Засоби вираження заперечення у сучасній англійській мові

Проте для інших часів таких особливих форм не має. Наприклад, майбутній або перфект в заперечній формі відрізняються від стверджувальної тільки тим, що при присудкові стоїть заперечна частка not. Таким чином, якщо навіть визнати, що do є засобом утворення особливого заперечного способу, потрібно зауважити, що це стосується тільки двох часів - теперішнього і простого минулого, і то не  від усіх дієслів.

Дослідники англійської мови також зазначають, що загальне заперечення може відноситись до різних членів речення, а не тільки до слова - присудка. Так, речення з заперечним підметом no man, nobody, nothing і ін. інтерпретуються як загально заперечні,хоча присудок за формою стверджувальний Nothing was said - Нічого не було сказано.

Загальним запереченням буде і в усіх тих випадках, коли в функції додатку або обставини виступає відповідно заперечний займенник або заперечний прислівник, тобто у випадках заперечення квантора загальності :

Я нічого не бачив - I saw nothing - Я не бачив нічого.

Крім того, в англійській мові конструкція із заперечним додатком статистично перевищує паралельну синонімічну конструкцію при допоміжному дієслові. Якщо ж, заперечення в додатку не виражене заперечним займенником або прислівником, але зберігає за собою фактор негативності, воно виражається будь яким іменником, причому заперечна частка not завжди стоїть перед ним: Mr. Moore raised not hi  eyes from the paper.

В  українській мові загальне заперечення не має такої форми вираження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЧАСТКОВЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

 

Часткове заперечення,є запереченням будь якого члена речення, де присудок вживається в стверджувальній формі. Серед визначень про часткове заперечення найбільш цінним є визначення А. М. Пєшковського: « ...речення з позитивним присудком, але із заперечною часткою при іншому членові можна назвати частково – заперечним» [3].

Для того, щоб все речення в цілому набуло заперечного характеру, зовсім не обов’язково, щоб заперечення було виражене часткою not і стояло поряд з присудком, або було включене в його склад, вклинюючись між його складовими елементами, до прикладу, при аналітичній дієслівній формі. Заперечення може бути схрещене з займенником або з прислівником і входить таким чином в склад речення – підмета, додатка або обставини, надаючи, проте, заперечного змісту всьому реченню. В цьому відношенні англійська мова суттєво відрізняється від української. В українській мові для того, щоб все речення носило заперечний характер, необхідно, щоб при присудкові стояла заперечна частка не, а схрещені з запереченням:

• займенники: ніхто, ніщо, нічого, ніякий;
• прислівники: ніде, нікуди, нізвідки, ніколи, ніяк,
• вирази , як: ні один, ні разу, ніяким чином, ні в якому разі .

Наприклад, в українському реченні Я ніколи його не бачив, при присудку стоїть заперечна частка не, яка і забезпечує заперечний зміст всього речення. Заперечний прислівник ніколи тільки підсилює, так ніби абсолютизує цей заперечний зміст, який існує і без нього. Якщо слово ніколи випустити, відпаде тільки абсолютність або узагальненість заперечення, а саме заперечення залишиться: Я його не бачив.

В англійській мові стан речей зовсім інший. Якщо в реченні I have never seen him випустити заперечний прислівник never, то відпаде не тільки абсолютність заперечення , але і все заперечення в цілому: I have seen him. Таким чином, в той час як українською мовою слово ніколи тільки підсилює і підкреслює заперечення, яке виражене заперечною часткою, англійською, при відсутності заперечної частки, слово never несе на собі весь тягар заперечної функції.

Проте, це відбувається тільки з прислівником never – прислівником, в якому схрещення поняття заперечення з поняттям повторюваності дії призвело до значення повного заперечення. Інші заперечні прислівники зустрічаються в такій функції порівняно рідко і до того ж з особливим стилістичним забарвленням. До прикладу, українському реченню Я його ніде не знайшов в англійській мові не може відповідати речення I found him nowhere (дослівно: Я знайшов його ніде). В цьому розумінні потрібно сказати : I did not find him anywhere. При такій побудові заперечного речення заперечення включене в присудок, а обставина місця виражена займенниковим  прислівником неозначеного характеру (буквально, таким чином, сказано: Я не знайшов його де – не будь). Неозначений займенниковий прислівник місця де не будь не сприймається як замінне і уточнююче значення заперечного присудка не знайшов. Для того, щоб виразити таку заміну і уточнення, українською потрібно поставити не неозначений, а заперечний прислівник ніде. Англійською, навпаки, саме неозначений прислівник anywhere відразу сприймається як уточнення заперечного присудка і відразу співвідноситься з цим присудком, так що not - anywhere майже складає єдність, тоді як сказане I did not find him nowhere є зовсім неможливим.

Такі ж явища спостерігаються і в випадку, коли заперечення стосується додатка. Наприклад: українському реченню Я там нікого не знайшов може відповідати англійське речення I found nobody, there , але значно природніше буде сказати I did not find anybody there (дослівно: Я не знайшов там кого-небудь). Так само: Він нічого не сказав - He said nothing, або краще he did not say anything. Речення: I found nobody there; he said nothing можливі, але звучать дещо офіційно [2].

Заперечний прямий додаток після дієслова в стверджувальній формі справляє враження різкого поштовху, який неначе перекидає почату структуру речення. Ось чому в звичному розмовному або літературному стилі такі звороти небажані.

Якщо заперечний додаток виражений не одним словом займенникового типу (none, no one, nobody, nothing), а сполученням заперечного займенника з конкретним іменником, то також можливі два варіанти: можна зберегти конструкцію в такому вигляді, а можна також перенести заперечення в дієслівну форму, а при додаткові поставити займенник any. Наприклад:

Я  не  знайшов  там  ніяких  книг

                    

  I  found  no  books  there                                       I  did  not  find  any  books  there  

I  have  found  no  books  there                             I  have  not  found  any  books  there 

  Обидва варіанти допустимі в звичайному розмовному і літературному стилі, але другий звучить природніше тоді як в першому відчувається видима напруженість.

Всі ці випадки так само властиві непрямому додатку. Але потрібно зауважити, що заперечний непрямий додаток не може стояти на тому місці, де стоїть ненаголошений непрямий додаток, тобто без прийменника між присудком і прямим додатком, а повинен стояти в кінці речення з прийменником to. Так, до прикладу, не можна сказати: I showed nobody this book або I send nobody a letter. Неприродньо також буде: I showed this book to nobody або I send a letter to nobody. Але, коли ми перенесемо заперечення в дієслово і зробимо непрямий додаток невизначеним, то ми одержимо: I did not show this book to anybody і I did not send any letter to anybody.

Своєрідний випадок являє собою речення, яке відповідає українському реченню У мене немає часу. Англійською можна сказати I have no time або I have not time, причому другий варіант більш вживаний. В цьому випадку при абстрактному об’єкт, немає необхідності ставити перед додатком неозначений займенник any, який необхідний при при конкретних об’єктах.

Структура  речення при вживанні no поряд з прямим додатком заслуговує особливої уваги. З формальної точки зору заперечення тут входить в склад групи прямого додатка і неначе немає прямого відношення до присудка. Але семантично це, звичайно, не так: коли дія напрямлена на «ніякий» або нульовий об’єкт – це означає, що немає і самої дії. Тому з семантичної точки зору правильні ті граматики, які розглядають звороти типу I have no book як свого роду заперечну форму дієслова I have, хоча ззовні займенник no і не пов’язаний безпосередньо з дієсловом. Я не має ніяку книгу фактично перетворюється в «Я не маю ніякої книги», або «Я не маю книги», тобто «У мене немає книги».

Якщо заперечним є підмет, то перенесення заперечення в присудок є неможливим. До прикладу, думку, викладену в реченні «Nobody has seen him» або в реченні «Nothing has hap-pened», неможливо було б виразити іншим способом, з перенесенням заперечення в присудок.

Таким чином, розглянувши загальні випадки часткового заперечення в англійській мові, які корелюються в складі одного речення, ми можемо констатувати, що часткове заперечення може належати до  різних членів  речення.

1.   Часткове заперечення підмета. Якщо заперечення належить до підмета і виражає розподіл понять в реченні, де присудок вжитий в стверджувальній формі, то в англійській мові ми маємо часткове заперечення підмета. В такому випадку заперечна частка not вживається перед підметом: Not everybody is willing to pay even so much. Not one will deny that excess is a dreater.

В сучасній англійській мові часткове заперечення підмета зустрічається рідше, чим часткове заперечення додатка. Для вираження заперечення в підметі служать також заперечні займенники: no one, nobody, nothing..., які мають еквіваленти в українській мові. Nobody appeared. Нікого не було.

Не тільки в українській мові, але і в англійській зустрічається вищезгаданий тип частково - заперечних речень, де заперечується підмет. Проте, на відміну від української, в сучасній англійській мові, часткове заперечення підмета частіше вживається у другій половині зіставлених речень, чим в першій: It is me who came here first and not you [4].

2. Часткове заперечення додатка.

В сучасній англійській і українській мовах часткове заперечення додатка зустрічається доволі часто. Часткове заперечення додатка виражає відсутність зв’язку між присудком і додатком.

Часткове заперечення додатка, яке виражене різними частинами мови, вживається в наступних випадках:

• часткове заперечення виражається в першій частині зіставлених речень. Присудок таких речень вжитий у стверджувальній формі, частка not знаходиться перед додатком, якому вона належить: He kissed not her lips, but  a little hard line where thе lips had been drawn in.
• часткове заперечення стоїть у другій половині зіставленого речення. Як і у першому випадку, тут також в  результаті зіставлення явища і факти або стверджуються або уточнюються. При цьому присудкове речення виражене в стверджувальній формі, а частка not  вживається перед заперечуваним словом: I reproached myself, not her, with having – done him an injury.
• часткове заперечення додатка також може бути виражене інфінітивом і герундієм. В цьому випадку присудок речення вжитий в стверджувальній формі, а заперечна частка not вживається перед інфінітивом або герундієм, які виступають в ролі додатка: "Micawber! did you hear me tell you not  to wait ?!"

3. Часткове заперечення обставини. Часткове заперечення в англійській мові може виражатись в різних групах обставин. В цьому випадку одною з особливостей є те, що в сучасній англійській мові частка not вживається перед обставинами. Іншою особливістю є те, що часткове заперечення різних обставин здебільшого можливе не в зіставлених реченнях. Часткове заперечення може бути  вираженим в обставинах різного семантичного типу;

• часткове заперечення обставини часу: Not much time after my arrival, everything – was arranged for funeral. Найбільш вживанішим негатором обставини часу є прислівник never. Як було сказано раніше, він абсолютизує повне заперечення в англійському реченні, не зважаючи на його місце в реченні: I was never unmindful of Agnes.
• часткове заперечення обставини місця: It was not in the coffee - room that I found – Steerforth expecting me.
• часткове заперечення обставини способу дії: This time I squeezed her hand with a – cordlial, not a spiteful pressure.
• часткове заперечення обставини причини. В цьому випадку в англійській мові часткове заперечення виражене здебільшого герундіальними і дієприслівниковими зворотами: Not finding Ham among the people ... I made – my way to his house [5].
• часткове заперечення обставини мети. В цьому випадку в англійській мові часткове заперечення в основному виражене інфінітивом. Деколи перед інфінітивом вживається in order або so as. Щодо заперечної частки not, вона знаходиться між інфінітивом і одним з цих слів: ... for I came not to give  pleasure, but to seek it. Проте, в англійській мові вживання часткового заперечення  обставини мети мустрічається досить рідко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ВЖИВАННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ У РЕЧЕННЯХ З МОДАЛЬНИМИ ДІЄСЛОВАМИ

 

Особливий випадок складає вживання заперечення у модальних дієсловах. Зважаючи  на особливості семантики модальних дієслів і в зв’язку з тим, що за ними в більшості випадків стоїть інфінітив, виникає питання про те, чи може заперечна частка not , яка стоїть після модального дієслова, належати інфінітиву, чи вона обов’язково належить модальному дієслову і від яких умов це залежить.

Щодо дієслова can ми можемо стверджувати, що заперечна частка not належить тільки йому. Оскільки вона завжди пишеться  з ним разом: He cannot / can’ t come - Він не може прийти. А це свідчить про те, що речення, в яких модальне дієслово can набуває заперечного змісту , належить до загально – заперечних [1].

 З дієсловом may справа зовсім інша. В реченні He may not come заперечна частка може належати і модальному дієслову і інфінітиву. В першому випадку значення його речення буде «він не може прийти» в розумінні «йому не дозволяють прийти» в другому – «він може не прийти» в розумінні, «можливо, що він не прийде». Вибір того чи іншого тлумачення залежить виключно від контексту. Дієслово may поводить себе іншим чином, на відміну від дієслова can.