Весільна обрядовість Нижньої Наддніпрянщини

Одягання вінків супроводжувалося ритуалами. На долівці розстеляли біле полотно, на яке ставили хлібну діжу, зверху клали подушку. Наречена сідала на неї, після чого брат розплітав  їй косу, а дівчата прикрашали голову весільним вінком. У більш давні  часи всі ці дії виконувала мати.

Старша дружка чіпляла молодому вінок до шапки чи капелюха, садовила біля нареченої на кожух і накривала їх рушником або посипала житом.

Цілісність усіх обрядодій дівич-вечора в традиційному українському весіллі, символізуючи прощання молодих з дівуванням і парубоцтвом, виконувала важливу соціальну й моральну функції. Створювана обрядом психологічна, емоційна атмосфера допомагала майбутньому подружжю зрозуміти всю серйозність переходу в інший статус. Лінія напутнього слова виразно простежується в усіх обрядових діях, піснях [3].

3. Вінчання
4. Весільний поїзд і весільні чини

В понеділок на роботу, а в неділю на весілля

Особливо красивим і веселим  звичаєм у ХІХ – на початку  ХХ ст. був весільний поїзд, який організовував молодий після  вінчання, оскільки молода після вінчання їхала до свого дому і разом  з молоддю чекала молодого з весільним  поїздом. По дорозі до дому молодої  весільному поїзду молодого влаштовували «перейму» і вимагали викуп. Викуп  влаштовувався біля воріт дому нареченої  і його вимагали всі хлопці з вулиці. Одержавши невеликі гроші або  пляшку горілки, молодь пропускала весільний  поїзд на подвір’я молодої. Але на цьому дійство не закінчувалося і вже біля дверей будинку дружки молодої віддавали її теж з невеличким викупом у вигляді пряників та цукерок. І нарешті наречений, наближаючись до нареченої, долав ще одну перешкоду, викупляючи наречену у брата-підлітка (якщо брата не було, то з цією роллю справлявся хтось із родичів). І нарешті, пройшовши всі перепони і викупивши молоду, весільна пара разом з гостями сідала за стіл і розпочиналося весілля. Як правило, першим вітанням молодих було дарування: спочатку родичі молодого наділяли подарунками родичів молодої, потім – навпаки [7].

Кожен з весільного поїзда виконує певну ритуальну функцію, тобто весільні гості мають свої весільні чини.

Колись їх була сила-силенна: функцію розпорядника весілля виконував  староста (сват). Він починав сватання, ділив коровай, виголошував промови, виконував і певні обряди, що мали правове значення. Недаремно старосту вважали за представника громади. У парі зі старостою виступала його дружина — старостиха (сваха, свашка), яка брала участь в обміні подарунками, хлібом. До весільних чинів входили також: світилка, яка стежила, щоб згасли свічки при виконанні обряду посаду; брат, який продавав сестру-наречену; солов'ї (хлопці, родичі молодої), які продавали її придане. Серед весільних чинів були й вінкоплетниці (виготовляли вінки), коровайниці (випікали коровай), візники (перевозили придане), музики, кошельник (при обдаровуванні).

Сьогодні їх не так багато, але жодного весілля не відбувається, наприклад, без дружка та дружки, які  вважаються найповажнішими, тому перев'язуються рушниками, їм також прикріплюють мініатюрні весільні букетики на піджаки та сукні, а також квітки на капелюхи чи у  волосся.

Чимало функцій на сучасному  весіллі виконує тамада, який робить усе, аби гості не лише пили-їли, але  й не сумували, він розважає їх шляхом проведення різного роду конкурсів  і змагань, є джерелом усіляких дотепних висловів і віршів, перетворюючи весілля  на справжнє свято гумору та веселощів, надає слово кожному із гостей і взагалі є його ведучим.

Узагалі то дуже шкода, що йдуть  у минуле яскраві деталі весільної  обрядовості. Ми самі себе позбавляємо  можливості насолодитися видовищною «виставою», від душі повеселитися, одночасно  відчуваючи гордість через приналежність до такого народу, як українці [8].

5. Посад молодих

Для Нижньої Наддніпрянщини характерне зближення молодих на посаді, коли молода до приходу нареченого вже сидить на посаді в оточенні брата й дружок. Молодий, викупивши  місце біля неї, піднімав нахилену на хліб голову молодої, цілував її і  сідав поруч [3].

6. Розподіл короваю та покривання молодої

Обрядодії розподілу короваю і покривання молодої виступали у нерозривній єдності, оскільки їх виконання стверджувало утворення нової сім’ї.

Посад молодих завершувався дією покривання молодої, що символізувало її перехід в стан заміжньої жінки [3]. Цей обряд здійснювався в домі молодого і його виконувала свекруха. Вона скидала з неї весільний віночок і зав’язувала у свою хустку[7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

1. Лозко Г. Українське народознавство. — К., Зодіак-ЕКО, 1995. — 368 с.
2. Шкода М.Н. Люба моя Україна. Свята традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір’я українського народу. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 544 с.: іл.
3. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження/ АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського; відп. ред. М.М. Пазяк. – К.: Наук. думка, 1988.- 192 с.: іл.
4. Записано від Сусідко Марії Семенівни, 1924 р. н. Село Високе Нікопольського району, Дніпропетровської області. Та від Ульвак Валентини Василівни, 1957 р. н.  м. Марганець.
5. Гвітка-Основ’яненко Г. Маруся. – Київ: Наукова думка, 1982
6. Нечуй-Левицький І.С. Микола Джеря. – Київ: Наукова думка, 1965
7. Матеріал з Всеукраїнської науково-практичної конференції. V культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва. Кухарєва О.К. Традиції весільного обряду в Україні (регіональні аспекти). – УЦКД
8. Традиції, звичаї, обряди, вірування, свята стародавніх українців, українська міфологія, культура, цікаві факти, прикмети та повір′я. Український побут [Електронний ресурс]. - http://www.ukrlit.vn.ua/habits/55lz8.html. – Назва з екрану

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Таїнство вінчання не проводиться:

Напередодні:

• середи, п’ятниці і неділі (тобто в вівторок, четвер і суботу) на протязі всього року
• 12 свят з життя Ісуса Христа та Богородиці
• День святого або свята, в честь якого названо храм

Великих свят:

• 07.07 (Різдво Іоанна Хрестителя)
• 12.07 (святих апостолів Петра і Павла)
• 11.09 (Успіня глави Іоанна Хрестителя)
• 14.10 (Покров Пресвятої Богородиці)

Протягом:

• Поcтів:
• Великодній(перед Великоднем 40 днів)
• Петрівка (через 50 днів після Воскресіння святкується день Пресвятої трійці, через тиждень після цього свята починається піст)
• Успенський (Спасівка) – з 14.08 до 27.08
• Різдвяний – з 28.11 до 06.01
• Сирної седмиці (тиждень перед Великим постом)
• Пасхальної седмиці (тиждень після Воскресіння Ісуса Христа)
• В період різдвяних свят (з 07.01 до 20.01)

В дні і напередодні:

• Усікновення глави Іоанна Хрестителя (10.09 і 11.09)
• Воздвиження Хреста Господнього (26.09 і 27.09)