I етап національно-визвольна боротьби 1648 – 1657

Події 1654—1657 років

Відновлення війни  з Польщею

У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали  свої сили, уклавши влітку 1654 року так  званий Вічний договір, і почали новий  етап війни. Воєнні дії одночасно  почались і в Україні і в  Білорусії. Б.Хмельницький чекав негайної допомоги від Москви, однак остання, намагаючись оволодіти Смоленськом  і Білоруссю, фактично проігнорувала  вимогу українського гетьмана.

Невдоволений політикою  царського уряду та його військовими планами Б.Хмельницький почав шукати союзників серед інших держав. Він зумів домогтися покращення відносин із Кримом і Туреччиною, з іншими країнами, укласти важливий союз зі Швецією, бо необхідно було створити коаліцію у боротьбі проти Польщі.

Зрадницька політика Москви

Тим часом Москва, занепокоїв успіхами Швеці пішла не зближення  з Річчю Посполитою, яка висунула проект обрання  московського царя Олексія Михайловича на польський  престол після смерті Яна Казимира. У травні 1656 року цар оголосив Швеції війну, а в серпні розпочалися  московсько-польські переговори у Вільно, на які українську делегацію допущено не було. На початку листопада було укладено так зване Віленське  перемир’я, яке передбачало згоду Московії залишити Україну у складі Речі Посполитої після обрання її царя на польський престол.

Гетьман  і козацька старшина відкрито звинуватили царя у зраді  й порушенні Україно-Московської  угоди 1654 року. У роздратованому листі  до царя Б.Хмельницький порівнював поведінку  московитів із поведінкою шведів: «Шведи – люди честі: пообіцявши дружбу і  союз, вони дотримуються слова. Проте  цар, уклавши перемир’я з поляками і маючи намір повернути нас  у їх руки, чинив з нами безсердечно». Після цієї, по суті зрадницької  угоди військовий союз України з  Москвою проти Польщі фактично втратив  силу. У Чигирині відбулася рада, де козацька старшина і гетьман присягалися  спільно боронити Україну, присягалися  собі, а не чужим монархам.

Пошук нових союзників. Антипольська коаліція.

У ситуації, що склалася, Б.Хмельницькому  необхідно було подолати опір Речі Посполитої, нейтралізувати Кримське ханство, не розриваючи договору з царем, знешкодити колонізаторські плани  Москви. Для досягнення цих планів Б.Хмельницький спрямовує свою енергію  на створення антипольської коаліції без Москви.

До складу антипольської  коаліції, крім України, ввійшли: Швеція, Трансільванія, Молдавія, Валахія, Бранденбург.

Протягом першої половини 1657р воєнні дії розвивалися у  сприятливому для союзників руслі. Під тиском Б.Хмельницького на приєднання до козацької України західноукраїнських земель нарешті погодилась Швеція, до такого ж рішення схилялася Трансільванія – держави, які певний час претендували на ці території. Політичні плани антипольської коаліції викликали занепокоєння Австрії і Данії, які підтримували Польщу. В Україні  становище ускладнювалось хворобою гетьмана, через яку він не міг особисто контролювати хід подій. Наслідком цього стала поразка та фактичний розпад антипольської коаліції.

27 липня 1657 року Б.Хмельницький  помер.

Так зі смертю Б.Хмельницького  завершився значний етап національно-визвольної революції, основним завоюванням якого  стали утвердження Української  держави,, встановлення в ній нової  моделі соціально-економічних відносин, яка базувалася на дрібній власності  фермерського типу.

Список використаної літератури

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих начальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 586с.
2. Котова Н.О. Історія України: Навчальний посібник для неспеціальних факультетів. – Х.:ТОВ «Одіссей», 2005 – 416с.
3. Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення. – К.:Знання-Прес, 2007. –424с.