Інвестиційна привабливість України

Інвестиційна  привабливість України

Постановка  проблеми.  Як свідчить вітчизняний досвід,  державних коштів та коштів вітчизняних підприємців бракує для подальшого швидкого та ефективного економічного розвитку нашої держави. Тому необхідним є залучення іноземних коштів, тобто іноземних інвестицій, які мають певні переваги перед вітчизняними інвестиціями та державним фінансуванням.  Вони полягають у тому, що, по-перше, іноземні інвестиції – це додатковий капітал, залучений у країну для виробництва товарів і послуг, реалізації певних програм, а, по-друге – це надходження в державу нових технологій та застосування нових методів управління.

Актуальність  теми.На даний час все більшої актуальності набуває питання залучення коштів інвесторів нерезидентів. Кошти іноземних інвесторів надають можливість державі розвиватись у всіх сферах суспільно-економічної діяльності та вирішувати велику кількість існуючих проблем. Хоча в Україні з кожним роком відбувається приріст іноземного капіталу,  але за свідченнями багатьох вітчизняних економістів інвестиційна привабливість України у світі є досить низькою.

Пряма інвестиція – це інвестиція, що передбачає довгострокові взаємовідносини,  які відображають тривалу зацікавленість іноземного інвестора в економіці іншої країни.  Пряме інвестування передбачає суттєвий вплив інвестора-нерезидента на управління підприємством-резидентом з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Саме тому,  щоб досягти тривалої зацікавленості іноземного інвестора,  країна повинна мати привабливий інвестиційний клімат в довгостроковому періоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми покращення інвестиційного клімату держави розглядали у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні науковці та економісти,  як А.  Сміт, С. Ю. Гвоздю, О. Ю Єгорова, О. В. Кузнецов, Г. Є. Петрова, А. М. Стельмащук та інші. Але з розвитком суспільства питання інвестиційної привабливості потребує подальшого дослідження та розроблення нових підходів до його розуміння.

Виклад основного  матеріалу дослідження. Аналізуючи останні  дослідження щодо рейтингів України в світі, зокрема, Індекс глобальної конкурентоспроможності, визначений за методикою СЕФ, привертає увагу показник, який вирізняється на фоні 11 інших показників своїм позитивним значенням чи сильною позицією, а саме – перспективний за місткістю внутрішній ринок. Якщо індекс глобальної конкурентоспроможності України 2010-2011 р. забезпечує їй 89 місце серед 139 країн світу, то за показником розмір ринку – Україна посідає 29 позицію [2,с. 45-46]. По рейтингу ЕТІ-2010  – індекс сприяння торгівлі – Україна займає 81-е місце з показником 3,84, опустившись на 10 позицій порівняно з 2009 роком. Україна має дуже привабливу оцінку по доступу до ринку  – 30-е місце, середні показники по транспортній інфраструктурі та бізнес-середовищу – 71-е і 86-е місце, відповідно, і 106-е місце по простоті перетину кордону. Висока оцінка по доступу до ринку формувалася з 2-х складових  – доступ до українського ринку (імпорт) і до закордонних ринків (експорт), які були оцінені 28-м і 46-м місцями, відповідно[6, с.79].

Насичення більшості ринків України, в першу чергу в сегменті FMCG, відбулося завдяки активній діяльності ТНК, які з 1991 року почали процеси поглинання та інтеграції з українськими виробничими підприємствами (наприклад,  Nestlé  із ВАТ «Світоч», ВВН із ВАТ «Львівська пивоварня» тощо). Як правило така інтеграція передбачала збільшення прямих іноземних інвестицій в Україну. Аналіз обсягів залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України свідчить про позитивну динаміку. За даними Світового банку, у період 1995-2010 років відбувалось нарощення обсягів прямих іноземних інвестицій: у 1995 році цей показник становив 267 млн. дол., а у 2011 році – 6495 млн. дол. (в поточних цінах)[3]. Якщо ж розглядати залучення прямих іноземних інвестицій у розрізі основних країн-інвесторів, то протягом останніх 5 років ключовими інвесторами за кількістю проектів в Україні були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%). Найбільшими інвесторами в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%). Хоча обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України зростають, проте вони є недостатніми. Про це свідчить такий показник як прямі іноземні інвестиції на душу населення: в Україні цей показник у 2010 році становить 141,6 дол. США, тоді як аналогічний показник за цей же рік у Польщі – 237,15 дол. США, Франції – 519,01 дол. США. Рівень інвестування в українську економіку, за даними Світового банку, у 2010 році склав 5% від ВВП. На залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України впливають не лише економічні чинники, але й чинники інституційного характеру. За даними ЄБРР, Україна опустилась у рейтингу «Легкості ведення бізнесу 2011» з 149 позиції до 152-ої. Так, показник захисту інвесторів та гарантування їх прав в Україні оцінено на 5 балів з 10, а загальна ставка податку дорівнює 57%.

Кількість країн світу, які інвестують в економіку України, на 1 січня 1996 року становила 94 держави, на початок 2011 року – 125. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні на 1 жовтня 2011 року становив 48,47 млрд. дол. США і збільшився порівняно з обсягами на 1 жовтня 2005 року в 4,6 рази та склав більше 1000  доларів на одну особу. Такі країни як Кіпр,  Німеччина,  Нідерланди,  Російська Федерація,  Австрія, Франція,  Велика Британія, Швеція,  Віргінські Острови,  США,  Італія, Швейцарія та Польща вкладають в Україну основні суми інвестиційного капіталу.  Станом на 01.10.2011  року їм належить понад 88,6% загального обсягу прямих інвестицій в економіці України [4, с. 245].

За останні роки спостерігається зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України. Негативним є те, що прямі інвестиції США скоротились у 2011 році в порівняні з 2005 роком на 13,2%, або на 142,6 млн. дол. США. Такий показник є досить негативним для економіки України, адже США є досить економічно розвиненою та капіталомісткою державою світу.

Досить малими темпами  зростають інвестиції таких економічно розвинених держав як Велика Британія,  Німеччина та Франція.  Причиною цього є значні ризики втрати капіталу у зв’язку з економічною та політичною нестабільністю України в довгостроковому періоді.

Найбільш привабливими для інвесторів залишаються традиційні галузі економіки.  Насамперед,  це –  металургія,  машинобудування,  хімічна промисловість,  харчова промисловість.  Водночас дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін.

Для залучення інвесторів економічно розвинені держави стараються зменшити вплив держави на економічні процеси,  намагаються спростити податкову систему,  стабілізувати політичну нестабільність в державі, приймають закони, які приваблюють більшу кількість іноземних інвесторів.

Тобто, ці країни надають інвесторам впевненість в тому, що вони зроблять правильний вибір, вклавши свій капітал в економіку саме цієї держави а не будь якої іншої.

Згідно нового Податкового  кодексу,  в Україні відбуватиметься  поступове зниження ставки податку на прибуток на 2 відсотки щорічно до рівня 16% на 01.01.2014 року.

Досить сильний вплив  на інвесторів має нестабільність політичної ситуації в державі.  Коли інвестор нерезидент бачить,  що в країні ведеться антидемократична боротьба за владу, переслідування влади та постійна зміна законодавства і урядовців,  тоді він розглядає все це як додатковий ризик,  що може позначитися на прибутковості його вкладів.  В такому випадку він старається не ризикувати своїм капіталом і шукає країни з більш стабільним політичним середовищем.

В Україні є певні плюси, які  і не дають їй опинитися за бортом прямого іноземного інвестування і приваблюють певних інвесторів. По перше - це ресурсний потенціал, по друге - досить високий рівень вищої освіти, по третє - вартість робочої сили у порівнянні з іншими високорозвиненими країнами є значно нищою. Також Україна є центром Європи і через неї проходять велика кількість торгівельних шляхів з іншими країнами.

За оцінкою експертів  можна виділити дві основні причини  гальмування процесу реформ —це повільні темпи прийняття змін на законодавчому рівні й незадовільне виконання прийнятих законів [1, с.71-72]. Варто зауважити, що сучасні обсяги інвестування економіки України характеризуються значним оживленням  інвестиційного процесу, однак аналіз динаміки освоєних інвестицій в основний капітал у 2009-2011 роках свідчить про спад їх темпів. Так за січень  – вересень 2009 року приріст інвестицій в основний капітал склав 56,3%, за той же період 2010 року цей показник склав  97,1%, що в розрахунку на одну особу  у 2009 році складає 1887,1грн, а в 2010 році  - 1827,9грн. Обсяги залучення інвестицій в основний капітал підприємств України за перший квартал 2011 року складають 27,31 млрд. грн. За рахунок державного та місцевих бюджетів зроблено 5,1% інвестицій в основний капітал.

Приріст іноземних інвестицій у 2009 році склав  2 млрд 972,1млн. долларів США,  у 2010 році  – 2 млрд 546,7 млн. долларів США, що в розрахунку на одну особу наростаючим підсумком з початку інвестування становить 837,5 та 926,7 долларів США відповідно. За перший квартал 2011 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну склав 45,60 млрд. дол. США, що  в розрахунку на одну особу становить 998,1 дол. США.  Варто також відмітити темпи росту прямих іноземних інвестицій, які у 2009 році склали 108,3% до обсягів на початок року, а у 2010 році  – 106,4%. Відмітимо, що спад темпів та обсягів залучення прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал спричиняє можливість виникнення ризиків щодо незавершеного виконання та недофінансування інвестиційних проектів у перспективі, збільшення обсягів зносу основних фондів та зниження конкурентоспроможності продукції.

У цілому приріст сукупного  обсягу іноземного капіталу в економіці  країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо за 1 квартал 2011 року становив 829,3 млн. доларів США, що на 731 млн. долларів США більше, ніж  за аналогічний період попереднього року.

Однак, за оцінками експертів, для нормального розвитку економіки  України потрібно додаткових інвестицій від 80 до 100 млрд. дол. США. Водночас прямі  іноземні інвестиції за тринадцять років  незалежності становили лише 5,3 млрд. дол. США. Тоді як, Чехія за такий час отримала понад 20 млрд. дол. Щорічні інвестиції в Польщу становлять 4—5 млрд. дол . США.

Отже, характеризуючи стан інвестування в економіку України в цілому, його можна визначити як кризовий в порівнянні з динамічними процесами, що відбуваються в міжнародній економіці. Сучасні обсяги інвестицій залишаються недостатніми для кардинального поліпшення економічної ситуації в країні, так за розміром іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії та Казахстану.

Крім того, інвестиції спрямовуються у вже розвинені  сфери економічної діяльності. Так  на підприємствах промисловості  зосереджено 31,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах - 33,0%.Варто також зазначити, що за останні роки спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. До восьми регіонів: Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької, АР Крим та  до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій  – 89,2 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Варто зауважити, що у 2011 році  Україна почала демонструвати  позитивні ознаки створення сприятливих  умов для зростання бізнесу та поліпшення інвестиційного клімату. Так з метою сприяння залученню й ефективному використанню вітчизняних та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення її інтеграції в європейську і світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Крім цього, питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», в рамках якої здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.

Інтеграція України  в систему міжнародних економічних  відносин вимагає підвищення конкурентоспроможності національної економіки, але її модернізація стримується через брак власних ресурсів, в першу чергу – фінансових.

Вирішити проблему могло  б залучення іноземних інвестицій та мобілізація ресурсів резидентів, передумовами чому є значний ресурсний потенціал, інфраструктура, а також об’єм внутрішнього ринку [2, с.47].

Отже, з метою створення  додаткових дієвих стимулів для розширення інвестиційної діяльності, вирішення питань макроекономічної стабілізації, поліпшення інвестиційного клімату, в тому числі умов діяльності іноземних інвесторів в Україні, слід забезпечити стабілізоване управління інвестиційним кліматом задля економічного розвитку держави.

Виходом із несприятливої  ситуації, що склалася на сьогоднішній день в Україні, завдяки впливу світової фінансової кризи, є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій пріоритет матимуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації, концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів та інші заходи. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності за наявності певних економічних передумов, якими є:

– залучення іноземних  інвестицій з урахуванням мети й завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку;

– ефективне використання інвестицій;

–обґрунтування вибору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;