Античні міста-держави Північного Причорномор’я

 

      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії держави і права

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Історії України »

Тема:

Античні міста-держави Північного Причорномор’я 

 

 

 

 

 

Виконавець:                                                     студентка 5-271

                                                                             денної форми навчання 

                                                                             факультету економіки і                   

                                                                             менеджменту 

                                                                             Напрямку підготовки 

                                                                             «економіка підприємства »

       Безух Олена Сергіївна

Керівник:                                                           доц.  Гетьман - П’ятковська І. А.

                                                                    

 

 

Херсон – 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………............3

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-ДЕРЖАВ

В КУРСІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ………………………………………….………....5 

1.1 Вивчення античних пам’яток півдня України...............................................5 

1.2  Грецька  колонізація Північного Причорномор’я……….............................7

1.3  Культура давньогрецьких міст Північного Причорномор'я......................11

РОЗДІЛ 2. АНТИЧНІ МІСТА ТА ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я …..……………………………..................18

2.1Античні держави Північного Причорноморя ………………..........18               2.2 Державно-політичний устрій та право держав Північного

  Причорномор’я………………………….……………….….……………….....20

2.3 Античні міста - держави Північного Причорномор’я..................................22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………................30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми: Античні держави Північного Причорномор’я, засновані в період Великої грецької колонізації VII-VI ст. до н.е., проіснували на півдні сучасної України біля тисячі років тому та зробили значний внесок у скарбницю світової культури. В історії античних держав були періоди піднесення і занепаду, але до самої епохи середньовіччя вони залишались невід’ємною складовою частиною античної цивілізації, з притаманній її окраїнним регіонам специфікою політичного, соціально-економічного і культурного розвитку. В значній мірі це стосується і архітектурно-будівельної практики. Остання виявлялась у використанні традиційних для античної архітектури будівельних прийомах, стандартах лінійних мір, ордерів та архітектурного декору. Формування архітектурного вигляду північно-причорноморських міст, починаючи з просторової організації ансамблю античного міста і закінчуючи внутриквартальною забудовою, проходило у суворій відповідності до античної містобудівної практики і конкретної будівельної традиції метрополії. Вивчення історії та культури античних держав Північного Причорномор’я, до яких належить і Херсонес Таврійський, було розпочато давно й проводиться інтенсивно й зараз. За цей період були вивчені питання хронології, економіки, військово-політичної історії, державного устрою античності. Найбільш ретельно досліджені питання епіграфіки, нумізматики, а також керамічний комплекс. Ряд інших категорій культури вивчений значно менше. Архітектура є однією з найбільш важливих складових античної культури і в матеріальному, і в художньому аспектах. До теперішнього часу накопичений достатій фактичний матеріал з архітектури, будівельної техніки, містобудування античних держав Північного Причорномор’я. Археологічними дослідженнями розкриті залишки вулиць, житлових кварталів, окремих будинків, майданів  та культових ділянок, оборонних комплексів, похоронних і спеціальних споруд, сільських садиб та ін. Під час польових робіт знайдені також багаточисленні архітектурні деталі. Виконано і ряд узагальнюючих розробок стосовно проблем історії архітектури античних північно-причорноморських держав.

Мета  роботи полягає у   з’ясувати позиції щодо  античних міст - держави Північного Причорномор’я . Для реалізації поставленої  мети   необхідно з’ясувати  наступні завдання :

-вивчення античних памяток півдня України

-грецька колонізація Північного Причорномор'я

-античні держави Північного  Причорномор’я

Об’єктом  дослідження: є античні  міста - держави північного Причорномор’я.

Хронологічні рамки дослідження  охоплюють другу половину   VIIст. до. н. є. – 70- ті   роки ІV. Нижня мета  друга половина Vст. відбувається  становлення держав , розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами  Східного Середземномор’я. А верхня 70- ті  роки  ІVст. Остаточне припинення існування майже всіх античних держав.

Методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація та спостереження.

Предмет дослідження: є економічний, політичний, соціальний та культурний розвиток античних міст Причорноморя. Іх історичне значення та вплив на подальший розвиток українських земель.

Структура  курсова робота складається зі вступа, двох  розділів,  шести підрозділів з висновків і списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ  АНТИЧНИХ МІСТ-ДЕРЖАВ В КУРСІ ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ

 

1.1 Вивчення античних пам’яток півдня України

 
             Дослідження пам'яток античної  культури на території України 
почалося ще наприкинці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження, 
викладені в загальних описах Північного Причорномор’я П.Сумароковим, 
І.Потоцьким, І.М Муравьйовим-Апостолом, Г.Е Кепером, П.І Кеппеном. 
Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м. Миколаєві (1806), 
м. Феодосії (1811), м. Одесі (1825), м. Керчі (1826). Їхня діяльність 
спрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток .У 1801 році 
П.К.Сухтелен проводить в м.Ольвії перші археологічні розкопки, трохи 
пізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчі й у м.Херсоні. 
          Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури Півдня 
Причорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описів 
в першій половині 19ст. були створені карти і плани 
залишків античних міст. Згодом були зроблені спроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історії Баспорського царства й Ольвії. З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільших античних міст-держав та іхніх некрополів на території України - Березані та Ольвії (Б.В. Фармаковський, Е.Р.Штерн), Херсонеса (Одеське товариство старожитностей ; К.К Костюшко-Валюженич Р.І. Лепер ), Пантікапея (К.Є.Думберг, В.В.Шкарпіл), курганів Боспорського царства. Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію та історію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному Причорномор'ї -Тіри, Ольвії, Херсонесі і Боспора [11.C. 10].

 

Відомості про  Північне Причорномор'я залишили також  Діодор Сіцілійский, Страбон, Полієн, Демосфен, Єсхін, Діон Хрисостом, Птолемей, Овідій, Пліній та інші стародавні вчені, філософи, письменники, поети.   Перші випадкові відвідини Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н.е. За літературною традицією найраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е греки засновують Ольвію (Південнобузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані ), Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е, коли вихідці з Гераклеї 
Понтійської заснували на його місці Херсонес. У другій половині 6 ст. до 
н.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікопей, Феодосія, Німфей, 
Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонаса, Кели. Саме в цей час 
відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, де 
з'являється багато поселень. Окрім Херсонеса, більшість згаданих міст 
засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет. 
Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої Великої 
Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин, 
найголовніша з яких-відносне перенаселення, коли всі землі в материковій 
Греції були вже розподілені ."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених.

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремесниками. На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво, торгівля– були другорядними .    

      Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я, причому мирне. 
Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з 
ними добрі стосунки, навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в 
торгівлі, надання рівних прав громодянам обох полісів, мали з ними єдині 
культи й літочислення. Колонії в основному засновувались упорядковано, коли ще в митрополії обирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території, відводили місця для культових і 
громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

1.2  Грецька колонізація Північного Причорномор'я

            В історії людства велике значення  мало античне суспільство, його  культура. Численні досягнення античного  суспільства в різноманітних  галузях людської діяльності  ввійшли складовою частиною, а  іноді лягли в основу європейської культури, зокрема філософії, мистецтва, архітектури, літератури, театру тощо. Ф. Енгельс підкреслював, що без фундаменту, який заклали Греція і Рим, не було б і сучасної Європи. Античні впливи простежуються майже на всіх племенах, що населяли тоді Східну Європу. Ці впливи знаходили свій вияв як у соціально-політичному житті та економіці, що сприяло прискоренню суспільного розвитку племен, так і в культурі.Саме тому великий інтерес становить історія античних північнопричорноморських держав, що були складовою частиною античного світу і розвивалися в контакті з містами його основних територій у Східному Середземномор'ї та Причорномор'ї.

Перші центри античної цивілізації  з'явилися на північному узбережжі  Чорного моря понад 2600 років тому. Вони мали тісні взаємозв'язки з місцевим населенням, що зумовило появу важливих особливостей у політичному, економічному та культурному розвиткові античних держав. В свою чергу античні міста Північного Причорномор'я відіграли значну позитивну роль у розвиткові соціально-економічних і політичних відносин та побуту місцевих племен. Здебільшого саме через ці міста відбувалися контакти місцевого населення з усім античним світом. Грецькі колонії не можна порівнювати з колоніями доби капіталізму. Вся система цих держав базувалась на певному обмеженні чисельності населення, яку не можна було перевищити, не наражаючи на небезпеку самих умов існування античної цивілізації». За цих умов колонізація була кардинальним способом ліквідації відносного перенаселення, що виникло в Греції. Серед безпосередніх причин переселення виділяються аграрно-економічний і соціальний фактори, коли в результаті гострої внутріполісної боротьби, що супроводжувала процес встановлення нового, рабовласницького суспільства, групи населення, які зазнали поразки, були змушені залишити батьківщину. Крім того, певну роль відігравав і зовнішньополітичний фактор: ворожі навали і розорення міст та прилеглих до них сільськогосподарських зон змушували жителів іноді цілих полісів переселятися в інші місцевості. Заснування колоній мало здебільшого організований характер. Звичайно метрополія призначала або самі колоністи обирали керівника руху — ойкіста, основним завданням якого був розподіл земельних ділянок на місці нового поселення. Іноді він брав участь у виробленні певних законоположень для нової колонії [15. C. 25].

                У ході колонізації VIII—VI ст. до  н. е. визначилися грецькі центри, звідки переселення набуло особливо  великих розмірів. Переселенський  потік у Причорномор'я виходив  головним чином з району малоазійського узбережжя Греції — з Іонії, зокрема Мілета. Значні масштаби переселення звідси у VII—VI ст. до н. е. були викликані майже безперервною внутріполісною боротьбою, періодичними руйнуваннями сільськогосподарської околиці, розоренням громадян. Заселення греками районів Причорномор'я відбувалося поступово. Так, у VIII ст. до н. е. грецькі мореплавці освоїли південно-східне узбережжя Чорного моря. На той час, мабуть, припадає виникнення тут найдавніших поселень — Сінопи та Трапезунда. Проте заснування Сінопи як міста — колонії Мілета — датується другою половиною VII ст. до н. е. Наприкінці VII ст. до н. е. тут виник Аміс і на півстоліття пізніше — єдина в цьому районі дорійська колонія Гераклея Понтійська, вихідці з якої згодом заснували Херсонес. З кінця VII ст. до н. е. почалося освоєння західного узбережжя. Тут виникли такі міста, як Істрія, Аполлонія; у першій половині VI ст. до н. е. — Томи, ще пізніше переселенці з Гераклеї Понтійської заснували Каллатіс. У Північному Причорномор'ї поява більшості античних міст датується VI ст. до н. е., хоча, судячи з розкопок поселення на о. Березані (Очаківський район Миколаївської області), початок колонізації цього району слід віднести до другої половини VII ст. до н. е., а взагалі перше знайомство греків з Північним Причорномор'ям — до часів гомерівської Греції.

         Заселювалося не тільки морське узбережжя, а й береги лиманів, причому місцями густота розташування невеликих поселень була досить високою — іноді одне від одного знаходилося в межах видимості. Виділяються три основні райони зосередження античних міст і поселень: район Боспору Кіммерійського (Керченський і Таманський півострови) з найбільшими містами Пантікапеєм (Керч), Фанагорією (поблизу ст. Сінної на Таманському півострові), Гермонассою (ст. Таманська), Горгіппією (Анапа) та Феодосією; узбережжя Дніпро-Бузького та Березанського лиманів з найзначнішим центром Ольвією (поблизу с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області); район Західного Криму з основним центром Херсонесом (поблизу м. Севастополя). Слід назвати й узбережжя Дністровського лиману з найбільшим містом Тірою, яке за своїми економічними і політичними зв'язками та особливостями розвитку тяжіло до району Ольвії. Більшість названих міст була заснована вихідцями з Іонії. Формою політичної організації новозаснованих міст-держав була, як правило, рабовласницька республіка, яка могла мати різну внутрішню будову. За грецьким звичаєм прав громадянства не мали жінки та іноземці, які переїжджали сюди на постійне проживання. Тільки окремим іноземцям, які мали великі заслуги перед державою, надавалися такі права. Незначною була роль у політичному житті й рядових громадян. Вони мали набагато менше реальних можливостей займати високі посади, ніж їхні заможні співгромадяни.