Роль мови у суспільному житті

ВІДКРИТИЙ  МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

РОЗВИТКУ  ЛЮДИНИ  „ УКРАЇНА”

 

 

 

Кафедра журналістики,   

видавничої  справи    

та  редагування  

                                                       

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з предмету:

 

„Редагування газетно-журнальних видань”

 

на тему:

 

„ЗМІСТ ПОНЯТЬ „РЕДАГУВАННЯ”,

„ЛІТЕРАТУРНЕ  РЕДАГУВАННЯ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:   

студентка ІІІ  курсу  

група  ЗВС-42  

Микитенко  Ф.-К.М. 

 

Перевірив:   

            Викладач:   

Губарець В.В.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ.  2007.

 

Зміст

 

ВСТУП            3

 

1. Роль мови у суспільному  житті.         3

 
2. Стильові різновиди української  мови.         4 

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ПОНЯТЬ РЕДАГУВАННЯ. РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ  6

РОЗДІЛ ІІ. ЛІТЕРАТУРНЕ РЕДАГУВАННЯ       8

ВИСНОВКИ                     25

ЛІТЕРАТУРА                              28

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

     Поняття редагування,  літературне редагування входять в коло питань редакторської професії /І.Р,2/. Останнім часом посилився інтерес не лише до друкованого слова, до професії літератора, журналіста, редактора, але й сама літературна робота набула суспільної значимості. Праця літератора, журналіста, а особливо політичного журналіста стала частиною загальнодержавної справи. Варто згадати, як після гострої політичної статті можливе аж занадто сильне загострення відносин на політичному Олімпі, в яке, часом, бувають втягнуті великі маси населення держави.

     Як і кожна професія, професія редактора має свої  виробничі секрети. Має свої усталені прийоми і методику виконання роботи.

      Запит на професію  редактора, літературного редактора в сучасній Україні доволі широкий. Варто лише відкрити сторінку Інтернету в вікні “Редагування”, “Літературне редагування” і можна побачити довгий список запитів і пропозицій по даній професії. Займатися редагуванням сьогодні можна працюючи вдома. Виховуючи дитину, можна займатися і коректурою і редагуванням. Коректорська праця – виправлення синтаксичних і орфографічних помилок. Редагування – це вже значно складніше: воно буває технічне, літературне, наукове. Часом треба скорочувати текст, знаходити логічні помилки, рецензувати. На сьогодні чимало таких пропозицій, бо правити текст необхідно і в Інтернеті. Тут умови ідеальні для молодої, заклопотаної домашніми справами матусі, але така робота вимагає вродженої або набутої грамотності, навичок правки, уважності та охайності і, як правило, вищої філологічної освіти. Але в цьому випадку роботу краще шукати у видавництвах чи на біржах праці.  

 

       Редагування передбачає насамперед  досконале знання української мови її стилів.

 

Коротко торкнемось значення української мови в житті суспільства і дамо характеристику різноманіття її стилів.

 

РОЛЬ МОВИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ

 

Сучасна українська мова є багатовіковим  надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. “ В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання…І поки живе мова - житиме й народ, як національність.”(I. Огієнко) 
Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжуються мовою.  
Мова – найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв’язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер – не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об’єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм – мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства. 
Літературна мова – це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення.

В Україні державною є українська мова. Держава забезпечує всебічний  розвиток і функціонування української  мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це гарантує Конституція України. 
Така важлива роль мови в суспільному житті нашої держави зобов’язує добре знати правила й закономірності її розвитку. Щоб оволодіти нормами сучасної літературної мови, треба глибоко вивчати її лексичний склад, фонетичну систему, граматичну будову і стилістичні властивості. Досконале знання мови є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня. 
В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого, віками гнобленого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

 

СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ

 

Мова обслуговує усі сфери  суспільного життя. В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання, які по-різному використовуються залежно від мети спілкування.

Так, наприклад, мовні засоби художнього твору де в чому відрізняються  від наукового твору; мовні засоби ділових документів відрізняються від художніх і наукових творів і т.д.

Літературна мова становить систему  стилів. Структура, кількість, характер і співвідношення їх змінюються з  розвитком суспільства. Під стилями  літературної мови розуміють її різновиди, які обслуговують різноманітні сфери суспільного життя. Усна форма літературної мови має лише один стиль – розмовний. У писемній мові виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній стилі. 
Офіційно-діловий стиль має підстилі: інформаційний, дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Ним написані найважливіші документи, в яких відбивається історія народу. Це стиль Конституції країни, законів, постанов, статутів, програм, наказів, звітів та інших ділових паперів. Документи відображають події, зберігають пам’ять через роки, пов’язуючи минуле з сьогоденням. 
Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні.

Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв’язок мови з виробничою діяльністю людей.

З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються змінюють своє значення. Тому стилі української мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років.

Один мудрий філософ сказав: ”Заговори, щоб я тебе побачив.” Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями – залежить рівень його освіченості і культури.

Вміння володіти словом – велика майстерність.

Не секрет, що не завжди на належному  рівні виписані тексти, з якими доводиться працювати редактору. І, на жаль, частково огріхи припадають на невдало підібрані слова. Наприклад, у своїх текстах автори часто вживають російські слова в українському варіанті або ж навпаки, тобто калькують їх. Насичують свою мову просторіччям, територіальними діалектами, нехтують вимовою, а іноді й роблять це навмисне, мовляв, для” кращого ефекту”, але досягається зворотній. 
Часто можна побачити в тексти, як через мовознавчу некомпетентність порушується граматична й лексична структура слів.

Мова тексту має бути бездоганною, простою, зрозумілою широкому колу читачів. Слід уникати іншомовних слів, якщо є українські відповідники; сполучників типу: тому що; через те, що; у зв’язку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що і т.д.

Важливим є також правильне  й доречне використання вставних слів і виразів, обережне послуговування крилатими словами та іншими фразеологізмами.

Теорія і практика редагування входить до наукових дисциплін, які відають редагуванням і складанням  текстів.

Тексти, особливо ділові, насамперед характеризуються логічною послідовністю.

Загальна логічна послідовність  тексту досягається за допомогою  слів на позначення результативності (таким чином, у результаті, отже тощо). Наприклад: «Отже, ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію і нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології (підр.)».

Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовної грамотності редактора.

ОЦІНКА РУКОПИСУ

 

М. Горький вважав, що оцінюючи рукопис, редактор обов'язково має виходити насамперед з «ідейної, соціально-виховної вагомості літературно-художнього твору».

/1.,76/.

 

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ  ПОНЯТЬ РЕДАГУВАННЯ. РЕДАНУВАННЯ ТЕКСТУ.

 

 

      Протягом усього  періоду радянських часів розглядалися  питання преси, керівництва пресою. В наші часи – актуальними стали питання свободи слова. Безперечно, мова йшла і йде про керівництво пресою і перш за все засади редакторської праці. Показовим у цьому плані є підручник М.М.Сікорського "Теория й практика редактирования", в якому розкриті принципи, редакторської праці . Зовсім не дослідженими поки що залишаються питання об'єктивності керівництва пресою й працею редактора, доцільності втручання державних органів у роботу редактора над твором тощо.

      Поняття редагування (франц. Redaction.  лат. Redactus – доведений, упорядкований) – це обробка, підготовка тексту до друку. Редагування – це форма і стиль вираження думки /55,54/. Відредагований текст – варіант твору, який є результатом обробки автором або редактором 

      Літературне редагування – це літературна обробка тексту, що готується до друку.       Редакційно-видавничий процес – надання елементам тексту та іншим матеріалам авторського оригіналу підготовленого до видання, однакової форми, найзручнішої для читання видання і будь-якої іншої роботи з ним (транспорт, зберігання, накопичення в бібліотеках, швидке ознайомлення тощо) /54,14/.

      Раїса Іванченко  називає редактора “першим читачем” твору /1, 73/.

      Після одержання  від автора відповідного матеріалу  можна розпочинати його редагування.  Здебільшого у процесі редагування  вирішуються такі основні завдання.

      Перевірка  фактичної вірогідності матеріалу. Складність вирішення цього завдання може істотно залежати від складності проекту. В будь-якому випадку першочергове значення мають компетентність автора й вірогідність поданого ним матеріалу. Якщо вірогідність матеріалу викликає сумніви, а компетенції редактора недостатньо, то слід залучити до роботи наукового консультанта або наукового редактора.

      Установлення власника авторських прав й одержання дозволу на видання. Авторське право э одноосібним правом відтворювати матеріал у будь-якій формі або публікувати його В Україні знак охорони авторського права розміщується у вигляді символу @ у нижньому правому куті звороту титульного аркуша. Одним із завдань при редагуванні майбутнього видання є перевірка наявності прав або запит на одержання дозволу.

      У доповнення до  прав автора існують також  авторські права видавця, які  захищають використані у виданні  друкарські засоби. Це означає,  що дане видання, складене і  подане у певному вигляді, захищене від можливості відтворення іншим видавництвом.

     Застосування  власного стилю. При перегляді тексту в необхідних місцях використовуються особливості стилю, прийнятого для певного виду видань.

     Визначення структури.  Ця операція включає визначення структурної організації тексту, виділення заголовків та характерних місць, підбір місця для ілюстрацій тощо для надання виданню належного вигляду. 

 

Редагування — вид діяльності; і як будь-який вид діяльності, воно має складну системно-структурну організацію, складний механізм діяльності, складну систему факторів, що її зумовлюють. Принаймні, можна виділити такі основні аспекти аналізу редакторської праці: технологічний (організація праці редактора на наукових засадах), діяльнісний (визначення структури діяльності, мотиваційно-цільової сфери праці, впливів, що зумовлюють працю, осмисленість праці),

психофізіологічний  (визначення механізмів роботи, яку виконує людина як літературний редактор). Кожен із цих аспектів передбачає аналіз предмета редакторської діяльності. Вивчення предмета діяльності редактора — - журналістського твору — теж має різні аспекти аналізу: мовленнєвий, комунікативний, кібернетичний, соціальний, лінгвістичний, соціально-психологічний тощо /1/.