Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2013 в 00:02, реферат
Коротко ознайомившись з історією міста Марганець, можна зробити висновок, що йому є чим пишатися. Місто має довгу та цікаву історію, велику кількість пам’яток та пам’ятників, котрі весь час нагадують жителям та гостям міста про події, що тут відбулися.
Фашисти створили товариство «Ерцбергбау», яке входило до складу гірничо-рудного товариства України. Товариство господарювало на рудниках, як у себе вдома. Варварське хазяйнування викликало у марганчан люту ненависть до ворога. Тільки народні месники живили надією місто. 16 вересня 1941 року бійці загону «Марганець» прийняли партизанську присягу. Загін очолив перший секретар міськкому партії Клочко Микола Кирилович. Вирушаючи в окуповане місто, партизани виконують героїчний рейд. На території Донецької та Запорізької областей в нерівних боях з німецькими загарбниками та поліцаями загін потерпів поразку. Його командир останню кулю лишив для себе.
З активізацією бойової діяльності партизан в Марганці пройшла нова хвиля репресій. У фашистські застінки потрапили розвідники на чолі з партизаном А.С. Люлькою. Їх піддали тортурам, допитам та відвезли в місто Нікополь на страту. У 1942 році гуртується підпільний комітет. Комітет збирає сили для нового партизанського загону, влаштовує саботажі, диверсії, втечі військовополонених з фашистських таборів. Юні месники розповсюджують новини Радінформбюро, листівки з закликами не коритися загарбникам. На початку 1943 року в правобережних плавнях формується партизанський загін, який швидко зростав за рахунок патріотів та втікачів з таборів. У 1943 році у відкритих боях партизан з ворогом розбито два великих загони карателів, знищено більше 120 німецьких солдат тощо. Одним з активних підрозділів загону «Марганець» стала група «Молодь». Діяльність членів врятувала життя 146 військовополоненим, надрукувала та розповсюдила близько 1000 антифашистських листівок. Систематично велася розвідка та інформування частин нашої армії.
Наприкінці 1943 року до міста наближався фронт. Часто на світанні молоде, але втомлене гірницьке містечко, стримувало подих. Вслухалося у далекі канонади гарматних вибухів. Майже щоночі налітали бомбардувальники. Німці осатаніло трималися за Марганцевий плацдарм, оскільки радники фюрера, люди далекозорі, запевняли: «Втрата Нікопольського марганцевого басейну рівноцінна поразці рейху у цій війні».
Лінія фронту три місяці пролягала на відстані кількох годин наступу (Томаківський район). Окупанти буквально скаженіли: спішно вивозили полонених, розстрілювали слабких та хворих. Шахти, збагачувальні фабрики, телефонні стовпи, школи, мости, житлові будинку – знищувались. Лишалися руїни та попіл... Визволення міста проходило за схемою Нікополь-Криворізької операції під командуванням генерал-лейтенанта І.Т.Шльоміна. У результаті розгромлено чотири піхотні та три танкові дивізії противника. Звільнено від німецько-фашистських окупантів міста Марганець, Нікополь, Апостолове, а потім і Кривий Ріг.
Марганець пережив 904 дні окупації. Гітлер не раз підкреслював виняткову важливість цього району. Марганцева руда була потрібна промисловості Німеччини для виробництва високоміцних сортів сталі. І втрата міста означала б для Німеччини програш у війні. За роки окупації жителям міста довелось проявити виключну мужність та витримку. Загинуло 665 мирних громадян та понад 2 тис військовополонених. З дня у день жителі міста, разом із усією Україною, наближували день Перемоги. Незважаючи на суворі репресії, жителі міста вставали до активної боротьби проти німецько-фашистських загарбників. І хоча Гітлер віддав наказ за будь яких умов утримувати залізні і марганцеві рудники, в ніч з 5 на 6 лютого 1944 року, долаючи ворожі війська, армія Третього та Четвертого Українських Фронтів витіснила німецьких фашистів з території Марганцю, та звільнила місто від загарбників.
6. Повоєнна відбудова міста
Перші повоєнні роки позначені зростанням темпів спорудження житла й об’єктів соціально-побутового призначення. Будівництво йшло прискореними темпами. Незважаючи на значні труднощі, напружені міжнародні відносини, Уряд знаходив необхідні кошти. Щорічно на адресу Марганця виділялися десятки мільйонів карбованців.
В успішному здійсненні програми розбудови важливу роль відіграла допомога, яку надавали державним і господарським організаціям компартія, уряд й весь народ. З усіх кінців країни на станцію прибували ешелони з лісоматеріалами, необхідним обладнанням, продуктами харчування... Зокрема, з Москви - потужні насосні агрегати для налагодження системи водопостачання та для оснащення збагачувальних фабрик, силові транспортери і кабельна продукція для будівництва палацу культури; з Тбілісі – металорізальні верстати; із Свердловська та Магнітогорська – потужні землерийні машини, магнітні пускачі тощо.
У 1953 році будівельники завершують найкрасивіше приміщення – Палац культури гірників. Небезпідставно у ці роки Марганець називають містом-садом. За період з 1954-1958 роки у ньому з’явилося 33 нові вулиці. На території висаджено понад 100 тисяч дерев та кущів. А з 1958 по 1967 роки – ще стільки ж. На вулицях марганчани саджали кращі породи дерев: каштани, горіхи, липи, сріблясті тополі. Взагалі, за повоєнні роки на озеленення міста витратили більш ніж мільйон карбованців. Насадження перевищували 1000 га.
7. Висновок
Коротко ознайомившись з історією мого міста, можна зробити висновок, що Марганцю є чим пишатися. Місто має довгу та цікаву історію, велику кількість пам’яток та пам’ятників, котрі весь час нагадують жителям та гостям міста про події, що тут відбулися.
Пам’ятники та пам’ятні знаки:
Список використаної літератури:
План:
Міністерство освіти і науки України
Національний авіаційний університет
РЕФЕРАТ
на тему: «Мій рідний край»
Студентки 102 групи ФМЛ
Дудко Анастасії
Київ 2013