Кримінальне право

6. Звільнення від кримінальної  відповідальності у зв'язку із  закінченням строків давності. Особа  звільняється від кримінальної  відповідальності, якщо від дня  вчинення нею злочину й до  дня набрання вироком законної  сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення  злочину невеликої тяжкості, за  який передбачено покарання менш  суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення  злочину невеликої тяжкості, за  який передбачено покарання у  виді обмеження чи позбавлення  волі;

3) п'ять років - у разі вчинення  злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення  тяжкого злочину; 

5) п'ятнадцять років - у разі  вчинення особливо тяжкого злочину[ст. 49 ККУ].

7. Звільнення від кримінальної  відповідальності на підставі  Закону про амністію чи акта  про помилування[статті 85-87 ККУ];

8. Спеціальні підстави звільнення  від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною  КК [ч. 2ст. 111,ч. 2ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 401] .

Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, крім передачі винного  на поруки та застосування до неповнолітніх  заходів виховного характеру (умовні), є безумовними. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від  кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не залежить від подальшої поведінки особи  після ухвалення рішення про  її звільнення. Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи  на поруки, то в разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин [ч. 2 ст. 47 ККУ] , отож йдеться про умовне звільнення. Це ж стосується неповнолітніх, які в разі ухилення від застосування заходів виховного характеру також притягуються до кримінальної відповідальності [ч. З ст. 97].

Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов'язкового (імперативного) та факультативного (дискреційного) звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять  ознаки злочину.

Обов'язковому звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи  у зв'язку із закінченням строків  давності [частини 1 і 2 ст. 49 ККУ] та інші, щодо яких за наявності вказаних у законі підстав застосовується термін "звільняються" (у зв'язку з дійовим каяттям ст. 45, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим - ст. 46). Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки[ст. 47 ККУ]та у зв'язку зі зміною обставин [ст. 48 ККУ], а також у зв'язку із закінченням строку давності за особливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі [ч. 4 ст. 49 ККУ] , законодавець передбачив факультативність звільнення ("може бути звільнена"), тобто рішення з цього приводу передано на розсуд суду.

Залежно від того, на підставі якого  правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення:

• у випадках, передбачених КК;

• на підставі закону про амністію;

• на підставі Указу Президента України  про помилування.

З моменту звільнення особи від  кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою і людиною, яка вчинила  злочин. Закон не містить підстав  відновлення припинених внаслідок  звільнення від кримінальної відповідальності кримінально-правових відносин. Тому вчинення особою злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності не створює юридичної повторності  злочину.

У всіх випадках звільнення від кримінальної відповідальності може застосовуватися  лише стосовно людини, винної у вчиненні злочину, склад якого передбачено  у відповідній статті кримінального  закону. За цим положенням закон  про звільнення від кримінальної відповідальності відрізняється від  закону про малозначність діяння, за яким діяння не було злочинним у  момент його вчинення, оскільки через  малозначність не являли собою суспільної небезпеки.

Звільнення від кримінальної відповідальності не тотожне припиненню кримінальної справи. Останнє має місце і  за умови неможливості реалізувати  існуючі кримінально-правові відносини. Це може бути, зокрема, за таких умов, як смерть винної особи чи її психічне захворювання, або за умов скасування того закону, за яким була у свій час  засуджена особа.

 

Звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять  ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається  виключно судом.

Характеристика

Існують три такі характеристики звільнення особи від кримінальної відповідальності:

• щодо неї не постановляється обвинувальний вирок (на відміну від звільнення від відбування покарання)
• до винного не застосовується покарання
• особа не отримує судимість

Підстави

Звільнити особу від кримінальної відповідальності суд може за наявності  таких підстав:

• Закон України про амністію
• Акт помилування
• Дійове каяття
• Примирення винного з потерпілим
• Передача особи на поруки
• Зміна обстановки
• Закінчення строків давності

Дійове  каяття

Якщо після вчиненния особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості вона щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Примирення  винного з потерпілим

Особа, що вперше вчинила злочин невеликої  тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від  кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані збитки чи усунула  заподіяну шкоду. В цьому випадку  суд може стягнути судові витрати  з обох.

Передача  особи на поруки

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро розкаялася, може бути звільнена  від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу  підприємства, установи чи організації  за їхнім клопотанням. При цьому  особа має протягом року виправдати довіру колективу, не ухилятися від  заходів виховного впливу та не порушувати громадський порядок. В іншому разі особа притягається до відповідальності за вчинений злочин.

Зміна обстановки

Якщо під час досудового чи судового слідства з'ясується, що на момент провадження  слідства вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або  що ця особа перестала бути суспільно  небезпечною, вона може бути звільнена  від кримінальної відподальності за вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості.

Строки  давності

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до дня набрання судовим  вироком законної сили пройшло:

• два роки — в разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання, м'якіше за обмеження волі
• три роки — в разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження чи позбавлення волі
• п'ять років — в разі вчинення злочину середньої тяжкості
• десять років — в разі вчинення тяжкого злочину
• п'ятнадцять років — в разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності переривається в  разі ухилення особи від органу досудового розслідування або суду або в  разі вчинення іншого злочину середньої  тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. При цьому строки давності обчислюються для кожного злочину окремо.

Питання про застосування давності щодо особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується  окремо судом. При цьому, якщо суд  не визнає за можливе застосувати  давність, довічне позбавлення волі призначено бути не може.

Давність не застосовується в разі вчинення таких злочинів:

• ст. 437 — ведення агресивної війни
• ст. 438 — порушення законів та звичаїв війни
• ст. 439 — застосування зброї масового ураження
• ст. 442, ч.1 — геноцид