Украинское плетение кос

І. ТВОРЧА ЧАСТИНА

 

1. Характеристика історичної епохи (стилю)

У наш час українські перукарі повинні мати уявлення про національні  зачіски, їхнє різноманіття. В сучасній моді зачісок не часто можна побачити хоча б маленький слід національних мотивів. Зараз, при радикальній  зміні поглядів на національну українську спадщину, є можливість відтворити найкращі народні традиції. Сучасний український майстер зачіски  повинен відтворити в своїх моделях  національні риси. Джерелом розробок можуть бути не тільки національні  зачіски, а й одяг, прикраси, головні убори. Об’єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з’являється можливість створити новий образ української моди.

Український народний костюм, головні убори, зачіски, взуття формувалися  під впливом кліматично – географічних, соціально – економічних обставин, складностей політичного й культурного  розвитку. Поступово утворилися композиційно – структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава  кольорова гама.

Стійкішим щодо збереження і розвитку виявився селянський образ. Створюючи справжні шедеври мистецтва, народні майстри надзвичайно тонко відчували лінії, силует, форми, пропорції, ритм, колір, і гармонію окремих частин витвору. Впродовж століть вироблялися традиції народного моделювання.

Суспільно – економічний  і культурний розвиток давньоруських  земель і політичні умови визначили  процес відособлення окремих частин давньоруської народності й виникнення передумов для зародження на її основі українського, російського та білоруського народів. Близькість цих народів і мовою, й місцем проживання, і характером та історією викликала спільність багатьох видів одягу і зачісок.

Наслідуючи іноземні зразки, українське дворянство носило одяг, оздоблення та зачіски, в яких самобутні українські елементи поєднувалися з польсько-литовськими  та угорськими.

Українські прикраси, що доповнювали одяг і зачіски, були колоритні, неповторні, зберігаючи в собі фольклорне тепло народу. Якщо використовувати у сучасній моді національні зразки, то можна створити сучасні силуети весільних, святкових, фантазійних, вечірніх і повсякденних зачісок.

Важливим етапом розвитку народних традицій є творча співпраця  художників – модельєрів, конструкторів, технологів і виконавців. Тепер необхідно, щоб до цієї групи творців приєдналися і модельєри-перукарі. Тільки тоді створені моделі будуть дійсно єдиним ансамблем в образі нашого сучасника. Так, якщо взяти за основу весільне вбрання молодої з Гуцульщини кінця ХІХ ст., то можна розробити сучасну весільну зачіску за сучасними технологіями

Жінки на Поліссі мистецьки  пов’язували хусткою голову, прикрашаючи її голову квітами. Якщо скористатись подібним рішенням, можна створити дуже цікаву вечірню зачіску.

Жінки Станіславської області  на початку ХХ ст. захоплювались  оплітками, що у наш час можна  з великим успіхом запозичити для моделювання зачісок для  нареченої.

Улюблениця українського народу Роксолана навіть за межами батьківщини залишилася людиною, якій і досі намагаються наслідувати. Свою любов до неньки – України ця жінка пронесла через усе своє життя. У портретному зображенні Роксолани, одягненої за східним стилем, простежується український настрій і колорит, який легко можна перетворити в сучасні мотиви.

(Роксолана)

 

 

На Лемківщині на початку  ХХ ст. зачіски жінок були дуже ошатними. Як і попередні зачіски, вони можуть стати яскравим прикладом для створення нових моделей.

На Західному Поділлі  на початку ХХ ст. дівчата носили такі зачіски, які й сьогодні можуть послугуватися моді. Модифікація  таких зачісок може дати дуже цікаві молодіжні варіанти.

Певні основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже  не змінювалися. Одяг українців залежав від місця проживання та матеріального становища населення. За місцевістю можна вирізнити і особливості одягу певних регіонів України, таких як: Волинь, Поділля,  Полісся,  Покуття, Гуцульщина,  Бойківщина, Лемківщина, Слобожанщина, Полтавщина та власне Піддніпрянська Україна. Одяг розподілявся на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили у хатніх умовах.

Українська національна зачіска як композиція. Вишита сорочка — є найдавнішим одягом в Україні, сорочки носили жінки і чоловіки. Сорочки шили з двох шматків полотна і була вона досить довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. У жіночій сорочці найдавніший вишитий елемент був рукав, а саме його верхня частина — «полик. Бойки та Лемки мали розпірку з лівого боку. Верхня частина сорочки була з тонкого полотна, нижня з грубого і називалася — підточка або надточка. Сорочки вишивали на «поликах» — поперечною смугою завтовшки 10-15 см, на зап'ястках, та біля шиї, жіночі сорочки були вишиті також на подолі. Чоловіча сорочка колись була простою без вишивки і носили її по штанах. З часом почали вишивати.

Запаска  (дерга, опинка, горботка, обгортка, фота)  — незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками. Давніше носили тільки одну запаску, в 19 ст. носили вже дві одну ззаду і одну спереду, яку одягали замість фартуха. Дівчата носили тільки чорну запаску, а заміжні жінки ще один кусок шерстяної тканини — " попередницю " — спереду синього кольору.  Плахта — святковий одяг, кусок тканини 4 м, з кольорової вовни, в клітинку, деколи з вишивкою в клітинках.

Фартух (передник, попередниця, запаска) — на півночі носили білі, на Волині вишивали фартухи. Найбагатше оздоблені були фартухи на Поділлі, Підгірцю та в Карпатах.

Спідниця (літник, димка, фарбанка) — були ткані або полотняні, з вибитим узором або без узору.

Штани (шаровари, ногавиці, гачі)— чоловіча частина одягу. Були полотняні, а також суконні. Штани могли бути вузькі, до яких носили сорочку на випуск; або широкі, тоді сорочку заправляли в середину.

Свита (сердак , полотнянка, юпка, чамарка) — вбрання верхньої частини тіла, рід сучасного пальто, переважно білого кольору, кроєм  подібна на бойківський сердак, мала в залежності від регіону різноманітну форму і довжину, носили свиту на Поліссі, Волині, козацькій Україні.

Кобеняк (опонча, бурка, чуганя, бунда, гугля, манта, гуня, сіряк, кирея) — верхній плечовий широкий одяг без стану, рід сучасного плаща з відлогою (каптур, бородиця, богородиця, кобеняк) 

Кептар (коцовейка, гуцуляк, бунда, катанка, лейбик, горсик)  — частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки. В 19 ст. кептар був як білий кожушок, без коміра або з невеликим. Гуцули мали розшиті кептарі, бойки взагалі не вишивали. В деяких регіонах кептар був з повсті і називався —катанка.

Кожух (байбарак, бекеша, шуба, губа)  — хутряний одяг, подібний на кептар, але з рукавами і довший. Кожухи були довгі та короткі, з рукавами або без них. Кожух покритий сукном називали також байбарак, бекеша, жупан.

Взуття: із взуття носили личаки, постоли, ходаки, черевики  або чоботи. Личаки робили з лика, носили на Півночі. Постоли робили зі шкіри з шнурками, носили переважно на Волині і Чернігівщині. Чоботи червоні, жовті, рідше зелені з сап'янової шкіри — називали сап'янці.

Шапка — шапки носили баранячі, з сукна або шкіряні. Шкіряну шапку називали капелюх, шапку з баранів  —  кучма, шапку з вухами —клепання. Капелюх з соломи називали бриль. Жіноча шапочка мала назву кораблик.

В давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром в чотири коси. Жінки покривали  голови очіпком . Зверху по очіпку носили обрус або перемітку (намітку). Намітка була шовкова або лляна; з часом почали носити також хустки, хустки спочатку були білі, пізніше почали носити різних кольорів.

Вінок - з живих квітів у волоссі носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени — жоржини та крокуси. На правобережній Україні стрічки в великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше їх прив'язували у ряд до поперечної стрічки і вони йшли від шиї по спині.

Чоловіки в Давній Русі носили довге волосся, в козацькі часи голови почали голити, залишаючи тільки «оселедець», який закладали за вухо. Бороди такий елемент зачісок, як коси. Їх використовують у вечірніх, весільних, святкових та повсякденних зачісках. Зачіски у поєднанні із костюмами давали неперевершений результат у створенні будь-якого образу (рис. 1.1).

 

Рисунок 1.1 – зачіска української  народності

 

Стиль зачіски: Романтичний з елементами фолькльора,

Класифікація по модності: консервативна;

За призначенням: Романтична (весільна,випускна);

Компоненти зачіски:

-анфас (круг);

-профиль (конус);

Візуально данна форма у вігляді конуса,виглядає легко

Лінії форми зачіски: Ветрикальна. Величина фом: форма легка, так як зачіска форми конуса.Колір і фактура:колір –світлий,візуально робить массу легше.

 

 

1.2 Характеристика основних напрямів  розвитка сучасної моди у модельної  зачісці на основі  жіночих  українських національних  зачісок

Стиль - це у загальному, розумінні — усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії літератури та мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому, у динамічно мінливу суму її конкретних історичних проявів.

У наш час мистецтво плетіння косичок стало не просто віянням  моди. Кіски стали частиною культури через свою оригінальність , а тепер  ще й широкої поширеності . Кіски  приваблюють дівчат і жінок різного  віку , а чоловіки задивляються на такий  красивий і цікавий вид зачіски. Популярність кісок росла поступово. Всі звикли бачити маленьких дівчаток з косами , а жінки більш дорослого  віку в наш час якось соромилися заплітати косички , побоюючись виглядати  нерозумно і не доречно. Але зараз  з'явилося стільки видів плетіння , що жінка в будь-якому віці може підібрати для себе потрібний  варіант коси і виглядати дуже елегантно і яскраво.

Сучасні коси цей витвір мистецтва, безліч нових прийомів і різноманітних способів прикраси дає можливість фантазувати і придумувати нові види кіс. Вони дуже сильно відрізняються від « застарілого » варіанту тугих бабусиних кісок. Всім знайома французька коса може стати стильною вечірньої зачіскою , якщо застосувати до неї прийом розпускання коси або попередньо зробити , наприклад , начісування або накрутити волосся . Існує кілька способів зробити косу „розпущеної”. Такий прийом плетіння кіс підійде для повсякденного життя, а так само для виходу в світ. Різноманіття прикрас зроблять вашу косу неповторним шедевром, який не залишить нікого байдужим. Замість гумок можна використовувати стрічки, в косичку вставити квіти, гребені, невидимки з прикрасою і навіть пір'я. Кіски можуть бути зухвалим, стильним і сміливим прикрасою жіночої голови, а так само і елегантною, стриманою зачіскою.

Кіски - один із трендів в зачісках сезону весна-літо 2009: згадуємо таємниці плетіння косичок і просимо подруг заплести волосся, як у шкільні роки! У моді зараз і недбала, практично  розплетена коса, французька косичка, колосок і кіски з боків.

Які види кісок існують:

-Традиційна коса - коса з трьох пасом (дод.1.2А)

- Французькі кіски (дракончик) - це кіски, які плетуться від верхівки. Існує безліч різновидів таких кіс.(дод.1.2Б)

Плететься кількома способами: найпоширенішими вважаються звичайне плетіння із 3 - х пасом або французька косичка.

- Коса « Риб'ячий хвіст» - це той же колосок(дод.1.2В);

-Косичка з 4-х пасом(дод.1.2Г);

 

 

(Рисунок- 1.8)

 

- Коса, укладена вісімкою(рис.1.9);

 

(Рисунок- 1.9)

 

- об'ємні коси(рис.1.10);

 

(Рисунок-1.10)

 

- Мереживна або ажурна коса(рис.1.11);

(Рисунок-1.11)

- Кіски - джгути, які закручені вперед

- Коса з джгутів

- Коса - чубчик , бохо

- Плетіння кісок з вузлів

- Перевернута французька косичка

Також стильно прикрасити кіски  атласною стрічкою і камінням, стразами. Зробити це просто, після того, як косичка вже заплетена, візьміть циганську голку, Протягніть у вушко  стрічку і акуратними рухами протягнути через прядки стрічку.

Такох плетення широко використовуеться в весільних зачісках,випускних  зачісках,видовищьних зачісках и  т.д.

При виборі зачіски з кіс , необхідно  враховувати густоту і товщину  волосся , адже погодьтеся , безглуздо  будуть виглядати рідке волосся  заплетене у дві тугі коси. Але  сучасна техніка плетіння може обіграти і цю неприємність .

Існує вільна техніка плетіння , яка  дозволяє навіть самі негусті волосся  перетворити в досить привабливу зачіску.

Так само сучасні майстри вдаються до такого способу , як вплітанням у  ваш шевелюру окремих пасом , що підходять  під ваш колір або контрастних - все залежить від стилю зачіски.

Для дівчат з тонкими волоссям оптимально підійде «французька коса» - це косиця , попередньо заплетена звичайним  способом , але з витягнутими прядками , які надають візуально більший  обсяг .

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ТЕХНОЛОГІЧА ЧАСТИНА

2.1 Вихідні дані моделі

Для того, щоб змоделювати зачіску  будь – якого стилю, необхідно  враховувати індивідуальні особливості  фігури моделі, типу обличчя, форми  обличчя, типу профіля.