Дитячі видання: типологічний аналіз

Настала пора для об’єднання дитячих письменників, художників та видавців — усіх тих, хто дбає про духовний рівень підростаючого покоління.

 

1.3 Основні  класифікаційні ознаки дитячих  видань

 

Характерними  рисами дитячої літератури є:

-   відведення  дітям головної ролі;

-   відповідність  дитячому віку по тематиці;

-  відносно  невеликий обсяг, безліч малюнків (особливо в книгах для маленьких  дітей);

-   проста  мова;

-   велика  кількість діалогів і дій, мало  описів;

-   безліч  пригод;

-   щасливий  кінець (перемога добра над злом);

-   часто  має за мету – виховання.

Специфіка дитячої літератури обумовлена в першу чергу віком  читача.

Існує декілька класифікацій дитячих видань. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. ГСТУ29-62002. Цей  стандарт поширюється на видання  для дітей (далі – видання), що виготовляються поліграфічними підприємствами, та встановлює загальні технічні вимоги до їх поліграфічного виконання. Стандарт установлює вимоги до книжкових і журнальних видань та не поширюється на підручники, навчальні посібники, на експериментальні, мініатюрні та факсимільні видання.

Стандарт не встановлює вимоги до художньо-технічних прийомів оформлення видання, які визначаються видавцем залежно від змісту видання.За цим стандартом дитячі видання поділяють  на 4 групи:

1. видання для дітей віком до 5 років включно;
2. видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;
3. видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;
4. видання для-підлітків від 15 до 18 років включно [30, с. 58].

У цьому стандарті  застосовуються наступні терміни з  відповідними визначеннями:

• шрифтове оформлення тексту - комплекс параметрів, що визначають удобочитаемость видання: кегль і місткість шрифту, збільшення інтерліньяжу, довжина рядка, група шрифту, гарнітура і її накреслення;
• гігієнічні вимоги - вимоги, спрямовані на забезпечення зручності читання тексту з метою попередження негативного впливу процесу читання на здоров'я читача;
• кегль - розмір шрифту, вимірюваний в пунктах;
• збільшення інтерліньяжу - відстань між нижніми виносними елементами знаків верхнього рядка та верхніми виносними елементами знаків нижнього рядка, вимірюване в пунктах;
• пункт - це одиниця вимірювання дорівнює в системі дідо - 0,376 мм; в системі сі - 0,351 мм;
• виділення тексту - зміна поліграфічного оформлення частин тексту (фраз або окремих слів, букв, знаків) порівняно з прийнятим для цього тексту з метою привернути увагу читача;
• виворотка шрифту - білий шрифт на чорному, сірому або кольоровому фоні;
• конструктивні вимоги - вимоги, що забезпечують єдність технічної та інформаційної сумісності;
• критичний дефект - дефект, при наявності якого використання продукції за призначенням практично неможливо або неприпустимо;
• характерні сторінки видання - сторінки з однаковим шрифтовим і / або ілюстративним оформленням, найбільш часто зустрічаються у виданні і обирані для контролю.

Видання залежно від  зорового навантаження при читанні  і відповідно до ГОСТ 7.60 дитячі видання  поділяються на дві категорії:

1)  літературно-художні; 

• науково-популярні;
• навчальні для дошкільного віку (розвиваючого навчання).

2) довідкові (словники, енциклопедії, каталоги тощо);

• для дозвілля (стікерси, альбоми з наклейками, кросворди і т. п.) [29, с.67]. 
  

За інформаційними знаками, згідно зі стандартом ДСТУ 3017-95, дитячі видання можна поділити на:

• текстові;
• нотні;
• картографічні;
• образотворчі.

За матеріальною конструкцією виділяють:

• книжкове;
• аркушеве;
• комплектне видання;
• книжку-іграшку.

Види видань за обсягом  поділяють на:

• книги;
• брошури;
• листівки.

За ознакою складу основного тексту розрізняють:

• моновидання;
• збірник.

За періодичністю виходу видання поділяють на:

• неперіодичні;
• періодичні.

За матеріальним носієм інформації, що не за значено в стандарті  ДСТУ 3017-95, але що засвідчує практика, можна виокремити видання:

• паперові;
• електронні [16, с. 92].

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ТИПОЛОГІЯ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ НА ПРИКЛАДІ ЗАПОРІЗЬКИХ КНИГАРЕНЬ

 

2.1 Загальна  характеристика книгарень Запоріжжя

 

Книгарня - це крамниця, яка займається роздрібним та оптовим продажем книг та інших товарів, таких як журнали, географічні карти, путівники та ін. [23, с. 78].. А також оперативно-виконавчий орган, що входить до складу книготоргівельної галузі, точка роздрібного продажу книг та інших публікацій, приміщення з відповідним обладнанням для експозиції та продажу.

Існують такі типи книгарень:

• загальні, що займаються продажем поточної видавничої продукції;
• спеціалізовані, що займаються продажем книг певної тематики або виду за допомогою певних форм продажу.

Спеціалізовані книгарні поділяються:

1) в залежності від  асортименту: 

• музичні;
• мистецьких видавництв;
• букіністичні.

2) за тематикою асортименту: 

• книгарні суспільно-політичної літератури;
• технічної;
• сільськогосподарської;
• медичної;
• юридичної;
• економічної та ін.

3) за формами продажу: 

• стаціонарні
• книги-поштою
• Інтернет-книгарні [41, с. 39].

Перелік функціонуючих  на сьогоднішній день книгарень Запоріжжя:

1. "Аз Буки", ЧП (книжный магазин, канцтовары);
2. "Киномания" (сеть книжных магазинов);
3. Book Zone. Интернет магазин специализированной литературы;
4. Буква. Книжный супермаркет;
5. Буклет. Книжный супермаркет;
6. Еврокнига;
7. ЗАО "Запорожкнига";
8. ЗАО "Мегарон". Магазин книги;
9. Интернет-магазин "Donkniga.com.ua";
10. Книжная полка. Книжный магазин;
11. Книжный супермаркет на Малом;
12. Магазин "Вариант";
13. Магазин "Легенда";
14. Магазин "Лексика" & "Современник";
15. Магазин "Литера";
16. Магазин "Освита";
17. Магазин "Спецкнига";
18. Магазин "Учебная книга";
19. Магазин №35 ЗАО "Запорожкнига";
20. Папирус. Книжный супермаркет;
21. Салон-магазин "Книжный клуб";
22. Саммит-книга;
23. Странник. Эзотерический магазин;
24. ЧП "Лицей";
25. ЧП "Эстор".

З вище зазначених книгарень  до спеціалізованих можна віднести наступні:

1. "Киномания" (сеть книжных магазинов);
2. Book Zone. Интернет магазин специализированной литературы;
3. Интернет-магазин "Donkniga.com.ua";
4. Магазин "Легенда";
5. Магазин "Лексика" & "Современник";
6. Саммит-книга;
7. Странник. Эзотерический магазин.

До загальних книгарень  можна віднести наступні:

1. "Аз Буки", ЧП (книжный магазин, канцтовары);
2. Буква. Книжный супермаркет;
3. Буклет. Книжный супермаркет;
4. Еврокнига;
5. ЗАО "Запорожкнига";
6. ЗАО "Мегарон". Магазин книги;
7. Книжная полка. Книжный магазин;
8. Книжный супермаркет на Малом;
9. Магазин "Вариант";
10. Магазин "Литера";
11. Магазин "Освита";
12. Магазин "Спецкнига";
13. Магазин "Учебная книга";
14. Магазин №35 ЗАО "Запорожкнига";
15. Папирус. Книжный супермаркет;
16. Салон-магазин "Книжный клуб";
17. ЧП "Лицей";
18. ЧП "Эстор".

У місті Запоріжжя  функціонують багато книжкових крамниць, які різняться за своїм асортиментом, тематикою, формою продажу та ін. ознаками. Але більша переважність книгарень  Запоріжжя носить загальний характер, тобто такі що займаються продажем поточної видавничої продукції.

 

2.2 Типологічна класифікація дитячих періодичних видань книгарень Запоріжжя

 

Типологічна структура  української дитячої преси зазнає нині радикальних змін. Змінюють своє місце в ній старі типи видань і з'являються зовсім нові. Дослідники стикаються з мінливістю, рухливістю типологічних характеристик навіть у рамках одного видання. Неоднозначність, суперечність і нестійкість цих тенденцій свідчать про принципову незавершеність процесу трансформації. Звідси – труднощі в класифікації видань.

Питання класифікування друкованих масмедіа взагалі та дитячих  зокрема цікавить низку науковців. А. Акопов, наприклад, досліджуючи радянські  технічні видання, подає таку типологічну  класифікацію, що її можна назвати  універсальною та використовувати  для аналізу будь-яких видів друкованої періодичної продукції; а М. Руденко робить спроби типологічного аналізу, виходячи з реально існуючих типів і видів дитячих видань. Проте ці здобутки не відображають характеру дитячої преси періоду незалежності України, не враховують змін, що відбулись і далі відбуваються в галузі дитячої преси та в усій системі періодичного друку [26, с. 177].

Нині гостро виникла  необхідність систематизації видань, створення такої схеми, яка б  була універсальною для класифікування, упорядкування типів, видів періодичної продукції та враховувала зміни і рухливість типологічних меж. А особливо це стосується дитячої преси.

Одним із основних елементів  теоретикотипологічного аналізу видань є класифікація. Це невід'ємна частина  типологічного аналізу. Саме класифікація дозволить розглянути велику кількість дитячих видань, поділити її на групи за спільністю деяких ознак і, таким чином, виявити типи для теоретичного аналізу з точки зору їх характеристик, генезису, взаємозв'язків одне з одним на всіх рівнях ієрархічної структури.

Проблема класифікації дитячих видань цікава і в бібліографії, і в книгознавстві, і в інформатиці, й, нарешті, в практичному журналістикознавстіві.

Хоч усталеної класифікаційної  схеми дитячої періодики до сьогодні не існувало, проте здійснювався практичний поділ видань за різноманітними ознаками. Такі поділи відбувалися в статистичних довідниках, бібліографічних покажчиках, каталогах, літописах періодичних видань тощо.

Так, у статистичних довідниках, бібліографічних покажчиках та літописах періодичного друку видання поділяють за цільовим призначенням, за тематикою та читацькою адресою.

У каталогах періодичних  видань України основний поділ газет  і журналів робиться за тематикою.

Найменування типів  журналів/газет, що використовуються на практиці, як правило, беруться з друкованих підзаголовків, визначених видавцем. Потім ці найменування з підзаголовків потрапляють до Каталогів періодичного друку України, бібліографічних покажчиків, рекламних проспектів тощо. Журнальні підзаголовки здебідьшого не відповідають справжньому типу за цільовим призначенням. Скажімо, більшість "пізнавальних", за визначенням редактора, дитячих видань можна віднести до суто розважальних, таких, що не несуть пізнавального змісту: журнали "Комікс Сімпсони", "Bratz".

Підзаголовки часто  мають випадковий характер і залежать від безлічі причин, головним чином  від прагнення редакторів видавати бажане за дійсне, а також від  певної традиційності, що склалась у  видавничому колі.

У деяких виданнях теж  доволі розмито вказано на типологічну приналежність того чи іншого видання. Наприклад, один із журналів позиціонує себе як "журнал для юных волшебников". Насправді – це тип журналу ігрового спрямування. У гонитві за поетичною і гарною назвою підзаголовка журналу/газети редактори часто забувають вказати до якого типу належить їхнє видання, а тим часом таке визначення дуже потрібне батькам, вихователям, які не знають, що вони купують для своєї дитини. Адже власникам, видавцям ніхто не забороняє вміщувати так звані "слогани", підзаголовки видання на обкладинці типу: "Твои лучшие подружки" (журнал "Bratz"), або "Всегда быть первым!" ("Познайка"), "Бути розумним – це круто!" ("Професор Крейд"), "Большой журнал для маленьких" (журнал "Ухмалыш") мають стояти після типологічного (цільового) визначення журналу чи газети.