Тематичная виставкової композиції за зразками столового комплекту різних регіонів України з використанням декоративних елементів

Також використовуються білі шовкові нитки для обробки країв в кількості 10 мотків по ціні 5 грн., тобто 50 грн..

Ускладнюючим елементом у вишивці вважається велика щільність полотна (чим дрібніше полотно, тим складніше вишивати), що призводить до збільшення вартості виробу на 5% від базової вартості, тобто (250 + 157.50 + 50.00) х 5% = 480,00 грн.

     На  виготовлення виробу було затрачено  10 робочих днів по 8 годин щодня, тобто 80 робочих годин. Перевівши кожну годину в грошовий еквівалент з розрахунку 5 грн.25 коп., визначимо вартість затраченного часу, тобто 5,25 х 80 = 420 грн.. Всього загальна вартість витрат на виготовлення скатертина та серветок становитиме: 480,00 + 420,00 = 900 грн.00 коп..

 

Висновок до розділу І.

Отже, для виготовлення виробу придбано тканину з тонкого льону чистого білого кольору.

Для того, щоб виріб мав гарний вигляд, було підібрано малюнок рослинного походження, що зображає форму листків.

 Основним кольором, яким вишитий виріб, є оранжевий. Тон – насичений, підібрано нитки оранжевого кольору, що підходять до тканини по товщині.

Форма скатертини та серветок – квадратні.

Серветки однотонні, кольорові, вироблені із такої ж тканини, що й скатертина.

Виріб вишито «тамбурним» швом. Це не дуже складний шов, але один з найпоширеніших у сучасних українських народних вишивках.

У кінцевому оформленні вишитого виробу велику роль було приділено його підрублюванню, обметуванню, що надало виробу естетичного вигляду.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ

 

В даний час майстри-вишивальниці вручну і на машині працюють у швейній промисловості. На вишивальних машинах або вручну виконують вишивку гладдю, ришельє, ажурну, аплікацію, строчечні мотиви.

Вишивальниця ручної вишивки повинна знати:

- основні матеріали  та інструменти, які використовують  для вишивання;

- способи виконання  найпоширеніших видів вишивки;

- види малюнків  та розміщення їх на полотні;

- принципи побудови  орнаментів з поєднанням кількох  технік;

- види і технологію  виконання аплікації;

- основні принципи  композицій та колористики в  різних виробах;

- вимоги до  якості вишитого полотна;

- основні види  дефектів, причини їх виникнення  та способи усунення.

Вишивальниця повинна вміти:

• виконувати основні види мережок;
• виконувати аплікацію різних видів;
• виконувати основні декоративні шви;
• оформляти та оздоблювати готові вироби;
• ліквідовувати обриви ниток.

Необхідні якості:

творчі здібності, розвинута уява; розвинута колірна чутливість; розвинута дрібна моторика і координація рук; стійкість уваги; акуратність, посидючість, терпіння.

Умови праці

Статична робоча поза, навантаження на хребет, руки і зір. Мається імовірність травматизму.

Медичні протипоказання:

• слабкий зір, дальтонізм;
• захворювання шкіри
• захворювання верхніх відділів хребта, що обмежують рухливість кистей рук.

Робота вишивальниці надзвичайно копітка. Пальці у вишивальниці мають бути швидкими і вправними.

Щоб вишиті вироби були охайними і чистими, а праця безпечною і приємною, вишивальниця повинна вміти організовувати своє робоче місце, додержувати правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Часто вишивальниці при тривалій роботі відчувають больові відчуття в області спини і шиї, спостерігається напруга зору, німіють пальці. Велика частина цих негативних відчуттів не від шкоди і тяжкості цього заняття, а швидше від поганого освітлення робочого місця, неправильна поза за вишиванням теж не сприяє поліпшенню здоров'я.

Обстановка рекомендується максимально комфортна, це стосується навіть дрібниць. Світло лампи повинне бути лівостороннім, але звичайно ідеальним варіантом вважається денне освітлення. Тому кращий яскраве, повноцінне світло, і його додаткові джерела.

Бувають столи, не оснащені скриньками, тоді доводиться тримати всі речі для вишивки в коробочках, скринька, вони завжди повинні знаходитися в такому місці, де цими речами без проблем можна користуватися. Особливу увагу в такому випадку слід приділити органайзеру, прикріпити його наприклад до підлогового верстата, щоб все було не тільки в зоні видимості, а й досяжності.

При постійному занятті рукоділлям є ризик викривлення хребта, погіршення зору, тому потрібно особливо ретельно стежити за правильною поставою під час роботи. Грудна клітка ні в якому разі не повинна бути здавленою, наявність маленької лавочки полегшить положення ніг, зніме зайву напругу. Оптимальна відстань від очей до вишивки в роботі - двадцять п'ять - тридцять сантиметрів. Щоб дотримуватися правильної дистанції, доцільно підняти раму, для цього можна застосувати утримувач, підставку, та інше. Робота організована правильно, якщо проводиться біля столу, а вишивальниця зручно розташувалася в кріслі, зручно спираючись на його спинку.

Не менш важлива і правильна техніка вишивання, права рука майстрині повинна бути поверх п'ялець, лівою рукою виконуються руху з нижньої сторони вишивки. Технологія важлива, коли вишивальниця працює обома руками.

При вишиванні хрестиком на щільній тканини гострий кінець голки направляється з вивороту, для повернення на зовнішню поверхню діє ліва рука. У способу вишивання обома руками є свої переваги, це не тільки зменшення навантаження на пальці, картина буде закінчена значно швидше. Вишивання цінується не за кінцевий результат. Велике задоволення приносить і сам процес роботи. Тому слід прагнути більш раціонально і правильно влаштувати місце, де створюємо свої твори мистецтва.

Сьогодні на багатьох великих підприємствах, що виготовляють одяг, білизну, оздоблення виробів вишивкою виконують за допомогою швидкісних машин та автоматів. Не дивлячись на це, праця вишивальниці ручної вишивки не втратила своєї важливості. Вона надалі залишається цікавою і неповторною. Адже, завдяки їй зберігаються чудові традиції народного вишивального мистецтва, а на їх основі створюються нові сучасні зразки вишивок.

Вишивальниця - професія, яка і сьогодні виявляється сучасною, необхідною, такою, що допомагає жити, утверджувати красу. Разом з тим, вона дає можливість працювати за індивідуальною формою організації праці та збувати свої вироби самому або через торгову мережу чи посередницькі організації.

 До роботи  в якості вишивальниці допускаються  жінки, що досягли віку 18 років.

На робочому місці працівник одержує первинний інструктаж по безпеці праці і проходить: стажування; навчання устрою і правилам експлуатації використовуваного устаткування; санітарно-гігієнічну підготовку; перевірку знань по електробезпеці (при використанні устаткування, що працює від електричної мережі), теоретичних знань і придбаних навичок безпечних способів роботи.

Під час роботи працівник проходить: навчання безпеки праці по діючому устаткуванню кожні 2 роки, а по новому обладнанню – у міру його надходження на місце роботу, але до моменту пуску цього устаткування в експлуатацію; перевірку знань безпеки праці – щорічно; перевірку знань по електробезпечності (при використанні устаткування, що працює від електричної мережі) – щорічно; перевірку санітарно-гігієнічних знань – один раз у рік; періодичний медичний огляд;

Повторний інструктаж із безпеки праці на робочому місці працівник повинний проходити один раз у 3 місяці.

Працівник повинен бути забезпечений санітарним одягом.

На виробничому обладнанні забороняється виготовлення особистих виробів, займатись сторонніми справами.

Вимоги безпеки перед початком роботи. Переконатися в справності спеціального одягу (халат бавовняний), взуття повинно бути стійким, на низькому каблуці, забрати волосся під головний убір.

Провірити своє робоче місце. Переконатися, що воно достатньо освітлене і не загромаджене.

Провірити шляхом зовнішнього огляду наявність і кріплення заземлюючого проводу, переконатися у відсутності механічного пошкодження електричного шнура, відсутності оголених проводів.

Переконатися в справності швейної машини: кнопок пульта керування, огороджувальних та запобіжних пристосувань, включити машину та перевірити її на холостому ході.

Вимоги безпеки під час роботи. Постійно необхідно слідкувати за чистотою та справністю робочого місця, підбирати упавші бобіни ниток, держать їх у спеціальних місцях, не загромаджувати продукцією робоче місце, проходи.

Заправку верхньої та нижньої нитки, заміну голки – виконуйте при виключеному електродвигуні знаходженні голководія в крайньому верхньому положенні, зніміть ногу з приводного важеля машини.

Інструменти, ножиці зберігати в спеціально відведеному місці, не допускати їх знаходження біля частих машини що обертаються, ременей, на краю столу. .

Щоб уникнути ламання голки та травмування очей її уламками, стиште хід машини на ділянках, які мають стики швів та інші стовщення, які сприяють збільшенню щільності шва, забороняється вести шов по ходу рядка, при цьому голка ламається об голкову пластину, уламок може попасти в око.

Нитки, клаптики тканини, що випадково потрапили в привідний механізм та човниковий комплект – доставати при виключеному електродвигуні та знятій нозі з важеля машини.

Вимоги безпеки по закінченні роботи. Вимкнути машину, дождітися повної зупинки, почистити, змастити машину.

Прибрати інструмент, пристосування та матеріали у відповідне місце.

Ретельно прибрати робоче місце й винести сміття з цеху, здати зміннику.

Про всі зауваження й несправності обладнання доповісти майстру або іншій посадовій особі.

Зняти спеціальний одяг (халат бавовняний), виконати заходи особистої гігієни.

 

 

 

 

 

 

Висновок до розділу ІІ

Отже, до роботи в вишивальну майстерню допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження, професійне навчання, вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж з пожежної безпеки, інструктаж на робочому місці.

Вишивальниця повинна знати устрій і методику роботи швейної машини. Вивчати та удосконалювати методи безпечного виконання робіт на ній. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. Не допускати сторонніх осіб до свого робочого місця.

Слід пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відповідальність за товаришів по роботі. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

Також необхідно вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.

Виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником робіт та по якій вишивальниця проінструктована.

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Отже, вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. У розмаїтті художньо-технічних прийомів вишивання важливе значення має специфіка матеріалів.

За призначенням матеріали для вишивання поділяють два види. Перший – матеріал як основа для вишивання. Це вовняні, лляні, полотняні, ручно-ткані тканини, полотно, якого відомо 20 видів, сукно і тканини фабричного виготовлення. Другий вид – матеріал, яким вишивають. Це нитки, ручнопрядні лляні, конопляні, вовняні; нитки фабричного виготовлення: гарус, металеві, золоті і срібні нитки, корали, бісер; металеві пластинки – “лелітки”, “ґудзики”, сап’янові стрічки та ін.

Експлуатаційні показники застосування мого виробу на практиці – скатертина з серветками є частиною столової білизни. Вона використовується під час сервірування столу до різних видів свят чи прийомів: банкетів, фуршетів, а також у повсякденному житті під час прийому їжі або як елемент інтер’єру .

Моя скатертина  є оригінальною, характеризується проявом художнього і естетичного смаку, відповідає сервіровці столу.

При виборі конфігурації скатертини я врахувала форму та розміри столу. В даному випадку розміри скатертини відповідає розмірам круглого стілу.

Для виготовлення скатертини використано льняну тканину, яка довго залишається міцною і гарною на вигляд.

Наша скатертина однотонна – на білому полотні вишита орнажевими нитками по краю скатертини та по середині згідно малюнку.

Сьогодні вишивка розглядається як важлива духовна цінність, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікаційну. Це показовий вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і стверджує подальший розвиток орнаментальної, графічної, живописної культури народу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Антонович Є. А., Захарчук - Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне: підручник - Л.1993рік.

2. Гасюк Є.О., Степан М.Р. Художнє вишивання:Альбом -К. 1981.

3. Гура Л.Н., Жоголь Л.Є. Прикрась свій дім - К. "Техніка" 1988р.

4. Кара-Васильєва Т.В., Заволокіна А.О. Українська народна вишивка. - Київ: Либідь, 1996-96с.

5. Українська вишивка: Альбом / Т.Кара-Васильєва. - Київ: Мистецтво, 1993 -264с.