Засоби вираження заперечення у сучасній англійській мові

У  реченнях з дієсловом must  зовсім  інша особливість. В реченні He must not come виражається не заперечення необхідності, а заборона. Це речення інтерпритується не як «йому не обов’зково приходити» а «він повинен не приходити». Українське речення «він не повинен приходити» в даному випадку саме являє собою приклад переосмислених функцій заперечення оскільки воно виражає не заперечення необхідності, а заборону. В цьому випадку граматичне питання вже переходить в лексичне, оскільки заперечна частка фактично майже зливається з словом must або повинен в нову лексичну єдність.

Для вираження заперечення необхідності потрібно звернутись до іншого модального дієслова, а саме до дієслова need: He need not come. Йому немає необхідності приходити. Це дієслово в такому значенні, тобто з інфінітивом, зустрічається тільки в заперечних і питальних  реченнях, а в стверджувальних є неможливим.

Граматичне тлумачення цих випадків цілком залежить від того, як розуміти структуру групи присудка в реченнях з модальними дієсловами. Якщо вважати інфінітив в таких випадках додатком, то ці випадки потрібно буде аналізувати за типом розглянутих раніше речень з частковим запереченням. Якщо ж розглядати сполучення модального дієслова з інфінітивом, як складний присудок, то ці випадки складають повністю особливу категорію: питання стоятиме про те, до якої частини складного присудка належить заперечна частка. Крім того, в зв’язку з дієсловом must виникає тяжке семантичне питання про те, як розуміти сполучення поняття повинності з запереченням: чи обов’язково таке сполучення означає звільнення від обов’язковості, чи воно може означати також обов’язковість не  робити щось; тобто, потрібно буде аналізувати відносини між запереченням обов’язковості і заперечної обов’язковості.

 

До цього часу ми розглядали заперечення тільки при дієсловному присудкові. Тепер необхідно розглянути ще заперечення при іменному присудкові. Тут розрізняються два випадки:

1. Присудок з зв’язкою be, яка утворює заперечну форму без дієслова do.
2. Речення з усіма іншими зв’язками (get, become, turn, ete ), які утворюють заперечну форму за допомогою цього дієслова.

В застосуванні до речень з іменним присудком розрізнення двох типів заперечення звичайно, набуває такого вигляду: заперечення належить до всього речення чи тільки до предикативного члена. В реченнях із зв’язкою be ця різниця не знаходить ніякого зовнішнього вираження: He is not a teacher ( заперечення належить всьому реченню). He is not  a teacher , but student (заперечення належить предикативному члену) [2].

Проте, потрібно відзначити, що речення другого типу, тобто такі , в яких заперечення належить предикативному членові, не властиві англійській мові. Замість двох наведених речень цього типу англійською природніше буде сказати: He is not a teacher, he is a student, тобто побудувати речення так, щоб заперечення належало всьому  реченню в цілому.

Щодо речень із зв’язками, які утворюють заперечну форму за допомогою дієслова do, то тут стан речей ідентичний розглянутому вище типу речень з дієслівним  присудком: питання зводиться до того, чи буде в заперечному реченні стояти дієслівна форма з do, чи без нього. Порівняємо, до прикладу,такі  речення: He did not become a doctor. He became not a doctor, but a teacher.

Речення другого типу зустрічаються досить рідко. Проте, щодо наведених раніше прикладів із зв’язкою be, англійською набагато природніше буде виразити цю думку так: He did not become a doctor, he became a eacher. При такій побудові спочатку викладається заперечн судження, а потім - доповнююче і пояснююче стверджувальне, і таким чином уникається невластивого англійській мові типу речення, в якому заперечення належить одному членові речення.

Українською відповідні речення, як і у випадку з дієслівним присудком, можуть бути виражені із запереченням одного предикативного члена: Він не став лікарем, а викладачем.

У випадку беззв’язних зворотів в теперішньому часі відмінність цього типу від звичайного типу заперечних речень ззовні нічим не виражається: Він не лікар., і Він не лікар, а викладач.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

Відомий дослідник англійської мови Б. Мамедов в своїх працях чітко розмежував лексичні і граматичні засоби вираження заперечення в сучасній англійській мові.

Лексичне заперечення, яке притаманне не цілому синтаксичному комплексу, а окремому слову. Такий тип заперечення переважно виражається різними афіксами, які є показником негативності в даній мові. В англійській мові існує цілий ряд префіксів, які роблять значення основної лексеми слова заперечним - un-, in-, ir-, im-,non-, dis-, mis- і префікс – less: important – unimportant, security – insecurity, polite – impolite, relevant – irrelevant, persistent – nonpersistent.

Заперечні префікси в англійській мові не надають негативного значення цілому реченню, а лише одному з складових елементів, і вживаються у контексті тільки для підсилення основного заперечення, вираженого за допомогою частки not. В лінгвістиці таке явище має назву «заперечення заперечення». Два негатора: граматичний ( частка not ) і лексичний ( слово з заперечним префіксом ) можуть спокійно співіснувати в межах одного речення, при цьому вони нейтралізують один одного і в результаті цього ми одержуємо стверджувальн  висловлювання: I could not unlove her now. Я не можу не кохати ії зараз тобто Я кохаю ії зараз.

Граматичні засоби вираження заперечення. Граматичне заперечення, незважаючи на зв’язок між суб’єктом і предикатом в реченні є синтаксичною категорією, яка негативно відображає цей зв’язок за допомогою певних заперечних засобів. В сучасній англійській мові граматичне заперечення виражене здебільшого запереченою часткою not. Місце  і роль цієї частки ми розглянули раніше, коли досліджували питання про загальне і часткове заперечення в реченні. Вона  може стояти при будь якому членові речення, тим самим вказуючи на різний тип і загального і  асткового заперечення. I do not at all complain. Not so much as I could  wish.

Іншим заперечним засобом заперечення є заперечна частка no. В такому випадку частка no вживається перед іменником, прикметником і прислівником і виступає як  граматичний засіб. You have no best to me, steerforth, and no worst. No littimer appeared.

До граматичних засобів вираження заперечення належать також вирази, які є основними засобами «підсилення заперечення»: not at all, by no means, not by any means, not in the least, not for the world, not in any way, not in any respect, in no respect  і  ін.

Лексико - граматичні засоби вираження заперечення. Ці засоби включають в себе всі заперечні займенники і прислівники. Специфіка заперечних займенників і прислівників полягає в їх узагальненні. Такі заперечні засоби, хоча і виступають з різними особливостями в англійській і українській мовах, але за ступенем узагальненості вони носять лексико - граматичний характер. В таблиці 1 подані заперечні займенники і прислівники англійської мови і їхні еквіваленти в українській мові [2].

 

 

Таблиця 1

Заперечні займенники і прислівники англійської мови і їхні еквіваленти в українській мові

 

В  англійській  мові		В українській  мові
no  none no one  nobody nothing	Заперечні займенники	ніякий  ніхто, ніякий  ніхто  ніхто, нікого  ніщо, нічого
Never  Nowhere	Заперечні прислівники	Ніколи ніде, нікуди,нізвідки

   

В сучасній англійській мові заперечні займенники і прислівники не тільки функціонують як члени речення, але й надають заперечного значення стверджувальному присудку. My father and Miss Betsey never met again.

На відміну від англійської мови, в українській мові ці засоби заперечення здебільшого служать для однієї мети – підсиленню заперечення, оскільки при цьому заперечення в реченні виражене іншим засобом заперечення, зокрема часткою не: Мій батько і місіс Бетсі ніколи більше не зустрічались.

Отже в сучасній англійській мові в основному для вираження заперечення в межах даного речення використовуються три види засобів:

1. лексичні засоби вираження заперечення;
2. граматичні засоби вираження заперечення;
3. лексико - граматичні засоби вираження заперечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 Заперечення як компонент думки і способу її вираження – речення, є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавства і філософії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окрему мовну категорію, яка є опонентом категорії ствердження. Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характером вираженого і реченні ставлення мовця до дійсності. Але формально - логічне і мовне заперечення не завжди співпадають, хоча і те і інше властиве всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвістичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавства: морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.

Ми пересвідчились на дослідженнях істориків - германістів, що на ранньому етапі свого становлення англійська мова носила полінегативний характер, тобто в одному висловлюванні була можливою наявність більше одного негатора. Шляхом певних змін, які відбулись у середньоанглійській і закінчили своє становлення в ранньоновоанглійській, сучасна англійська мова перейшла з ряду полінегативних мов в мононегативний ряд. І на даному етапі свого існування у одному простому висловлюванні можливе тільки одне заперечення.

Як мовна універсалія, заперечення розглядається дослідниками на лексичному, морфологічному граматичному і семантичному рівнях мовознавства. В семантиці мови існують, так звані, антонімічні групи слів, в  яких один елемент протиставляється іншому. Large – small, good - bad

В англійській лексиці є цілий ряд префіксів -in, - ir, - im, -un, -non, - dis, - mis, і суфікс - less, які надають заперечного значення стверджувальній основі. На морфологічному рівні існує цілий ряд слів - негаторів, які забезпечують заперечний зміст цілому реченню. Залежно від належності негатора певному членові речення, розрізняють:

• загальне заперечення, де заперечується дієслово - присудок і таким чином ціле речення набуває негативного значення;
• часткове заперечення, де заперечується будь - який член речення, крім  присудка.

Виходячи звідси, існує:

• заперечення підмета;
• заперечення присудка;
• заперечення додатка;
• заперечення обставини.

В ролі засобів вираження заперечення в реченні виступають такі частини мови як:

1. заперечна частка not яка за своєю частотою вживання перевищує всі інші негатори англійської мови. Вона є показником як загального, так і часткового заперечення, оскільки може належати будь якому членові речення.
2. заперечна частка no, яка стоїть на другому місці за частотою використання. Проте, вона може заперечувати тільки іменники, прикметники або займенники, а отже, вона є негатором часткового заперечення.
3. заперечні займенники: nothing, nobody,  no - one, none, які самі виступають членами речення і розглядаються як показники негативності в частковому запереченні підмета і додатка.
4. заперечні прислівники never і nowhere, які в основному вживаються в частковому запереченні обставини часу і місця.
5. заперечні сполучники: neither, nor, neither...nor, які надають негативного значення реченню, заперечуючи синонімічні групи слів.

Бувають випадки, коли морфологічне і класичне заперечення зустрічаються в одному реченні, тоді таке явище носить назву «заперечення заперечення». Щодо вживання заперечення, зокрема частки not з такою групою слів як модальні слова, тут є свої особливості. Дане речення не завжди набирає заперечного змісту, оскільки саме модальні дієслова надають заперечному реченню дещо іншого відтінку.

Заперечного змісту висловлюванню можуть надавати стверджувальні речення, які виражають негацію за допомогою інтонації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Б. Р. Мамедов «Категорія заперечень у сучасній іноземній мові»/ Б. Р. Мамедов: АГУ ім. С.М. Кирова, Баку. - 2010, 19 ст.
2. Б. А. Іл’їш «Сучасна англійська мова» / Б. А. Іл’їш /Видавництво літератури на іноземних мовах,. - 2008, 387 ст.
3. В. Н. Бондаренко «Отрицание как логико-грамматическая категория»/ В. Н. Бондаренко / .- «Наука».- Москва.- 2008, 199 ст.
4. В.А. Косарева «Особенности функционального отрицания в вопросительном предложении»/ В.А. Косарева /Межвуз. Сб. Науч. Трудов, Ленинград. -2008, 18 ст.
5. Иванова И.П., Чахоян Л.П., «Історія англійської мови» / Иванова И.П., Чахоян Л.П /: Київ.- 2009, 296 ст.
6. Иванова И.П., В.В. Бурлакова «Теоретическая грамматика современого английского языка»/ Иванова И.П., В.В. Бурлакова /.- Москва, «Высшая  школа». - 2009, 284.
7. Л. С. Бархударов, Д. А.  Штелинг «Граматика англійської мови»: М.- 2009, 406 ст.