Типологія англійських та українських складних іменників

У складних іменниках форму множини  зазвичай приймає лише головний іменник: boy-friends, travel agents, frying pans, brothers-in-law, editors-in-chief, commanders-in-chief, ladies-in-waiting.

Перше слово приймає множину, якщо складний іменник утворений з  дієсловом + -еr, іменник + прислівник: hungers-on, lookers-on, runners-up.

Якщо в складному іменнику відсутня основа іменника, то до останнього елементу додається закінчення -s: break-ins, forget-me-nots, let-downs, merry-go-rounds.

Якщо перший компонент є man або woman, і обидві частини складного іменника однаково наголошені, то множина виражається двічі, тобто обидві частини змінюються: man servant - men servants, woman doctor - women doctors.

Однак, якщо наголошений другий елемент, закінчення множини додається тільки до нього: woman-hater - women-haters.

Так само утворюється множина зі словами boy і girl: girl friend - girl fiends, lady driver - lady drivers. [13, 208]

Сучасна українська мова не має такого розмаїття приголосних  флексій на відміну від англійської (-s/-es, -ren/-en). Головною аломорфічною особливістю  в системі категорій іменників  є наявність в українській (так  як і в російській і білоруській  мовах) двоїни, яку часто плутають з множиною. [9, 33]

2.3 Категорія відмінка  і його реалізація в англійській  та українській мовах

На відміну від категорії  числа, категорія відмінку в сучасній англійській мові завжди була спірним  питанням. Деякі граматики (О. Єсперсен, В. Ярцева, Б. Роховська, Б. Хаймович) знайшли в сучасній англійській мові два відмінка, інші  (Г. Курме, М. Дойтшбайн) знайшли в англійській мові чотири відмінка, а ще інші граматики були схильні бачити в англійській п’ять, шість і більше відмінків (Дж. Несфілд, Ф. Зоненшайн). Російський граматик Н. Воронцова взагалі не знайшла жодного відмінку в англійській мові, оскільки знак -‘s вона розглядала як постпозиційну частку, що виражає присвійність. Р. Квірк, С. Грінбаум та співавтори говорять про загальний і родовий відмінки. Що стосується українських іменників, то вони можуть мати 6 або 7 відмінків в однині та множині – називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий та кличний відмінки, наприклад: хмара, хмари, хмарі, хмару, хмарою, (на) хмарі, хмаро (однина); степи, степів, степам, степи, степами, (у) степах, степи (множина).

В порівнюваних мовах не існує ідентичності у вираженні  категорії роду, оскільки багато мов  мають різні та неоднакові відмінності. Таким чином, в українській, російській, німецькій та інших мовах є  три граматичних роди - чоловічий, жіночий, і середній. В італійській, іспанській, французькій, датській - два  роди (чоловічий та жіночий), в естонській, фінській, японській і тюркській  мовах не має гендерних відмінностей, але в мові банту, як Е. Сепір зазначає, є близько 42 родів, які виражаються за допомогою різних флексій.

Морфологічна категорія  роду в українській мові виражається  або через окремі флексії, або  через означення або через  флексію особової форми дієслова, що з’єднується з іменником. Наприклад, каштан цвів; яблуня цвіла; жито цвіло.

В сучасній англійській мові не можна побачити жодних родових  відмінностей, що можна побачити з  наступних прикладів: the actor plays, the actress plays, the child plays.

Отже, форма дієслівного  присудка не відображає і ні в якій мірі не свідчить про існування будь-яких родових відмінностей у трьох  наведених вище іменниках. Чого не можна  сказати про українську мову, де чітко видно рід іменника: актор  грав; актриса грала; дитя грало. [12, 207-208]

Відсутність морфологічної  категорії роду в англійській  мові також легко доводиться незмінними атрибутивними означенням до іменників, які мають цю категорію в українській  мові. [1, 105]

Морфологічна категорія  роду та об'єктивна категорія статі  може бути також показана в українській  мові за допомогою таких засобів:

а) флексією в називному  відмінку (книжка, село, яйці, батьку, мати, сестра);

б) за нульовою флексією (дуб, час, ніч, річ, вість);

с) лише суфіксами або  кореневими суфіксами + закінчення (робітник, вівчар, стрілець, орач, вчительк-а, робітниц-я, поетес-а, поетик-а);

г) за допомогою означуваного слова: наше Київське метро (кашне, кіно), цей кабальєро, гарний поні і т.д. [2, 35]

Присвійні сполучні або присвійні  абсолютні займенники можуть використовуватися  в англійській мові для позначення екстра мовної категорії статі, наприклад: the bear and his life, that actress and her voice, his child and its toys, the directrix and her school; the desire of mine/hers, those friends of hers, etc. [7, 21]

Свідченням відсутності  граматичного роду в англійських  іменниках виступає використання означуваних  займенників та іменників для  позначення статі живих істот, як у boy-friend - girl-friend, man-servant — maid-servant, woman/female novelist — man/male novelist, jack-ass — jenny-ass, billy-goat — nanny-goat, tom cat — pussy cat, he-bear — she-bear, male elephant — female elephant, (bull elephant - cow elephant), cock-sparrow — hen-sparrow, cock-pheasant — hen-pheasant. Також англійські суфікси -ist, -er/-or, -ess, -o, -ine не можуть виражати морфологічний рід (лише стать), як у emperor, widower, actress, goddess, heroine, hobo, і багатьох інших живих істотах. [8, 101]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Ми дослідили в нашій  роботі складні іменники англійської  та української мов, їхні морфологічні характеристики методом порівняльного  аналізу. Розглянули порівняльну типологію. Для досягнення поставленої нами мети ми виконали цілу низку другорядних  завдань: визначили предмет, завдання, цілі та методи дослідження порівняльної типології; розкрили зміст понять “типологія” і “тип мови”; визначили типологічні особливості іменника як частини мови; порівняли морфологічні категорії іменника та визначили категорію відмінка і описали його реалізацію в англійській та українській мовах.

Проаналізувавши матеріал, ми дійшли до висновку, що порівняльна  типологія являє собою лінгвістичний  предмет типології, заснований на методі порівняння. Кількість мов, що досліджуються  необмежена. Порівнюються не лише системи  мов, а й їхні окремі мікросистеми. Порівняльна типологія має на меті визначення спільних (ізоморфних) та відмінних (аломорфних) рис та явищ на фонетичному/фонологічному, лексикологічному, морфологічному і синтаксичному рівнях мовної стратифікації та створити на цій основі спільні ознаки або явища, які відноситимуться до кожної мови світу. Основними методами дослідження є порівняння та індуктивний метод. Також ми розглянули поняття “типології” і “типу мови”.

Найбільш характерною  розбіжністю англійських іменників  в порівнянні з українськими є  їх зазвичай нечіткий лексико-граматичний  характер на рівні мови. Складні  іменники як в українській, так і  в англійській мові утворюються  словосполученням. Мають однакову категорію  числа (однина і множина). З точки  зору морфології, іменник характеризується в порівнюваних мовах існуванням системи суфіксів і префіксів, що виконує, як правило, ізоморфні функції  в обох мовах.

Таких результатів ми досягли  завдяки використанню описового  та порівняльного методів дослідження, а також опрацюванню наукової літератури та інтернет-джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Иностр. яз.». – М., 1989.

2. Беляева М. А. Грамматика  английского языка. – М.: Высш. шк., 1965.

3. Блох М. Я. Теоретические  основы грамматики: Учеб. пособ. для студ. ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высш. шк., 1986.

4. Богуславская Г. П., Николаева  З. А., Делендик Т. А. Практическая грамматика английского языка. – Минск: Высш. шк., 1992.

5. Вейхман Г. А. Новое в грамматике современного английского языка: Учеб. пособие для вузов. 2-е изд., дополн. и испр. – М.: Астрель, 2002.

6. Великий сучасний українсько-російський російсько-український словник-довідник: 80000 слів і виразів сучасної української та російської мови/Укладачі О. В. Грушевський, Г. М. Коляда. – Донецьк, 2003.

7. Гордон Е. М., Крылова  И. П. Грамматика современного  английского языка. Изд. третье, испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1986.

8. Грамматика английского  языка / В. Л. Каушанская, Р. Л. Ковнер и др. – Л.: Просвещение, 1973.

9. Грамматика английского  языка. Морфология / Н. А. Кобрина, Е. А. Корнеева и др. – М.: Просвещение, 1985.

10. Жигадло В. Н., Иванова И. П., Иофик Л. Л.Современный английский язык. Теоретический курс грамматики. – М., 1956.

11. Качалова К. Н., Израилевич  Е. Е. Практическая грамматика английского. – М.: ЮНВЕС, 1995.

12. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. Навчальний посібник. – Вінниця, 2003.

13. Практична граматика англійської мови. Морфологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів/Є. І. Гороть, О. В. Василенко та ін./За ред. Є. І. Гороть. – Луцьк, 2007.

14. Ющук І. П. Українська мова. – К., 2004.

15. http://linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/imen/vlad.htm

16. http://opentalk.org.ua/langstory/klasifikatsiya-imennikiv

17. http://opentalk.org.ua/langstory/slovoskladennya-utvorennya-imennikiv

18. http://otherreferats.allbest.ru/languages/d00007417.html

19. http://schools-english.ru/archives/category/anglmova

20. http://subject.com.ua/dovidnik/english/21.html

21. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=43561