Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650-1653 років

До Василя збиралося все більше людей, на кордоні з Волощиною він мав вже близько 8 тис. людей. Розбивши невеликі загони при переправі через річку Серет, війська союзників рушили в глиб країни, руйнуючи все на своєму шляху. Війська противників на чолі з воєводою Стефаном і спатаром Дікулом на чолі 9-ти тисячного війська стояли табором біля Фокшан. Після сутички між військами останні відступили. Василь з Тимошем пішли на Торговище. Волоський воєвода Матвей Басараб зайняв вигідну позицію на рівнині між р. Яломницею та р. Гінтою.

Козацько-молдавське військо атакувало з ходу. Відпочивши лише 2-3 години. Матвій Басараб тим часом укріпив свій табір. Битву почали молдавські загони, спочатку фортуна була на їх боці, але волоському війську вдалося поправити ситуацію. В цей час у бій вступили козацькі загони. Але їх вдалося отчити і Тиміш був вимушений відступати до табору. В цей час розпочалася сильна злива, намок порох і козаки повинні були покинути вогнестрельну зброю. Бачучи поразку, Тиміш Хмельницький разом з Василем Лупулом покинули табір і врятувалися втечею.  Після втечі старшини козаки боронилися до вечора і вночі покинули табір. Тиміш там часом повернувся на Україну.  

Зібравши залишки свого війська Тиміш відступив з Лупулом до Яс, і потім повернувся на україну. Ти часом положення Лупула не було безнадійним – турецький  диван підтвердив його права на владу, а авторитет козацького війська залишався ще досить високим.

Але не зважаючи на підтримку султана валасько-польські війська вступили до Молдови та знову передали владу Стефану Георгіцу. Василь Лупул був разом з 2 тисячним гарнізоном оточений в Сучавській фортеці. На допомогу молдавському господарю на чолі 12-тисячного війська поспішив Тиміш Хмельницький. Враховуючи на чисельну перевагу військ супротивника син гетьмана вирішив прорватися до фортеці та допомогти у її захисті. Це йому вдалося. Буд час оборони міста 2 вересня Тиміш Хмельницький був смертельно поранений і через кілька днів помер. Враховуючи на загибель керівника оборони козаки зклали зброю  9 вересня 1653. Козаки на почесних умовах покинули Сучаву – їм дозволи вийтив повному озброєнні з міста та забрати з собою тіло Тимоша Хмельницького.

Фактично таким безславним був кінець далекоглядних планів богдана Хмельницького щодо Молдови. Відносини країни підтримували і на далі. Так Стефан Георгіцу намагався встановити добросусідські відносини з гетьманом Богданом Хмельницьким та залучитися підтримкою у боротьбі з Кримським Ханством та Туреччиною. В липні-серпні 1654 р. в Яссах були проведні перговори з українськими послами д. Лисовцем та Іскрицьким., які завершилися поновленням дипломатичних відносин двох держав. Але всерівно із смерю Тимоша Хмельницького та втратою влади Василем Лупулом Богдан Хмельницький фактично відмовився від виконання своїх молдовських проектів.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи зовнішньо політичну діяльність Богдана Хмельницького, не можна забувати про відносини з Молдовою. Іх унікальність полягає в тому, що на відміну від інших держами, з якими гетьман підтримував зносини шляхом відправлення посольств чи листування, питання повязані з Молдавським князівством вірішувалися військовими методами.

Взагалі проанілізувавши та зібравши до купи усі прлани гетьмана щодо придунайської держави, можна казати про існування масштабного молдавського проекту Богдана Хмельницького. Можна виділити декілька основних цілей, які становили основу даного проекту. Першопланової задачею безумовно було схилення молдавського господаря Василя Лупула до військово-політичного союзу з козаками і відмову князівства від підтримки Польщі. У разі виконання першого пункту відкривалися гарні перспективи. Серед них – породичання з монаршими родинами Європи (що б підвисило авторитет кзацької держави та дало можливість на претензії на монархічну владу – чи то в Молдові, чи то в навіть Україні); зближення у відносинах з іншими придунайськими державами (Семигородом, Волощиною); можливість схилення на свій бік Януша Радзивіла (фактичного володаря Великого Князівства Литовського) тощо.

Але, на жаль, виконати ці плани вдалося лише частково. Молдавський проект вимагав великого напруження козацької держави. Крім того, якщо початок його виконання був досить успішним (остаточне схилення Василя Лупула на свій бік, та одруження на його донці Розанді Тимоша Хмельницького), то потім він призвів до ряду проблем. Януша Радзивіла не вдається схилити на свою сторону. Замість зближення Семигородом та Волощиною відбувається агресія останніх проти Молдови з метою заміни Василя Лупула Стефаном Георгіцу. Захист свого союзника вимагає відправлення до князівства частини козацьких військ, які були необхідні на центральному фронті бойових дій. Якщо козакам спочатку щастило, то в 1653 р. вони зазнають поразки під Тарговищем, а в вересні під час облоги Сучави гине син гетьмана Тиміш.

Фактично ця подія призвела до того, що гетьман відмовляється від киконання молдавського проекту і відтепер відносинам з князівством надається третьорядне значення.

Отже можна зробити висновок, що молдавський проект був наслідком зовнішньополітичної діяльності Богдана Хмельницького в придунайському регіоні.