Специфіка промислового перевороту у Франції та його етапи

Капіталістичний розвиток сільського господарства Франції значно просунувся вперед у період Реставрації і Липневої монархії (1815—1848).

У цей період у Франції розвивалося торговельне і підприємницьке землеробство, що вело до подальшого зубожіння селян, які не витримували ринкової конкуренції з боку великих землевласників і феодалів. Разом з тим, роздроблювалася селянська власність, земля концентрувалася в руках буржуазії, поміщиків і заможних селян. Число земельних власників збільшилося, але поширилося і зубожіння дрібних селян. Парцельний селянин, щоб вижити, постійно вдавався до позики під заставу землі, до лихварського іпотечного кредиту. Рівень життя селянських мас у Франції був дуже низьким.

Велике землеволодіння у Франції зазвичай поєднувалося з дрібним землекористуванням. Більшість великих землевласників здавали землю в оренду на кабальних умовах оплати половиною вражаю. Велика частина селян та орендарів не мали необхідних умов для поліпшення техніки обробітку землі. Ці обставини дуже уповільнювали прогрес у сільському господарстві. Крім того, у 1819 р. було введено високі мита на хліб, худобу, вовну, що слугувало захистом великих землевласників від конкуренції іноземних товарів.

Постійному зростанню протягом XIX ст. продукції сільського господарства сприяли збільшення площі під оранкою, поліпшення агротехніки, ширше використання машин. Якщо в 1812 р. продукція сільського господарства оцінювалася у 3 млрд, то в 1870 р. — уже в 7,5 млрд франків.

З 1815 по 1852 р. посівні площі збільшилися з 23 млн до 26 млн га. Змінилась їхня структура. Пшениця витіснила інші злакові культури. Різко збільшилися площі посівів під цукровими буряками (у 1852 р. до 111 тис. га, з яких збирали 32 млн ц буряків). Урожайність зернових зросла на 50 %. Розвивалося тваринництво, збільшилися площі лук і пасовищ, кормової бази тваринництва. Протягом першої половини XIX ст. зросло більше ніж у 1,5 раза поголів'я великої рогатої худоби. У 1850 р. в країні налічувалося 10 млн голів овець проти 1,5 млн у 1815 р. Розширилося шовківництво, продукція якого в 1815—1850 pp. зросла більш ніж у 4 рази. Проте, на відміну від Англії, сільське господарство Франції потерпало від дрібного землеволодіння. Число селян — власників дрібних і середніх сільських господарств становило майже 2,5 млн. Крім того, у країні налічувалося більше ніж 4 млн сільських пролетарів та напівпролетарів, у тому числі 2 млн безземельних наймачів. Украй тяжкі умови життя змушували їх тікати до міст, емігрувати в Алжир, Америку, в інші країни Європи.

Отже, парцелярний характер французького землеволодіння сприяв збереженню аграрно-індустріальної структури економіки, а вартість сільськогосподарської продукції в 70-х роках XIX ст. в 2,5 раза перевищувала вартість промислової продукції.

ВИСНОВОК

Промисловий переворот (промислова технічна революція) - це система економічних і соціально-політичних змін у феодальному суспільстві на етапі розкладуфеодальної суспільної економічної формації. Підготовлено науково-технічним прогресом у XVII-XVIII ст. На цій основі й було здійснено перехід від мануфактури до фабрики (заводу) - великої машинної індустрії. Розпочався промисловий переворот з винаходу та впровадження у виробництво робочих машин, а завершився розвитком машинного виробництва (виробництво машин машинами).

Історичні передумови розвитку великої машинної індустрії були створені мануфактурою формою капіталістичного виробництва. Первісне нагромадження капіталу забезпечувало подальший розвиток капіталістичних відносин - з одного боку, створення армії, позбавлених засобів для існування, людей, які можуть запропонувати як товару лише свою робочу силу, і, з іншого боку, накопичення великих грошових багатств, використовуваних формується класом капіталістів для придбання засобів виробництва і робочої сили. Зростання капіталістичного виробництва неминуче спричиняло за собою швидке розширення як внутрішнього, так і зовнішнього ринків; проте прагнення буржуазії до прискореного накопичення капіталу наражалося на обмежені можливості заснованого на ремісничій техніці мануфактурного виробництва.

Промисловий переворот представляв собою общеисторическое явище, характеризувати певний етап розвитку капіталізму в промисловості низки країн, а проте визрівання передумов переходу від мануфактури до крупної машинної індустрії відбувалося нерівномірно.

Так, у 60-х рр.. XVIII ст. раніше ніж в інших країнах, почався промисловий переворот у Великобританії.

Умови того часу змушували людей шукати вирішення проблем масового виробництва товарів, що спричинило за собою різноманітні технологічні винаходи, впровадження яких в одні галузі виробництва тягло за собою впровадження їх і в інші, суміжні. Розвиток робочої машини призвело до зміни двигуна (таким стала парова машина). Технічна революція в промисловості призвела до технічної революції на транспорті (винахід і впровадження на початку Х1Х ст. Паровоза і пароплава). Широке застосування машин у виробництві призвело до необхідності зміни техніки в машинобудуванні (перехід від ручного виготовлення машин до машинного виробництва). З розвитком машинного виробництва відбувається перехід від простої кооперації машин (застосування багатьох однорідних машин) до машинного виробництва.

Проте переворот відбувся не лише в технологічному середовищі: в Англії утворилася структура буржуазного індустріального суспільства. За допомогою дешевих промислових товарів буржуазія зруйнувала ремісниче виробництво. Виникли нові промислові центри і в середині Х1Х ст. майже половина Англії була зайнята в промисловості. Основним виробником став промисловий робітник, а місце купця на чолі буржуазного суспільства зайняв фабрикант.

Слідом за Великобританією на шлях швидкого розвитку великої промисловості вступила Франція.

Вирішальну роль у прискореному розвитку капіталістичних відносин у Франції зіграла Велика Французька революція, яка ліквідувала феодальні порядки. Перші кроки в механізації бумагопрядильного виробництва в країні були зроблені ще в 80-х рр.. XVIII ст., Проте перехід від мануфактурного виробництва до використання системи машин в інших провідних галузях промисловості зайняв багато десятиліть.

Це пояснюється тим, що склалася до Х1Х ст. структура французького буржуазного суспільства не сприяла промислової революції. У французькій економіці головну роль грали не промисловці, як в Англії, а банкіри, чия економічна політика виходила виключно з прагнення до високого обліковому відсотку, непосильної Щоб середнього підприємця.

Не сприяла промисловому перевороту і зовнішня політика Франції. Особливо важкі економічні наслідки для французької промисловості мала континентальнаблокада Англії, завзято проведена Наполеоном. У результаті чого країна втратила англійських машин і металовиробів, найважливіших видів сировини, що серйозно затримувало промисловий переворот.

Протягом століття (80-і рр.. XVIII ст. - 70-і рр.. Х1Х ст.) У Франції відбувся промисловий переворот і французька економіка остаточно перейшла на рейки капіталістичного розвитку. Однак на відміну від Англії французький капіталізм в силу національних особливостей придбав лихварський характер.

Отже, промисловий переворот - общеисторическое явище, що характеризує певний етап у розвитку капіталізму в промисловості. Він означав круте і різкеперетворення всіх суспільних відносин, остаточну перемогу капіталістичного способу виробництва над феодальним.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бор М.З. Історія світової економіки: конспект лекцій. - 2-е вид. перераб. і доп. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс»; 2000. - 496 с.

2. Історія світової економіки: Підручник для вузів / Під ред. Г. Б. Поляка, А. М. Маркової. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 727 с.

3. Лойберг М.Я. Історія економіки: Навч. посібник. - М.: ИНФРА - М, 1998. - 128 с.

4. Полянський Ф.Я. Економічна історія капіталістичних країн. Учеб. посіб. - М.: вид. Московського університету, 1986. - 358 с.

5. Економічна історія зарубіжних країн: Курс лекцій. 2-е вид., Доп. і перераб. / Н. І. Полєтаєва, В. І. Голубович, Л. Ф. Пашкевич та ін; Під ред. В. І. Голубовича. - Мн.: НКФ «Екопрспектіва», 1998 - 462 с.