Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650-1653 років

Міністерство освіти і науки України

ХНУМГ ім. О. М. Бекетова

 

 

 

Реферат

«Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650-1653 років»

 

Виконала:

студентка 1 курсу

ф-ту Менеджменту

гр. ТТ 2014-1

Зінченко Н.Г.

Перевірив:

Жигло В.В.

 

Харків ХНУМГ, 2014

Тема: «Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650-1653 років».

Мета: здійснення цілісного аналізу причин та наслідків Молдавських походів Богдана Хмельницького.

Актуальність:

1. Період національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького став часом надзвичайного взлету козацької дипломатії. Головною метою зв’язків з іноземними державами був пошук потенційних союзників. Таким чином, проливши світло на далеке минуле, можна висвітлити чимало сучасних проблем у становищі країн та відносин між ними.
2. Одруження сина Хмельницького із дочкою молдавського господаря Василя Лупули, що відбувалося в період 1 і 2 походів, могло дати  можливість на претензії на монархічну владу – чи то в Молдові, чи то в навіть Україні, що могло значно перевернути хід усієї історії України

Завдання:

1. Пояснити чому і як були здійснені молдавські походи Б.Хмельницьким;

2.Проаналізувати причини та наслідки цих події.

3. З’ясувати роль Тимоша Хмельницького у цих походах.

4. Встановити політичне значення походів для Війська запорізького

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 Вступ

Основна частина

 Перший молдавський похід

start="2"

 Другий молдавський похід

start="3"

 Третій молдавський похід

 

 Висновок 

ВСТУП

Період національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького став часом надзвичайного взлету козацької дипломатії. Головною метою зв’язків з іноземними державами був пошук потенційних союзників у боротьбі за здобуття та відстоювання козацьких привілеїв. Якщо з більшістю країн, з якими Богдан Хмельницький підтримував міжнародні зносини, Військо Запорізьке «загравало», то деяким воно намагалося диктувати свої умови. До таких держав перш за все треба віднести Молдовське князівство.

Молдова, яка була васалом Османської імперії, безпосередньо межувала з новоутвореною державою Богдана Хмельницького, а отже могла бути потенційним союзником чи ворогом. Для забезпечення необхідної «лінії поведінки» молдавського господаря Богданом Хмельницьким було здійснено три походи на територію князівства, які в історію увійшли під назвою «Молдавських».

Такий розвиток відносин неоднарозово розглядався вітчизняними та зарубіжними істориками. Дехто вбачав в них і просто грабіжницькі напади, і намагання здобути відданого союзника, і шляхом династичного шлюбу підняти авторитет козацької держави, і крок до встановлення монархії, шляхом породичання з молдавським господарем (формально «монаром») тощо. З впевненістю можна лише стверджувати  лише, що Молдавське князівство становило в планах Богдана Хмельницького окремий проект. Існує багато точок зору стосовно даного питання і розглядаючи дану проблему необхідно розглядати усі ці точки зору.

  1. Перший молдавський похід

Історія україно-молдавських союзів сягає своїм корінням у другу половину 16 ст., коли в 1563 р. невдалу спробу зайняти трон молдавського господаря здійснив прикордонний український староства, князь Дмитро Вишнивецький, а через півтора десятиліття, у 1577 р. інший козацький ватажок Іван Підкова, підтриманний частиною опозиційного молдавського боярства, на деякий час зумів закріпитися в Молдавському князівстві. На більш якісний рівень україно-молдавські відносини вийшли під час Національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького. Ще в 1648 робив спроби через почередництво турецького султана Магомета ІV схилити на свій бік васала Османської імперії Василя Лупула до встановлення добросусідських відносин з Україною. Розглядаючи перший Молдавський похід Богдана Хмельницького, необхідно визначити реальні причини походу, чи хоча б ті які називали в час описуваних подій.

Однозначно можна сказати, що подій 1650 р. були повною несподіванкою для сучасників. Формально в старшинських кругах ініціативу походу на православну Молдаву було вирішено покласти на кримських татар, яких козаки були вимушені підтримувати як союзники, коли вияснилося, що похід кримчаків на Москву не відбудеться. Так, вину за руйнування держави одновірців було перекладено на мусульман-татар. Приводом же татар для походу слугувала нібити помста молдовському господарю, за його напад на кримчаків минулого року. Більш реальною першопричиною походу може слугувати бажання позбавити Річ Посполиту важливого союзника, який безпосередньо межував з козацькими територіями. Також, таким чином, Богдан Хмельницький замість походу на можливого союзника – Московське царство, спрямував агресію татар на фактичного польського вассала. Крім того напад на Молдаву міг дати гарні перспективі: сполучення з Молдавським князівством, долучення до монарших родів Європи (щоза собою тягло можливі претензії на монархічну владу), більш тісні звязки з Кримським ханством і Семигородом (потенційним союзником у боротьбі з Польшею) та навіть перехід в майбутньому під підданство Туреччини тощо.

Приготування до походу розпочалися в 20-х днях серпня 1650 р. Богдан Хмельницький зібрав під Уманню приблизно 70-ти тисячне козацьке військо, до якого приєднався 20-30 тис. татарський корпус на чолі з ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. На прикінці серпня військо вирушило в похід. Попереду війська рухалися татари, які розділилися на дві частики – одна частина пішла за р. Прут, а інша уздовж ріки.

Молдавський господар Василь Лупул виявився зовсім не підготовленим до такого розвитку подій. Спочатку він вислав військо на зустріч татарам, але потім переконавшись в чисельній нерівності військ, наказав готувати столицю князівства – Яси, до оборони. Ймовірно Василь Лупул сподівався отримати допомогу від гетьмана Потоцького, який стовяв на кордоні з князівством чи від турецьких башів-намісників. Але допомога так і не надійшла. На початку вересня 1650 р. козацькі загони начолі з Д.Нечаєм та Ф.Джалалієм увійшли до Яс.

В таких обставинах Лупул разом з своїм двором та особистою гвардією рушив до Сучави, де під Нямецьким манастирем заклав укріпленний табір, і одночасно намагався відкупитися богатими дарунками та виплатою контрибуції.

З татарами молдавський господар домовився швидно, забовязавшись великою контрибуцією (600 тис. талерів). Богдан Хмельницький же зажадав політичних гарантій союзницьких відносин на майбутнє. З цією метою було зроблено домовленість про шлюб сина гетьман Тимоша з дочкою Василя Лупула Розандою.

Цей шлюб давав дуже гарні перспективи. По-перше, він давав роду Хмельницьких права на молдавський перстол (хоча можливість такого розвитку подій майже не залежала від Хмельницьких, так як право на молдавський перстол надавалося Османським султаном) і сожливість легітимізація влади в козацькій державі для роду Хмельницьких. По-друге, такий династичний шлюб давав козацькій державі цінного союзника союзника на «лівому фланзі» у боротьбі з Польшею. По-третє, він віддаляв можливість поглиблення союзних відносин Молдови з Річчю Посполитою, так як унеможливлював шлюб Розанди Лупул з польськими магнатами. І по-четверте, він міг призвести до появи союзника у Литві. Такий розвиток подій був можливим через те, що, старша дочка молдавського господаря, Гелена з 1645 р. бала жінкою Януша Радзивіла – фактичного володаря Литовського князівства. Крім того, враховуючи той факт, що він був також лідером протестантської «партії» в Речі Посполитій, яка часто з православною шляхтою була в опозиції до державної влади, а також наявність в князівстві українського елементу, можливість такого союза ставал ще більшою в раз породичання роду Хмельницького з господарем Молдови, а відповідно і з Янушем Радзивілом.

Першій молдавський похід заврешився досить швидко. Василь Лупул, побоюючись через завдані погроми втратити владу в князівстві, слав гроші до Стамбула і намагався як найшвидше спровадити татар. За допомогою багатих подарунків це йому вдалося, не зважаючи на зусилля Богдана Хмельницького затримати Орду. Такий розвиток подій зумов гетьмана прискорити переговори. Таким чином, козацькі повернулися додому, забезпечившись лише обіцянками.

2.ДРУГИЙ МОЛДАВСЬКИЙ ПОХІД

Події 1651 р. значно вплинули на розвиток козацько-молдавських звязків. У Берестецькій битві в червні 1652 р. козацькі загони зазнали нищівної поразки, що призвело до невигідного Білоцерківського договору. У таких умовах Василь Лупул відмовився від даних обіцянок і знову розпочав наближення до Польщі.

Підствави до проведення Другого Моладвського походу виникли в1652 р. Так, Білоцерківській договір не був затверджений на сеймі, і таким чином звільнила козаків від присяги на білоцерківські пакти. Акти помсти і насильства, які чинила шляхта, яка поверталася до своїх моаєтів, ще раз підтвердили неможливість співжиття з будь-якими польськими елементами. Козацька рада в Чигирині, зважаючи на такі обставини, винесла резолюцію про необхідність охорони своїх вольностей і українського народу, що був під протекцією війська Запорізького, очистити Україну від поляків, і у звязку з неминучістю війни забезпесити себе союзниками.

Таким потенційним союзником продовжувало залишатися Молдавське князівство. Для Війська Запорізького, враховуючи новий розрив з Польщею, відігравало важливе значення князівство буде підтримувати Річ Посполиту чи козаків. Крім того молдавський господар був посередником для Польщі у відносинах з Кримським ханом та Туреччиною, що ще більше заглиблювало проблему відносин з придунайською державою.

Протягом усієї україно-польської війни василь Лупул залишався союзником Польщі. Він доносив королю та Потоцькому про зносини гетьмана з іноземними державами. Намагався нашкодити йому в Криму ат Стамбулі, паралізуючи старання Богдана Хмельницькогозабезпечити собі турецьку та татарську допомогу. Це ворогування послаблювало позицію гетьмана, як оборонця православної віри від утисків католиків. В воєнних операція Молдова відігравала роль форпоста Польщі на півдні. Крім того, замість того щоб впливати Януша Радзивіла в напрямі солідарності та підтримки Богдана Хмельницького, Василь Лупул навпаки настроював литовське магнатство проти козаків.

Останній фактор відіграв дуже важливу роль. Адже Януш Радзивіл, як протестант, наслідник традиційного союзу Радзивілів з православними козаччиною, лідер усіх опозиційних сил, міг зробити Литву союзником козаків. Але замість підтримки він очолював похід на Київ, брав активну участь в бойвих діях з козаками. Але на останььому сеймі відносини Януша Радзивіла з польським королем надзвичайно загострилися. Тому дуже можливим був його перехід на сторону повсатлих у разі породичання з родом Лупулів.

Турецький уряд залишавсся сприятливо настроєним до Хмельницького сприятливо, і до того зайнятий власними справами, що ймовірно не надав молдову допомоги у разі походу козацьких військ. Крім того Василь Лупул був у напружених відносинах з семигородським та волоським господарями.  Все це створювало сприятливі умови для ходу Другого Молдавського походу.

Було відправлено козацьке військо до Молдови. Щоб не допустити воєнного союзу України з Молдовою, польський уряд направив армію на чолі з коронним гетьманом Мартином Калиновським у складі 12 ти. Кіннотників, 8 тис. жовнірів, та 30 тис. озброєних слуг. У травні відбулася зузстріч обох військ біля гори Батіг на Поділлі. Польські війська зазнали нищівної поразки, М. Калиновський загинув. Результати битви повністю перекреслили Білоцерківський договір та відкрили дорогу на Молдову.

Козацькі загони вступивши до князівства змусили Василя Лупула прийняти умови Богдана Хмельницького. В серпні 1952 р. відбулося одруження Розанди Лупул на Тимоші Хмельницькому, що по суті і було ціллю походу. Василь Лупул стає союзником козацької держави.

3.ТРЕТІЙ МОЛДАВСЬКИЙ ПОХІД

Хоч в результаті походу на Молдавське князівство 1652 р. останнє стало союзником козацької держави, що було закріплене династичним шлюбом, але якоїсь вагомої допомоги козацтву це не далло. Тепер війська Війська Запорізького були вимушені боронити і Молдавію.

Забезпокоєні активною політикою Богдана Хмельницького в Молдові сусідні держави створили коаліцію у скалді Волощини, Семигороду та Річі Посполитої. У квітні 1653 р. волосько-семигородське військо на чолі з володарями останніх держав Матвеєм Басарабом та Юрієм ІІ Ракоці за підтримки польського уряду захопили столицю князівства м. Яси та посадили на престол свого ставленика Стефана Георгіцу.

Вигнавши Стефан Георгіцу Василь Лупул не зайнявся укріпленням своїх позицій в Молдові, але покладаючи великі сподівання на «непереможне» козацьке військо молдавський господар вирішив помститися Матвею Басарабу та Юрію Ракоці. Спільні війська Лупула та Тимоша Хмельницького виступили на Волощину.