Методика експертного дослідження стану і операцій з основними засобами

 

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.[4]

Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення  кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення  основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукає підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.[7]

1.2 Оцінка та переоцінка основних  засобів

 

Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю.

З урахуванням стану, основні фонди оцінюються за повною та залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання, монтаж та інших передбачених для введення фондів в експлуатацію витрат, тобто(1.1):

 

                          Сперв=Сприд +Сдост + Смонт + Сін                          (1.1)

 

 

 де: Сприд — ціна придбання устаткування;

Сдост — транспортні витрати  на доставку устаткування;

Смонт — витрати на монтаж фондів;

Сін — інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.

Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.

У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.

Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновленої вартості.

Відновлена вартість (1.2) — це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки:

 

 

                                          Свидн=Сперв * і                                             (1.2)

 

де і — індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а саме, продуктивності праці, що приводить до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних — зменшується.

Повна вартість основних фондів — це їх вартість у новому, не спрацьованому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди заносяться на баланс підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. У свою чергу, первісна та відновна вартості також не враховують вартість зносу основних фондів і тому залежно від терміну експлуатації та мети дослідження вони складають повну вартість засобів виробництва.

Залишкова вартість(1.3) основних виробничих фондів є різницею між первісною або відновною вартістю і вартістю зносу:

 

                                           Сзал=Сперв-Сзн                                            (1.3)

 

Якщо первісна і відновна вартості характеризують кількісний бік використання основних фондів, то залишкова —  якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості визначити не тільки реальну вартість, яка має бути в подальшому перенесена на вартість продукції, що випускається, а й встановити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з грошової оцінки.

Оскільки введення в дію та вибуття  основних фондів, як правило, відбуваються нерівномірно протягом року, то розраховувати  середньорічну вартість фондів доцільніше кількома методами.[6]

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою (1.4):

 

                                      Ба=Ба-1 + Па-1 - Ва-1 - Аа-1                             (1.4)

 

де: Ба – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Ба–1 – балансова вартість групи  на початок періоду, що передував звітному;

Па–1 – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень  основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

Ва–1 – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

Аа–1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

 

2. СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКА ЕКСПРЕТИЗА  ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

2.1 Завдання, об’єкти та методика судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів

 

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», затвердженого постановою ВР України від 27.03.1991 р. № 887ХІІ (зі змінами і доповненнями), основні засоби підприємства є головним елементом його матеріально-технічної бази. Підприємству надано права володіння, розпорядження основними засобами та використання їх. Здійснення цих прав неможливе без своєчасного й правильного обліку всіх господарських операцій підприємства, відповідності їх чинному законодавству [3].

У практиці проведення судово-бухгалтерських експертиз зловживання, пов’язані  з основними засобами, зустрічаються  відносно рідко.

Основними завданнями, які розв’язує  судово-бухгалтерська експертиза стану  і операцій з основними засобами, є:

- установлення правильності документального оформлення операцій з надходження, переміщення та використання основних засобів;

- установлення відповідності відображення  в бухгалтерському обліку операцій з основними засобами вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку та звітності;

- установлення наявних фактів  порушення чинного законодавства  щодо правомірності та обґрунтованості  управлінських рішень відповідальних працівників підприємства в разі придбання, використання, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних засобів;

- установлення посадової особи,  яка відповідальна за здійснення  та документальне оформлення  незаконної господарської операції;

- перевірка правильності віднесення  окремих об’єктів до складу основних засобів;

- перевірка правильності нарахування  амортизації, своєчасність та  повнота віднесення її до витрат  підприємства;

- установлення правильності визначення  і списання збитків, що були  понесені внаслідок ліквідації  неповною мірою амортизованих  об’єктів;

- перевірка правильності ведення  обліку операцій, пов’язаних з реалізацією непотрібного і зайвого обладнання;

- визначення впливу операцій  з основними засобами на оподатковуваний прибуток.[1]

Об’єктами досліджень судово-бухгалтерської експертизи є будь-які господарські операції з основними засобами, які здійснювалися на підприємстві протягом певного періоду.[2] Експерт досліджує отримані від слідчого або суду інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, акти інвентаризаційних комісій, письмові пояснення матеріально відповідальних осіб, протоколи, накази та інші документ. При цьому він перевіряє, чи був виконаний передбачений інструкцією порядок проведення інвентаризації, чи правильно оформлені інвентаризаційні матеріали, чи обґрунтовані результати зіставлення облікових та фактичних даних про залишки цінностей.[9]

Досліджуючи нестачі основних засобів, експерт-бухгалтер використовує первинні документи, матеріали інвентаризації, усі бухгалтерські записи, надані для розгляду, які звіряються з  первинними документами про надходження, вибуття і рух основних засобів.

Таким чином, об’єктами дослідження операцій з основними засобами є:

- реальність відображення в  балансі;

- достовірність оцінки;

- надходження, вибуття та достовірність  відображення їх в обліку;

- правильність нарахування та  відображення в обліку амортизації та зносу;

- дооцінка, уцінка, правильність відображення  її в обліку та фінансовій звітності;

- стан збереження основних засобів.[7]

Щодо методики судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів, то вона є наступною.

На початку дослідження експерт-бухгалтер повинен установити правомірність віднесення окремих об’єктів до основних засобів. Основні засоби, які будуть визнані непридатними для використання протягом звітного періоду, мають бути списані на витрати цього періоду за їхньою залишковою вартістю. Експерт мусить упевнитися в тому, що основні засоби, які за даними бухгалтерського обліку повністю зношені, не можуть принести в майбутньому економічної вигоди, переоцінені за їхньою залишковою вартістю і відображені у складі необоротних активів підприємства. Важливим завданням експерта-бухгалтера є також перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів, що визначено в П(С)БО 7.[7]

Якщо підприємство придбає основні засоби, які були в експлуатації, то, зараховуючи їх на баланс, потрібно відобразити і суму переданого зносу (продавець повинен указати її в акті приймання-передачі). У разі безкоштовного отримання основних засобів вони мають бути оцінені за ринковою, а не за залишковою вартістю.

Експерту-бухгалтеру слід також пам’ятати, що за основними засобами справедлива вартість визначається в разі:

- безкоштовної передачі основних  засобів;

- якщо основні засоби отримані  внаслідок бартерних операцій;

- якщо основні засоби передані  як внесок до статутного капіталу.[4]

Експерт-бухгалтер також застосовує дані податкового обліку. Це робиться насамперед для правильності визначення об’єктів оподаткування. Так, згідно Податкового кодексу України прибуток як об’єкт оподаткування визначається способом зменшення скоригованого валового прибутку за звітний період:

- на суму валових витрат;

- на суму амортизаційних відрахувань [1].

Крім того, експерту-бухгалтеру необхідно  дослідити матеріали інвентаризації основних засобів та звернути увагу на точність визначення збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами.

Під час дослідження матеріалів інвентаризації основних засобів, окрім указаних вище питань, експерт-бухгалтер повинен розглянути такі моменти:

- правильність віднесення до  основних засобів матеріальних цінностей, що перебувають на балансі господарського органу;

- точність визначення балансової  вартості основних засобів на  початок кожного звітного періоду;

- обґрунтованість індексації основних  фондів;

- правильність нарахування амортизації  (зносу) основних засобів тощо.[9]

Методика експертного дослідження операцій з основними засобами полягає в перевірці та порівнянні балансових (звітних) даних про залишки основних засобів з даними синтетичного та аналітичного обліку. При цьому бухгалтерські записи звіряються з первинними документами про надходження та вибуття основних засобів (акти приймання, накладні, акти ліквідації основних засобів, довідки про нараховану суму амортизації, дані про витрати на капітальний ремонт та т. ін.).[5]

 

2.2 Інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів

 

Якість проведення судово-бухгалтерської експертизи та якість висновку експерта здебільшого залежать від інформаційного забезпечення.

Інформаційне забезпечення поділяється  на дві групи – законодавчо-нормативне забезпечення, що включає забезпечення, що регламентує процес судово-бухгалтерської експертизи та нормативно-правове забезпечення конкретно поставлених перед  експертом питань; фактографічна  інформація - інформація, яку слідчий  чи суд направляє для експертного  дослідження та фактографічна інформація, отримана із зовнішніх офіційних джерел.

Основні джерела інформації — нормативні акти, якими керується експерт-бухгалтер  під час експертного дослідження операцій з основними засобами:

1. Закон України «Про судову  експертизу», який визначає правові,  організаційні і фінансові основи  судово-експертної діяльності з  метою забезпечення правосуддя  України незалежною, кваліфікованою, об'єктивною експертизою, орієнтованою  на максимальне використання  досягнень науки і техніки.

2. Закон України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні». Затверджений постановою ВР України від 16.07.1999 р. № 996XIV.