Продуктивність праці

1. Моделі БО

На сучасному  етапі міжнародної інтеграції у  сфері економіки посилилась увага  до проблеми уніфікації бухгалтерського  обліку. Зараз відомі два основні  підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація  обліку передбачає певну відповідність  та злагодженість, дотримання принципів  ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності  групою країн чи їх об'єднанням, наприклад  країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідність  законодавства країн щодо регулювання  бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї  моделі організації обліку і системи  стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво  не відрізнялись від аналогічних  стандартів в інших країнах —  членах співтовариства, тобто знаходились  у гармонії один з одним.

Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які  називаються Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед  них Четверта Директива "Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування" (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива "Про принципи складання консолідованої звітності" (від 13 червня 1983 p.). Вони є обов'язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.

У зв'язку з  проголошенням Україною курсу на європейську інтеграцію Верховна Рада прийняла Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства  України до законодавства Европейського Союзу" від 18 березня 2004 p. № 1629-IV, який чітко визначає пріоритетні сфери адаптації законодавства України, зокрема бухгалтерського обліку компаній.

Зважаючи  на розширення інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського  обліку і статистики, застосовування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає  змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського  обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.

Історична відокремленість  країн та національні особливості  зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.

Тепер у світі  склалися такі організаційні моделі обліку.

Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі — орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвесторів та кредиторів.

Разом з тим  у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.

Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і в Японії. Вона передбачає тісний зв'язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована-насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом. Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте в менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.

Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.

У групу країн  континентальної моделі входять  Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія та інші.

Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об'єднує спільна мова — іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є перманентне коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.

Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, — уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи. 
Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.

Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютних і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним обліковим стандартам.

2. МСБО

Міжнародні стандарти бухгалтерського  обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.

Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання  та вдосконалення в інтересах  суспільства стандартів бухгалтерського  обліку, яких необхідно дотримуватись  при поданні фінансових звітів, і  сприяння їх прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського  обліку і процедур, пов'язаних з наданням фінансових звітів.

КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку (МСБО).

Міжнародні  стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності  в усьому світі. Вони застосовуються:

• як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах;
• як міжнародний базовий підхід тими країнами, які розробляють власні вимоги (зокрема провідними розвиненими країнами, а також країнами, що розвиваються, такими як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній Європі та СНД);
• фондовими біржами та регулюючими органами, які дозволяють іноземним або вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
• міжнародними організаціями, такими як Європейська комісія, яка оголосила в 1995 p., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.
• МСБО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Вони, як правило, досить детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має бути однаковою в різних країнах світу.

Структурно  кожен стандарт включає: концепції  та положення, що лежать в основі його розробки, перелік питань, що регламентується  стандартом, короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування певного стандарту, методи обліку і  способи розкриття інформації. Отже, МСБО зовсім не означають порядок  ведення бухгалтерського обліку, а лише описують загальні правила  оцінки і представлення інформації у фінансових звітах. Важливим при  цьому є дотримання при веденні  бухгалтерського обліку і складанні  фінансової звітності таких загальноприйнятих  принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів  і витрат, превалювання сутності над  формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

МСБО використовуються в трьох напрямках:

як база для  усіх чи деяких національних вимог  до обліку та звітності;

як відправна  точка для тих країн, що створюють  національні стандарти;

для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних  корпорацій);

Для розуміння  і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні  основи (Framework), які є своєрідним вступом  до стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:

мету фінансової звітності;

припущення, що покладені в основу фінансових звітів;

якісні характеристики фінансових звітів;

склад фінансової звітності;

визнання  елементів фінансових звітів.

Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок  ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.

Міжнародні  стандарти (МСБО) мають рекомендаційний  характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського  обліку і фінансової звітності в  усьому світі. Багато країн приймають  МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні  стандарти. За результатами досліджень щодо застосування МСБО в різних країнах  відомо 9 груп країн, які застосовують МСБО або узгоджують національні стандарти з ними.

3. НПСБО

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Реформування бухгалтерського  обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.

За наказом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої  у міжнародній практиці системі  обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з  удосконалення національної системи  бухгалтерського обліку з використанням  міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет  Міністрів України прийняв Постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державної  програми переходу на міжнародну систему  обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Розроблена на основі положень, наведених у концепції, Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала  наближення первинного бухгалтерського  та статистичного обліку на підприємствах  різних форм власності до міжнародних  стандартів обліку та звітності.

Відповідно до програми робота здійснювалася  за такими напрямами:

• розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;
• становлення співробітництва та координація з міжнародними професійними організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з урахуванням соціально-економічного розвитку України;
• створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у відповідність до рекомендацій ООН 1993 p.;
• удосконалення форм бухгалтерського обліку;
• підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;
• розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;
• вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту підприємств та банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;
• розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.

У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997—1998 pp. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.