Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2013 в 23:55, реферат
ід жанрами в теорій журналістики розуміються стійкі типи публікацій, об'єднаних схожими змістовно-формальними ознаками. Подібного роду ознаки називаються жанрообразующімі факторами. В якості основних виділяють наступні фактори: предмет відображення, цільова установка (функція) відображення, метод відображення. Знання жанрових ознак дозволяє журналістові краще представити мети своєї творчості, цілеспрямовано підібрати матеріал і представити його у Відповідно до вимог жанру. Читачеві і глядачеві знання жанрових особливостей допомагає зорієнтуватися в світі публіцистичних творів, знайти потрібні йому матеріали і більш ясно уявити собі інформаційні можливості публікацій різного типу. Таким чином, розуміння жанрової специфіки публіцистичних творів значимо як для автора, так і для адресата.
Більшість телевізійних передач являє собою поєднання різних жанрів. Репортаж та інтерв'ю можуть бути включені в передачі самого різного типу. У щотижневій аналітичній програмі можуть бути представлені матеріали самих різних жанрів. Одна і та ж передача може поєднувати у собі журналістське розслідування і ток-шоу.
Технічні можливості телебачення дають журналістові значні переваги в оперативності і наочності подання інформації глядачеві, але разом з тим і високі вимоги до мовної культури журналіста і учасників передач особливо важливі саме на телебаченні, оскільки в епоху прямого ефіру немає можливості заздалегідь готувати або редагувати текст. Велика увага тележурналіст повинен приділяти точності та логічності мови. Уважний глядач завжди помітить невідповідність коментарів журналіста передається відеоряду.
Серйозні вимоги культури мови повинні враховуватися при підготовці та веденні випусків новин. Перш всього необхідний зручний для сприйняття нової інформації темп мови і правильне інтонування висловлювань. Оскільки адресатом новин є максимально широка аудиторія, в інформаційних повідомленнях повинно бути якомога менше спеціальної лексики і скорочених слів. Знову введені в вживати в мові терміни, запозичення, абревіатури повинні супроводжуватися коротким поясненням.
Ефективна комунікація в суспільстві
неможлива без розуміння
До політичної літератури належать книги і брошури, адресовані широкому колу читацьким і мають частіше пропагандистський характер. Серед цієї літератури можна виділити партійні передвиборні програми, матеріали партійних з'їздів та пленумів, політичні портрети та біографії політиків, а також їх автобіографії, нариси про найважливіші події новітньої історії.
Перед авторами такий літератури стоїть непросте завдання - роз'яснити свої політичні погляди, переконати читача в їх правильності і при цьому зробити читання такої книжки цікавим і приємним для читача заняттям. Це вимагає від автора майстерного вла?? ения словом і з'єднання в тексті викладу політичних програм з деталями великих подій, епізодами політичної кар'єри, роздумами про життя філософського плану. Серед найбільш відомих книг останнього десятиліття можна назвати "Сповідь на задану тему" Б. Єльцина, книгу С. Говорухіна "Кримінальна революція в Росії", збірник статей, виступів, інтерв'ю "Невідомий Руцкой: політичний портрет", "Варіант дракона "Ю. Скуратова. 6. Жанри публічної політичної мови
Жанри публічної промови визначаються ситуаціями і цілями виступів, відповідно до яких підбираються відповідні стилістичні засоби. Розрізняють три групи жанрів публічної мови, які мають свою специфіку.
На мітингах вимовляються передвиборні
промови кандидатів, промови на підтримку
кандидатів, промови на підтримку
або проти проведеного
На засіданнях парламенту і регіональних законодавчих зборів депутати виступають з промовами на підтримку і проти обговорюваних законопроектів, задають питання авторам законопроектів, висловлюються щодо порядку денного, з мотивів голосування, з процедурних питань. Парламентські виступу вимагають більш складних і різноманітних мовних коштів, більшої строгості й точності мови. У них не обійтися без юридичної та економічної термінології, складних оборотів офіційно-ділового мовлення. У стінах парламенту недоречні розмовні, а тим більше жаргонні лексичні та фразеологічні одиниці. Парламентські виступи повинні бути одночасно і діловими, і переконливими для учасників засідання. Це робить необхідним використовувати в парламентських промовах емоційно забарвлену літературну лексику. Переконливість досягається також логічністю мови і виразністю синтаксичного ладу мови.
На офіційних церемоніях нагородження, вступу на посаду їх учасники виступають з урочистими, вітальними і відповідними промовами. Офіційні виступи на урочистих церемоніях являють собою особливу групу жанрів, стиль яких повинен відповідати значущості події й обстановці. У таких випадках прийнято звертатися до високої книжкової лексиці, висловлюватися коротко й офіційно.