Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Июня 2013 в 11:19, реферат
Наприкінці 20-х років радянське керівництво, зіткнулося з першими проблемами індустріалізації : потрібні були кошти, сировина і робочі руки для розвитку індустрії. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення. Але селяни - власники чинили опір. Держава не могла забезпечити прискорені темпи індустріалізації, коли мала справу з мільйонами власників — одноосібників. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти і що відвозити на ринок, не він залежав від держави, а вона від нього. Пропоновані державні ціни часто становили лише 1/8 ринкових, а за таких умов селяни просто відмовлялися продавати свій товар. Вихід із цієї ситуації влада побачила у кооперації, яка була звичною, традиційною формою селянської співпраці ще з дореволюційних часів.. Суть проблеми полягала лише в тому, яким чинному у традиційну форму кооперації вкласти новий соціалістичний зміст.
Політика радянського керівництва щодо українського селянства (ст. 3)
Політика радянської влади в Українському селі наприкінці 1920-1930х роках (ст. 4-10):
а) Знищення класу селян – власників; (ст. 4-5)
б) Примусова колективізація; (ст. 5-6)
в) Причини голоду в Україні 1932-1933 років (ст. 6-7)
г) Голодомор (ст. 7-9)
д) Масове створення колгоспів. (ст. 9-10)
Наслідки суцільної колективізації українського селянства (ст. 11-12)
Список використаної літератури (ст. 13)