Ваза на долівку

 Тріщина може утворитися і при умові дотримання всіх правил сушіння, якщо під час виготовлення в деякі місця виробу була вчавлена м’якша глина.

 Після того, як керамічна ваза сушилася довгий час в звичайних атмосферних умовах, її кладуть на 1,5-3 години в муфельну піч для додаткового просушування при температурі 150 градусів. Спочатку температуру в печі треба підвищувати повільно; пари води у цей час мають виходити через спеціальні отвори. Як тільки волога зникне, необхідно через кожні 30-40 хвилин підвищувати температуру на 50 градусів, і так до 400 градусів, коли виріб почне червоніти. Це означає, що з глини вийшла хімічно зв'язана вода. Тепер можна піднімати температуру в пічці на 100 градусів через кожну годину часу, і довести її до 800-900 градусів. Цю температуру слід витримати на протязі однієї години і відключити пічку.

 В перші години охолодження  має бути сповільненим, поки температура  не зменшиться до 450-400 градусів. Цей  період називається закалом. Електричні  печі починають вистигати зразу  ж після відключення з електромережі, тому треба час від часу включати їх. Коли температура знизиться до 200 градусів дверцята печі можна відкрити і, коли температура в ній порівняється з кімнатною, вийняти вироби. В загальній складності кераміка має остигати 10-12 годин.

 Після першого - утільного випалу керамічну вазу покривають поливами.

 Поливи – це тонке  склоподібне покриття, яке утворюється на поверхні керамічного виробу внаслідок нанесення легкоплавких силікатних влучень. Полива зберігає виріб від забруднень, від дії кислот.

 Поливи наносять на  поверхню виробів такими способами:

 обмокування (виріб занурюють в поливу).

 поливання (поливу ллють  на виріб або в середину нього). Використовується коли потрібно покрити поливою не повністю весь виріб, а деякі його частини.

 Пульверизація (нанесення  поливи на виріб за допомогою пульверизатора тонким шаром).

 Нанесення поливи пензлем. За допомогою пензля можна  наносити поливи у вигляді  орнаментів, рослинних мотивів.

 Усі вироби, які готуються  для випалювання, треба ретельно  переглянути. Незважаючи на те, що  вироби попередньо випалювались  на бісквіт, волога з поливи, особливо  в дуже пористому череп'янку, видаляється  повільно, і тому їх треба додатково  підсушувати. Слід пам'ятати, що в момент политого випалювання навіть один виріб, що розірветься безпосередньо в горні, пилом та уламками пошкодить багато інших. Частки полив'яної шихти, що знаходяться на поверхні череп'янка, приплавляють до нього і утворюють склоподібну суміш, яка лягає на виріб тоненькою плівкою.

 Якщо полива не доведена  до температури достигання, то  вона виглядає хвилястою, ніби  виріб укритий галькою. З іншого боку, коли глазур випалена великим вогнем, то вона може стекти на ніжки (утора) виробу, утворивши в окремих місцях тьмяні плями. В деяких випадках, щоб перешкодити стіканню поливи, витримують вироби при нижчій температурі, але досить тривалий час. Треба пам'ятати, що чимало полив, перш ніж розлитись на гладку дзеркальну поверхню, мають здатність до бульбашкування та розширення, а барвники однієї поливи, якщо вони леткі, можуть впливати на сусідні вироби, ось чому посудини повинні розташовуватись на певній мінімальній відстані. Якщо ніжки виробів плоско-пологі, заздалегідь очищені від сирої поливи, то їх ставлять дном безпосередньо на черінь горна або полицю. Останні завжди укриваються шаром піску або глинозему з додаванням 10 процентів каоліну.

 Якщо ми використовуємо  поливу одного кольору, то для  економії місця менші вироби  накриваються більшими. При випалюванні  початкова температура в горні  може підвищуватись уже швидше, ніж при випалюванні на бісквіт. Але перші три-чотири години не треба поспішати, тому що частина води швидко всотується навіть висушеними полив'яними виробами. Великі вироби повинні випалюватись при повільнішому і рівномірному підніманні температури, ніж малі. Тому рекомендується ставити їх ближче до центру горна. Тривалість випалювання залежить від розмірів завантажених виробів і буде тим більшою, чим більші їхні розміри.

 Коли в горні нормальна  тяга, забезпечений доступ повітря  для повного згоряння палива, то таке випалювання зветься  окисним. При відновлювальному випалюванні наявність кисню в горновому середовищі утримується настільки низькою, наскільки це можливо. Але бажано, щоб при цьому не виникло надто сильного падіння. Деякі компоненти поливи в даному разі віддають кисень на горіння.. Ряд полив так званого відновлювального вогню видозмінюється, створюючи особливий декоративний ефект. Той чи інший ступінь відновлювального середовища досягається повним замуруванням горна в кінці випалювання, а також частковим закриттям тяги. Охолодження полив'яних виробів повинно відбуватися із природним охолодженням горна. Повільне і рівне охолодження сприяє міцності зчеплення глазурованого скла із череп’янком, проте досить повільне охолодження надає багатьом блискучим поливам матового відсвіту. Мета нашого випалювання полягає в тому, щоб досягти утилітарної міцності зчеплення поливи з череп’янком і запобігти утворенню глазурованих дефектів. Випалювання триває 12—15 годин. Крім того, тип горна, його розміри і вид поливи теж впливають на тривалість випалювання.

3.3 Охорона праці та  техніка безпеки

 Інструкція з охорони  праці під час роботи на гіпсомодельному крузі

 Загалтні положення:

1. Гіпсомодельний круг  призначений для виготовленя  моделей посуду токарним способом  ручнии різцями, спеціально виготовленими для такої роботи.

2. Робота студентів на  гіпсомодельному крузі розпочинається  після настанов та інструктажу з охорони праці наданих завідуючим майстерню, з відміткою у журналі, та в присутності викладача і завідуючого майстернею.

 До початку роботи:

1. Одягти спецодяг (халат  або фартух).

 2.Перевірити справність і роботу механізму на холостому ходу.

3. Перевірити стан різців для точіння гіпсу.

4. Перевірити наявність  гумового коврика під ногами.

 Під час роботи:

1. При виконанні всіх допоміжних операцій, механізм повинен бути відімкненим від електромережі.

2. Відлити з гіпсу заготовку  безпосередньо на крузі.

3. Встановити східчасту  опору та направляючу планку. Увімкнути механізм.

4. Після застигання гіпсу, виконати обточування заготовки за заданим кресленням.

5. По ходу роботи слідкувати  за станом різців, при неохідності слід чистити їх від гіпсу дерев’яним стеком.

6. Завершити роботу, вимкнувши  механізм.

 Після роботи:

1. Відімкнути механізм  від електромережі.

2. Зняти направляючу планку  та східчасті опори, очистити  їх від залишків гіпсу.

3. Прибрати стіл гіпсомодельного круга.

4. Почистити різці, скласти інструмент на підставку.

5. Зняти готову модель  з гіпсомодельного круга.

 В аварійній ситуації:

1. Негайно припинити роботу  за таких умов:

 якщо під час дотику до металевих частин механізму відчувається дія електричного струму;

 появи запаху гару, диму або вогню з електричного  приладу;

 якщо провід заземлення  обірвано.

2. В разі виникнення  пожежі негайно повідомити об’єктову  пожежно-сторожову охорону або  міську пожежну частину, вжити  необхідних заходів для евакуації  людей і приступити до гасіння наявними в майстерні первиними засобами пожежегасіння.

 Вимоги до організації робочого місця:

 визначити і реалізувати  помірний ступінь упорядкованості  елементів робочого середовища  з урахуванням площі робочого  місця і розмірів цих елементів;

 установити раціональний  розподіл світла і тіні;

 визначити ступінь  взаємного узгодження елементів  робочого середовища за формою, кольором і матеріалом;

 поліпшити естетичні  параметри засобів праці за  допомогою кольору й ін.

 Облік цих вимог призведе до поліпшення композиційної цілісності робочого місця, збільшить його інформаційну виразність і т.д.

 Робоче місце (далі  РМ) – це оснащений технічними  засобами простір, де здійснюється діяльність виконавця. Організацією РМ називається система заходів щодо оснащення РМ засобами і предметами праці і розміщенню їх у визначеному порядку. Правильна організація РМ сприяє підвищенню продуктивності праці.

 Організація робочого  місця включає:

 аналіз антропометричних  характеристик людини для вибору  ергономічно-обґрунтованого робочого  положення і робочих зон;

 раціональну компановку  РМ;

 облік факторів зовнішнього середовища, у тому числі соціально-психологічного її аспекту.

 Висновок

 На протязі всієї історії розвитку культури людина прагнула прикрасити своє життя, зробити красивими всі необхідні їй предмети - одяг, житло, посуд.

 В наш час з особливою пристрастю входять поняття, як художник і суспільство, краса і користь, творчість і потрібність. Поділитися…

Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи на тему: «Ваза на долівку» / сторінка 17

 Назва: 

Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи на тему: «Ваза на долівку» 

 Тип: 

 Дипломна робота 

 Мова: 

 Українська 

 Розмiр: 

33,63 KB 

 Завантажень: 

516 

 Оцінка: 

1

2

3

4

5     

   

поточна оцінка 4.5

 Надіслати посилання  другу 

 Додати роботу в  блокнот 

 Поскаржитися на роботу 

 Версія для друку 

 

 

 Скачати цю роботу  безкоштовно 

 Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 

 Важливо, щоб усе, що  нас оточує несло в собі красу і потрібність, як необхідна умова життя цивілізованого суспільства. Це стосується і декоративно-прикладного мистецтва: своїми специфічними виразними способами декоративне мистецтво формуює внутрішній світ людини, її погляди, культуру, мораль, життєві принципи. Якщо в минулому використання декоративного мистецтва в інтер'єрах частіше всього було стихійним, то в даний час ще на стадії проектування майстри реалізують не тільки рішення загальної теми, а і використовують найбільш виразні форми різних видів декоративного мистецтва.

 Майстри прикладного  мистецтва підвищують художній рівень оформлення приміщень. Дедалі частіше з’являються різноманітні творчі роботи з кераміки, які, хоч і в сучасній інтерпретації, містять у собі багатющі відомості про життя стародавніх народів. Кераміка дає уявлення про їхній господарчий і соціальний устрій, про рівень технічних досягнень і культури, вона допомагає відтворити картину торгівельних зв'язків, характер харчування, розвиток будівельної техніки, знань про космос у давнину і дуже багато іншого. Пройшовши величезний часовий шлях, кераміка.

 виходить далеко за  межі утилітарності і стає  своєрідним синтетичним видом творчості, яка об’єднує в собі і скульптуру, і живопис, і графіку, стаючи лідером серед інших видів декоративного мистецтва в художньому експериментуванні, проявляючи різноманітність конструктивних і фактурних властивостей керамічних матеріалів.

 Українська кераміка  має своє велике минуле. В ній  відбилися кращі традиції творчих  можливостей нашого народу його  довічний потяг до красивого й корисного. Настає час не тільки зберегти ці традиції, а й надати їм нового співзвучного сьогоденного імпульсу, подбати, щоб народне мистецтво посіло належне місце в побуті.

 Список використаних  джерел

 Антонович Є.А., Захарчук - Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво.- Львів: Світ.-1992.

 Крутенко Н. Розповіді  про кераміку. К. — 2000.

 Данченко Л. Народна  кераміка Середнього Придніпров'я. — К., 1974.

 Мовчан І. Давньокиївька  околиця. К., 1968.

 Гоберман Д. Гуцульщина - край искусства.- М: 1996.

 Тищенко О. Історії  декоративно-прикладного мистецтва  України ХІІІ-ХVІІІст. 1992.

 Лащук Ю. Косівська  кераміка. — К., 1966.

 Левчук Л.Т. та ін. Історія  світової культури. – К.: Либідь. 1994 .

 Селівачов М.Р. Декоративно-прикладне  мистецтво України в мистецтвознавстві. – К.: Наукова думка, 1981.

 Свид С.П., Проців В.І. Художні техніки. К.: Радянська школа, 1977.

 Лашук Ю. Українська  народна кераміка // Українське народне  мистецтво. Кераміка і скло. —  К., 1974.

 Щербаківській Д. Символіка  в українському мистецтві // Українське  наукове товариство в Києві. Збірник  секції мистецтв. 1921. Вип. 1.

 Макарова Т. Поливная  керамика в Древней Руси. М., 1972.

 Ганжа П. Таємниці українського  рукомесла. – К.: Мистецтво, 1996.

 Данилюк А. Українська  хата. – К.: Либідь. 1991.

 Кара-Васильєва Т.В. Творці  дивосвіту. – К.: Радянська школа, 1984.

 Танадайчук С. Декоративне  мистецтво. – К.: Видавничий дім «Соборна Укріїна», 1998.

 Жоголь Л.К. Декоративне  мистецтво в інтер’єрі житла. К.: 1973.

 Історія українського  мистецтва. К., 1968.

 Романець Т.А. Стародавні  витоки мистецтва української  народної кераміки. - К.: Просвіта, 1996.

 Додатки

 Гончарний реманент  – глином’ялка, кульовий млин, гончарний ніж, турнетка, струна, фарфорова ступочка, стеки, пензлі, гумові груші для ангобів та полив, цикля, царапка, гумка, петлі, кронциркуль, стругач.

 Вази. Косів

 Дзбаночок і декоративна таріль. Кераміка, розпис, полива

 Португалія. Фатіма. Фарфор

 Поетапна робота над  кваліфікаційною роботою