Особливості провадження в кримінальних справах щодо неповнолітніх

 До неповнолітнього  може одночасно бути застосовано  кілька виховних заходів примусового  характеру, якщо застосування  одного із них не виключає  можливості застосування іншого. Наприклад, направлення неповнолітнього  до спеціальної навчально-виховної  установи для дітей і підлітків  робить непотрібним встановлення  обмежень дозвілля і встановлення  особливих вимог до поведінки  неповнолітнього або ж передачу  неповнолітнього під нагляд батьків.  І навпаки, покладення на неповнолітнього,  який досяг п'ятнадцятирічного  віку і має майно, кошти або  заробіток, обов'язку відшкодування  заподіяних майнових збитків  може (і повинно) супроводжуватися  застосуванням примусових заходів,  пов'язаних із тривалим виховним  впливом.

 

3.2 Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх  ,особливості  їх призначення та відбування

 При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільної небезпечності вчинення злочину, а й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що помякшують чи обтяжують відповідальність , а також причини, що з якими пов”язаний злочин. Слід мати на увазі, що злочин вчинений неповнолітнім є обставиною, що помякшує покарання . Інколи закон звертає увагу на те , що  не повинні застосовуватись міри кримінального покарання до неповнолітніх за деякі незначні правопорушення, які були вчинені як дитячі пустощі.

Отож, призначаючи покарання  неповнолітньому, суд повинен врахувати  більш широке коло обставин, ніж  при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття. Серед них: 1) загальні засади призначення покарання, обставин, які помякшують чи обтяжують покарання; та 2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені ст.ст. 98-102 КК; 3) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку інші особливості особи неповнолітнього.

 При призначенні покарання неповнолітньому треба враховувати зокрема такі умови життя та виховання та інші особливості особи неповнолітнього: а) сімейні обставини — наявність чи відсутність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про дитину та позитивний або негативний (з суспільної точки зору) вплив на неповнолітнього; б) матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього; в) відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів,вихователів; г) морально-психологічний клімат у колективах, членами яких є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення; д) спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та їхній вплив на засуджуваного, наявність матеріальної чи іншої залежності від дорослих; е) рівень фізичного, інтелектуального розвитку,здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене; є) попередню  поведінку неповнолітнього, насамперед його реакцію на застосування  дисциплінарних заходів, раніше застосоване звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; ж) поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема ставлення до потерпілого; з) наявність у неповнолітнього морального обов'язку піклуватися про інших членів сім'ї та його ставлення до цього обов'язку; й) ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами, та його ставлення до призначених їм правових заходів впливу.

 Усі обставини, які  впливають на призначення покарання  неповнолітньому, повинні враховуватися  в сукупності. Тобто, сам  факт  вчинення злочину особою, яка  не досягла 18-річного віку, ще  не є підставою для обов'язкового  пом'якшення становища такої особи. 

Відповідно до чинного  законодавства (стат.98 КК ), до особи, яка  вчинила злочин у віці до 18 років  судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) Штраф;

2) Громадські роботи;

3) Виправні роботи;

4) Арешт;

5) Позбавлення волі на певний строк;

  Отож, з усіх видів покарань передбачених КК, до неповнолітніх можуть бути застосовані лише ті, які прямо передбачені чинним законодавством і які переважно не повязані з позбавленням волі. Тобто, виходячи з положень даної статті до неповнолітніх не можуть бути застосовані конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі.

До неповнолітніх можуть бути застосовані і додаткові  покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати посади або займатись певною діяльністю. Не можуть бути призначені неповнолітнім і такі специфічні покарання, як позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, тримання в дисциплінарному батальйоні.

 Штраф до неповнолітнього може застосовуватись і як основне, і як додаткове покарання, а позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діляльністю  - лише як додаткове покарання. Як додаткове покарання він може призначатись в сукупності  з іншим видом основного покарання.

Кримінальне покарання має  особистісний характер. Тому закон  передбачає певні заходи проти того, щоб штраф, призначений неповнолітньому, сплачувався за нього батьками чи іншими особами. З цією метою встановлено, що штраф застосовується лише щодо неповнолітніх, які можуть його сплатити за рахунок свого доходу,власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення.

Мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, становить тридцять неоподатковуваних  мінімумів, доходів громадян . Максимальний же розмір штрафу для неповнолітнього  визначається санкцією статті Особливої  частини КК, але не може перевищувати п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Наступним видом покарань, яке може застосовуватись до  неповнолітніх є громадські роботи. Вони  можуть бути призначені  неповнолітньому з урахуванням  обмежень, встановлених в ч. 1 ст. 100  КК і стосуються віку особи, якій призначається таке покарання, мінімальної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.

  Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на момент призначення покарання з дотриманням відповідних вимог законодавства, про працю прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) постійно чи тимчасово на строк, який відповідає принаймні тривалості призначеного покарання. Не може призначатися таке покарання тим неповнолітнім, при прийнятті яких на роботу не дотримано вимог трудового законодавства, або які виконують роботу за цивільно-трудовим договором чи працюють тимчасово, на термін, менший від тривалості виправних робіт. Виправні роботи призначаються, неповнолітнім, які досягли 16-річного віку. Якщо в передбаченому законом порядку було прийнято на роботу особу, яка досягла 15-річного віку, то їй також може бути призначене покарання у виді виправних робіт. (Суворість обмежень, якими супроводжуються виправні роботи для неповнолітніх, менша, ніж такого ж виду покарання для дорослих: зменшено його максимальний строк до 1 року; встановлено менші розміри відрахування із заробітку засудженого в дохід держави).

 Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб. Неповнолітні повинні відбувати арешт окремо від дорослих  засуджених. Арешт призначається неповнолітнім, які на момент постановлення вироку досягли 16-річного віку. Сам же злочин, за який призначається арешт, може бути вчинений і до досягнення 16-річного віку. Настання повноліття у період відбування арешту не є підставою для зміни тривалості арешту . Неповнолітні, які є військовослужбовцями (зокрема, курсанти військових навчальних закладів), відбувають арешт на гауптвахті . Позбавлення волі на певний строк — це найбільш суворе покарання в системі покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітніх. Воно має призначатися тоді, коли, на переконання суду, всі інші, більш м'які покарання не дають змоги досягти мети кримінального покарання. Неповнолітні відбувають це покарання у спеціальних виховних установах. Неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не призначається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

   Останнім часом через нестабільність суспільства й інтенсивних соціальних перетворень посилилися негативні тенденції, що провокують девіантну поведінку, деградацію й саморуйнування особистості. Нездоровий спосіб життя, розмивання ціннісних орієнтирів є тим фундаментом, на якому продовжують поширюватися алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія. Усе більш широке поширення одержує відступ від загальнолюдських норм моральної поведінки, глибоко спустошується і руйнується духовний світ людини.

 Динамізм соціальних процесів, зміни в багатьох сферах громадського життя приводять до збільшення девіації серед такої групи суспільства як підлітки. Аналіз даної проблеми говорить про різке збільшення і подальше зростання підліткового нігілізму, жорстокості, агресії, злочинності. Зокрема у 2004 році в Україні кожна десята викрита у злочині особа - неповнолітній, а загалом неповнолітніми у цей період скоєно 31 тис. злочинів, з яких 67 % належать до тяжких і особливо тяжких.

Сім'я - це перша соціальна  структура для людини в якій значною  мірою проходить її формування як особистості. Психологи вважають, що вже у п`ять років характер людини сформований принаймні на три чверті, з урахуванням успадкованих моментів. Однак, риси характеру і  біологічна спадщина ще не визначають майбутню криміналізацію особи. Дуже важливо, яку систему соціальних цінностей, а на їх фундаменті - і потреб вибудує  для себе юний громадянин.

 Численні дослідження показують, що у своїй переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучну, занедбану сім'ю. Ця занедбаність на практиці буває досить різноплановою. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків одне до одного, до дітей, оточуючих, образливі висловлювання на адресу близьких людей, в тому числі - дітей, биття дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, зайнятість батьків власними проблемами, дух цинізму і зажерливості, який властивий сім'ї, ну і, зрозуміло, пияцтво одного чи обох батьків. Таким чином, неблагополучною може бути і сім'я, в якій панує злиденність, і забезпечена.

Батьки, які правильно  розуміють свій батьківський обов`язок щодо виховання дітей, навіть якщо між  подружжям відносини далекі від  нормальних, не дають приводу дітям  спостерігати за цим. Вони дотримуються рівних стосунків між собою, не п`ють спиртні напої при дітях, не ведуть розмови на теми, які дітям недоцільно чути. Але це потребує певного рівня вихованості, освіченості, відповідальності батьків перед суспільством і своєю совістю. На жаль, не можна сказати, що більшість батьків відповідають цим вимогам повною мірою. Відзначимо і такий негативний фактор, як неповна сім'я, в основному - материнська. Мати вимушена працювати, і діти залишаються без її впливу та нагляду. Зрозуміло, йдеться про ті випадки, коли й сама мати характеризується позитивно. Але так буває не завжди. Як результат - до 40 % неповнолітніх злочинців - з неповних сімей , до 5 % взагалі не мали батьків.

 Сказане щодо проблем сім'ї призводить до того, що дитина часто почуває себе у своїй сім'ї непотрібною, чужою, стає жорстокою, шукає контактів поза родиною і на противагу їй, переносить свій негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих, нерідко тим самим висловлюючи помсту суспільству за своє занедбане дитинство. Істотний вплив на формування особистості неповнолітнього покликані здійснювати середні навчальні заклади: загальноосвітні школи, профтехучилища, технікуми. Однак вони далекі від того, чого від них очікують.

Культурне дозвілля, розвиток творчих здібностей, спорт все  більше втрачають своє виховне значення, тому що комерціалізуються, здебільшого  не мають виховного напрямку, більше того, репертуар, що пропонується носить здебільшого низькопробний характер: це однаково стосується і кінофільмів, книг, дискотек тощо.

    Таким чином, дослідження проблеми девіантної поведінки підводить нас до висновку про те, що, по-перше, це соціально-гуманітарна проблема, якою повинні займатися соціологи, психологи, юристи, лікарі; по-друге, девіантна поведінка, це серйозна наукова проблема, яку необхідно вирішувати комплексним методом всім наукам; по-третє, девіантна поводження не завжди визначається економічною зрілістю держави і також вимагає свого дослідження з боку соціально-економічної проблематики цього питання.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001

2.Кримінально-процесуальний кодекс від 13.04.12

3.Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх   та спеціальні установи для неповнолітніх”  від 24.01.1995

4.Наказ Верховного Суду України  № 8/63/7/5 “Про затвердження Положення про судових  вхователів” від 15.11.1995р.

5.Постанова пленуму Верховного Суду України №6 “Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру “  від 31.05.2002р.

6.Ухвала судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України “Провадження у справах про злочини неповнолітніх” ( витяг )  від 06.03.97р.

7.Благодир С., Смітієнко З. Закриття кримінальних справ щодо неповнолітніх : вирішення проблеми // Право України.-1998

8.Казаренко М. Представництво інтересів особи, котра не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, на стадії попереднього розслідування // Право Укоаїни, - 1998

9.Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. – К.: Професіонал, 2005.

10.Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006

11. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. — К.: Видавництво «Юстиніан», 2012.

12. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. — Х.: Право, 2012