Провідна роль жінки в античних державах Північного Причорномор`я

Разом з тим скіф'янки заохочувалися  до участі у військових тренуваннях і володінні зброєю. В курганах Степової і Лісостепової Скіфії відомо чимало поховань жінок (переважно молодих), в інвентарі яких, крім чисто жіночого майна (прикраси, дзеркала, прясла від веретен), зустрічаються також предмети озброєння (сагайдаки зі стрілами, списи, пращі). Наявність цього соціального прошарку «скіфських амазонок» дещо змінює уявлення, що досі існувало, про повне безправ'я і замкнуте життя скіфських жінок.

Так само, існує думка, що жінка  займала поважне місце у Великій Скіфії. Серед численних аргументів згадаємо лише один, наведений Геродотом. Власне, саме з опису цієї події історик розпочинає свою кн. IV “Мельпомена”. Йдеться про те, що воїни-скіфи впродовж 28 років були володарями Малої Азії і, природно, весь цей час були відсутні вдома. Їхні жінки, змучені чеканням, зійшлися з рабами і породили синів, які збройне виступили проти скіфів, котрі поверталися з Мідії. Відбулося багато боїв, а здолати синів рабів не вдавалося. І тоді один із мудрих скіфів сказав; “...треба зробити; відкинути списи та луки і кожному взяти батіг і якнайшвидше піти проти них” Тобто, слід супротивнику нагадати, хто вони, пробудити в них рабську свідомість. Скіфи це зробили і - перемогли. В усій цій історії, однак, найцікавіше інше: Геродот ані словом, ні півсловом не згадує про оцінку скіфами-воїнами поведінки жінок під час їхньої відсутності: адже саме скіфським жінкам належала ініціатива тих стосунків, і вони б мусили за це суворо відповідати. Проте Геродот мовчить і мовчить невипадково: скіфська жінка була домінантою в організації внутрішньою життя суспільства, була його берегинею, і вчинене жінками сприймалося “мандрівниками” як законний акт.

Або ж інша легенда, котру знаходимо  не лише в Геродота, а й у багатьох інших істориків: коли скіфське військо  почало ганебно відступати перед  ворогом, у поле вийшли їхні жінки  і, піднявши подоли спідниць, глумливо закликали своїх чоловіків повернутися туди, звідки вони з’явилися немовлятами. Присоромлені, скіфи виграли битву, але жодним словом не дорікнули своїм дружинам за ганьбу. Це можливе лише у суспільстві, де поважають жінку по-справжньому. І неможливо уявити це в якомусь іншому, наприклад - мусульманському.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Переорієнтація господарства призвела до зростання ролі чоловіка — скотаря, вершника, воїна. Матріархальні відносини поступово переростають у патріархальні, але роль жінки ще довго залишається значимою і в після трипільський (арійський) час, і в кіммерійсько-скіфо-сарматську добу: жіночі Божества, Берегині, жінки-жриці, амазонки. Статус жінки в суспільстві є далеко не другорядним чинником при з'ясуванні етногенетичних процесів. В Україні він упродовж кількох тисячоліть був завжди вищим, ніж у східних народів: тюрків, монголів і навіть росіян.

Саме на цій землі виник феномен, який для всього світу на століття став символом свободи жінки, а саме - суспільство амазонок, яке можна назвати військовою демократією матріархального типу. До наших днів дійшла велика кількість свідчень давніх авторів - Геродота, Луція Септимія, Діодора Сицилійського, Помпея Трога, Помпонія Мели, Арріана Флавія та багатьох інших грецьких та римських авторів, - щоб поставити під сумнів сам факт існування такого суспільства та особливості його соціальної організації.

Людська цивілізація досі трималася на поневоленні і самої  нещадної і цинічної експлуатації жінок - це є незаперечним історичним фактом. Але сьогодні це положення речей  найрадикальнішим чином змінюється. У всьому світі сильна стать деградує і здає завойовані століттями позиції. Народжуваність чоловіків падає, стан їхнього здоров'я з кожним роком погіршується, тривалість життя неухильно знижується. Схоже, вже недалеко той час, коли жінки, спираючись напереваги перед чоловіками, візьмуть кермо влади в свої ніжні ручки.

Гряде справжня феміністична революція, яка відродить царство міфічних амазонок - цих древніх феміністок радикального спрямування. Але, як і будь-яка інша революція, феміністична чи обмежиться простим відновленням потоптаної статевої справедливості і встановленням реальної рівності між чоловіками і жінками. Рівновага сил між статями можливо тільки як тимчасовий і нестійкий стан.

Навряд слід очікувати  побудови жінками царства свободи, рівності і братерства (сестринства), як про те невпинно твердять феміністки. Можна з великою часткою ймовірності припустити, що замість рівноправності неминуче встановиться нова нерівність. Адже воля до влади властива не тільки чоловікам, але й жінкам. Просто на відміну від більш прямолінійних чоловіків, жінки схильні до обхідних, а значить, і більш ефективних шляхів досягнення своїх цілей.

Не зайве буде нагадати, що соціалістичний рух теж починався як боротьба за емансипацію трудящих, а закінчилася диктатурою пролетаріату і його авангарду - тоталітарної партії комуністів.

Але як би там не було, сам  факт, що серед усіх народів світу саме давні українські племена найбільш послідовно втілили в життя феміністичну утопію або, принаймні, наблизилися до її реалізації, повинно стати предметом гордості всіх українських феміністок і не тільки їх.

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Сарматська амазонка з  луком.

 

 

 

 

 

Стріляюча амазонка.

 

Скіфська заможна жінка.

 

 

 

 

Скіфська жінка з тотемною твариною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Алексєєв Ю. Історія України: Навчальний посібник/ Юрій Алексєєв, Андрій Вертегел, Віктор Дани-ленко,. - К.: Каравела, 2007. - 254 с.
2. Білоцерківський В. Історія України: Навчальний посібник/ Василь Білоцерківський,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 535 с.
3. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. – К., 1997. – С. 129.
4. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль: Тернопіль, 1994. – 358 с.
5. Олійник М. Історія України: Навчальний посібник для судентів дистанційної та заочної форм навчання/ Микола Олійник, Іван Ткачук,. - 3- вид., виправлене та доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 262 с.
6. Шабала Я. Історія України: Для випускників шкіл та абітурієнтів/ Ярослав Шабала,. - К.: Кондор, 2005. - 265 с.