Міжнародне співробітництво в галузі системи ЗМІ

     Слід також  відзначити високий ступінь персоніфікації контактів з глядачами. Відзначені вище особливості телебачення і, зокрема, те, що всі компоненти телебачення - звук, зображення, аудіовізуальні образи - сприймаються одночасно органами почуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою свідомості, є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на соціальну психологію людини, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, спонук і т. ін.

      Як бачимо, кожна складова частина засобів масової інформації має свої специфічні, найбільш ефективні способи впливу на людину. Забезпечити безперервний потік соціальної інформації може тільки система ЗМІ, внутрішня структура якої являє собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії її компонентів. Структурі будь-якої системи, що стала цілісно визначеною, властиві, як найбільш характерні, відносини кооперації і координації.

       У якій мірі ефективність функціонування журналістики залежить від удосконалення координації між її складовими частинами? Подивимося, наскільки розвинутий принцип специфічності в діяльності преси, радіо і телебачення у сфері передачі ними новин. Радіо за своєю природою покликане бути первинним джерелом суспільне значущої інформації; воно привертає увагу до тих або інших фактів, сприяє формуванню громадської думки. Телебачення прагне до прискорення передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до подачі аудиторії першої оцінки актуальних подій.

     Нині глядачі дізнаються про важливі події одночасно, а в ряді випусків і раніше, ніж почули про них по радіо або прочитали в газеті. У зв'язку з цим переосмислюється і трансформується подача новин на сторінках друкованих органів. Оперативність газети полягає в прискоренні аналізу, осмисленні та узагальненні того, що відбувається. Подані у специфічній радіо і телевізійній формі новини стимулюють інтерес читачів до газетної новини. У них зростає бажання одержати узагальнену, масштабну оцінку подій і явищ соціальної дійсності.

 

 

 

III Рекомендації та угоди в галузі ЗМІ

 

1. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи щодо показу насильства електронними ЗМІ

 

Рекомендація N R (97) 19

Комітету міністрів  Ради Європи

"Про показ насильства електронними ЗМІ"

 

 

                                                                                УХВАЛЕНО

                                                                                Комітетом міністрів на

                                                                               607-му засіданні заступників

                                                                                міністрів

                                                                                від 30 жовтня 1997 р.

 

     Комітет міністрів,  відповідно  до пункту б статті 15 Статуту Ради Європи ( 994_001 ),

     беручи до уваги, що метою Ради Європи  є  досягнення  більшої єдності  між  її  членами  задля  збереження  й втілення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною,

     згадуючи про свою відданість основоположному праву на свободу вираження поглядів,  гарантованому статтею 10 Конвенції про захист прав і   основних   свобод   людини   (   995_004   ),   принципам безперешкодного поширення інформації та ідей, а також незалежності телерадіомовників,  як про це зазначено в Декларації  про  свободу вираження поглядів та інформації від 29 квітня 1982 року,

      пам'ятаючи про   міжнародний  вимір  необґрунтованого  показу насильства та  відповідні  положення  Європейської  конвенції  про транскордонне телебачення (1989) ( 994_444 ),

      згадуючи, що  на  4-й  Європейській  конференції  міністрів з питань політики в галузі ЗМІ (Прага,  7 - 8 грудня 1994) міністри, відповідальні  за  політику  в  галузі  ЗМІ,  подали  до  Комітету міністрів Ради Європи план дій, що містив стратегії, спрямовані на сприяння ЗМІ   в   демократичному   суспільстві  (994_121),  й запропонували  Комітетові   міністрів   "підготувати   в   тісному співробітництві   з   фахівцями  ЗМІ  та  регулювальними  органами прийнятні керівні принципи щодо показу насильства в ЗМІ",

      згадуючи, що здійснення свободи вираження поглядів  пов'язано з  обов'язками й відповідальністю,  про що слід пам'ятати фахівцям ЗМІ,  та що  воно  може  бути  законним  чином  обмежене  з  метою підтримання  рівноваги  між  здійсненням цього права й дотриманням інших  основних  прав,  свобод  та  інтересів,   що   їх   захищає Європейська конвенція з прав людини ( 995_004 ),

      стурбований загальним  збільшенням  обсягів показу насильства електронними ЗМІ,  внаслідок  чого  це  стає  важливою  соціальною проблемою,

     згадуючи, що  насильство  не  можна  розглядати  як звичайний засіб розв'язання будь-яких конфліктів, у т. ч. міжособистісних,

     звертаючи, проте,  увагу на  те,  що  насильство  є  частиною повсякденного  життя  суспільства  й  що  право громадськості бути поінформованою включає також право бути поінформованою щодо різних проявів насильства,

    звертаючи увагу на те,  що залежно від ситуації, існує багато способів показу насильства в ЗМІ,  починаючи від інформації - і до розваги;  та  що,  зокрема в останньому випадку,  насильство іноді подається,  як  звичайна  подія  або  навіть  прославляється,  щоб привернути увагу великої аудиторії,

звертаючи також  увагу на те,  що,  незважаючи на проголошену мету,  насильство іноді подається електронними ЗМІ без жодної  для цього   причини,   його  показ  жодним  чином  не  виправдовується контекстом,  досягаючи неприйнятного,  нелюдського  й  образливого рівня, а також надмірних обсягів,

     свідомий того, що це може погіршувати фізичний, розумовий або моральний  розвиток  суспільства,   зокрема   молоді,   приводячи, наприклад,   до  зростаючої  нечутливості  до  страждань,  почуття небезпеки й недовіри,

звертаючи увагу  на  те,  що  не  всі,  хто   відповідає   за електронні ЗМІ,  усвідомлюють, що зростаючий показ насильства стає проблемою,

беручи до уваги,  що економічні причини,  які наводять  деякі особи,  відповідальні  за  електронні  ЗМІ,  не  можуть виправдати безпричинний показ насильства,

     впевнений у тому,  що відповідальність  за  показ  насильства електронними ЗМІ мають взяти на себе різні сектори суспільства,

впевнений також  у тому,  що всі фахівці електронних  ЗМІ мають взяти на себе відповідальність і що саме вони  посідають  найкращу позицію   для   розв'язання   проблеми   необґрунтованого   показу насильства, а також вітаючи зусилля, вже вжиті деякими фахівцями й секторами,

 

рекомендує  урядам держав-членів:

 

     a) привернути   увагу   фахівців   сектора електронних ЗМІ, регулювальних органів цього ж сектора,  керівних органів освіти  й всієї громадськості до загальних політичних рамок, що наводяться в Додатку;

     б) вжити конкретних заходів для впровадження цих принципів;

     в) забезпечити всіма належними   засобами   доведення   цих керівних  принципів  до  зацікавлених  осіб  і  органів,  а  також загальне обговорення цього питання;

     г) дотримуватись   їхнього   ефективного    застосування    у внутрішніх правопорядках.

     Пропонує Генеральному  секретареві  Ради  Європи  передати цю Рекомендацію урядам держав, що є Сторонами Європейської культурної конвенції ( 994_213 ), але не є членами Ради Європи.

 

Сфера застосування

 

     Ця Рекомендація стосується необґрунтованого показу насильства різними електронними ЗМІ на національному й  міжнародному  рівнях.

Необґрунтований   характер   показу  слід  оцінювати,  виходячи  з параметрів, що наводяться в Додатку до цієї Рекомендації.

 

Визначення

 

Для мети цієї Рекомендації:

     a) термін   "необґрунтований   показ   насильства"    означає поширення  повідомлень, слів  і зображень,  насильницькому змісту яких  або   способу   подання   надається   особлива   виразність, невиправдана контекстом;

     б) термін   "електронні   ЗМІ"   означає   програми  радіо й телебачення,  такі  служби,  як  відео  за   викликом,   інтернет, інтерактивне  телебачення  та  ін.,  а також продукти - відеоігри, CD-роми та ін., за винятком приватних комунікацій, недоступних для громадськості;

     в) термін "особи,  відповідальні за зміст",  означає фізичних або юридичних осіб,  відповідальних за зміст повідомлень,  слів  і зображень,  які  є доступними для громадськості через різноманітні електронні ЗМІ.

 

Керівні принципи

 

    Керівний принцип N 1. Загальні рамки

 

     Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини (  995_004  ), відповідно  до  тлумачення  за практикою Європейського суду з прав людини,  повинна становити загальні правові рамки для  розв'язання питань, що стосуються показу насильства в електронних ЗМІ.

    Свобода вираження поглядів,  у принципі,  включає також право поширювати й одержувати інформацію та ідеї,  які становлять  показ насильства.  Проте  деякі форми необґрунтованого показу насильства можуть  законним  чином  бути  обмежені,  враховуючи  обов'язки  й відповідальність,  що їх несе із собою здійснення права на свободу вираження  поглядів;  за  умови,  що  такі  втручання  в   свободу вираження  поглядів  передбачені  законодавством і є необхідними в демократичному суспільстві.

Конкретніше - засоби,  вжиті  на  противагу  необґрунтованому показу   насильства   електронними   ЗМІ,   можна  законним  чином розглядати як такі,  що  гарантують  повагу  людської  гідності  й захищають вразливі групи, наприклад, дітей і підлітків, фізичному, розумовому й моральному розвитку яких може зашкодити показ  такого насильства.

 

Керівний принцип N 2. Відповідальність і заходи, що їх можуть вживати особи, котрі не є представниками держави

 

     Держави-члени мають визнати й  врахувати,  що  насамперед  ті особи,   котрі  відповідають  за  зміст,  повинні  взяти  на  себе обов'язки й відповідальність,  які несе з собою здійснення свободи вираження  поглядів,  оскільки  саме  вони першими відповідають за зміст повідомлень,  слів і зображень,  що поширюють, у т. ч. мають нести певну відповідальність мовники електронних ЗМІ,  розв'язуючи питання  про  поширення  повідомлень,   слів   і   зображень,   що демонструють  насильство,  з  огляду на їхній потенційно шкідливий вплив на громадськість,  зокрема, молодь, а також на суспільство вцілому. Залежно від виду електронних ЗМІ, фахівці повинні брати на себе відповідальність різними способами, включаючи, наприклад:

      I) забезпечення відповідним чином того,  щоб громадськість була  заздалегідь достатньою мірою поінформована про повідомлення, слова  й  зображення  насильницького  характеру,  які   збираються зробити доступними;

      II) запровадження в різних секторах кодексів поведінки,  які визначатимуть  конкретні   обов'язки   відповідного   професійного сектора;

     III) впровадження  внутрішніх  керівних  принципів,  у т.  ч. стандартів для оцінювання  змісту,  в  різноманітних  організаціях електронних ЗМІ;

     IV) заснування    на    секторальному   рівні   та   окремими телерадіомовниками  відповідних  консультативних   і   контрольних механізмів   для   моніторингу   процесу  впровадження  стандартів саморегулювання;

     V) врахування  стандартів  саморегулювання в контрактах   з іншими секторами, наприклад, виробниками аудіовізуальної продукції й відеоігор, рекламними агенціями та ін.;

     VI) регулярні контакти та обмін інформацією  з  національними регулювальними  органами,  а  також  з  органами саморегулювання в інших країнах.

 

Різні сектори  суспільства

 

     Держави-члени мають визнати й врахувати той  факт,  що  різні сектори  суспільства  в своїх відповідних сферах діяльності несуть власну   відповідальність.   Вони    можуть    брати    на    себе відповідальність різними способами, наприклад, звертаючись до тих, хто відповідає за зміст,  зокрема через кампанії  щодо  розширення обізнаності;   сприяючи   й  забезпечуючи  освіту  з  питань  ЗМІ; заохочуючи  або  беручи  на  себе  дослідження   проблеми   показу насильства та ін.

     Зважаючи на  доступ  до  електронних ЗМІ та їхнє використання дітьми й підлітками вдома і в школах,  так само, як і на розуміння насильницьких повідомлень, слів і зображень, що передаються такими ЗМІ,  батьки й  учителі  несуть  особливу  відповідальність.  Вони можуть брати цю відповідальність на себе по-різному, у т. ч.:

      I) розвиваючи    й    підтримуючи   критичне   ставлення   до необґрунтованого показу насильства;

     II) використовуючи електронні  ЗМІ свідомо й вибірково,  а також вимагаючи якісних продуктів і послуг;

     III) заохочуючи   дітей   і   підлітків   розвивати  критичне ставлення, наприклад, через освіту з питань ЗМІ в сім'ях і школах;

     IV) вивчаючи способи обмеження доступу дітей і підлітків до насильства,  що  демонструється  електронними ЗМІ,  якщо воно може зашкодити фізичному, розумовому й моральному розвитку останніх.