Вивчення античних пам'яток півдня України

В середині 3 ст. н. е Тіра виходить із провінції Нижня  Мезія, й римський гарнізон залишає  місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотоводсвом, меншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу .

Розкопками  знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних споруд  кінця 4-го ст. до н.е.

 

 

 

Борисфеніда

Грецьке поселення  на півострові ( нині острів ) Березань, найраніша  в Північному  Причорномор'ї  айпокія, заснована грецькими переселенцями  у другій половині 7-го ст. до н.е.. На певній стадії свого розвитку це поселення  було полісом, який  згодом  був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у 5 ст. до н.е., а з кінця 4 ст. до н.е.  життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з  останньої чверті  7 ст. до н.е. Борисфеніда  входила до складу Ольвійської держави  й загинула разом з Ольвією. Площа  населення, що зберігалася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду .

 

Ольвія

Ольвія –  давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована на правому березі  Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді  неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала  до середини 3 ст.

Топографічно  Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої , Терасної  та Нижньої. Остання  вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, численність її мешканців становила близько 20 тисяч .

В історії міста й  держави  простежуються  два великі періоди.

Перший охоплює  час від заснування тут колонії до середини  1 ст. до н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста  вигляду . В 5 ст. до н.е.  в ній, за  Геродотом, уже існували  укріплення та палац  Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди  Ольвії - звичайно одноповерхові з  підвалами. Відкрито залишки агори ( площі, навколо якої зосереджувалися  торгові ряди, будинки суду, магістратур ). Виявлено священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу . Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики ", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну  базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля.

В період з останньої  третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських  поселень у вигляді колективних  садиб. Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється  під протекторатом царя  Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя  Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами.

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження  Ольвії, що стає початком другого періоду,  що проходить під знаком римських впливів. У цей час територія  городища скоротилася  майже втроє  його забудова була скупченою і бідною .

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських  царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої  Мезії.

2 ст. - перша  половина 3 ст. н.е. стали періодом  найвищого розвитку Ольвії римської  доби. В 40-і  й потім 70-ті  роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал  готів. Життя в місті остаточно   завмирає не пізніше другої  четверті 4 ст. н.е.

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії елліністичної доби у звичайних ґрунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам¢яні надгробки у вигляді стел, антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е. з¢являються земляні склепи, що складалися з поховальної камери та дромоса (вхідного похилого коридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводились ґрунтові насипи. Найвищої досконалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині 3 ст. н. е., коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякісні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового, Єврисивія та Арети.).

 

Херсонес  Таврійський

Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.

Наприкінці 4 ст. до н.е. Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто - Калос Лімен.Тоді до складу Херсонеської держави увійшло  узбережжя практично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст. до н.е. Північно - Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр. до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави , якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н. е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н. е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Харакеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної  кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-ті роки 4 ст. н.е. Херсонес зазнав гунської  неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса  розташовувався довкола міста з  усіх боків. Основний тип поховальних  споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили , обкладені черепицею, у 2 ст. до н.е. - кам'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нішами - лежанками.

 

 

Боспорська  держава

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнину називалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіатської частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення Боспорської держави існуючі на її території з 6 ст. до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів,  яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі  найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середині другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється  повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою ( 375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Населення і торгівля

 

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили греки-переселенці з Малої Азії, Аттіки й Гіраклеї Понтійської. З перших століть Нової ери зростає чисельність  представників місцевого населення в античних містах. За соціальним станом структура населення була досить строкатою. Крім громадян і рабів, існувало також багато вільних, залежних або напівзалежних людей.

        Протягом усього свого існування античні міста - держави Північного Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного Середземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і його східними провінціями. Ведуть торгівлю з варварами, які постачали грекам зерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини.

Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались на обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі. Монетна справа виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім формуванням. Кожний із полісів карбував власну монету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вплив північнопричорноморської античної цивілізації на довколишні племена

 

Залучення місцевого  варварського населення до сфери  торгівельної діяльності греків, до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких  відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава), чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової конфронтації, – все це не могло не позначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім впливом північно-причорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність, виникали міста і поселення з рисами, притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський), запозиченні місто й житло будівничих прийомів, використанні кружальної античної кераміки, а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфами  під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали  й інші тогочасні племена –  синди, меоти, сармати, черняхівці та інші .

Античні культурні  традиції лягли і в основу життя  ранньосередньовічних міст Криму.

Список  використаної літератури

 

1. Крижицький С.Д “Античная культура Северного Причорноморья“
2. Соколов Г.І  “Античное Причорноморье “

 

3. Античные государства Северного Причорноморья, М.1984
4. Толочко П.П “Давня історія України“
5. Античные древности Северного Причорноморья, К. 1988
6. Античная история и культура, 1968