Методика експертного дослідження стану і операцій з основними засобами

 

Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської  справи

Національного Банку України

 

 

 

 

Р Е  Ф Е Р А Т

з дисципліни “Судово-бухгалтерська експертиза”

на  тему:

“Методика експертного дослідження стану і операцій з основними засобами»

 

 

 

 

 

 

 

виконала  студетнка групи ОА-02

Гарцуєва  К.С.

перевірив: к.е.н. Руденко М.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Севастополь-2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСНОВНІ ЗАСОБИ……………………….…5

1.1 Сутність та економічний зміст  використання основних засобів…………..5

1.2 Оцінка та переоцінка основних  засобів…………………………………….10

2. СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКА ЕКСПРЕТИЗА ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ………………………………………………………………………..13

2.1 Завдання, об’єкти та методика судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів…………………………………………………………….13

2.2 Інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів………………………………………………………….….16

2.3 Основні методичні прийоми,  що використовуються під час  проведення судово-бухгалтерської  експертизи основних засобів…………………….19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………25

 

ВСТУП

 

У забезпеченні збереження майна усіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності  покарання, який вимагає обов’язкового  розслідування кожного злочину. Реалізація цього принципу передбачає також максимальне використання під час розслідування спеціальних  знань у галузі бухгалтерського обліку, що зумовлює необхідність призначення судово-бухгалтерської експертизи. Використання висновків експерта-бухгалтера у сукупності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити зловживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріальних цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють вчиненню злочинів.

Особливе місце в системі  бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства.

Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а  у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їх оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:

- неточне числення амортизації,  а звідси собівартості і відпускних  цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності  і прибутку;

- перекручування сум належного  податку як із майна, так  і з прибутку;

- неправильне відображення  у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;

- невірне числення ряду  техніко-економічних показників, що  характеризують використання основних  засобів: знос, коефіцієнти вибуття  і надходження, широко застосовувані  показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи.

Метою реферату є дослідження  сутності та методології проведення експертної оцінки основних засобів.

Завданнями реферата є:

• визначення сутності викортистання основних засобів;
• встановити загальні засади оцінки та переоцінки основних засобів;
• виявити завдання, об’єкти та методику судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів;
• проаналізувати інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи обліку основних засобів;
• визначити загальну методику експертного дослідження стану та операцій з основними .засобами

Окремі питання теорії, організації та методики судово-бухгалтерської експертизи знайшли відображення у  працях вітчизняних вчених: М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, М.І. Камлика, В.О. Шевчука; зарубіжних вчених: Т.М. Арзуманяна, Г.А. Атанесяна, А.М. Бєлова, Б.А. Бор'яна, Н.Г. Гаджиєва, Т.М. Дмітрієнко, С.Ф. Іванова, М.М. Ласкіна, І.Л. Петрухіна, В.Д. Понікарова, П.Ю. Пошюнаса, О.М. Ромашова, С.П. Фортинського, С.Г. Чаадаєва, В.В. Шадріна, О.Р. Шляхова.

 

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ  В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ  ПРО ОСНОВНІ ЗАСОБИ

1.1 Сутність та економічний зміст   використання основних засобів

 

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби  менше одного року незалежно  від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною  придбання) незалежно від терміну  служби. При цьому гранична вартість  предметів, що не належать до  основних засобів, може змінюватися  Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти  і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений  для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка  бере участь у процесі виробництва  тривалий час, зберігаючи при цьому  натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, по мірі використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.[4]

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.[5]

 Основні виробничі  засоби з урахуванням специфіки  їх виробничого призначення поділяються  на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

• робочі машини та устаткування;
• вимірювальні та регулюючі прилади;
• лабораторне устаткування;
• обчислювальна техніка;
• транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський  інвентар.

Д. Інші основні засоби.[4]

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.[8] Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на групи (таблиця 1.1)[1]

 

Таблиця 1.1 - Класифікація основних фондів

Група ОФ	Склад групи
Група 1	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі
Група 2	Автомобільний транспорт  і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього
Група 3	Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4
Група 4	Електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, пов'язані з  ними засоби зчитування або друку  інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)

 

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства[7].

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).[6]

Відтворення основних виробничих засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.[3]

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання  нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку  характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби  поступово переносять свою вартість  на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення  основних виробничих засобів  одночасно відбувається рух їхньої  споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадження  в грошовій формі частково  перенесеної вартості основних  виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби  поновлюються в натуральній формі  протягом тривалого часу, що створює  можливість маневрувати коштами  амортизаційного фонду.[5]

У процесі господарської  діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі  виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів. Оборот основних виробничих засобів показано на рис. 1.1

 

Рисунок 1.1 – Оборот основних виробничих засобів