Культура та мистецтво стародавнього Єгипту та Межиріччя

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра філософських та соціальних наук

 

 

 

 

Реферат

Світова культура і мистецтво

на  тему: «Культура та мистецтво стародавнього Єгипту та Межиріччя»

 

 

 

 

Студента 3 курсу 16 групи

денної  форми навчання

Факультету  економіки 

менеджменту та права

Мошури  Максима Олександровича

 

Науковий  керівник -

кандидат  філософських наук, доцент

Боровська  Л.О

 

 

 

 

Київ 2013

 

План

 

 ВСТУП

1.МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

1.1. Мистецтво Древнього царства (300 - 2300 роки до н.е.).

1.2. Мистецтво Середнього царства  (21 ст. до н.е. початок 18 ст. до  н.е.).

1.3. Мистецтво Нового царства  ( 16-11 ст. до н.е.)

2. КУЛЬТУРА ТА МИСТЕЦСТВО МЕЖИРIЧЧЯ

2.1. Релігійні втручання стародавніх  мешканців Межиріччя

2.2 Писемність, література і мистецтво

2.3 Правові кодекси і наукові  знання

 ВИСНОВОК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

З незапам'ятних часів давньоєгипетська цивілізація привертала увагу людства. Єгипет, як ніяка інша древня цивілізація, створює враження вічності й рідкої цілісності.

 На землі країни, що нині  називається Арабська Республіка  Єгипет, у стародавності виникла  одна із самих могутніх і  загадкових цивілізацій, що століттями  й тисячоріччями притягала як  магніт увага сучасників. У той час, коли в Європі й Америці ще панувала епоха кам'яного віку й примітивних мисливців, древні єгипетські інженери будували іригаційні спорудження уздовж Великого Нила, древні єгипетські математики розраховували квадрат підстави й кут нахилу Великих Пірамід, древні єгипетські зодчі зводили грандіозні храми, велич яких не здатне принизити час...

 Історія Єгипту нараховує  більше 6 тисяч років. Збережені  на його території унікальні  пам'ятники древньої культури  залучають щорічно величезну  кількість туристів із усього миру. Грандіозні піраміди й Великий Сфінкс, величні храми у Верхньому Єгипті, багато інших архітектурних і історичних шедеврів - все це як і раніше вражає уяву всіх, кому вдається ближче познайомитися із цією дивною країною.

 Сьогоднішній Єгипет - найбільша арабська країна, розташована на північному сході Африки. Це - надзвичайно привітна країна. Гостей завжди зустрічають із відкритим серцем. Вас із інтересом розпитають про родину, роботу, про ваші враження від Єгипту. Також сердечно запросять вас у гості, хоча б на чашечку сподіваючись.  Мільйони мандрівників відвідували Єгипет - багато хто приїжджали сюди знову й знову, і зараз Єгипет - одна із самих популярних країн миру в мандрівників із усього світла.

Месопотамією (українською – Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Ця територія зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність.

Дуже довго ця цивілізація залишалася практично невідомою науці. У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя.

Особливість найдавнішої політичної історії Месопотамії полягає  в тому, що тут існувала не одна, а  декілька держав, які почергово домагалися переваги в регіоні. У кінці IV –  на початку III тисячоліття до н.е. на півдні Дворіччя виникли міста–держави Ур, Урук, Лагаш, об'єднані істориками збірною назвою Шумер (на ім'я народу, що жив там). Дещо пізніше сформувалося і почало завоювання царство Аккад. У III тисячолітті до н.е. велика частина Месопотамії потрапляє під владу Вавілонського царства. Потім, з XVI ст. до н.е., посилюється міць Асірії (її столиця – місто Ніневія). Після нового недовгого піднесення Вавілона в VI ст. до н.е. Межиріччя було завойоване північним сусідом – Персією (Іраном).

Культура цих держав мала певні  відмінності, але чітко простежується її спадкоємність, спільні риси. Месопотамію часто називають колискою людської цивілізації. Багато що з того, що становить сучасну культуру і оточує нас в повсякденному житті, виникло саме там.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

1.1 Мистецтво Древнього царства (300 - близько 2300 роки до н.е.).

 

 Столицею Єгипту в епоху  Древнього царства було місто  Мемфіс, розташований на початку  дельти Нила, недалеко від сучасної  єгипетської столиці - Каїра. Мемфіс, одне з найдавніших міст миру, відігравав важливу роль в історії єгипетської культури. Пам'ятники Мемфіса зберегли нам найдавніші добутки єгипетської літератури. Мемфіс рано став і провідним художнім центром, що вніс величезний вклад у єгипетське мистецтво. Період Древнього царства був часом додавання основних форм єгипетської культури, починаючи від самої форми держави. Тоді ж, і саме в Мемфісі, визначилися й головні завдання, і характер єгипетського мистецтва, і співвідношення його видів, поступово зложилися основні типи архітектурних пам'ятників. В історії єгипетського мистецтва провідна роль належала архітектурі. Уже під час Древнього царства були створені грандіозні кам'яні будівлі - гробниці фараонів, піраміди. Це прагнення забезпечити особливу міцність культових споруджень і особливо гробниць, було пов'язане з найдавнішими віруваннями. Для історії єгипетської архітектури велике значення мало будівництво царських гробниць, на спорудження яких витрачалися величезні засоби. Саме тут застосовувалися технічні винаходи, нові ідеї зодчих. Класичним зразком такого роду споруджень є піраміди фараонів 4 - й династії (27 в. до н.е.) Хеопса,  Хефрена  й Микерина (греч. варіант їхніх імен). Їхня відточена форма, заснована на пропорціях “золотого розтину”, була гранично лаконічна й нескінченно виразна. Два елементи визначали закономірності форми: підстава, квадратне в плані, і сходження сторін в одній крапці, подібно тому, як все єгипетське життя сходилося, сфокусувалася в обожненому фараоні. Геніальна у своїй простоті пірамідальна конструкція несла художнє узагальнення самої суті єгипетського суспільства, підлеглого безмежної влади фараона.

 Характерною рисою пірамід  як архітектурних міркувань було  відношення маси й простору: похоронна  камера, де стояв саркофаг з  мумією, дуже невелика, а підводили  до неї довгі й вузькі коридори. Просторовий елемент був зведений до мінімуму.

 Безроздільно панувала маса  всієї піраміди, у той час як  сама піраміда була завершальною  частиною величезного просторового  ансамблю: на березі Нила стояв  невеликий нижній заупокійний  храмик, від якого йшов довгий критий коридор. Піднімаючись по схилі Лівійського плоскогір'я, він підводив до верхнього заупокійного храму, розташованому в підніжжя піраміди. Ансамбль фараона Хефрена мав гігантського сфінкса, якого єгиптяни називали «батьком страху». Уважається, що це було зображення Хефрена в левиному образі (голова людини й тіло лева).

 Виняткове місце в єгипетському  мистецтві займає знаменитий  Великий сфінкс. Основу Великого  сфінкса становить природна вапнякова  скеля, що за своєю формою  нагадувала фігуру лежачого лева й була оброблена у вигляді колосального сфінкса, причому відсутні частини були додані з відповідно обтесаних вапняних плит. Розміри Сфінкса величезна: його висота - 20 м, довжина - 57 м. На голові Сфінкса царська смугаста хустка, на чолі висічений  урей - священна змія, що, по віруваннях єгиптян, охороняє фараонів і богів, під підборіддям видне штучна борода, що носили єгипетські царі й знать. Особа Сфінкса бути пофарбовано в цегляно-червоний цвіт, смуги хустки були сині й червоні. Незважаючи на гігантські розміри, особу Сфінкса все-таки передає основні портретні риси фараона Хафра. У стародавності Сфінкс, колосальне чудовисько з особою фараона, повинен був вселяти разом з пірамідами подання про надлюдську міць правителів Єгипту. Велике місце в мистецтві Древнього царства займали рельєфи й розписи, що покривали стіни гробниць і храмів, причому й тут у даний період були вироблені основні принципи подальшого розвитку цих видів мистецтва. У Древнім царстві вже застосовувалися обидва види єгипетського рельєфу - і більше розповсюджений барельєф і властивий саме єгипетському мистецтву врізаний рельєф, при якому сама поверхня каменю, що служила тлом, залишалася недоторканої, а заглиблювалися контури зображень. Були відомі й два види техніки стінного розпису: більшість розписів виконувалося темперою по сухій поверхні, у деяких же гробницях цей спосіб сполучається із вкладкою кольорових паст у заздалегідь приготовлені поглиблення. Фарби були мінеральні : біла фарба добувалася з вапняку, червона - із червоної вохри, чорна - із сажі, зелена - з тертого малахіту,  синя - з кобальту,  міді, тертого лазуриту, жовта - з жовтої вохри. Розпису в ряді випадків відрізняються чудовим сполученням фарб. У відомих зображеннях гусаків з однієї гробниці в Медуме  коричневі, жовті й червоні тони фігур одних птахів і сірі, чорні й червоні тони інших прекрасно оттеняються ніжною зеленню рослин. У період Древнього царства велике значення одержало художнє ремесло.

 Судини з різних порід  каменю - алебастру, стеатиту,  порфіру,  граніту, яшми;  ювелірні вироби із золота, малахіту, бірюзи, сердоліку й інших напівкоштовних каменів, а також з фаянсових паст; художні меблі з коштовних порід дерева - крісла, носилки, намети, то з інкрустаціями із золота, те оббиті листовим золотом, дерев'яні ложа з художньо обробленими кістяними ніжками; виробу з міді, бронзи, глини - такий лише короткий перелік тих різноманітних предметів, які вже вироблялися протягом Древнього царства. Виробам художнього ремесла Древнього царства властиві такі ж строгі й прості, закінчені й чіткі лінії, якими відрізняється стиль усього мистецтва даного періоду. Такі контури й високих кам'яних циліндричних судин для зберігання пахощів, і неглибоких більших блюд, і різних ваз. Ця строгість і шляхетність ліній не відволікають уваги від головної принадності таких судин - чудово обробленого каменю, з якого вони зроблені. Строкатість брекчії, вигадливі сполучення вершкових, білих, жовтуватих хвилястих смуг  алебастру, те паралельних, те нерівних, матові зелені або темно-сірі відтінки шиферу - все це як би підкреслюється самою формою ваз. Обробка всіляких матеріалів уперше освоювалася саме на виробах художнього ремесла, які показували тим самим широкої можливості декоративного використання даних матеріалів; краса полірованих поверхонь каменю й розмаїтість тонів блискучих кольорових фаянсів спочатку були освоєні в ремеслі, а потім використані в зодчестві й скульптурі. З іншого боку, ремісники, тісно пов'язані з народним мистецтвом, були постійними провідниками його животворящого впливу на твори професійного мистецтва.

 Образотворче мистецтво Древнього  Єгипту, представлене архітектурою, скульптурою, рельєфами й розписами,  найтіснішим образом пов'язане  із заупокійним культом. При  цьому провідним видом була  архітектура. Першим значним спорудженням у ряді грандіозних царських усипальниць була т.зв. східчаста піраміда фараона Джосера в Саккара (28 в. до н.е.).

 З дітищем зодчого Імхотепа  зв'язані два важливих моменти:  перший - створення цілого ансамблю, що увібрав у себе комплекс заупокійних храмів, молитовень і дворів, що оточують 60 - метрову усипальницю. Ансамблевий початок підкреслювався стіною яка  огороджує прямокутну територію заупокійного комплексу; другий - втілення ідеї збільшення гробниці по вертикалі. Виділення гробниць фараона за рахунок різкого збільшення масштабів відбивало зростаючу владу «синів бога».

 Відмітна риса єгипетського  образотворчого мистецтва його  канонічність. характерні особливості,  Що Оформилися, образотворчих форм, композиційного рішення стають обов'язковими для всіх наступних добутків певного жанру, начебто портретна скульптура, рельєф, розпис. При всім цьому єгипетське мистецтво проходить і деяку еволюцію, тому що щира художня творчість не може не реагувати на  зміни, які відбуваються в духовній культурі суспільства.

 У Древнім царстві виробляються  строго певні типи статуй: варта  з висунутою лівою ногою й  опущеними руками, притиснутими  до тіла (статуя Мікеріна з  богинями, статуя Ранофера); сидяча, з руками, покладеними на коліна (статуя Рахотепа і його дружини Нофрет, статуя царського переписувача Каи). 

 Для них характерні наступні  художні прийоми: фігури побудовані  зі строгим дотриманням фронтальності  й симетричності. Голова поставлений  прямо й погляд спрямований  уперед. Фігури нерозривно пов'язані із блоком, з якого висічені, що підкреслюється збереженням частини цих блоків  у вигляді тла.

 Статуї розфарбовувалися:  тіла  чоловічих фігур у червонясто-коричневі  кольори, жіночих - жовті, волосся  - чорні, одягу - білого цвіту.  Основний характер - урочиста монументальність і строгий спокій. До цим загального для всіх скульптурних статуй закономірностям варто додати невеликий, але дуже істотний штрих - портретні риси в передачі особи. Неможливо переплутати особа переписувача Каї  з його ледве плоским носом і видатними вилицями й особа царевича Рахотепа з напруженими зморщечками в перенісся, акуратними вусиками й пухкими губами.  Гордовита особа зодчого Хеміуна, ледве повненьке, з маленьким, але енергійним і твердим ротом і особа верховного жерця  Ранофера  із правильно строгими й безпристрасними рисами. Довершує індивідуалізацію канонічних рис ретельна пластична обробка тіла: молодого, фізично розвиненого або повного, з в'ялою шкірою й зморщечками.

 

1.2 Мистецтво Середнього царства  (21 століття до н.е. початок 18 століття до н.е.).

 

 Мистецтво Середнього царства  являло собою складне явище.  В умовах відзначеної політичної  боротьби й фараони й номархи,  природно, використовували також  мистецтво. Ще перші фараони  – з Фів, бажаючи підкреслити  законність володіння престолом, прагнули наслідувати пам'ятників  могутніх владик  Древнього царства. Важливим моментом з'явилося поновлення будівництва царських гробниць знову у вигляді пірамід. Першим почав споруджувати свою усипальницю у вигляді піраміди той же Аменемхет I, що зважився при цьому помістити її вже на півночі, порвавши зв'язок із гробницями предків, - крок досить важкий, якщо врахувати світогляд древніх єгиптян. Прагнення фараонів початку XII династії наслідувати пам'ятників Древнього царства змусило єгипетських зодчих повернутися до зразків цього періоду. Планування пірамід і заупокійних храмів початку XII династії, і їх взаємозв’язок повністю збігаються з розташуванням усипальниць фараонів V-VI династій.

 Однак внаслідок економічних  умов, що змінилися, спорудження гігантських кам'яних пірамід було вже неможливо, що й відбилося на масштабах і техніку пірамід XII династії. Розміри цих пірамід значно зменшилися, наприклад, піраміда Сенусерта I  мала 61 м у висоту. Будівельним матеріалом служив тепер в основному цеглу-сирець, причому різко змінився спосіб кладки піраміди. Основу її становили вісім капітальних кам'яних стін, яки  насходились  радіусами від центра піраміди до її кутів і до середини кожної сторони. Від цих стін під кутом в 45 градусів відходили інші вісім стін, проміжки ж між ними заповнювалися уламками каменю, цеглою або піском. Піраміди облицьовувалися вапняними плитами, що з'єднувалися один з одним дерев'яними кріпленнями. Таке облицювання в основному тільки й стримувала будинок піраміди Середнього царства; не дивно тому, що ці піраміди в цей час являють собою купи руїн. Зрозуміло, у момент спорудження пірамід недоліки техніки були сховані облицюванням, і зовні піраміди початку Середнього царства точно відтворювали тип усипальниці царів Древнього царства. Так само як і раніше, до східної сторони піраміди примикав невеликий у порівнянні із самою пірамідою заупокійний храм, від якого йшов прохід до храму в долині.