Реформи князів Київської Русі

             Київська Русь мала жваві дипломатичні відносини з Германською імперією 1030 —1031 1 1040 —1043 рр. сторони обмінювалися посольствами Германський хроніст XI ст., Ламберт під 1043 р. розповідає про посольство короля Русі Ярослава до імператора Генріха III Давньоруська держава дивилася на Германію як на кращого з усіх можливих союзника в протиборстві з Візантією, а Генріх III хотів скористатися з війська Русі у зовнішньополітичних акціях.

            1048 р. король Франції Генріх І посватався до дочки Ярослава Анни Шлюб був укладений, ймовірно, 1049 р. По смерті чоловіка (1060) Анна відмовилася від регентства при малолітньому Фшппові. І, хоча й підписувала разом з ним деякі офіційні документи Інша дочка Ярослава — Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, а ще одна — Анастасія побралася з угорським королем Андрієм І Київський володар був зв'язаний союзною угодою з польським князем Казимиром, за якого видав сестру Добронігу Київська Русь допомогла Польщі у війні проти об'єднаних сил Мазовії, Помор'я, Пруссії та ятвягів. Все це принесло великий міжнародний авторитет Давньоруській державі.

             Приділяючи чільну увагу зовнішній політиці, Ярослав не забув і про внутрішні справи. Князь доклав багато зусиль для створення нових і розбудови існуючих міст, насамперед Києва Нестор-літописець скупо підсумував під 1037 р. його будівничу діяльність у стольному граді. «Заклав Ярослав місто велике, у якому тепер Золоті ворота, заклав і церкву святої Софії митрополичу, і далі церкву святої Богородиці Благовіщення на Золотих воротах, потім монастирі Святого Георгія та Святої Ірини» У лаконічному описі будівництва в Києві за Ярослава ледве згадана головна фортифікаційна споруда. То було «місто Ярослава», київський дитинець, велетенські земляні вали якого мали довжину 3,5 км., висоту 14 м., а товщину в основі — близько 30 м. На них стояли високі дубові стіни. У багатьох місцях перед валами були викопані глибокі рови, заповнені водою. За своєю досконалістю й могутністю фортифікації «міста Ярослава» не мали собі рівних на Русі Головним храмом держави, її найбільш урочистою та високохудожньою спорудою став Софійський собор, збудований у 20—30-х рр. XI ст. Його архітектура чарує довершеністю, вишуканістю форм і пропорцій, інтер'єр собору щедро прикрашений сяючими мозаїками і поліхромними фресками, що належать до шедеврів світового мистецтва. За давньоруським переказом, собор зведено на тому місці, де Ярослав здобув славну перемогу над печенігами. У часи князювання Ярослава завершилось будівництво Давньоруської держави. Було остаточно зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалися державна територія й кордони, вдосконалився державний апарат. Полюддя все більше замінювалось м'якшими, передовішими формами данини, що відповідало прогресуючій феодалізації суспільства 1037 р. чи дещо пізніше князь виступив ініціатором проведення кодифікаційних робіт у Києві, завдяки чому з явився перший писемний збірник норм давньоруського права «Руська правда». В роки правління Ярослава інтенсивно розвивалися землеробство і скотарство, ремесла і промисли, значно пожвавилася внутрішня й міжнародна торгівля.

            З ім'ям Ярослава пов'язаний і розквіт давньоруської культури, насамперед книжності Київський літописець з гордістю відзначив, що князь «до книг виявляв охоту, читаючи їх і вночі, і вдень». За це його прозвали Мудрим Навколо Ярослава склався гурток з представників давньоруської інтелектуальної еліти, до якого входив славетний книжник і філософ, автор першого давньоруського філософського твору «Слово про закон і благодать і, можливо, першого літопису Іларюн Ярослав зробив спробу позбутися залежності від Візантії в церковних справах і поставив 1051 р. Іларіона загальноруським митрополитом. На жаль, дальша доля Іларюна невідома. А 1054 р київську митрополичу кафедру, як і раніше, посів грек, присланий патріархом з Константинополя Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років і був похований у мармуровому саркофазі в Софійському соборі. Його останки збереглися до наших днів Дослідження скелета Ярослава дало можливість ученим відтворити зовнішній вигляд князя, зробити висновок про його рішучий характер і бурхливий темперамент.

        

          За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту й могутності, ставши в ряд з головними країнами середньовічного світу Візантією та Германською імперією. Та його сини не змогли підтримати державу на тому рівні, на який вона піднеслася за їхніх діда й батька.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Таким чином можна зробити  висновок, що за часів правлінні  князів була зміцнена Київська Русь. Кожен  з правлячих князів вніс в розвиток Русі досить значну частку культурного  надбання.

Але за Ярославом Мудрим відбувається розпад Київської Русі. При Ярославі відбувається режим  феодальної роздрібності. 1240 році на м.Київ напали монголотатари.

Час Володимира Великого неможна  вважати періодом гармонії влади  та суспільства.

Історичне значення цього  часу полягало в наступному:

• Київська Русь була визнана як християнська держава, що мала високий рівень відносин з європейськими державами і народами.
• Створення умов для повнокровного товариства з іншими християнськими народностями.

Князювання Володимира Великого (980-1015) стало початком нового етапу  в історії Київської Русі, етапу  піднесення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий  рівень управління державою. Продовжуючи  політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель,Володимир  військовими походами завершив тривалий процес формування території Київської  держави. Саме цей час остаточно  визначилися і закріпилися кордони  Русі, що в цілому збігалися з  етнічними рубежами східних слов’ян. Наявність величезної підвладної території  диктувала суттєву зміну зовнішньої політики: далекі походи, захоплення нових  земель поступаються місцем захисту  власних кордонів. Завершальний етап формування давньоруської держави  вимагав значних суспільних змін, спрямованих на консолідацію країни. Саме тому Володимир провів кілька реформ. Величезні простори держави, слабкість князівського адміністративного  апарату робила владу племінних  вождів та князів на місцях майже безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську владу, Володимир провів адміністративну  реформу, суть якої полягала у тому, що землі князівства, де правили  залежні від нього місцеві  правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським  посадникам та наближеним боярам. Внаслідок  зламу сепаратизму племінної  верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов  територіальний поділ, що є однією з  основних ознак сформованої державності.

Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої  влади великого князя. Її суть полягала в ліквідації «племінних» військових об’єднань і злитті військової системи  з системою феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав «мужам лучшим» земельні володіння. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів; сформувати боєздатне віддане князю військо; створити нову, або молодшу, знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству.

Релігійна реформа теж  придала впевненості владі Володимира Великого. Реформаційний доробок  великого князя містить і запровадження  нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земельним», який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм – « Правди Ярослава».

Ярослав Мудрий всі свої зусилля спрямовував на продовження  справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася насамперед на слово диплома, а не на меч воїна. Важливе місце  в міжнародній плітиці київського князя відігравала своєрідна  «сімейна дипломатія», тобто укладання  вигідних союзів та угод шляхом династичних  шлюбів.

За князювання Ярослава активізувалася внутрішня розбудова держави.

Визначальними рисами цього  етапу історії Київської Русі були: завершення формування території  держави, перенесення уваги князівської  влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втримання  під контролем; злам сепаратизму  місцевої племінної верхівки та посилення  централізованої влади; заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства  територіальним; активна реформаторська діяльність великих князів; запровадження  та поширення державної консолідуючої  ідеології – християнства; поява  писаного кодифікованого права;ширше  використання дипломатичних методів  вирішення міжнародних проблем; зростання цивілізованості держави; розквіт давньоруської культури.

 

ПЛАН

   Вступ….…………………………………………………………………………….3

1. Реформи Володимира Великого.
1. Адміністративна реформа………………………………………………..5
2. Оборонна реформа………………………………………………………..5
3. Зовнішньополітична реформа…………………………………………...6
4. Військова реформа……………………………………………………….7
5. Фінансова реформа………………………………………………………..7
6. Релігійна реформа…………………………………………………………7
2. Реформи Ярослава Мудрого…………………………………………………9

Висновок…………………………………………………………………………….12

Список використаної літератури………………………………………………….14

 

Використана література:

 

1. Новий довідник: Історія України./За заг. ред. С. Крупчан, О.Скопенко. – К.: ТОВ «Казка», 2005.
2. Історія України: Посібник для вузів / За ред.Ю.Зайцева. – Львів: Світ,1996.
3. Короткий довідник з історії України / І.Курас, М.Багмет, І.Федьков та ін. – К.,Вища школа,1994.
4. Ричка В. За літописами рядком: Історичні оповіді про Київську Русь. – К.: Радянська школа, 1991.
5. Бойко О.Д. Історія України: посібник. – К.: Академія, 2002.
6. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1991.
7. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Запорізький національний університет

 

 

 

 

 

                                     Реферат на тему:

Державні реформи  князів Володимира Великого та     Ярослава Мудрого, їх зміст та значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Виконала:

                                                                            студентка групи 3422-1

                                                                            Найдьон Яна

 Перевірила:

 Середа А.М. 

 

 

                                                 2012р.