Портфельне Інвестування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки                                   підприємництва

Індивідуальна робота

 

з дисципліни «Інвестування»

                       на тему:  «Портфельне інвестування»

 

Виконала:                                     студентка II курсу                               групи МАР 13_1 (6507)                       Ляшенко Ірина Юріївна                  Науковий керівник: Чорноморченко Н.В.

                                  

                                   

                                    Кривий Ріг 2015р.

ПЛАН

 

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Інвестиційний портфель цінних паперів…………………………….….4

2. Типи інвестиційних портфелів цінних паперів.

    Оцінка Інвестиційних  ризиків……………………………………….….6

3.Збалансування портфелю та визначення його ефективності……...…...8

4. Управління інвестиційним портфелем..……………………………….10

Висновки……………………………………………………………………12

Перелік використаної літератури…………………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Економіка України вже протягом тривалого періоду знаходиться в кризі. З одного боку це пов’язано з розпадом СРСР, що дуже негативно вплинуло на всю економічну ситуацію в державі при розірванні десятиліттями налагоджених економічних відносин, а з другого – перехід від адміністративно-планової економіки до ринкової. Перехід від адміністративно-планової економіки до ринкових відносин супроводжувався процесом проведення приватизації державних підприємств.

 

Кризисна ситуація, що склалася на даний час в Україні, фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікро- так і на макрорівні. Не зважаючи на те, що інвестиції являють собою одну з найважливіших економічних категорій розширеного виробництва, яка грає виключну роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, адекватним ринковим формам господарювання, спостерігається скорочення обсягів капіталовкладень.

 

Сукупність інвестиційних інструментів, тобто інвестиційний портфель, може складатися з реальних та фінансових інвестицій. Саме портфель фінансових інвестицій буде розглянутий далі. Вміле використання портфельних фінансових інвестицій дозволить реалізувати ті чи інші цілі, які ставить перед собою керівництво господарського товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття інвестиційного портфелю цінних паперів

 

Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560-XII, з подальшими змінами та доповненнями, інвестиції– це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Самі господарські товариства, зокрема акціонерні товариства (корпорації), здійснюють інвестиційну діяльність в різних формах та напрямах, які обираються у відповідності з їх інвестиційною політикою.

Існує багато класифікацій інвестицій. Основними з них є розподіл інвестицій в залежності від активів, що інвестуються, та періоду, протягом якого здійснююється інвестування. Так, в залежності від активів, що інвестуються, розрізняють реальні та фінансові інвестиції

- Реальні інвестиції(капіталовкладення) – це інвестиції в основні фонди та нематеріальні активи для розвитку та удосконалення виробничої діяльності підприємства.

-Фінансові інвестиції– це інвестиції в різного роду фінансові активи. Серед фінансових інвестицій розрізняють прямі та портфельні інвестиції.

- Прямі фінансові інвестиції – внесення коштів або майна в уставний капітал іншого підприємства для отримання корпоративних прав. 

-Портфельні фінансові інвестиції– це придбання різних видів цінних паперів на вторинному фінансовому ринку.

За такою кваліфікаційною ознакою як час інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Короткострокові інвестиції характеризуються вкладенням капіталу на період не більше одного року. Короткострокові інвестиції використовуються з метою накопичення і отримання доходу на кошти, які на даний час не задіяні у довгострокових вкладеннях. Довгострокові інвестиції– вкладення капіталу на період більше одного року. (Довгострокові інвестиції характеризуються більш високим ризиком порівняно з короткостроковими, так як чим більше період інвестування, тим більше невизначеність).  [1]

Інвестиційний портфель цінних паперів – це сукупність всіх фінансових активів у вигляді цінних паперів, якими володіє чи придбає акціонерне товариство (чи будь-який інший інвестор) для досягнення своєї мети.

Цінний папір – документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. Кожен цінний папір має різне призначення, доходність, ризик, можливість вільного обертання і т.д.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201-XII, з подальшими змінами та доповненнями, передбачає наступні (основні) види цінних паперів :

-акції;

-облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

-облігації місцевих позик;

-облігації підприємств;

-казначейські зобов'язання республіки;

-ощадні сертифікати;

-інвестиційні сертифікати;

-векселі;

-приватизаційні папери                       [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Типи інвестиційних портфелів цінних паперів та їх вибір інвестором.                                     Оцінка інвестиційних ризиків

 

Інветиційний портфель повинен формуватися того типу, який відповідає поставленій меті інвестора.

Типи інвестиційних портфелів :

— інвестиційний портфель, орієнтований на ріст (даний тип портфелю формується з урахуванням довгострокового зростання вартості фінансових інструментів (активів), що входять в нього);

— інвестиційний портфель, орієнтований на доход (даний тип портфелю формується з урахуванням отримання поточних дивідендів або процентів);

— консервативний портфель (формується з без ризикових (мало ризикових) фінансових інструментів для збереження своїх вкладів).

На вибір інвестором того чи іншого типу інвестиційного портфелю впливає ряд факторів, серед яких: економічний стан в державі та його тенденції; фінансовий стан інвестора та його тенденції; поточна необхідність в доходах; умови оподаткування та інші.

Рішення про формування портфелю цінних паперів, як правило, приймає фінансовий менеджер корпорації (чи керівник фінансового підрозділу корпорації). Фінансовий менеджер перед прийняттям того чи іншого рішення стосовно інвестиційного портфелю цінних паперів повинен проаналізувати усі фактори та їх тенденції, що впливають на його вибір.

Якщо інвестор вирішить, що не має необхідності вкладати всі кошти в фінансові активи, тоді одним з компонентів портфелю будуть готівкові грошові кошти. І тоді портфель буде об’єднувати кошти інвестора, які мають форму і прибуткових активів, і готівкових грошових коштів. При формуванні і управлінні інвестиційним портфелем необхідно постійно відслідковувати ситуацію на фінансовому ринку, оцінювати окремі цінні папери і в цілому портфель – тобто здійснювати безперервний моніторинг.  [6]

 Оцінка інвестиційних ризиків

Щоб вкласти свій капітал в будь-який фінансовий інструмент (цінний папір), для отримання очікуваного доходу і формування інвестиційного портфелю, інвестор повинен визначити основні фактори, які будуть негативно впливати на доходність вкладень. Такими основними факторами являються: ризики, інфляція, час, вартість кредиту, ставка оподаткування прибутку та ін.

Під інвестиційним ризиком розуміють вірогідність виникнення непередбачуваних втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу і т.д.) в ситуації невизначеності умов вкладення (інвестування) капіталу в конкретні фінансові інструменти.

При оцінці розміру можливих фінансових втрат розрізняють абсолютний розмір фінансових втрат ( сума прямих втрат (збитку), що спричинені інвестору в результаті настання негативних обставин) і відносний розмір фінансових втрат ( співвідношення суми втрат до визначеного базового показника – сума очікуваного доходу, тощо).

В теорії фінансового менеджменту виділяють велику кількість інвестиційних ризиків (економічні, політичні, соціальні і т.д.), серед яких виділяють ризики, пов’язані з фінансовим інвестуванням в цінні папери:

1) необміркований вибір  фінансового інструменту;

2) фінансові труднощі  чи банкротство партнерів по інвестуванню певного проекту;

3) непередбачувані зміни  умов інвестування;

4) різке погіршення кон’юнктури ринку (фондового ринку чи ринку, де реалізуються товари по інвестиційному проекту);

5) систематичні і несистематичні  ризики;

6) процентний ризик –  зі збільшенням процентних ставок  зменшуються курси цінних паперів, і навпаки;

7) ризик ліквідності –  неможливість продати за готівкові  грошові кошти наявний інвестиційний  інструмент в необхідний момент  за певну ціну і т.д.

В інвестиційній практиці прийнято, що доход від капіталу, що інвестований, пропорційний ризику вкладення: невисокий ризик зв’язаний з невисоким доходом, і навпаки – високий доход пов’язаний з високим ризиком. [4]

 

 

 

 

 

3. Збалансування портфелю та визначення його ефективності

 

Як вже зазначалося вище, — для успішного формування та управління інвестиційним портфелем необхідно диверсифікувати портфель. Інвестиційний портфель цінних паперів має у своєму складі два і більше інвестиційних інструмента (активи, цінні папери) і формується з метою диверсифікації ризиків, що означає використання різноманітних за якостями цінних паперів, в першу чергу це рівень доходності та ризиковості, їх співвідношення для зменшення ризику втрат. Інвестиційний портфель диверсифікується до тих меж, поки не будуть досягнуті цілі інвестора з точки зору збалансування доходності та ризику. Якщо така мета досягнута, можна казати, що сформований збалансований портфель ( портфель, в який включені фінансові інструменти, що повністю виключають диверсифікуємий ризик ), якщо ні – то існує незбалансований портфель ( портфель, в якому присутні як диверсифікуємий так і недиверсифікуємий ризики ).

Кожному інвестиційному інструменту, в тому числі і цінним паперам, присутні два основних види ризиків – несистематичний і систематичний. Коли цінний папір включено до портфелю, то інвестор приймає на себе обидва ризики. Так, диверсифікуємий ризик – це унікальний діловий та фінансовий ризик, який належить лише конкретному фінансовому інструменту (цінному паперу) і від якого можна позбутися за допомогою диверсифікації ризиків (їх розподілу). Недиверсифікуємий ризик – ризик, який характерний для усіх видів цінних паперів (інвестиційних інструментів), який не може бути усунутий за допомогою диверсифікації. Корпорація, яка формує інвестиційний портфель, повинна усі диверсифікаційні ризики звести до мінімального рівня. Диверсифікація ризику портфелю досягається шляхом процедури збалансування– тобто підбором цінних паперів з високою дохідністю і високим рівнем ризику і їх заміною в портфелі менш ризиковими, і, як правило, вони є менш дохідними, цінними паперами.

Існує зв’язок між доходністю та недиверсифікуємим ризиком. Високий рівень диверсифікуємого ризику не завжди зв’язаний з високою доходністю інвестиційних інструментів. Тому інвестор повинен мінімізувати диверсифікуємий ризик в загальному ризику інвестиційного портфелю. Це досягається шляхом диверсифікації портфелю таким чином, щоб залишився лише недиверсифікуємий ризик.

Рівень недиверсифікуємого ризику залишається постійним незалежно від того, скільки інструментів і яких видів в ньому знаходиться. Диверсифікуємий ризик знижується з ростом кількості видів цінних паперів в портфелі (практичні дослідження вказують на опитмальну кількість – від 8 до 20). При подальшій диверсифікації портфелю – подальшому підборі і включенні в портфель цінних паперів повинні розглядатися витрати по цім операціям, які необхідно співставити з доходами, які очікуються внаслідок зменшення ризиків.

Принцип домінування визначає, що інвестиційний портфель цінних паперів буде ефективним, якщо :

-Ніякий інший портфель не обіцяє такого ж доходу при меншому ризику.

-Ніякий інший портфель не обіцяє більш високого доходу при такому ж рівні ризику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Управління інвестиційним портфелем

 

Розрізняють два підходи управління інвестиційним портфелем цінних паперів: традиційний і сучасний.

Традіційний підхід полягає в забезпеченні його збалансованості шляхом включення в портфель цінних паперів різних підприємств і галузей. При цьому слід зазначити, що підприємства, які раніше успішно виконували свою операційну діяльність, в подальшому будуть намагатися залишитись такими ж. Цінні папери великих компаній більш ліквідні і достатні у великій кількості, що дозволяє інвестору для досягнення ефективного розміру портфелю купувати цінні папери у великій кількості. Більш вірогідно переконати інвестора придбати цінні папери відомих компаній.

Сучасна портфельна теорія( Марковіц ) ґрунтується на наступних ствердженнях :

Ринок є ефективним. Усі учасники ринку мають однакові умови доступу до інформації і можуть вільно входити і виходити з ринку.

Інвестори не полюбляють ризикувати.

Чим більше ризик, тим більший доход повинен отримати інвестор, і чим менше доход – тим менше ризик.

Інвестори прагнуть максимально збільшити доход і зменшити ризик.

Всі рішення по інвестуванню приймаються на підставі очікуваної норми доходу і ризику (їх співвідношення) або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.

Інвестиційний портфель повинен мати відповідне співвідношення відповідних типів цінних паперів для розподілу ризиків – диверсифікації.