Кримінологічні аспекти незаконного обігу наркотичних речовин

Вищий навчальний заклад

«НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

ДИСЦИПЛІНА: Кримінологія

ТЕМА: Варіант 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентка ІІІ курсу І групи

Заочного  відділення:

Чіхалова Наталія Василівна

Науковий  керівник:

Професор

Нікітін Юрій Вікторович

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3 

1.Становлення  та розвиток кримінологічної  науки………………………...4

2.Кримінологічні  аспекти незаконного обігу наркотичних  речовин……...5

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………13

Список  використаної літератури……………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Значення досягнутого завжди краще усвідомлюється, коли побачиш, з чого все почалося. Це стосується соціального досвіду, взагалі історії наукового знання. Відноситься це і до кримінології, яка виходячи з свого предмету, досліджує становлення, рух, розвиток кримінологічної думки. Дану науку цікавить далеко не опис накопичуваних відомостей, без яких, зрозуміло, вона неможлива, але досвід кримінологічного знання, узагальнення шляху, пройденого нею. Пізнання історії кримінології сприяє осмисленню не тільки того, що сталося, але й того, що відбувається, творчому розвитку теорії.

   Саме слово кримінологія означає, що це наука про злочинність. Crimen (лат.) – це злочин, злочинність, а logos (грец.) – вчення.

     Виникнення науки про злочинність  пов’язують з виходом у світ у 1764 році невеличкої книжки 26-літнього італійського юриста Чезара Беккаріа (1738-1794). Ця книжки називалась «Про злочини і покарання». Ідеї, що були викладені в ній, надзвичайно швидко поширились по всьому світу і справили вирішальний вплив на подальший розвиток науки і практики боротьби із злочинністю.

   До виникнення кримінології як  спеціальної галузі науки проблеми злочинності розглядались у філософії і релігії, що розвивали етичні проблеми, на яких базується правосуддя.

   Кримінологія – це наука, що вивчає природу злочинності для пізнання причин і умов, котрі породжують злочинність і розробляє на підставі цього ефективні засоби протидії злочинності.

     Задля глибокого вивчення будь-якої  науки, і кримінології також,  необхідно засвоїти не тільки  сучасне становище розвитку науки,  а й дослідити початки її  становлення, основні етапи розвитку, засадничі ідеї, концепції та  погляди. Починаючи зі стародавніх  часів, проблеми існування злочинності  й заходи боротьби з нею  привертали увагу філософів, юристів  і представників інших галузей  знань.

  

1. Створення  та розвиток кримінологічної  науки

     Кримінологія  —   це   соціолого-правова   наука,   яка   на   основі філософського вчення про злочинність як соціальне явище має відповісти  на питання, чому вчиняються злочини і що треба зробити для того,  щоб їх  не було. Для цього вона повинна розкрити детермінанти злочинності,  її  стан, динаміку, структуру, географію і розробити засоби протидії їй.

      Протягом  тривалого  часу   кримінологію   вважали   частиною   науки

кримінального права, тому що латинське слово  "крімен"  означає "злочин".

Проте при подальшому розгляді виявилося, що  межі  кримінології  ширші за межі кримінального права. Вона містить у  собі  і  низку  рис  соціології, карної політики, кримінально-правової статистики, психології,  психіатрії, френології та інших наук. Це, власне, і сприяло виділенню  кримінології  в самостійну науку. Але історію виникнення кримінології варто  розглядати  в контексті розвитку науки кримінального  права,  яка  у  той  час  багатьма вченими ототожнювалась з соціологією чи карною політикою.

   З   проголошенням   України   незалежною   державою   кримінологічні дослідження почали набувати якісно нового  характеру.  Вони  стали  рішуче

звільнятися від заідеологізованості компартійних догм,  класового  підходу до проблем злочинності. Кримінологи дістали більше можливостей  звертатися

до  теорії і практики боротьби зі злочинністю в розвинутих  країнах  світу. Водночас їм  довелося  осмислювати  реалії  нового  суспільного  буття  та

пов'язані  з ними кримінологічні проблеми. В Україні з 1991 p. відбулися  суттєві  соціально-економічні  зміни. Почався перехід від командно-адміністративної  системи  господарювання  до ринкової, від тоталітарної держави до правової. Але непослідовність,  якою супроводжувався обраний шлях, обернулася негативними наслідками для  життя народу. Невтішні  результати  реформування економіки призвели  до  спаду виробництва, розростання до  загрозливих  розмірів  "тіньової"  економіки, хронічних взаємних  не платежів, незахищеності вітчизняного товаровиробника  та інших негараздів,  які  загострили  соціально-економічну  і  криміногенну ситуацію в Україні.  Це призвело до  масових  порушень  законності,  правового  нігілізму,

низької державної і фінансової дисципліни, неналежного виконання  посадових

обов'язків,  корумпованості  чиновників  у  всіх  ешелонах  влади.   Зросла

кримінальна "зараженість" населення. Суспільство  зіткнулося  з  розширеним

відтворенням  злочинної поведінки і різким зростанням злочинності. Зазначені негативні явища й процеси — наслідок гострих протиріч у всіх сферах суспільного життя,  які  й  детермінують  сучасну  злочинність.  Вона видозмінюється  не  тільки   кількісно,   а  й   погіршуються   її   якісні характеристики.  Намітилося  збільшення   тяжких   злочинів   проти   особи,

бандитизму,  розбоїв,  пов'язаних   із   застосуванням   зброї.   Суб'єктами зазначених  злочинів   усе   частіше   стають   неповнолітні.   Насильницька

злочинність зрощується з  корисливою.  Частка  останньої  в  загальній  масі

злочинів  становить  більше  половини.  З'явилися  нові   види   економічної

злочинності, зокрема комп'ютерна, зростає  організована  злочинність,  тісно

пов'язана  з корупцією та зарубіжними кримінальними  структурами.

    Таким  чином,  саме  життя   висунуло  перед   сучасною   українською кримінологією  низку  складних  завдань,  що  не  могло  не  позначитися  на

предметі, тематиці й  методиці  наукових  досліджень.  Реорганізується  сама

система кримінологічних закладів,  що  дісталися  у  спадок  від  радянських

часів, створюються нові дослідницькі  центри.  Вже  на  початку  90-х  років

почали  функціонувати спеціалізовані науково-дослідні установи. При  Академії

правових  наук  України  в  1995  p.  створено  Науково-дослідний   інститут

вивчення  злочинності.  Один  з  трьох  його   відділів   проводить   власне кримінологічні дослідження. В Інституті держави і права НАН  України  роботу

в цьому напрямі  продовжує  відділ  кримінально-правових  і  кримінологічних

проблем.  Кримінологічна  проблематика  також  сконцентрована   у   Науково-дослідному інституті проблем боротьби зі злочинністю  Національної  академії достовірні дані про злочинність і злочинців, що  вчиняють  злочини.  Йдеться

про  впорядкування  реєстрації  й  обліку   суспільне   небезпечних   діянь;

забезпечення  об'єктивності статистичних  даних;  наукові  методи  визначення

рівня латентної злочинності; публікацію  щорічних  статистичних  звітів  про

неї;   розробку   ефективних   методик   визначення   "ціни"    злочинності;

запровадження "моральної" статистики,  яка  б  враховувала  різні  соціальні

аномалії (найбільш поширені адміністративні  делікти, алкоголізм,  наркотизм,

різноманітні  форми  аморальної  поведінки).  Немає  ніяких  сумнівів   щодо

необхідності  подальших  комплексних  досліджень  з  питань   формування   і

механізму злочинної поведінки. А це потребує вивчення як соціального  макро-

і мікросередовища, так і внутрішніх біо-психологічних властивостей осіб,  що

вибирають з усіх можливих саме злочинний варіант  поведінки.  Особа  злочинця піддавалась  детальному  аналізу  багатьма  зарубіжними  кримінологами,  які сповідують як біологічні, так і соціологічні підходи. Зібраний ними  багатий емпіричний матеріал варто ретельно узагальнити з позицій сучасних  досягнень природничих  і  суспільних  наук  без  зайвого  критиканства  і  поверхового інтуїтивного  судження.   Близько   до   цієї   тематики   стоять   проблеми віктимології. Нині вони знаходяться на початковій стадії вирішення. Тому  їх поглиблене вивчення має велике теоретичне і практичне значення.

      Потребують    серйозного    вдосконалення    методики    прогнозування

злочинності, визначення тенденцій її  розвитку  в  Україні  в  цілому  та  в

окремих  регіонах  на  найближчу  і   далеку   перспективу,   що   позитивно

позначиться на науковій обґрунтованості планування боротьби з нею.  Те  саме

стосується  і прогнозування індивідуальної злочинної  поведінки  з  метою  її

раннього  попередження.

      Кримінологи України налагоджують  тісні контакти з іноземними  науковими

установами, які здійснюють масштабні кримінологічні дослідження.  Серед  них можна  виокремити:  а)  Міжнародну   асоціацію   кримінального   права;   б)Міжнародне кримінологічне товариство; в) Міжнародне  товариство  соціального захисту; г) Дослідницький комітет Міжнародної  соціологічної  асоціації;  ґ)Міжнародну організацію суддів у справах неповнолітніх.

      Міжнародне співробітництво в  галузі кримінологічної науки   і  практики

боротьби  зі злочинністю, безумовно, є велінням часу. Разом з тим цей  процес

не  повинен перетворитися на бездумне запозичення чужих  ідей  і  теорій  без

урахування  історичних традицій  та  сучасних  реалій  нашого  життя.  І  тим

більше  не  можна  перетворювати  його  на  канал  "імпортування"  шкідливих,

антигуманних  доктрин і постулатів.

      Кримінологічна ситуація  в   світі  дає  вагомі  підстави  вважати,  що суспільство, яке не в змозі  вживати  необхідних  заходів  для  боротьби  зі злочинністю, навряд  чи  може  розраховувати  на  майбутнє.  В  Україні  для

ефективної  протидії   злочинності   є   декілька   важливих   інструментів. Насамперед це: а) розробка сучасної кримінологічної  теорії;  б)  реалізація

науково обгрунтованих соціально-економічних програм;  в)  пріоритетна увага

держави  до  розвитку  національної  культури  і  освіти;  г)   реформування

правоохоронних   органів,    спрямоване    на    істотне    підвищення    їх професіоналізму. При цьому діяльність усіх суб'єктів  профілактики  злочинів

треба   творчо   співвідносити   з   накопиченим   світовим   досвідом    та загальнолюдськими цінностями. Тільки тоді може бути  адекватною  реакція  на

виклик  злочинності,  яка  нині  вже   загрожує   національній   безпеці   і суверенітету держави.

 

2. Кримінологічні аспекти незаконного обігу наркотичних речовин

     Наркоманія — це хворобливий потяг до  наркотичних засобів.  Поряд із

наркотиками,  останнім  часом  все  більше  поширюється  немедичне  вживання психотропних і сильнодіючих речовин, хворобливий потяг до  яких  називається токсикоманією.

      Перелік  наркотичних  засобів,  психотропних  речовин  і   прекурсорів

затверджується  Кабінетом Міністрів України  за поданням Міністерства  охорони здоров'я і публікується в офіційних виданнях.

      Обіг деяких наркотичних засобів,  психотропних  речовин  і   прекурсорів

дозволяється  лише в медичних, науково-дослідних  чи  навчальних  цілях.  Він

здійснюється  підприємствами  державної  і  комунальної  форм  власності  за

наявності у них відповідних ліцензій. Реалізація громадянам  наркотичних  чи

психотропних  речовин  може  проводитися  тільки  за  рецептом  лікаря  через

аптечні заклади, у яких є дозвіл на цей  вид діяльності.

      До найпоширеніших наркотиків  належать анаша, гашиш, марихуана, морфій, героїн,  кокаїн.  Все  більшого  розповсюдження   набувають   наркотики   на синтетичній основі — ЛСД:  амфетаміни,  метамфетаміни  тощо,  які за  своїм впливом  конкурують  з  наркотиками,  виготовленими  з  природної  сировини. Наймодніший  метамфетамін  — "екстазі"  — має до  40  різновидів.   Серед внутрішніх справ України та Університеті внутрішніх справ МВС України.  Крім внутрішніх справ України та Університеті внутрішніх справ МВС України.  Крім того,  на  відповідних  кафедрах  юридичних  вузів  країни  працюють   групи науковців, планові дослідження яких теж мають кримінологічне спрямування. Інтенсивність кримінологічних досліджень за останні роки дає  підстави стверджувати, що кримінологія в Україні,  попри  всі  труднощі  становлення, має певні перспективи. У нас триває розробка вже традиційних проблем,  як то:  злочинність   неповнолітніх,   рецидивна,   насильницька,   необережна. Розпочато вивчення генезису злочинів у сфері економіки, малого й  середнього бізнесу, посилено увагу до  з'ясування  природи  організованої  злочинності, боротьби з нелегальним  обігом  наркотичних  засобів,  предметів  озброєння, радіоактивних речовин, торгівлею людьми тощо.