Воблий Костянтин Григорович

У грудні 1924 - січні 1925 рр. академік брав участь своєю доповіддю в роботі Всеукраїнського з'їзду з вивчення продуктивних сил України. З 1925 по 1930 рр. був керівником Семінару з вивчення продуктивних сил народного господарства України при ВУАН. У 1926 р. продовжував досліджувати окремі галузі народного господарства, зокрема текстильну промисловість, у 1927 р. - кооперативний крамообіг, біржову торгівлю.

Одночасно з 1919 по 1930 рр. він  продовжував викладати на кафедрі  політекономії і статистики промисловості  та економіки страхування Київського інституту народного господарства. У 1927- 1928 рр. він був призначений заступником керівника науково-дослідної кафедри кооперації Київського кооперативного інституту та керівником кафедри торговельної секції.

У ВУАН Костянтин Григорович у 1927-1930 рр. керував Комісією з вивчення народного господарства України, яка розробила перший варіант комплексного розв'язання проблем Великого Дніпра, підготувала науковий збірник "Становище сільського господарства степової України". У 1928-1939 рр. він був обраний віце-президентом і членом президії ВУАН.

Другий період творчої  діяльності академіка увінчує публікація в Києві ґрунтовної багатотомної монографії- "Нариси з історії  російсько-української цукробурякової промисловості", над якою він працював протягом десятиліть, аналізуючи архівні, статистичні, літературні та інші документальні матеріали. У 1928 р. вийшло два випуски 1 тому обсягом понад 500 сторінок. В цьому ж році для широкої публіки вийшла його книга - "Опыт истории свеклосахарной промышленности СССР", т. 1. В 1930 р. був виданий 2 том вище згаданої монографії обсягом 400 сторінок, яка охоплювала пореформений період до 1894/95 рр., у 1931 р. вийшов у світ перший випуск 3 тому обсягом 252 сторінки, що охоплював період напередодні першою світової війни. На жаль, 4 і 5 томи, підготовлені в 30-40-х роках, не були опубліковані через заборону цензурою, їх рукописи донині зберігаються у фондах Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. Саме виникнення і розвиток цукробурякової промисловості К.Г. Воблий аналітично і документально обґрунтовує як економічний вихід з тієї агарної кризи, яка в той час охопила деякі райони країни. Великий інтерес становить критична оцінка автором літератури і першоджерел, на яких базується дослідження. Ця монографія є прикладом добросовісності в наукових дослідженнях. Паралельно у 1928 р. він обґрунтовує необхідність України мати свій текстильний центр.

На 1930 р. припало останнє (п'яте) перевидання його підручника "Економічна географія України". Безсумнівно, що другий період творчості  академіка К.Г. Воблого був апогеєм його наукової діяльності, яка ще тоді була позбавлена політичного тиску.

В цілому третій період життя  і творчості академіка Воблого  був найскладнішим, хоча неоднаковим  у різні роки. За інерцією на початку 30-х років він продовжує свої інтенсивні дослідження. Так, у 1932 р. він друкує у "Вістях ВУАН" статтю про Всеукраїнську планову конференцію в справі розміщення продуктивних сил України у другій п'ятирічці, а також доповідь, виголошену на сесії Ради ВУАН під назвою - "Проблема Великого Дніпра". Одночасно вчений бере активну участь у оргкомітеті зі скликання Всесоюзної конференції з проблеми Великого Дніпра при ВУАН, він також був учасником конференції з розміщення продуктивних сил у Харкові (7-12 травня 1932 р.). В 1933 р. видрукував у журналі "Господарство України" статтю — "Розміщення продуктивних сил у басейні Дніпра", в інших часописах - статті про принципи розміщення кондитерської промисловості, кукурудзяний цукор і перспективи його виробництва в Україні (1934 р.), про корисні копалини Полісся (1935 р.).

У 1930 р. відбувся гучний процес над членами Спілки Визволення України, до якої було притягнуто й академіків Української Академії Наук. Сьогодні вже всім відомо, що це був сфальсифікований політичний судовий процес, оскільки такої організації не існувало. К. Воблий мав відвагу відверто стати на захист працівників Академії. Історик Н. Д . Полонська-Василенко в своїй праці, присвяченій історії Академії Наук, описує ці події так: "В дискусії брали участь співробітники Академії Наук: вони засуджували "стару" Академію, відзначали її негативні риси – боротьбу між академіками та їх прихильниками... Різко виділяється на цьому тлі могильників старої Академії з її традиціями спокійний, як завжди, голос віце-президента ВУАН ак. К. Г. Воблого. Він підкреслив, що СВУ не поклало плями на всю Академію, бо не більше 3-4 брали в ній участь... Академія Наук робила свою роботу, дуже цінну роботу, і її оцінить історія і суспільство. Звичайно, в нашій роботі – тих хто працює в Академії давно – дуже багато хиб і вад... але, хто не має їх".

Костянтин Григорович у 1933 р. був одним із організаторів  кафедри економічної та соціальної географії у Київському національному  університеті, а у 1936 р. створив відділ економічної географії в Інституті  економіки, який він очолив. Надалі він зі своїми співробітниками у довоєнний період були провідними дослідниками природи і господарства України, результати досліджень яких були опубліковані в "Нарисах економічної географії" вже після війни і смерті вченого.

З 1934 по 1938 роки академік продовжує активно працювати у Комісії з вивчення продуктивних сил України, приділяє багато уваги широкому використанню природних ресурсів. Зокрема, ставить питання про використання кам'яних будівельних матеріалів, подільських лабрадоритів, українських самоцвітів. У 1936-1937 рр. з відомих політичних обставин він не тільки нічого не опублікував, а й змушений був тимчасово виїхати на "малу" Батьківщину. У 1939 р. очолив кафедру економічної географії у Київському державному університеті і керував нею по 1941 р., одночасно завідував сектором економічної географії Інституту економіки АН УРСРдо 1942 р.

Весною 1939 р. у згадуваному  секторі за дорученням Президії АН УРСР розгорнулась робота зі складання  ґрунтовного посібника з економічної  географії УРСР. Для цього під керівництвом Воблого К.Г. було розроблено детальний проспект майбутньої книги. У березні 1940 р. сесія Інституту економіки АН УРСР докладно розглянула проспект і визнала за доцільне віддати перевагу принципу групування областей за економічними ознаками, залежно від рівня розвитку продуктивних сил: а) південно-східні області (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Луганська), б) південна група областей (Кіровоградська, Миколаївська і Одеська), в) північно-східні області (Полтавська, Сумська і Харківська), г) центральна група областей (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Київська і Чернігівська), д) західні бласті (Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська і Ровенська). До написання посібника (монографії) було залучено багато авторів, які працювали за єдиним проспектом. Враховуючи подальший розвиток продуктивних сил, їх територіальну диференціацію, потужний розвиток міст у 50-90-х рр. XX ст., їх зв'язки з прилягаючою територією, нині з урахуванням схеми акад. К. Воблого обгрунтовано дев'ять макросоціально-економічних (суспільно-географічних) районів, які використовуються переважно у викладацькій діяльності.

Крім цієї великої роботи, в 1940 р. Костянтином Григоровичем опубліковані економіко-географічні характеристики Литви, Латвії, Естонії та Буковини, а в 1941 р. — статті — "Схеми економічного районування України у дореволюційний період" та "Природні багатства України". Загалом працю зі складання капітального багатотомного посібника з економічної географії України, а також з питань розміщення найважливіших галузей народного господарства було визнано як досягнення бюро відділу суспільних наук АН УРСР [50, с. 27]. Як бачимо, протягом передвоєнних років Костянтин Григорович продовжував опрацьовувати наукові засади соціалістичного будівництва та займатися науково-викладацькою діяльністю в сфері лише економічної географії.

Під час Великої Вітчизняної  війни (1941-1943 рр.) академік Воблий жив  і працював у м. Уфа (Башкирська АРСР), куди було евакуйовано установи АН УРСР. З середини літа 1942 р. тут було відновлено роботу Інституту економіки з чотирма відділами, в тому числі економічної географії і статистики, які очолив Костянтин Григорович; одночасно він був призначений директором інституту — цю посаду він займав до 1947 р. У 1942 р. за ініціативою академіка Воблого була видана істориками книга- "Нарис історії України", до якої Костянтин Григорович написав розділ з оцінки природних багатств. У 1943 р. в Уфі була опублікована в скороченому вигляді колективна праця "Народне господарство Радянської України", в якій Костянтин Григорович був одним із авторів і редактором. Він також відредагував науковий збірник "Народне господарство Башкирської АРСР і завдання мобілізації її ресурсів", який підготували економісти. Колектив авторів під керівництвом К.Г.Воблого видав також збірник "м. Уфа в його минулому і сучасному". В 1943 р. Костянтин Григорович написав і видав книгу — "Организация труда научного работника", яка була узагальненням досвіду його понад 40-річної наукової діяльності. Вона донині є цінним порадником, особливо для молодих науковців з питань організації, техніки і методики наукових досліджень.

Книга в 1947 і 1969 рр. була перевидана українською мовою, в 1948 і 1949 рр. - російською, а в 1951 р. - угорською. В цьому ж  році ним були також опубліковані статті: "Киев - святыня и гордость советского народа", "Восстановим Донбасс", "Знову розквітне Полтава". За велику плодотворну діяльність у справі мобілізації природних багатств республіки для допомоги фронту та в галузі соціально-культурного будівництва Башкирії він був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Башкирської АРСР, а також медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.".

В 1944 р. разом з установами АН УРСР Костянтин Григорович повернувся з евакуації до м. Києва. Тут він публікує ряд значних робіт: "Київ - серце України", "Основні принципи складання посібника "Економічна географія УРСР", "Перспективи размещения промыішленности УССР в послевоенньїй период" (доповідь у Москві), "З минулого АН Української РСР", а також праці про Закарпатську Україну та Кримську землю. Одночасно в 1944- 1945 рр. К.Г.Воблий завідував кафедрою економічної географії Київського державного університету. За плодотворну наукову і педагогічну діяльність та у зв'язку із 25-річчям з дня заснування АН Української РСР К.Г. Воблому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР і нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора за виховання висококваліфікованих кадрів наукових працівників.

У 1945 р. з-під пера вченого  вийшли статті про багатства Радянської України, про вченого - економіста П.І. Лященка, досвід праці великих вчених, великий російський народ, закликає молодь добре володіти усною і письмовою мовою. У 1945 р. за редакцією Воблого вийшла книга - "Економічна географія Радянської України", ч.І. Фізико-географічний огляд. У тому ж році він разом з академіком Л.М. Яснопольським і членом-кореспондентом П.О. Хромовим склали і видали книгу "Народне господарство України напередодні Вітчизняної війни", був редактором інших видань.

У 1946 р. Костянтин Григорович продовжував публікувати невеликі за обсягом статті: "Народне господарство України в четвертій п'ятирічці", "Про четвертий п'ятирічний  план", брошуру "Відбудова цукрової промисловості УРСР і шляхи її дальшого розвитку", багато писав про окремі види корисних копалин в Україні та їх господарське використання. Під його керівництвом була також підготовлена серія економіко-географічних характеристик областей. До економіко-географічного доробку акад. Воблого слід додати яскраві описи міст Києва і Полтави, Закарпаття, Криму і Буковини, республік Прибалтики та інших регіонів.

Протягом усієї плодотворної наукової і педагогічної діяльності за роки радянської влади К.Г. Воблий брав найактивнішу участь у роботі державних планових органів, зокрема як член Держплану УРСР, де за його ініціативою ставилися і розв'язувалися важливі народногосподарські проблеми. У 1946 р. у зв'язку з 70-річчям з дня народження Костянтина Григоровича за видатні наукові дослідження в галузі економічної географії, історії народного господарства та розвитку продуктивних сил Української РСР його нагороджено орденом Леніна. Академік Воблий проводив велику громадсько-політичну та публіцистичну діяльність, виступаючи зі статтями у періодичній пресі.

12 вересня 1947 р. в Києві на 72 році життя смерть обірвала надзвичайно плідну і творчу працю академіка К.Г. Воблого, який усе своє життя віддав невтомному служінню науці, своєму народові. Його поховано на Лук'янівському кладовищі.