Завдання групи захоплення - потай проникнути
через невідомі затримуваному входи, горищні,
підвальні приміщення, чи балкони за допомогою
осіб, які не викликають у затримуваних
підозр та яким він може відкрити двері,
не знаючи про групу захоплення. Коли злочинець
відмовляється відкрити двері, то, враховуючи
його психологічний стан необхідно вступити
з ним у переговори, переконати в безглуздості
зайнятої позиції. Коли ж переговори не
досягли поставленої мети, можуть бути
застосовані спеціальні хімічні засоби,
перешкоди ламаються і відбувається захоплення.
Затримання в окремо
розташованому будинку (сараї і т.д.) чи
на відкритій місцевості - у полі, лісі,
у гірській місцевості, проводиться за
допомогою оперативно-тактичної комбінації,
що передбачає легендоване зближення
з затримуваним з блокуванням шляхів його
можливої втечі. Затримання може проводитись
з використанням службової собаки.
При одночасному затриманні
декількох осіб, що знаходяться в різних
місцях, необхідне чітке координування
всіх дій груп захоплення. Інформація
про проведене затримання, про виниклі
перешкоди (відсутність затримуваного,
утеча, узяття затримуваним заручника
тощо) негайно повинна передаватися в
чергову частину органа внутрішніх справ,
що відповідає за координацію дій під
час захоплення, щоб вчасно внести відповідні
корективи в дії інших груп.
Віче › НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
Джерела
1. Конвенція про
захист прав людини та основних
свобод від 4 листопада 1950 р. — Режим
доступу:
http://zakon.rada.gov.ua
2. Конституція України:
Прийнята на п'ятій сесії Верховної
Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Феміна,
1999. — 64 с.
3. Про затвердження
Інструкції про порядок виконання
європейських конвенцій з питань
кримінального судочинства: наказ
Міністерства юстиції України, Генеральної
прокуратури України, Служби безпеки
України, Міністерства внутрішніх справ
України, Верховного Суду України, Державної
податкової адміністрації України, Державного
департаменту України з питань виконання
покарань № 34/5/22/130/512/326/73 (vd990629vn34/5/22/130/512/326/73)
від 29 червня
1999 р. — Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0446-99
4. Закатов А. А., Смирнов
В. В. Правовые, тактические и психологические
особенности расследования по
уголовным делам с участием
иностранных граждан: Учеб. пособ. —
Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. — 48 с.
5. Волкотруб С. Г.
Імунітет і проблеми його захисту
в кримінальному судочинстві: Автореф.
дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний
процес та криміналістика; судова
експертиза» / Сергій Григорович
Волкотруб. — Х., 2003. — 19 с.
6. Кони А. Ф. На жизненном
пути. Собр. соч. — Т. 4. — М., 1967. —
С. 342.
7. Малярова В. О.
Тактико-криміналістичні та процесуальні
основи пошуку та затримання
злочинця: Автореф. дис. … канд. юрид.
наук: 12.00.09 «Кримінальний процес
та криміналістика; судова експертиза»
/ Валерія Олегівна Малярова. —
Х., 2005. — 19 с.
8. Манівлець Е. Є.
Реалізація конституційних прав
і свобод громадян при проведенні
невідкладних слідчих дій: Автореф.
дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний
процес та криміналістика; судова
експертиза» / Еліна Євгенівна Манівлець.
— Х., 2005. — 18 с.
9. Никоненко М. Я.
Кримінально-процесуальні гарантії
прав і законних інтересів
особи, яка підозрюється у вчиненні
злочину: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:
12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза» / Михайло Якович Никоненко.
— К., 2007. —17 с.
10. Питання боротьби
зі злочинністю // Збірн. наук. праць
/ Ред. кол.: Ю. В. Баулін та ін. — Х.: Кроссроуд,
2006. — Вип. 12. — С. 262.
11. Тертишник В. М.
Кримінально-процесуальний кодекс
України (Науково-практичний коментар).
— К.: А. С. К., 2007. — 1056 с.
12. Трагнюк Р. Р. Прокурорський
нагляд за додержанням законів,
що забезпечують права обвинуваченого:
Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10
«Судоустрій; прокуратура та адвокатура»
/ Роман Романович Трагнюк. — Х.,
2003. — 19 с.
13. Чорноус Ю. М. Слідчі
дії: поняття, сутність, напрями розвитку
та удосконалення: Автореф. дис. …
канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний
процес та криміналістика; судова
експертиза» / Юлія Миколаївна Чорноус.
— К., 2005. — 17 с.
П Л А Н
1. Поняття затримання та його види.
2. Загальні положення тактики затримання.
3. Особливості затримання в залежності
від місця його проведення.
4. Способи фіксації ходу та результатів
проведеного затримання.
ПОНЯТТЯ ЗАТРИМАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
ПОНЯТТЯ ЗАТРИМАННЯ
Органи розслідування застосовують різні,
передбачені законом заходи примусу: арешт,
обшук, огляд, примусовий привід на допит.
До заходів процесуального примусу відноситься
і затримання осіб, підозрюваних у скоєнні
злочинів.
Підстави застосування затримання визначені
кримінально-процесуальним законом ст.122
КПК України, а тактичні прийоми проведення
названого дії, так само як і інших слідчих
дій, затримання розробляються криміналістики.
Слід мати на увазі, що затримання може
здійснюватися
лише за підозрою у скоєнні такого злочину,
за який
передбачено покарання у вигляді позбавлення
волі. Така умова
затримання пов'язане з тим, що саме затримання
являє собою
короткочасне позбавлення волі з метою
не дати підозрюваному
можливості сховатися від слідства і суду
та перешкодити встановленню
істини у кримінальній справі.
У законі також чітко зазначені суб'єкти,
наділені правом виробництва затримання.
До них належать: слідчий, особа, яка провадить
дізнання, прокурор і суд. Цей перелік
є вичерпним.
Затримання - це захід процесуального
примусу, що здійснюється компетентним
працівником правоохоронних органів,
і полягає у короткочасному взяття під
варту особи, запідозреного у вчиненні
злочину, за який передбачено покарання
у вигляді позбавлення волі, з метою припинення
його злочинної діяльності та створення
умов для здійснення успішного розслідування.
Метою затримки
1. Припинення злочинної діяльності.
2. Запобігання ухилення від слідства і
суду.
3. Спосіб отримання доказів (наприклад,
затримання на місці злочину).
4. Усунення можливості знищення речових
доказів, слідів злочину, впливу на поведінку
інших суб'єктів кримінального процесу
(співучасників, потерпілого, свідків
та їхніх родичів), надання впливу на роботу
зітру-
дник правоохоронних органів і суду.
5. Створення умов проведення слідчих дій,
де потрібна присутність або участь підозрюваного.
ВИДИ ЗАТРИМАННЯ
За правової основи
1. У порядку ст. 122 КПК України.
2. У порядку адміністративного примусу
за адміністративні правопорушення.
3. В інших випадках (наприклад, затримання
психічно хворого).
По відношенню до наявності підготовки
1. З попередньою підготовкою.
2. Без попередньої підготовки.
За кількістю затриманих
1. Одиночне.
2. Групове.
За часу затримання
1. Одночасне затримання всіх співучасників.
2. Неодночасне затримання співучасників.
За місцем затримання
1. У приміщенні.
2. Поза приміщення.
3. У транспортному засобі.
4. У житловому приміщенні.
5. За місцем роботи підозрюваного.
6. В установі, організації, підприємстві,
які не є
місцем роботи підозрюваного.
7. На вокзалі, в аеропорту, в морському
(річковому) порту.
8. У лісі, в горах, на відкритій безлюдній
місцевості.
За вибором моменту затримання
1. По "гарячих слідах".
2. У шляху проходження до місця вчинення
злочину.
3. З місці злочину.
4. Без цього.
В інших випадках
З захопленими злочинцем заручниками.
Загальні тактичні ВИМОГИ ЗАТРИМАННЯ
УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАТРИМАННЯ
1. Ретельна підготовка і дотримання конспірації.
2. Своєчасність та раптовість затримання.
3. Висока організованість що беруть участь
у затриманні.
ЕТАПИ ЗАТРИМАННЯ
1. Підготовка до затримання.
2. Фактична захоплення особи, яка підлягає
затриманню.
3. Доставлення до місця призначення.
4. Оформлення протоколу про затримання
(іноді окремого протоколу особистого
обшуку).
ПІДГОТОВКА
1. Вибір місця і моменту затримання.
2. Вивчення місця майбутнього затримання.
3. Вивчення особистості затримуваного.
4. Визначення складу учасників проведення
затримання, її оснащення та інструктаж.
5. Вибір способу проникнення в приміщення,
де планується провести затримання.
6. Вибір способу зближення з підозрюваним
поза приміщенням.
Вибір місця і моменту затримання
Найбільш важливими факторами досягнення
результату в ході затримання, які обов'язково
слід використовувати при визначенні
його моменту, є фактор раптовості і наявності
у підозрюваного або в приміщенні, де він
ховається, найбільш важливих у справі
доказів.
Ефект раптовості можливий за таких умов:
1. дотримання суворої конспірації в ході
підготовки затримання;
2. прийняття правильного тактичного рішення
про способи проникнення в приміщення,
де знаходиться підозрюваний і способи
зближення з ним;
3. використання відволікають увагу підозрюваного
прийомів (наприклад, свідоме створення
конфліктної, навіть скандальної ситуації
одним-двома співробітниками групи захоплення
між собою або з громадянами; слушний привід
звернення за допомогою і т.п.);
4. проведення оперативно-тактичних заходів
щодо створення найбільш сприятливих
умов для затримання підозрюваного (на
місці злочину; в умовах, що виключають
втечу, знищення викривають підозрюваного
документів, речових доказів і т.д.);
5. використання безпорадного стану підозрюваного
(п'яний, знаходиться під впливом наркотиків,
хворий, спить і т.д.).
Місце затримання вибирається з урахуванням
можливості вико-
вання його особливостей для реалізації
ефекту раптовості та вилучення речових
та інших доказів.
Вивчення місця майбутнього затримання