Хрущовська відлига в Україні

 

Вступ

Відлига — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Вислів «хрущовська відлига» пов'язано з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига», що  була  надрукована  у травневому  номері  журналу   “Прапор”   за   1954   р.,  назва символізувала про переміни в політичному та  соціальному  житті  держави. Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву: "Поняття про якусь «відлигу» — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург.

Причини   “відлиги” :

1) найголовніша причина  – смерть Сталіна (05. 03. 1953 р.), що  призвело  до:

• приходу до керівництва у партії М. С. Хрущова у вересні 1953 р. ;
• часткова зміна суспільної свідомості у народу – еволюція в бік часткової демократизації суспільних відносин.

Передумови   “відлиги” :

1)  29-річне  перебування   Й.  Сталіна  на  посаді  Генерального  Секретаря

   Комуністичної партії  СРСР (далі – КПРС);

2) Репресії, терор проти  населення, голодомори, страх людей перед режимом;

3) Боротьба за владу  в партії і в державі між  Г. Маленковим  (Головою Ради

   Міністрів СРСР), Л.  Берією (головою служби внутрішніх справ та  безпеки) і М. Хрущовим (1-им секретарем Московського обкому партії) у 1953 р.  та перемога М. Хрущова у цій боротьбі[2, с. 5].

1. Біографія М.С. Хрущова

Народився Микита Сергійович Хрущов Народився 5 (17) квітня 1894 в селі Калинівка Курської губернії в шахтарській сім'ї. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селянами. Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас овець, телят.

В 1908 році, коли Микиті минуло 14, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого  селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита працював слюсарем, чистильником котлів, перебував у професійних спілках, брав участь в робочих страйках. У роки Громадянської війни воював на стороні більшовиків.

У 1918 Хрущов вступив до Комуністичної  партії і з початку 1920-их років  став низовим партійним робітником, з 1926 — секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна Надією Алілуєвою і, завдяки даній нею персональній характеристиці здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього. З січня 1931 знаходився на партійній роботі в Москві, в 1935-1938 він - перший секретар московського обласного і міського комітетів партії - МК і МГК ВКП (б). У січні 1938 був призначений першим секретарем ЦК компартії України. У тому ж році став кандидатом, а в 1939 - членом Політбюро.

У роки Другої світової війни  Хрущов займав пост політичного комісара вищого рангу і в 1943 отримав звання генерал-лейтенанта; керував партизанським рухом за лінією фронту. У перші післявоєнні роки очолював уряд на Україні, Каганович же очолював партійне керівництво республіки. У грудні 1947 Хрущов знов очолив комуністичну партію України, ставши першим секретарем ЦК КП (б) У; займав цей пост до свого переїзду в Москву в грудні 1949, де став першим секретарем Московського комітету партії і секретарем ЦК ВКП (б) [6].

 

2. Прихід до  влади М.С.Хрущова

5 березня 1953 р. на одній  зі своїх підмосковних дач  помер Сталін. Проте смерть диктатора  не означала ліквідації тоталітарного  режиму в країні. У Кремлі почалася  жорстока боротьба за владу.  Незабаром в Москві був розстріляний  найближчий сподвижник Сталіна  Л. Берія, зловісний шеф НКВС. Якийсь час на вершині піраміди влади удалося протриматися Р. Маленкову, але остаточним переможцем в цій боротьбі вийшов М. Хрущов, який у вересні 1953 р. офіційно зайняв пост першого секретаря ЦК КПРС.

Літом 1953 р. вперше в Україні  вищі керівні пости були довірені українцям. Першим секретарем ЦК КПУ  став А. Киріченко, головою Верховної Ради України - Д. Коротченко, головою Ради міністрів - Н Кальченко.

У СРСР почався процес "десталінізації". Восени 1953 р. були ліквідовані військові трибунали внутрішніх військ - один з головних інструментів масового терору. У 1954 р. створюється Комісія Президії ЦК КПРС з вивчення матеріалів репресій в період "великої чистки". У 1955 р. була оголошена амністія громадянам, які співробітничали з німцями в період окупації. Проте головним кроком на шляху певної демократизації суспільного життя в країні став XX з'їзд КПРС (1956 р.). На з'їзді в своїй закритій доповіді М. Хрущов піддав критиці культ особи Сталіна і засудив його диктаторські методи правління. Доповідь Хрущова справила враження бомби, що "розірвалася". У країні різко змінилася морально-психологічна атмосфера, почався вельми хворобливий поворот в суспільній свідомості, направлений на переоцінку сталих цінностей і критичний аналіз минулого. Саме цей період часу і прийнято називати "хрущовською відлигою". З 1956 по 1959 рр. було реабілітовано більше 250 тис. чоловік, переважно посмертно. Проте, в рідні краї поверталися десятки тисяч в'язнів сталінського режиму.

Новий політичний курс мав  в країні і своїх противників - "вірних сталінців". У червні 1957 р. в Москві була розкрита і засуджена "антипартійна група" В. Молотова, Р. Маленкова, Л. Кагановіча і Шепілова, що "прилучився до них". Цих партійних керівників звинуватили в спробі захоплення влади нелегальним шляхом. Розгромивши кремлівську опозицію, М. Хрущов зумів зберегти новий внутрішньополітичний курс в країні. Продовжився процес "десталінізації", який поступово розвінчував образ "великого вождя". У 1961 р. місто Сталіно було перейменоване в Донецьк, а колишня Сталінська область України стала Донецькою.

На початку 1954 р. місто  Проскурів отримало нове ім'я - Хмельницький, а Кам'янець-Подільска область стала Хмельницькою. 19 лютого 1954 р. послідував Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про передачу Кримської області з складу РРФСР до складу УРСР". Як було сказано в Указі, це рішення ґрунтувалося на "спільній економіці, територіальній близькості і тісних господарських і культурних зв'язках між Кримом і Україною". Таким чином, Україна отримала прекрасний "дарунок" - Кримський півострів з населенням 1,2 млн чоловік. Українці складали 22,3 % населення області, росіяни - 71,4 %. Не дивлячись на ряд економічних труднощів (постачання півострова електроенергією і водою), Крим був найбільшим центром виноградарства і виноробства, а також "всесоюзною здравницею", де щорік відпочивали сотні тисяч радянських людей[1, с.170].

 

 

 

 

 

 

 

3. Економічні реформи

 Початок 50-х рр. ознаменувався  в СРСР досягненням найвищих  темпів промислового розвитку - більше 20 % щорік. Одночасно різко відставали  середнє машинобудування, легка  промисловість, транспорт і зв'язок, житлове і комунальне господарство. Практично не розвивалося сільське  господарство. В результаті радянський "народ - переможець" матеріально  жив набагато гірше "переможених"  європейців. Партійне керівництво  розуміло настійну необхідність  підняти життєвий рівень населення  країни. Вирішити це завдання  можна було тільки одним шляхом: підвищити ефективність народного  господарства СРСР і, таким  чином, продемонструвати всьому  світу "перевагу системи соціалізму".

Свої економічні реформи  Хрущов почав з найслабкішої ланки - сільського господарства. Відставання  сільськогосподарського виробництва  від промислового носило просто катастрофічний характер. Так, якщо в період з 1949 по 1952 рр. спільний об'єм промислової продукції  зріс на 230 %, то сільськогосподарської - тільки на 10 %. Результатом цього  дисбалансу в економіці країни став гострий дефіцит продуктів харчування.

У 1953-1958 рр. були підвищені  заготівельні ціни на всі види сільськогосподарської  продукції, причому на картоплю в 8 разів, на зерно - в 7 разів, на продукцію тваринництва - в 5,5 рази. Восени 1953 р. з колгоспів  зняли всю заборгованість державі  за минулі роки. Ці заходи значно поліпшили  фінансове положення колгоспів  і колгоспників. Вперше було дозволено  видавати колгоспникам грошовий аванс  у розмірі 25 % від коштів, які поступали  в ході реалізації продуктів тваринництва.

У 1954 р. почалася епопея освоєння цілинних земель в Казахстані і Західному  Сибіру. Піднімання цілини вимагало залучення  величезних матеріальних і людських ресурсів. Значну роль в цій кампанії належало зіграти Україні. З республіки на цілину було відправлено багато тисяч одиниць кращої сільськогосподарської  техніки, освоювати нові землі поїхало  близько 80 тис. українських хлопців і дівчат, тисячі кваліфікованих керівників, агрономів, економістів, механізаторів і так далі Щорік на сезонні сільськогосподарські роботи на цілину виїжджали сотні тисяч українських студентів-добровольців. Сумнівне, з погляду економічної доцільності, освоєння цілинних земель викачало з України значні кошти, і, безумовно, ослабило продуктивність українського сільського господарства в цілому.

У 1955 р. почала широко реалізовуватися  ще одна "продуктивна ідея" Хрущова - різке збільшення посівних площ під кукурудзу. Свого апогею "кукурудзяна кампанія" досягла в 1959 р., після візиту Хрущова в СІЛА, де йому були продемонстровані кращі сільськогосподарські ферми. Не дивлячись на природно-кліматичні умови, "цариця полів" почала стрімкий наступ по території всього Радянського Союзу. В Україні під кукурудзу було відведено 20 % всіх посівних площ, що значно скоротило виробництво пшениці.

Важливі реформи були проведені  і в промисловості. Правда, 50-і  рр. на Заході стали часом початку  широкомасштабної науково-технічної  революції, яка супроводжувалася впровадженням  нових матеріалів, техніки і технологій. У СРСР посиленими темпами розвивалися  традиційні галузі промисловості - металургія, видобуток вугілля і руди, важке  машинобудування - проте ці галузі вже  не визначали сучасного рівня  економічної потужності держави.

В Україні отримали подальший  розвиток традиційні галузі промисловості. Але почали з'являтися і нові сучасні  підприємства. У Дніпропетровську були побудовані заводи важких пресів і  бурякозбиральних комбайнів, в Кременчуці - завод вантажних автомобілів, в  Запоріжжі - заводи "надлегкого" автомобілебудування  і трансформаторний, в Херсоні - сільськогосподарських  машин. Значні успіхи були досягнуті  в суднобудуванні (Миколаїв) і літакобудуванні (Київ). У 1957 р. в Києві відкрився  перший в СРСР комп'ютерний центр, що став згодом Інститутом кібернетики  АН УРСР.

У 1957 р., коли намітився черговий спад в темпах промислового розвитку країни, Хрущов почав реформу раднаркомів (Рад народного господарства). Головна ідея цієї реформи полягала в тому, щоб перенести планування і управління економікою в окремі адміністративно-економічні регіони. Москва була більш не в змозі ефективно керувати народним господарством величезної країни з одного центру. В результаті реформи було ліквідовано 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств.

В Україні було створено 11 раднаргоспів, які контролювали близько 10 тис. підприємств, що випускали більше 80 % всієї української промислової  продукції. Проте нова система управління породила таке негативне явище, як "місництво". Керівники окремих регіонів почали висувати на перший план місцеві інтереси за рахунок інтересів інших регіонів і республік. Спробою вирішення  цієї суперечності було створення в 1960 р. спеціального об'єднуючого центру - Укрраднаргоспу, а в масштабах всієї країни - Ради Народного Господарства СРСР. Проте організація нових вищих керівних центрів фактично вела до повернення суворо централізованого планування і управління економікою. Реформа зайшла в безвихідь і не принесла відчутного результату народному господарству СРСР.

У 1961 р. в країні була проведена  чергова фінансова реформа. Масштаб  грошової одиниці підвищився в 10 разів, проте, добробут радянських людей від  цього не покращав, а за багатьма позиціями купівельна спроможність населення знизилася із-за зростання  цін на багато товарів і продуктів  харчування.

У цей же період часу була зроблена спроба вирішення житлової проблеми в СРСР. По всій країні почалося активне будівництво низькоякісних, але дешевих 5-поверхових житлових будинків, які народ назвав "хрущовками". Безумовно, багато радянських сімей, у тому числі і в Україні, поліпшили свої житлові умови, проте, площа і якість нових квартир залишали бажати багато кращого і не йшли ні в яке порівняння із західними стандартами[1, с.172-173].

4. Зрушення у  духовному житті 

Хрущовська "відлига" сприяла  національно-духовному пробудженню  і культурному розвитку України.

Стало можливим відкрите обговорення  проблем збереження української  мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного  словника української мови, збільшилося  видання україномовних книжок.

Проте, з іншого боку, здійснювалися  заходи, які ослаблювали позиції  української мови. У 1958 р. був прийнятий  закон про зв'язок школи з життям, за яким, зокрема, батьки не мали права  відмовитися від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитися  від української.

Непослідовність "українізації" особливо виразно спостерігалась на результатах книговидавничої справи. У 1959 р. книжки українською мовою  становили 53% усіх книг, опублікованих  в Україні, у 1958 р. - 60%, у 1960 р. - 49%. Та вже  в 1965 р. цей показник знизився до 41% і  далі неухильно зменшувався.

Вживалися заходи щодо підвищення престижу української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія", "Історія української літератури". Видаються фахові журнали українською  мовою.