Етапи етнічної історії народів західної та центральної Європи

За рахунок мігрантів з інших  регіонів (арабів, турків, курдів та ін.) етнічних склад населення Європи в останні десятиліття став більш строкатим.

Крім переселень з інших частин світу для Європи дуже характерні і внутрішньорегіональні міждержавні  міграції, що також робить етнічний склад населення деяких країн  більш різноманітним. Мігрантів, природно, притягують найбагатші і розвинені країни. Основні їх по ¬ струми йдуть у Францію, Великобританію, Німеччину, Швейцарію, Бельгію, Швецію. У Францію їдуть італійці, португальці, вихідці з Іспанії, поляки, до Великобританії - насамперед жителі сусідньої Ірландії, в Германію - італійці, греки, португальці, серби, хорвати та ін.

РОЗДІЛ 5.  Антропологічний склад населення Західної Європи

У расовому відношенні сучасне населення  Європи, не рахуючи значної зараз  групи іммігрантів з неєвропейських країн, відносно однорідно. За винятком саамів, які відносяться до малої лапоноїдного расі, займаючи по своєму фізичному вигляду проміжне положення між європеоїдам і монголоїдів, основне населення Європи належить до великої європеоїдної раси, представленої тут всіма трьома своїми гілками: північній, південній та перехідною. Кожна з цих гілок у свою чергу включає в себе різні групи. Населення більшій частині Північної Європи відноситься до атланто-балтійської малої раси північної гілки европеоі ¬ дів. Для неї характерні дуже світла шкіра, світле волосся, блакитні чи се ¬ рие очі, велика довжина носа, сильний розвиток бороди у чоловіків, високий зріст. У цю групу входять шведи, норвежці, датчани, ісландці, фіни, часп англійців (переважно в східних районах Англії), голландці, північні німці і деякі інші народи, що живуть на півночі Європи.

Для народів Південної і Південно-Західної Європи характерні різні варіанти індо-середземноморської та балкано-кавказької малих рас, що відносяться до південної гілки  європеоїдів. Представники індо-середземноморської раси мають смагляву шкіру, темне волосся, карі очі, подовжений ніс з дещо опуклою спинкою, вузьке обличчя. До разновидвими варіантам цієї малої раси належать переважна більшість іспанців і каталонців, галісійці, португальці, італійці (крім північних), південні греки і румуни. Для балкано-кавказької раси характерні темна шкіра, темне волосся, темні очі, опуклий ніс, дуже сильний розвиток третинного волосяного покриву, високий зріст. До цього типу відносяться наприклад, албанці і північні греки.

Народи, які населяють центральну частину Європи, утворюють різні  варі-анти середньоєвропейської раси. Вона являє собою перехідну групу, що займає по своїх антропологічними ознаками проміжне поділяються між північною і південною гілками. Для середньоєвропейської раси характерну більш інтенсивна у порівнянні з північної гілкою пігментація волосся і очей і дещо менший ріст. До різним варіантам середньоєвропейської раси відносяться основна частина французів і німців, північні італійці, валлони, фламандці, населення Швейцарії, австрійці, угорці.

ВИСНОВОК

Етнічний склад населення  Центральної Європи порівняно не дуже строкатий. Тут проживають народи двох культурно-мовних сімей: а) індоєвропейської, до якої входить слов'янська (поляки, чехи, словаки - західні слов'яни, болгари, серби, хор вати, словенці та інші народи колишньої Югославії - південні слов'яни), балтійська (литовці, латиші), романська (румуни) та албанська (албанці) групи народів; б) уральської у складі угро-фінської групи (угорці, естонці).

У регіоні є як однонаціональні, так і багатонаціональні країни, але на сучасному етапі переважають  процеси утворення однонаціональних держав. Загострюються міжнаціональні відносини, що в ряді випадків виникають через конфесійні відмінності.

Таким чином, країни Центральної Європи, незважаючи на природні, соціальне економічні та соціально-політичні відмінності, об'єктивно пов'язані спільністю історичної долі, умовами формування сучасної економіки і мають достатні умови для інтеграції в загальноєвропейський і світовий простір.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Под редакцией доц. О.Е. Казьминой,  проф. В.В. Пименова, доц. Т.Д. Соловей; Этнология: программы курсов  – Москва 2008;

2. Алексеев В.П., Этногенез – Высшая школа  1986;

3. Тиводар М., Етнологія: Навч. Посібник – Львів 2004;

4.  Седов В. В., Славяне: Историко-археологическое исследование. — М.: Языки славянской культуры - Москва 2002.

5. http://www.twirpx.com/files/historic/ethnography/

6. http://www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html