Портфельне Інвестування

Завдання інвестора – формування ефективного набору цінних паперів, який забезпечує найменший ризик і найбільший доход.

З метою ефективного управління, в залежності від ситуації на ринку, в портфель можуть включатися і виключатися в будь-який час цінні папери.

Інвестор, формуючи і управляючи інвестиційним портфелем, повинен виконувати: підбір для інвестиційного портфелю типів цінних паперів з оптимальним співвідношенням ризику і доходу; підбір для інвестиційного портфелю цінних паперів з різними строками погашення; визначення оптимального строку продажу зі свого портфелю типів цінних паперів з метою їх заміни; своєчасна ліквідація інвестиційного портфелю цінних паперів.

При підборі інвестиційних інструментів з різними строками погашення використовуються також слідуючі стратегії:

1) стратегія “сходів”  або рівномірного розподілу ( дана  стратегія не формує максимальний  доход, але вона мінімізує коливання  очікуваної доходності шляхом  інтервального інвестування коштів);

2) стратегія формування  інвестиційного портфелю з короткострокових  цінних паперів ( полягає в інвестуванні  капіталу на короткий проміжок  часу в короткострокові цінні  папери, такий портфель є джерелом  ліквідності корпорації-інвестора);

3) стратегія формування  інвестиційного портфелю з довгострокових  цінних паперів ( використання даної  стратегії дозволяє максимізувати  доход інвестора від вкладених  інвестицій в цінні папери );

4) стратегія “штанги” (дана  стратегія полягає в поєднанні  короткострокових і довгострокових  інвестицій, і забезпечує інвестору  як доходність, так і ліквідність);

5) стратегія відсоткових  очікувань ( дана стратегія може  забезпечити як збільшення капіталу, так і у випадку невдалого  прогнозування – значну втрату  капіталу, і полягає оновленні  частини портфелю з різними  строками погашення під впливом  поточних прогнозів відсоткових  ставок по кредитам і економічної  кон’юнктури в країні ).   [3]

Для ефективного управління протяжністю інвестиційного горизонту інвестор повинен більш уважно відноситись до розгляду кривої доходності цінного паперу і середніх строків їх погашення.

Управляти портфелем можна активно і пасивно. При активному управлінні портфелем реалізується можливість отримання доходу за рахунок постійних операцій купівлі-продажу цінних паперів, тобто за рахунок зміни структури портфелю. При пасивному управлінні цінні папери придбаються з метою отримання додаткових доходів у вигляді дивідендів і процентів.

Складність в керуванні портфелем полягає в тому, що всі методи і моделі управління, які застосовуються до портфелю, достатньо приблизні, тому їх використання не завжди приводить до позитивного результату. [5]

ВИСНОВКИ

При проведенні інвестиційних операцій, для зменшення ризику, необхідно формувати інвестиційний портфель цінних паперів, в який повинно входити від 8 до 20 видів цінних паперів. Саме при такій диверсифікації значно знижується ризик втрат вкладень (чи доходів від вкладень), при збільшенні кількості видів цінних паперів в інвестиційному портфелі ризик знижується, але вже не чуттєво. Перед формуванням інвестиційного портфелю необхідно визначитись, який саме тип портфелю формувати: спрямований на зростання, спрямований на доход чи консервативний портфель.

Формування інвестиційного портфелю цінних паперів повинно виконуватись на принципах консервативності, диверсифікації, достатньої ліквідності з дотриманням принципу домінування.

При оцінці цінних паперів, які включаються до інвестиційного портфелю, необхідно застосовувати методи фінансового аналізу, які дають вірогідну картину тенденцій розвитку інвестиційного проекту, а також визначають вірогідні доходи та ризики.

Формування інвестиційного портфелю цінних паперів повинно відбуватися з метою формування комбінації цінних паперів з оптимальним співвідношенням “доход-ризик”. Корпорація, що інвестує капітал в цінні папери, повинна вибрати серед альтернативних портфелів той, який при рівному значенні ризиковості має найбільший дохід, або при рівній межі доходності, має найменшу ризиковість.

В зв’язку з малим рівнем розвитку фондового ринку в Україні, загальною світовою і національною економічною кризою, частими змінами законодавства, інвестор, сформувавши портфель цінних паперів, повинен постійно здійснювати його моніторинг в умовах постійних зовнішніх змін.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560-XII// www.rada.kiev.ua

2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201-XII// www.rada.kiev.ua

3. Бірман Г., Шмідт С. Економічний  аналіз інвестиційних проектів / М .: Банки і біржі, 1997

4. Бланк І.А. Інвестиційний  менеджмент / К .: Ніка-Центр, 2001  

5.Гітман Л.Д., Джонк М.Д. Основи інвестування / М .: Справа, 1999

6.Ушкова Н.М., Бланк І.О., Кукурудза Л.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент на підприємстві/К., 1995