Инвестиционная политика государства

5. Зовнішньоекономічні ризики. Неврегульованість  міжнаціональних, міжбюджетних відносин, нестабільність соціально-політичної ситуації в регіоні, наявність гострих соціальних проблем, що проявляються в підвищенні рівня політичної активності населення, страйковому русі, різко погіршують клімат у регіоні й за своїм впливом на рівень інвестиційної активності можуть переважити всі позитивні економічні фактори.

Інституціональні інструменти інвестиційної політики містяться в створенні механізмів координації інвестиційних рішень приватних компаній між собою й з державними інвестиційними програмами. Існує безліч форм інституціональних механізмів – від створення картелів в експортних або кризових галузях до політичних і неформальних контактів. Створення фінансово-промислових груп дозволяє звести разом фінансовий капітал і реальний сектор. Залучаються інвестиції і своєчасна і якісна інформація для консультації між урядом і діловими колами.

Висновки

Під інвестиціями розуміються фінансові, майнові й інтелектуальні цінності, вкладені в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Якщо мова йде про реальні інвестиції, інвестиціями є довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей економіки.

До складу інвестицій входять: кошти; цільові банківські вклади; акції; пайові внески й інші цінні папери; рухоме й нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування й т.д.); майнові права, які випливають із авторського права й інших інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних знань, «ноу-хау»; право користування природними ресурсами, інші права й цінності.

У сучасних умовах розвитку економіки, для вирішення завдань підйому регіональної економіки на довгострокову перспективу й забезпечення економічного росту необхідний комплексний підхід до проблеми залучення інвестиційних ресурсів і активізації інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Тому першочергового значення набуває аналіз джерел потенційних інвестицій, достовірна оцінка реальних можливостей їхньої мобілізації, а також шляхів вирішення проблем їхнього залучення й вироблення стратегії забезпечення ефективності приваблюваних інвестицій.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560- XII (із змінами та доповненнями N 406-VII від 04.07.2013).
2. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій // Економіка України. – 2004.– №12.– С.41 – 50.
3. Воробьева Е. И. Экономические основы инвестиционной деятельности в Украине / Е. И. Воробьева // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 7. - С. 35-38.
4. Иваницкая И.И. Инвестиции и инвестиционная политика//Вестник НИЦ СГУ, 2006. – №2. – С. 36.
5. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Прогресс, 1978. – С. 117.
6. Курьянов А. В. Механизм государственной поддержки инвестиционной политики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10._ENXXIV_2007/Economics/21824.doc.htm
7. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Видавництво Лібра, ТОВ, 1998. – С. 9.