Суспільно-історична роль “Руської трійці” у національному відродженні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кам’янець-Подільський  національний університет імені  Івана Огієнка

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Суспільно-історична  роль

“Руської трійці”  у національному відродженні

 

 

 

 

Виконав:

студент 34 групи

історичного факультету

Малюга Б. О.

Перевірив:

Сидорук С. А.

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2012

ПЛАН

Вступ

1.  Головні передумова  виникнення “Руської трійці”

2. Шашкевич Маркіян  – один із засновників “Руської  трійці”

3. “Руська трійця”  та їхні перші збірки

4. “Русалка Дністрова” – провідний альманах “Руської Трійці”

5. Суспільно-історична  діяльність “Руської трійці” 

на тлі Галицького відродження

6. Зв’язки “Руської  Трійці” з іншими слов’янськими  діячами.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми роботи полягає в тому, що діяльність громадсько-культурного об'єднання "Руська трійця" була яскравим та самобутнім явищем на західноукраїнських землях і, в цілому, в історії України. Члени цієї організації визначили та оприлюднили основне ядро ідей національного відродження, своєю різнобічною діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурницького, робили перші спроби спрямувати вирішення національних проблем у політичну площину.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі систематичного і критичного вивчення наявної літератури послідкувати і комплексно проаналізувати передумови утворення, діяльність і наслідки діяльності "Руської трійці"

На реалізацію мети поставлені такі завдання дослідження:

• охарактерезувати передумови виникнення “Руської Трійці”;
• визначити особливості суспільно-історичної діяльності “Руської Трійці”;
• висвітлити головні досягнення членів даного обєднання;
• вивчити значення суспільно-історичної діяльності “Руської Трійці” на фоні галицького Відродження;
• зв’язки членів “Руської Трійці” з культурними діячами світу.

Методи дослідження: при визначенні принципів і методів дослідження будо використано комплексний науковий підхід. Відповідно до поставлених завдань застосовано спеціальні історичні підходи та методи дослідження діяльності “Руської Трійці”:

1. метод аналізу;
2. метод синтезу;
3. метод наслідування.

Об’єктом дослідження виступає національно-культурне відродження в Східній Галичині, що безпосередньо пов’язане з діяльністю “Руської Трійці”.

Предметом дослідження  є особливості діяльності товариства, роль його засновника – Маркіяна Шашкевича, та зв’язки “Руської Трійці” з іншими слов’янськими діячами.

 Хронологічні межі дослідження охоплюють часовий відрізок з 1834 року, коли в Львівській духовній семінарії виникло товариство, до 1843 року – смерті Маркіяна Шашкевича.

 Географічні межі охоплюють територію діяльності “Руської Трійці”, а саме – Східну Галичину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Головні  передумова виникнення “Руської  трійці”

 

Український романтизм має багато спільногоз романтизмом загальноєвропейським. Але водночас це є глибоконаціональне явище, живлене українським корінням, українським світосприйняттям і  українською історією. Окрім цього, “Романтизм якетнокультурна домінанта першої половини 19 ст в Україні народився з власних національних джерел філософської думки, успадкувавши весь її попередній розвиток” [13, ст. 17]. Як європейський романтизм вибудовував свої естетичні погляди на філософії Гердера, так український романтизм послуговувався філософієюСковороди. Для нього характерна значна сакралізація сфери естетичного. ”Поезія єсть винайдення іскри божества в дійствительності”[10, ст. 399]. Якщо поезія сприймалася як божественне откровення, то поет уявлявся пророком.

Цілком закономірно, що Французька революція не справила на східноєвропейські держави такого враження, як на інші європейські країни.На східноєвропейський романтизм значною мірою вплинув розвиток капіталістичних відносин, розгортання національно-визвольного руху, Вітчизняна війна 1812 р. На відміну від романтизму європейського, український, як і російський, виступав не стільки проти норм буржуазного суспільства та просвітительських ідей, скільки проти феодальної дійсності. Східнослов’янський романтизм формувався в умовах впровадження капіталістичних відносин. До того ж на нього значною мірою, як і на західно- та південнослов’янський, вплинула розгорнена боротьба проти колоніального гніту, за національне самовизначення. Характерна для західноєвропейських літератур “світова туга” трансформувалася тут у “національну тугу”. Для творів українського романтизму характерне яскраве прагнення до всеслов’янського об’єднання. Українці виробили власний варіант “теорії нації”, розроблений Фіхте та Гердером, “заснований на загальнослов’янській спільності та етнокультурних традиціях”.

Центральною фігурою  романтичної поетики стає людина. Людина сприймалася насамперед як витвір природи, а вже потім як продукт  соціальної діяльності. Українським  романтикам людина уявлялася сходинкою  до божественного. Народ же в уявленні романтиків виступав певним об’єднанням всебічнорозвинених особистостей. За таких умов вони вважали можливим існування гармонійного суспільства.

Жанрові пошуки романтиків зосередились на ліричних модифікаціях. “Лірика і була тим жанром, якийв практиці романтиків підпорядковував собі всі інші жанри. Роман став ліричним, драма стала ліричною”. Романтики значно збагатили її можливості, “широко застосувавши суб’єктивно-ліричну типізацію, глибокий психологізм, контраст і синтез, двопланову конструкцію образу, асоціативність”[9, ст. 9]. Істинним пізнанням вони вважали пізнання чуттєве, емоційне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Шашкевич  Маркіян – один із засновників  “Руської трійці”

 

Шашкевич Маркіян (літ. псевд. Руслан Шашкевич; 6.11.1811 -7.6.1843)- видатний український письменник і громадсько-культурний діяч, речник національного відродження у західних землях України. Н. у с.Підліссі (тепер Золочівського р-ну Львівської обл.) у родині священика. Навчався у гімназіях Львова і Бережан. Закінчив технологічний факультет Львівського університету та греко-католицьку духовну семінарію (1838). Священик у селах Гумниська, Нестаничі, Новосілки (Галичина). У студентські роки Шашкевич був натхненником, організатором і лідером “Руської трійці”, ініціатором її починань на засадах романтизму - збору і популяризації фольклору, створення словника і граматики живої української мови, реформування правопису (заміни етимологічного фонетичним), використання т.зв. гражданського шрифту замість кириличного, впровадження рідної мови в повсякденний вжиток інтелігенції та церковної проповіді, виступу проти спроб латинізації українського письменства тощо. У літературі визначився як поет-новатор, творам якого притаманні чітко виражеі національні мотиви, любов до рідного краю, м'які, ліричні тони, нескладна символіка (“Слово до чтетелей руського язика”, “Підлисся”, “Руська мати нас родила”, “Побратимові”). Перлиною ліричної поезії стала його “Веснівка”. Серед творів Шашкевича - балада “Погоня”, перші в українській літературі сонети (“До...”, “Сумрак вечірній”). У творах на історичну тематику поетизував героїчне минуле народу (“Згадка”, “Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139”, “О, Наливайку”, “Хмельницького обступлення Львова”, “Споминайте, браття милі”). Постать Б. Хмельницького особливо захоплювала поета. Він з пієтетом висловлювався про його звитяжні походи: “Ми святимо пам'ятку двохсотліттю побідного оружія русинів під Пилявцями, Зборовим, Збаражем, Львовом, пам'ять славних богатирів козацьких за віру і свободу павших під Берестечком”. Шашкевич брав участь у розшифруванні та редагуванні Львівського літопису, в якому знаходився докладний опис подій національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. У 1834 для альманаху “Зоря” (заборонений цензурою) написав життєпис гетьмана та переклав з латинської його повчальну байку, адресовану послам польського короля Яна II Казимира. Шашкевич вславився як співавтор і видавець альманаху “Русалка Дністрова” (1837), автор брошури “Азбука і abecadio” (1836) та “Читанки для дівчаток” (1836, вид. 1850). Ш. був одним з перших перекладачів українською мовою “Слова о полку Ігоревім” та св.Письма (1842), автором перекладів із сербської, чеської, польської, грецької, латинської, німецької мов. Ідеї та діяльність Шашкевича і його побратимів мали великий вплив на розвиток літературного і громадського життя в Україні, сприяли утвердженню національної свідомості багатьох поколінь української інтелігенції, надихали її на самовіддану працю на ниві національного відродження. Помер Шашкевич у злиднях. Похований у селі Новосілках Ліських. У 1893 прах Шашкевича перевезено до Львова і перепоховано на Личаківському кладовищі. На вшанування пам'яті поета споруджено пам'ятник на Білій Горі (1911), у с.Підлісся (1962), Вінніпезі (1944), Львові (1989) та Золочеві. У 1959 створено літературно-меморіальний музей у с.Підлісся, який у 1986 перетворено у Шашкевича Маркіяна музей-садибу. У 1962 засновано Шашкевича Маркіяна Інститут-заповідник у Вінніпезі, у 1990 відкрито музей “Русалки Дністрової” у Львові. Стали традиційними шашкевичівські читання, матеріали яких публікувалися у серійному збірнику “Шашкевичіана”. Архів Ш. зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України. [5, ст.76-77]

 

 

 

 

 

3. “Руська трійця” та їхні перші збірки

 

М. Грушевський датує  початки національного відродження  Галичини першими десятиліттями 19 ст., коли серед нового уніатського духовенства  з’являються “освічені і тямущі люде, які думають не тільки про  інтереси своєї церкви, а й про інтереси народні, національні, заходяться коло піднесення народної освіти і добробуту, коло розвою національної культури”.

На початку 30’х рр. 19 ст. у Львові підіймається нова хвиля національного  руху. В цей час починає функціонувати  гурток студентської молоді на чолі з “Руською трійцею”, який ставить перед собою задачу “вправлятися в слов’янській і руській мовах, вводити в руських колахрозмовнуруськумову, піднімати дух народний, просвіщати народ і, протистоячи полонізму, воскресити руську письменність в Галичині”. До складу “Руської трійці” входили Маркіян Шашкевич( Руслан ), Іван Вагилевич( Далибор ), Яків Головацький( Ярослав ). На той час всі вони були студентами-семінаристами. Маркіяну Семеновичу Шашкевичу (1811-1843), літературна діяльність якого припадає на 1833-1843 роки, належать понад тридцять віршів, незавершена поема “Перекинчик бісурманський”, казка “Олена”, переспіви та переклади з давньоруської, чеської, сербської, польської та грецької, кілька статтей та нотаток, а також перша українська “Читанка” для народних шкіл( видана у 1850 ). Іван Миколайович Вагилевич(1811-1866) у двох своїх поетичних творах українською мовою та кількох польською виступив послідовним романтиком. Плідно займався етнографічним дослідженням бойків, гуцулів та лемків. Яків Федорович Головацький(1814-1881) також плідно займався етнографічними дослідженнями побуту народів Карпат; йому також належить ряд романтичних віршів[6, ст. 129].

Перша збірка семінаристів не призначалася до друку. “Син Русі”(1833)-рукописна  збірка, про яку Б.Лепкий сказав, що це “перший в Галичині збірний прояв народної думки, як доказ щирої охоти через літературу двигнути нарід з упадку”. До її складу входили вірші народною мовою Шашкевича, Мінчакевича, Левицького з Бовшева і Левицького з Августівки, обробка народної легенди “Хрестец камінний край Любачева”. Її авторинамагалися опанувати народною мовою поетичний жанр народного послання, вірша-алегорії, пейзажу та деякі інші жанри (всього у змісті перераховано 13 творів), але загалом поезії цієї першої збірки відзначаються ще не виробленою віршовою формою. Для неї також характерний синтез фольклорної та книжно-словесної тенденцій, що взагалі було властиво для усієї тогочасної української літератури [1, ст.76].

У квітні 1834 року до львівської цензури було подано збірку “Зоря”, девізом якої були слова-“Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде”. Але на той час у Львові не було цензора, який би займався українськими виданнями. Тому “Зорю” було відправлено до Відня, до відомого цензора грецьких і слов’янських книг - Вартоломея Копітара [11, ст.77 ]. Віденський цензор не став брати на себе відповідальністьза дозвіл чи заборону опублікування збірки і відправив її до Львова з таким висновком:

“1. Наша Галичина має понад 2 мільйони русняків, а Угорщина мільйон, що дуже прихильно привітають це видання у своїй мові.

2. Так само привітає його 6-7 мільйонів  російських русняків тієї самої  мови.

3. Отже, його круг діяння простягається  на 9-10 мільйонів душ!

4. Але треба брати до уваги,  що наші й російські поляки дивитимуться з заздрістю і ненавистю на цю досі не упривілейовану літературу…”

Після повернення збіркидо Львова остаточною рецензією була заборона. Її рукопис  не зберігся. Про зміст цієї другої збірки можна судити тільки зі спогадів Я. Головацького та заміток В.Копітара. Відомо, що розпочиналася вона портретом Б.Хмельницьког роботиІвана Вендзіловича. У ній вміщувалися фольклорні записи та оригінальні твори гуртківців, життєпис Б.Хмельницького та літературна обробка колядки “Хмельницького обступленіє Львова” Шашкевича. Гуртківці усунули з правопису збірки Ь та Ы, а замість них послідовно вживали Ь та И.

До 1835р. належить перший друкований виступ Шашкевича - публікація його оди “Голос галичан”, зміст якої не становить  особливого літературного інтересу. Найголовніша заслуга цього твору полягає в тому, що він написаний українською мовою. [8 ст. 241  с.]

А в 1836р. нарешті вдалося  опублікувати альманах “Руської трійці”  під назвою “Русалка Дністрова” (хоча на титульні сторінці стоїть дата 1837). “В “Русалці Дністровій” найповніше реалізувалися прогресивно-романтичні літературні та літературно-наукові погляди М. Шашкевича та його товаришів”[4, ст.145]. До її складу ввійшли народні пісні, власні оригінальні твори, переклади з сербського та уривки з “Каледворського рукопису”, а також статті літературно-критичного, фольклористичного й історіографічного характеру. На цей раз гуртківці вирішили піти в обхід львівської цензури і у вересні 1836р. Головацький переслав рукопис “Русалки” сербському громадському і культурному діячеві, з яким познайомився під час свого перебування у Пешті на початку1835р., Георгію Петровичу до Пешта, де був цензор слов’янських книг і друкарня. Там її і було надруковано. Львівський цензор В. Левицький заборонив поширення цієї збірки: 800 примірників, надісланих до Львова, були конфісковані. До читачів, переважно це були жителі Галичини, потрапило тільки 200 примірників (а інші 600 до 1848 р. зберігалися у львівському цензурному комітеті). “Русалка Дністрова” - перше видання в Галичині, надруковане “гражданкою”. Її автори активно відстоювали фонетичний правопис, і, хоча в самій назві альманаху вони використали Ь, але читалася вона вже як І. Вони також відмовились від Ъ та Ы, перші застосували до “гражданки” Є, а також вперше вжили ЙО, ЬО, які вживаються й зараз.