Воблий Костянтин Григорович

Воблий Костянтин  Григорович

В історії розвитку української географії є багато славних імен, багатогранна творчість яких сприяла становленню і розвитку цієї науки, успішному вирішенню прикладних галузевих і регіональних проблем, підготовці науково-педагогічних і господарських кадрів, розвитку культури взагалі. Серед таких імен почесне місце займає видатний економіко-географ, один із фундаторів української економіко-географічної школи, академік АН України, заслужений діяч науки України — Костянтин Григорович Воблий.

Костянтин Григорович Воблий народився 27(15) травня 1876 р. в смт Царичанка  Кобеляцького повіту колишньої Полтавської  губернії (нині в межах Дніпропетровської  області) у сім'ї сільського священика. На першому році його життя помер  батько і мати залишилася з п'ятьма дітьми без засобів до життя. Тому вона переселилася з ними в цій же Царичанці до батьківського дому, тобто до діда по матері -Петра Ващинського, який дожив до глибокої старості і мав великий вплив на виховання свого онука, бо був людиною поетичної душі, знавцем і збирачем народних переказів і вірувань, прикмет та говірок, шанував природу. При дідові Костя провів свої дитячі роки.

Після закінчення курсу навчання у  місцевій народній школі Костянтин  Григорович поступив до Полтавського духовного училища, де добре навчався і багато читав, мав особливий нахил до вивчення географії й математики. Під час навчання в Полтавський духовній семінарії він надавав перевагу математиці, історії, а пізніше філософії. І в духовному училищі, і в семінарії він виховувався разом зі своїми братами за державний кошт. Закінчивши в 1896 р. першим учнем семінарію, він у 20-річному віці був направлений за державний рахунок до Київської духовної академії, яку закінчив у 1900 р. Тут він головну увагу зосередив на вивченні іноземних мов, філософії, психології та історії.

Однак схоластичний напрямок навчання в академії його швидко розчарував, і він вирішив після її закінчення зі званням кандидата богослов'я  поступити до університету. З цією метою він поїхав до Санкт-Петербурга з проханням про його зарахування до Київського університету, але тодішній міністр народної освіти відхилив його просьбу, і Костянтину Григоровичу залишалась єдина можливість - поступити до Юр'ївського (нині Тартуського) університету, куди допускалися навіть семінаристи.

Свою літературно-наукову діяльність Костянтин Григорович розпочав ще в  духовній академії, вміщуючи спочатку невеликі замітки в "Українському слові". Він також перекладав з  англійської мови статті теоретичного змісту в журналах "Вера и разум", "Вера и церковь", друкував статті про виховання (на основі оцінки поглядів Канта і Фіхте), проблеми ідеалізму, теїзму, марксизму і бернштейніанства. Будучи четвертокурсником академії, він опублікував у 1900 р. у харківському журналі "Вера и разум" переклад богословського твору - "Приготовление древнего мира к принятию христианства", за що отримав 200 крб. З цими грішми він поїхав навчатися на юридичний факультет Юр'ївського університету, де провчився лише один рік, посилено займаючись соціальними науками.

На другий курс Костянтин Григорович перевівся на юридичний факультет  Варшавського університету, де одночасно  знайшов роботу молодшого редактора  у Варшавському статистичному комітеті.

Тут під керівництвом проф. Г.Ф.Симоненка  почав свої заняття, маючи можливість користуватися статистичною та архівною інформацією з економічної історії Польщі, що входила тоді до складу царської Росії. В університеті майбутній вчений виявив особливий інтерес до проблем економіки, розвитку і розміщення продуктивних сил, вивченню яких згодом він присвятив усе своє життя. Ще будучи третьокурсником, він за наукову працю "Заатлантическая змиграция, ее причиньї и следствия (Опыт статистико-зкономического исследования)" у 1903 р. був відзначений радою університету золотою медаллю; ця робота була опублікована у Варшаві в 1904 р. В цьому ж році К.Г.Воблий опублікував вище згаданий критичний огляд книги п. Туган-Барановського - "Очерки из новейшей истории политической зкономии " в журналі "Народное хозяйство".

Закінчивши із золотою медаллю і науковим званням кандидата права в 1904 р. Варшавський університет, Костянтин Григорович був залишений у ньому для підготовки до професорського звання по кафедрі політичної економії і статистики. Поєднуючи працю в університеті з обов'язками молодшого редактора у Варшавському статистичному комітеті протягом 1904- 1905 рр., він розгорнув активну дослідницько-видавничу діяльність, маючи можливість публікувати у "Трудах Варшавского статистического комитета" свої дослідження про відхід на заробітки, еміграційний рух, зарплату сільських робітників в Царстві Польськім протягом 1890- 1900 рр. У 1906 р. Воблий публікує велике дослідження "Развитие фабрично-заводской промыішленности в 10 губерниях Царства Польского с 1876 по 1906 гг.", а в ряді журналів — про нове еміграційне законодавство, імміграцію до Північно - американських штатів, еміграцію в Росії, стан суспільної і промислової статистики в Австралії.

Навчально-педагогічну діяльність К.Г.Воблий розпочав вже в Київському університеті ім. св. Володимира спочатку професором-стипендіатом, а після складання в 1905/1906 навч. році усного іспиту на ступінь магістра політичної економії і отримання звання приват-доцента по кафедрі політичної економії і статистики (1907-1909 рр.) - в січні 1907 р. почав викладати тут політичну економію. Одночасно з університетським курсом він читав теорію політичної економії в Київському комерційному інституті, був одним з ініціаторів його створення (на базі Вищих комерційних курсів), статистику на Київських вищих жіночих курсах. У цьому ж 1907 р. опублікував брошуру про метод в історії політекономії, а в наступному році - посібник з курсу лекцій зі статистики. У 1908 р. він був одним із засновників і дійсним членом Товариства економістів при Київському комерційному інституті. В цьому ж році був у відрядженні з науковою метою до Петербурга і Варшави.

У 1909 р. у Відні й Лейпцигу була опублікована німецькою мовою стаття К.Г.Воблого про внесок у господарську історію Польщі та декілька рецензій на іноземні видання. Але найголовнішим  було видання у 1909 р. в типографії Київського університету монографії - "Очерки по истории польской фабричной промышленности за 1764- 1830 годы" обсягом 405 с; на цій основі він захистив на однойменну тему в Київському університеті магістерську дисертацію з політичної економії. З того часу він був призначений на посаду професора Київського університету по кафедрі політекономії і статистики.

В 1910 р. проф. Воблий знаходився у зарубіжному  відрядженні у Берліні, Мюнхені  й Парижі з науковою метою, працював над матеріалами для написання докторської дисертації. В цьому ж році отримав звання ординарного професора. У жовтні 1910 р. по 1912 р. Костянтин Григорович був обраний деканом економічного відділу і членом бібліотечної комісії Київського комерційного інституту.

У 1911 р. в Києві проф. Воблий публікує чергову монографію-"Третья профессионально-промышленная перепись в Германии (Опыт аналитико-методологического  исследования)", на основі якої в  квітні 1911 р. була успішно захищена докторська дисертація і йому був  присвоєний ступінь доктора політичної економії і статистики та вчене звання ординарного професора Київського університету; на цій посаді він працював до 1920 р. В основу цієї монографії покладено матеріали проведених в 1882, 1895 і 1907 рр. господарських переписів у Німеччині, інших європейських країнах, а також у США. Ці переписи дали змогу простежити еволюцію економічного розвитку Німеччини за 25 років, узагальнити методику їх проведення і техніку статистичних обчислень. На цій основі автор доводив, що "...дрібні підприємства не тільки не гинуть у боротьбі з великими в галузі сільського господарства, навпаки, кожний новий перепис констатує їх успіх". Ця праця відіграла певну роль у підготовці та проведенні 20-го Всеросійського перепису.

Одночасно з 1912 р. по 1917 р. Костянтин Григорович працював професором Київського комерційного інституту по кафедрі політичної економії, опублікував план створення соціального кабінету при музеї інституту, аз 1917 по 1919 рр. обіймав послідовно посади вченого секретаря Ради і виконуючого обов'язки ректора.

Серед праць нього періоду велику увагу наукової громадськості привернув  вихід у 1915 р. великої монографії - "Основы экономии страхования", яка відіграла роль першого підручника з підготовки фахівців зі страхової  справи в комерційних інститутах Росії. Книга була перевидана в Україні у 1919 і 1923 роках і отримала високу оцінку рецензентів. У 1925 р. вона вийшла друком у Петрограді, а у вигляді переробленої версії - у Москві (1993 і 1995 рр.).

За час роботи в обох вузах  протягом 1912-1916 рр. Костянтин Григорович опублікував ряд статей про відхід на заробітки до Німеччини, русько-німецький торговий договір, рух товарних цін у Сполучених Штатах, конкурентів Росії на Персидському ринку, Туреччину як ринок збуту для російської промисловості, ріст товарних цін в Англії за час Першої світової війни. Одночасно поступово він переходить до української тематики. Такою першою "ластівкою" суспільно-географічного змісту була публікація в ж. "Хозяйство" за 1914 р. його праці - "Производительньїе сильї Галиции" обсягом 29 с, перевиданої в Києві українською мовою в 1915 р. В ній подано широку статистико-економічну характеристику Галичини (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області УРСР, Жешувське і значна частина Краківського воєводства Польщі).

У буремному 1917 р. проф. Воблий видає  дві об'ємні публікації з аграрного  питання в Росії (думки і цифри) і земельного питання в програмах  п'яти політичних партій.

Таким чином, протягом першого (дореволюційного) періоду життя і творчості  Костянтин Григорович Воблий став одним з відомих професорів-економістів Російської імперії, українського походження, який одночасно глибоко вивчав просторові аспекти економічних і соціальних процесів. Разом з Туган-Барановським, М. Зібером, Л. Яснопольським, О. Русовим, И. Пасхавером, Ю. Корчак-Чепурківським, М. Птухою та іншими були започатковані основи галузево-статистичного напрямку розвитку української економічної географії.

Другий період творчості проф. Воблого  припав на початок радянської ери  в Україні, на буремні й новаторські 20-і рр. XX ст., коли реально стали будуватися українська державність (УНР, УРСР), з 1921 р. запроваджуватися НЕП, здійснюватися політика українізації (коренізації), індустріалізації та бурхливого розвитку української науки, освіти та культури, а з 1928 р. почала виконуватися перша п'ятирічка. Вже у 1918р. була утворена Українська АН, яка в 1921 р. стала Всеукраїнською АН (ВУАН). Не випадково історики називають ці роки "золотим віком" України під владою Рад.

17 травня 1919 р. професора Воблого К.Г. як відомого вченого-економіста і педагога вищої школи було обрано академіком УАН зі спеціальності "промисловість і торгівля". Відтоді з АН було практично пов'язане все подальше життя вченого. Водночас він продовжує педагогічну роботу в Київському інституті народного господарства та Київському державному університеті.

В цей час К.Г.Воблий приділяє особливо велику увагу вивченню основних галузей  народного господарства України - промисловості, транспорту, сільського господарства та торгівлі. Кожну з цих галузей він розглядає в історичному аспекті, показує їх виникнення, розміщення, розвиток і взаємозв'язки. Результати цих досліджень лягли в основу посібника— "Зкономическая география Украиньї", виданого в 1919 р. обсягом 173 с, який згодом після доопрацювання і доповнення перевидавався українською мовою ще п'ять разів у 1922, 1925, 1927, 1929 і 1930 роках. Підручник для різних типів навчальних закладів у цілому містив вступ і сім розділів, доволі ґрунтовну характеристику розвитку і розміщення окремих галузей на-родного господарства. У вступі дано авторське трактування суті економічної географії та її завдання, оцінку географічних умов господарського життя України, в тому числі значення економічного районування. У першому розділі книги наводяться дані про територію і кількісний склад та розміщення населення (людності). Багато уваги відводиться методам обробки статистичних матеріалів про населення та інші демографічні питання. Другий розділ висвітлює розвиток і географію сільського господарства (с.г. промислів).

У третьому розділі розглядається  гірнича, головним чином вугільна, залізорудна  і металургійна промисловість; в  четвертому- висвітлюються галузі обробної промисловості - машинобудівна, харчова, легка, скляна, фарфоро-фаянсова та ін. У п'ятому розділі подано основні відомості про розвиток і розміщення транспорту, а шостий присвячений ґрунтовній характеристиці внутрішньої (за видами) та зовнішньої торгівлі. В останньому розділі зроблено спробу дати короткий історичний нарис розвитку народного господарства республіки в минулому. Давши загальну позитивну оцінку природному та економічному районуванню, автор не навів характеристик економічних районів. Книга була солідною заявкою на комплексний підхід до проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України.

Заради істини слід зазначити, що до Воблого, в 1911 р. В.В. Кіс-тяківським був  виданий "Учебник зкономической  гсографии", а в 1919 р. В. Садовський опублікував "Нарис економічної  географії України", але про  них та інших авторів підручників  з економічної географії (О. Сухов, Я. Піляцький, Л.Синицький, С. Русова) в підручниках Воблого не згадується.

Не обходив Костянтин Григорович і громадсько-корисної роботи: з 1919 по 1921 рр. він був членом Тимчасового  комітету із заснування Всенародної  бібліотеки України (нині Центральна бібліотека України ім. В.І. Вернадського).

У 1921 р. академік Воблий стає членом III соціально-економічного відділу  ВУАН, де зосереджувалася на той  час основна економіко-геоірафічна діяльність, очолює в ньому науково-дослідґгу кафедру економіки, торгівлі й промисловості, а у 1922 р. був одним із організаторів Товариства економістів у Києві, спочатку очолює в ньому кооперативну секцію, а протягом 1923-1927 рр. був головою президії.

В умовах запровадження  НЕПу, наявності в Україні голоду (1921-1922 рр.) К.Г.Воблий у 1923 р. стас завідувачем  економічно-статистичного відділу  Біржового комітету Київської товарної біржі, яким керував по 1926 рік. Маючи  відповідну статистичну інформацію, він за ці роки опублікував понад 30 статей про торгівлю України, України і Росії з Польщею різними товарами, українсько-польський торговий договір, іранспорт, засоби регулювання торгівлі, торговий баланс України, проблеми розвитку і розміщення галузей сільського господарства та їх роль у зовнішній торгівлі тощо. В 1922 р. публікує у "Віснику цукрової промисловості" велику статтю про цукрову промисловість Польщі та її експортний та імпоргний ринки. Приділяє увагу економіко-географічній характеристиці окремих районів України, висвітлює сіан світового господарства. У 1924 р. публікує велику статтю про продуктивні сили України, її економічний стан, підземні і наземні багатства.