Оцінка козацтва в історіографії

Особливо заслуговує уваги  діяльність Петра Конашевича Сагайдачного, який активно боровся за національне  відродження української державності  та культури. Він прославився військовими  походами на турецькі крепості Їзмаил, Кафу, Синоп, Царград. В умовах заборони православної церкви боровся за її відродження. В 1620-l621 рр. прийняв Ієрусалимського  патріарха Феофана, що надало можливість відновити керівництво православною церквою на Україні. Разом із Запорозьким  військом Сагайдачний вступив в  Київське братство, що означало готовність Запоріжжя служити в інтересах  України. Під час Хотинської війни, в умовах, коли Річ Посполита залишилася беззахисною перед турецькою  агресією, блискуче переміг турецьке військо. Сам Сагайдачний під  Хотином був смертельно поранений  та скінчався. Особистість Сагайдачного була суперечливою (він захищав інтереси заможних козаків, конфліктував з “народним” гетьманом Бородавкою), але, незважаючи на деякі помилки, він боровся  за відродження української державності, підняв статус запорозького козацтва, захистив український народ від  турецького панування.

В цей час козацтво вже  мало свою символіку: малиновий прапор із зображенням на одному боці св. архангела  Михайла, а на іншому – білого хреста; герб на печатці – зображення козака із рушницею на плечі, з шаблею та пікою; гетьманська булава – символ влади.

Українське козацтво з  початку свого існування до подій  Визвольної війни відіграло значну роль в тих процесах, що відбувалися  тоді на Україні. Воно опанувало величезні  простори півдня України, було надійним захисником кордонів держави від  турецько-татарської агресії. Запорозькі козаки стали основною силою антифеодальної, анти польської, антикатолицької боротьби українського народу того часу. Козацтво розпочало новий етап державного відновлення України. Козацьке військо  під проводом Б.Хмельницького нанесла  нищівної поразки польському пануванню  на Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

   У багатовіковій  історії України важливе місце  належить козацтву. За слушним  висловом В. Б. Антоновича в  ньому найвиразніше і найяскравіше  визначилася "провідна ідея, що  виявляла собою жадання народу", основою якої був принцип демократизму  і рівного політичного права  для кожної особистості. Ці  засади простежуються на прикладі  діяльності козацтва в різних  сферах суспільного життя. Так,  освоюючи степові простори, козаки, всупереч панівному феодальному  способові виробництва, розвивали  власне господарство, що базувалося  на вільнонайманій праці. Ґрунтуючись  на глибоких історичних традиціях,  козацтво відродило перерваний  іноземними загарбниками державотворчий  процес в Україні. Вагомий його  внесок у розвиток матеріальної  культури та духовного життя  народу. Зрештою, з середини XVII ст. козацтво почало репрезентувати  перед світом український етнос,  а українці дістали назву "козацького  народу".

Історичні джерела свідчать про появу українського козацтва в другій половині XV ст. на теренах  так званого "Великого кордону", який протягом тривалого часу розділяв європейську та азійську цивілізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використанної  літератури:

1. Авраменко А.М., Галушок В.Г., Бачинська О.А., Богиря А.М., Верстюк В.Ф. Історія українського козацтва: Нариси:У 2 т. – К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2000. – 724с.
2. Білоусько О.А., Киридон А.М., Киридон П.В., Кравченко П.А. Історія України: Компаративні нариси. – Полтава : АСМІ, 2002. – 522с.
3. Бойко О.Д. Історія України: навч. посібник. – К. : Академвидав, 2007. – 687c.
4. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів,1993. – 232с.
5. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків. – К., «Україна», 1993
6. Мицик Ю., Плохій С., Стороженко І. Як козаки воювали. – Дніпропетровськ: “Січ”, 2001. – 316с.
7. Старицький М. Богдан Хмельницький. Кн. 3. – К., 1987.
8. Чуприна В., Чуприна З. Хмельниччина (1648-1657 рр.): Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького. – Л. : Світ, 2003. – 176с.