов'язкове лікування хворих на алкоголізм та наркоманію".  Його  прийняття

дасть  змогу  значно  покращити  наркотичну  ситуацію  шляхом   активізації

профілактичних  заходів. Серйозно посилена  кримінально-правова  боротьба  з

незаконним  обігом  наркотиків.  До  Кримінального  кодексу  введена  низка

спеціальних норм про відповідальність за контрабанду  наркотичних  засобів,

психотропних  речовин або прекурсорів, незаконне  їх  виготовлення  та  збут

тощо.

      Органи внутрішніх справ у  своїй профілактичній роботі  аналізують дані,

що  характеризують як злочинців, так і  споживачів наркотиків,  фактори,  які

обумовлюють  порушення  антинаркотичного  законодавства.  Збиранням   таких відомостей повинні займатися всі служби міліції. Відповідна інформація  має надходити і від  органів  охорони  здоров'я,  освіти,  керівників  трудових

колективів, громадськості.

       Індивідуальна профілактика наркоманії  здійснюється  щодо  осіб,  які

  зловживають наркотиками  і   в  діях  яких  відсутні  ознаки  злочину,  але,

  виходячи з їхньої антисуспільної поведінки, є імовірність його  вчинення.

  Наркомани "прогресують" поступово  і зазвичай проходять такі стадії:

1) нездорового інтересу до наркотиків, їх виготовлення  і споживання (група відносного ризику); 

       2) перебування у середовищі  наркоманів,  схвалення їх  поведінки,  разові прийоми наркотиків (група підвищеного ризику);

       3) вживання наркотиків більш-менш  постійно, але ознаки наркоманії  ще відсутні (група тих, хто зловживає наркотиками);

       4)  формування  хворобливої   психічної  і фізичної  залежності   від наркотиків (група хворих на наркоманію).

       Очевидно, що починати профілактику  необхідно  з  представників  групи відносного ризику, оскільки вона буде найбільш ефективною.

       Профілактика має проводитись  за  планом  з  урахуванням   рекомендацій

  лікаря-нарколога  або  за  його  безпосередньої  участі.   Щодо   виявлених наркоманів,  то  першочерговим  заходом  мусить  бути  їх  направлення   на лікування з подальшою профілактикою. Роботу з особами, які  перебувають  на профілактичному обліку,  треба  проводити  диференційовано,  враховуючи  їх позитивні  і  негативні  якості.  При  цьому   методи   виховання   повинні поєднуватися з медичним  і  правовим  впливом.  Індивідуально-профілактичні заходи передбачають:

      1) нагляд за поведінкою і   способом  життя  особи,  яка   перебуває  на

профілактичному  обліку,  реагування  на  її  правопорушення,  пов'язані   з

наркотиками;

      2)  здійснення   оперативно-профілактичних   заходів   щодо   осіб   з

найближчого оточення  профілактивного,  які провокують  його  на  вживання наркотиків чи інших одурманюючих засобів або вчинення злочинів.

      Попередження  наркоманії  потребує  ретельного   аналізу   оперативної

обстановки  на території, де мають місце нелегальний  обіг наркотиків  та  їх

немедичне  вживання.   Вивчаються   чинники,   що   обумовлюють   порушення

антинаркоманійного законодавства та особи,  які його  порушують.  Головним

завданням при цьому є усунення даних  чинників,  або,  принаймні,  Часткове

перешкодження їх негативному впливу.  Особливу  увагу треба звернути  на роботу з батьками, які  мають  підлітків  з  ознаками  вживання  наркотиків (сліди уколів на тілі, поява шприців, різке схуднення, блиск очей, постійне ковтання слини тощо).

 

 

 

ВИСНОВКИ

     Фахівці стверджують, що реальний стан справ у сфері незаконного обігу наркотиків перебуває у більш загрозливому стані, ніж воно відбивається в офіційній статистиці. Сама «природа» подібних злочинів, що припускає наявність цілого ланцюжка дій та учасників (виробник - оптовий покупець - св - споживач), зумовлює появу та функціонування організованих злочинних співтовариств.

     Чималий вплив на стан злочинності робить і «природа» наркоманії. 52% опитаних наркоманів вважає, що споживач наркотиків повинен вишукати будь-які шляхи придбання наркотиків. Спеціальний підрахунок показує, що як мінімум 36% наркоманів за своїм матеріальним становищем змушені шукати кримінальний джерело доходу. За даними фахівців, кожен наркоман залучає до вживання наркотиків як мінімум ще 4-х осіб, а на кожного виявленого наркомана припадає в середньому 10-12 невиявлених.

    Стрімке поширення наркотиків у сучасному світі - це глобальне загальнолюдське лихо. За даними ООН сьогодні вже більше 200 мільйонів чоловік мають досвід споживання наркотичних засобів.

     Вже немає жодної країни, яку в тій чи іншій мірі не торкнулися б проблеми, пов'язані з незаконним поширенням наркотиків. У цих умовах боротьба з організованою наркозлочинністю, підрив економічних основ наркобізнесу, протидія зловживанню наркотиками, створення умов для лікування і реабілітації наркозалежних, профілактика наркоманії та поширення наркотиків стають одними з найважливіших, пріоритетних напрямів державної політики.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Кузнєцова Н.Ф. «Проблемы криминологии». – М, 2001.

2.Зелінський А. Ф, Кримінологія: Курс лекцій. - Харків, 2000.

3.«Криминология». Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. - М., 2003.

4.«Кримінологія:» Підручник для навчальних закладів МВС України / В.Г. Лихолоб, В.П. Филонов, О.И. Коваленко, А.Е. Михайлов. - К.; Донецьк, 2004.

5.«Криминология. Учебник для юридических ВУЗов». Под общ. Ред. А.И. Долговой. – М., НОРМА, 1997.

6.«Криминология», Шнайдер Г.И. . - М., 2001.

7.«Кримінологія», Г.С. Семаков курс лекцій. – К., 2001.

8.„Курс кримінології” під редакцією д.ю.н. профксора О.М.Джуги Київ Юринком Інтер 2001 рік.

9.Михайленко П. П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримі¬нологія України. — К., 2006.

10.Сахаров А. Б. Криминология й ее значение для профилактической деятельности ОВД. — М., 2000.

11.Хохряков Г. В. Криминология: Учебник / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. — М., 2008.