Жанна д*Арк та її роль в історії

 

Після несподіваної перемоги під Орлеаном з’явилося багато пропозицій подальших наступальних дій. Англійці очікували спроби відвоювання Парижа або наступу в Нормандії. Жанна переконала Карла VII надати їй статус спільного командування військом разом із герцогом Джоном II Алансонським. Король схвалив її план відвоювання ближніх мостів через Луару, що було прелюдією до наступу на Реймс та коронації Карла VII. Реймс був традиційним місцем коронації французьких королів. План був сміливим, бо Реймс розташований приблизно вдвічі далі, ніж Париж, глибоко в території ворога.

Французьке військо відвоювало Жаржо 12 червня, Мен-сюр-Луар 15 червня, і Божансі 17 червня. Герцог Алансонський погоджувався із усіма рішеннями  Жанни. Інші командири, включно із Жано Орлеанським перебували під таким  враженням від успіху Жанни під  Орлеаном, що стали її прихильниками. За словами Алансона вона врятувала  йому життя під Жарго, попередивши  про наступний артилерійський удар. Під час битви при Жарго  Жанна сама отримала удар кам'яним ядром  по шолому. Підмога анлійцям прибула  в область військових дій 18 червня. Силами командував сер Джон Фастолф. Битву при Пате можна порівняти  з битвою при Азенкурі, хоча наслідок був протилежним. Французький авангард атакував раніше, ніж англійські лучники  змогли завершити приготовування до оборони. В результаті значна частина  англійського загону загинула, а більшість  командирів були вбиті або потрапили  в полон. Фастолф утік із невеличким загоном і став цапом-відбивайлом, на якого звалилася критика за принизливу поразку. Французькі втрати були мінімальними [1, c. 25-26].

Французькі сили вирушили у напрямку Реймса з Жіан-сюр-Луар 29 червня, а 3 липня їм здався бургундський гарнізон міста Осер. Інші міста  на шляху війська теж без опору  переходили на бік французів. Труа, місто в якому була підписана  угода, що ставила мету позбавити  Карла VII прав на трон, капітулювало після  безкровної чотириденної облоги. На час, коли французькі сили підходили до Труа, у них закінчувався провіант, але тут їм пощастило. Мандрівний чернець на ймення брат Рішар проповідував в околицях Труа кінець світу й переконав місцевих жителів, садити боби, які дозрівали рано. Голодне військо прибуло саме на урожай.

Реймс відкрив міську браму  перед силами французів 16 липня. Коронація  відбувалася наступного ранку. Хоча Жанна та герцог Алансонський закликали  до швидкого маршу на Париж, королівський двір віддав перевагу переговорам із герцогом Бургундським із метою досягнути  перемир’я [3, c. 546].

Герцог Філіп Добрий нарушив  угоду, використавши її лише для того, щоб зміцнити захист Парижа. У проміжку між сутичками французькі війська  пройшли маршем околиці Парижа, і  їм мирно здалися ще кілька міст. Англійські сили на чолі з герцогом Бредфордським вирушили назустріч  французам і вийшли на позиції  проти них 15 серпня.

Штурм Парижа почався 8 вересня. Незважаючи на поранену стрілою арбалета ногу, Жанна продовжувала керувати військами до кінця дня. Наступного ранку прийшов королівський наказ  відступити. Більшість істориків  звинувачують у політичних помилках, що сталися після коронації, великого шамберлена Жоржа де ля Тремуайя. У  жовтні Жанна захопила Сен-П’єрр-ле-Мутьє і отримала дворянство [9, c. 65].

 

 

 

РОЗДІЛ VI. Суд над Жанною д’Арк

Не минуло й року після  перемоги під Орлеаном, як 23 травня 1430, в одній із сутичок під Парижем, в якій французькі війська безуспішно намагалися звільнити від англійців, бургундці взяли в полон Жанну д’Арк. Зрозуміло, при бажанні, згідно з існуючим звичаями, Карл VII міг викупити Жанну у ворога.

 Зате англійці не  пошкодували дати бургундам 10.000 ліврів за їх полонянку. Жанна  мала життям заплатити за завдану  англійцям поразку. Але англійці цю брудну роботу зробили це руками французів, а точніше - продажним французьким духовенством.

Жанна потрапила в полон  біля міста компі, що входив у єпархію  міста Бове, і, таким чином, формально  підпадала під юрисдикцію Кошону. Правда, П’єр Кошон, затятий прихильник англійців, був змушений тікати з Бове, зайнятого французами, але це не завадило вступити йому в ролі інквізитора і почати дізнання по справі Жанни, обвинуваченої в чаклунстві, і ідолопоклонстві, пов’язаних з демоном та інших злочинах проти віри. Що б ні в кого не виникло сумнівів з приводу права Кошону на роль інквізитора у справі Жанни, його повноваження були підтверджені богословами Паризького унівірсетета, що вважався найвищою інстанцією в галузі церковного права. Думки Паризького університету підтримали всі церковні ієрархи і теологи [7, c. 168].

Священний трибунал засідав  у Буврейському замку, в одному з підвалів якого під англійською вартою містилася Жанна. Цей замок служив резиденцією малолітнього короля Генріха VI і його двору. Трибунал провів шість пленарних засідань і дев’ять разів Кошон, і його підручні допитували Жанну. Інквізитори звинувачували Орлеанську діву у всіх смертних гріхах. Вона чула голоси - значить, це були голоси дияволів. Вона намагалася втекти з в’язниці - значить, визнавала свою провину. Вона носила чоловічий одяг, не за велінням чи диявола вона це робила? Вона стверджувала, що є незайманою. Її піддали принизливій процедурі огляду, яку зробила особисто дружина англійського намісника леді Бедфорд. На неї кричали, їй погрожували земними і небесними карами, лякали знаряддями тортур, вимагали зізнань….

За спробу втекти з полону, незважаючи на заборону голосів і  хоча це загрожувало їй смертю, суд звинуватив Жанну в малодушності, відчайдушності і прагненні до самогубства; кажучи, що бог простив їй цю провину, вона нібито зробила оману в питанні про вільну волю людини. 

Відмова Жанни коритися наказам  церкви, якщо вони суперечать уявним велінням бога, доводило, на думку суду, що обвинувачена схізматічка, дотримується думок, що йдуть в розріз з істиною і авторитетом церкви, і згубно помиляється у вірі бога [10, c. 148-149].

 Суд, перш ніж оприлюднювати і повідомити Жанні обвинувальний висновок, послав його на затвердження 58 богословам, які перебували на зайнятих англійцями земелях, а так само руанскому капітулу і Паризькому університету. Всі запитані експерти та інстанція схвалили сформульовані священним трибуналом звинувачення проти Орлеанської діви.

23 травня 1431 Жанну викликали  до суду, і Кошон зачитав їй  ці документи, умовляючи її  визнати себе винною, покаятися  і відректися від своїх помилок  і злочинів, інакше вона занапастить  свою душу, і загине на багатті.  Жанна, однак, не подалася домовленостям і загрозам та категорично відмовилася визнати себе винною в будь-якому гріх.

Враховуючи її закостенілість в єресі, трибунал ухвалив відлучити  її від церкви і спалити [11, c. 72].

Страта Жанни д’Арк відбулася 30 травня 1431 на площі Старого ринку в місті Руані, куди її привезли на ганебній колісниці з в’язниці в супроводі варти.

 «На площі, - розповідає  Жюль Мішле, - були споруджені  три помости. На одному з  них містилися королівська і  архієпископська кафедри, трон  кардинала Англії, оточені сидіннями  його прелатів. Другий призначався  для діючих осіб похмурої драми: проповідникам, суддям, і, нарешті, для самої засудженої. Окремо виднівся величезний оштукатурений поміст, завалений дровами. Нічого не пошкодували для багаття, і він лякав своєю висотою. Це було зроблено не тільки для додання урочистості обряду спалення, але і з певною метою: кат міг дістатися тільки знизу до багаття, розташованого на великій висоті, і запалити його. Жанна повинна була живцем згоріти. Помістивши її на вершині гори з дров, над колом копій і мечів, на очах у всієї площі, можна було припустити, що, довго і повільно спалюєчись на очах цікавого натовпу вона проявить, нарешті, деяку слабкість, у неї вирветься якщо не визнання, то принаймні незв’язані слова, які легко витлумачити в бажаному сенсі, може, навіть тихі молитви або принижені моління про пощаду, природні для полеглої духом жінки» [8, c. 91].

Кошон зачитав нове рішення  священного трибуналу: «Ми відлучаємо тебе, відсікаємо і залишаємо, просячи  світську владу пом’якшити свій вирок, позбавити тебе від смерті і пошкодження  членів». Прохання світським владі  зберегти Жанні життя відповідало  стилю інквізиційних вироків. Інквізитори  знали, що їхні прохання подібного роду відхиляються. Потім на голову Жанні  наділи паперову митру з написом «єретичка, рецидивістка» і повели на вогнище.

Таким чином, в одному з  боїв вона потрапила в полон до бургундцам. Бургундці за 10000 ліврів видали її англійцям. Англійці, що б  виправдати свої поразки, звинуватили  Жанну у зв'язках з дияволом. Трибунал з учених богословів обманно  виманив у неї підпис під чужим  визнанням, і Жанну оголосили  відьмою і спалили на багатті [10, c. 157].

 

ВИСНОВКИ

Жанна д’Арк повірила у свою місію і змогла з перших кроків зібрати навколо себе своїх прихильників. Вона була потрібна в той час Франції і зробила те, що не змогли зробити професійні воєначальники - звільнити свою країну.

Швидке зростання її популярності: зі всієї країни під визвольні прапори Орлеанської Діви стікалися ремісники і селяни, і навіть збіднілі лицарі і її вплив на Карла VII були не бажані царедворцям. Французькі вельможі боялися, що Жанна своєю силою, яку черпала у народу, буде ініціатором нової селянської війни. Навколо дівчини почали плестися зрадницькі змови. Наближені короля вирішили позбутися від Жанни.

 Коли Жанна при невдалій  вилазці біля міста компі, відступала, то натрапила на порушений перед нею міст. Підкуплений французьким двором комендант фортеці Компьєн підняв перед Жанною міст, і вона потрапила в полон до бургундців. Король Карл VII, що завдячує своєю короною їй, нічого не зробив для її порятунку. Він боявся невдоволення двору. Англійці викупили її у бургундців, судили за допомогою продажного французького духовенства і спалили живцем на вогнищі, на центральній площі міста Руана.

Місце її спалення і понині відзначено білим хрестом на каменях  площі. Через 25 років Карл VII вирішив  використовувати у своїх цілях  мертву Жанну. За його наказом судову справу було переглянуто, Жанна оголошена  невинною. Тим самим Карл VII відвів від себе звинувачення у зв’язку з відьмою. Пізніше в 1920 році, Орлеанська Діва була зарахована до лику святих.

 Ім’я Жанни д’Арк назавжди увійшло в історію як символ самовідданої любові до рідної землі, відданості своєму народові.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балабуха А. Правда і вигадки про Жанну д’Арк . / А. Баладуха – Львів: «Слово», 2002. – 288 с.

2. Балабуха А. Легенди і правди про Жанну д’Арк. / А. Балабуха / / Питання історії. - 2001. – 363 с.

3. Донцов Д. Жанна д’Арк (історія і лєгенда) / Д. Донцов // Літературно-науковий вісник. – Львів, 1999. – Річник XXVIII. – Т. XCIX. – Книжка VI. – С. 545–556.

4. Кіт О. Художні особливості літературної біографії: Іван Кошелівець «Жанна д’Арк» / О. Кіт // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – Вип. 18. – С. 128–136.

5. Клен Юрій. Жанна д’Арк / Юрій Клен // Юрій Клен. Вибране. – К. : Дніпро, 1991. – С. 41–47.

6. Копистянська Н.  Вічне і тимчасове. Розширення поняття і образу часу в творах ХХ століття про Жанну д’Арк / Н. Копистянська // Питання літературознавства : наук. зб. – Чернівці : Рута, 1995. – Вип. 2. С. 100–107.

7. Кошелівець Іван. Жанна д’Арк : літературна біографія / Іван Кошелівець. – К. : Вид. дім «Всесвіт», 1997. – 304 с.

8. Оболенський С. Жанна д’Арк - Божа Діва / С. Оболенський / / Наука і релігія. -1992. – 422 с.

9. Розенталь М. Жанна д’Арк. Народна героїня Франції . / М. Розенталь // Видавництво Соціально-економічної літератури. – Москва, 1998. – 265 с.

10. Червинская О. Функциональная специфика творческого восприятия исторической личности (Жанна д’Арк в современной общеевропейской и французской литературной традиции) / О. Червинская // Питання літературознавства : наук. зб. – Чернівці : Рута, 1995. – Вип. 2. – С. 145–159.

11. Широв А. Жанна д’Арк: міфи і правда. / А Широв  / / Людина. 2002. – 366 с.