Позначения цвета в английской языке на материале фразеологичных единиц

 

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВАУКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет лінгвістики

 

 

 

Найдьонова Анастасія  Юріївна

студентка 2 курсу 1 групи

 

 

 

 

 

ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ-КОЛОРОНІМІВ         В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ  МОВАХ

 

курсова робота

 

 

 

 

 

Науковий керівник:

доцент кафедри перекладу  та лінгвокраїнознавства, к. філол. н., доц. МИХАЙЛЕНКО Олена Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біла Церква – 2012

 

Зміст ст.

Вступ  3

Розділ 1. Основні положення теорії фразеології як науки 5

1.1. Фразеологія як наука.  Предмет та об’єкт її дослідження 5

1.2. Структурно-семантична  класифікація фразеологічних одиниць 8

Розділ 2. Характеристика колоронімічних фразеологізмів 14

2.1. Семантичні можливості колоронімів 14

2.2 Функції колоронімів в англійській та українській мовах 15

Висновок 27

Список використаної літератури 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Якщо  мова – це душа народу, а фразеологія  – це душа мови, то людина засвоює  словесну форму мовної діяльності, мовний етикет, вчиться репродукувати  власні переживання, відчуття, дії, прилучається до національної ментальності. Саме у  фразеології яскраво виявляється  самобутність мови, її специфічний  колорит, лад народного мислення, зокрема образний. Коріння фразеології  сягає живого мовлення, тому фразеологічні  засоби мови є її національним обличчям, національним духом мови. Фразеологізми  – це мовне багатство, у якому  закарбовано етнокультурне обличчя  нації. Мовна свідомість, індивідуальне  мовомислення, що важко піддається поясненню, часто оперує фразеологізованими сполуками. Ґрунтовне вивчення фраземного складу конкретних мов показало, що фраземіка становить систему, тобто  сукупність взаємозумовлених чи певним чином упорядкованих елементів, що утворюють єдність.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що фразеологія нерозривно пов’язана з психологією. Адже виникнення фразеологізмів зумовлено особливістю людської психіки. В даному дослідженні ми розглядаємо фразеологізми саме під таким кутом зору. Крім того, нас цікавлять назви кольорів у складі цих мовних одиниць. А колір, як відомо, має специфічне відображення у людській психіці. Дослідження теми фразеологізмів-колоронімів дозволяє поглиблено проаналізувати фразеологізми, що містять у своїй структурі колірний компонент, у семантичному аспекті щодо культурно-етнічного висвітлення.

Метою дослідження є аналізі фразеологізмів на позначення кольору в англійській та українських мовах, виявлення подібних та відмінних особливостей інтерпретації кольору в обох мовах та їх вплив на семантику фразеологізмів.

Реалізація поставленої  мети передбачає розв'язання низки  конкретних завдань:

1. розкрити поняття фразеологізмів як лексичних одиниць мови;
2. розглянути, якою мірою психологічне трактування кольору відображено у фразеологізмах;
3. порівняти та виявити особливості фразеологічних одиниць англійської та української мов, що містять у своїй семантиці елемент кольору.

Об'єкт дослідження – фразеологічні одиниці англійської мови, що мають у своєму складі колоронім.

Предмет дослідження – є особливості функціонування фразеологічних одиниць на позначення кольору в порівнюваних мовах.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що, не дивлячись на те, що фразеологізми з компонентами кольорів в англійській та українській мові піддаються розгляду, цих робіт є недостатньо для порівняння лексикології обох мов. У зв’язку з цим, ми зібрали та опрацювали конкретні фразеологізми-колороніми, проаналізували та порівняли приклади з різноманітних наукових джерел, на основі яких, ми доходили власних незалежних висновків щодо обраної нами теми.

Теоретична значення роботи полягає в комплексному аналізі та порівнянні фразеологізмів, що мають у своєму складі елемент кольору англійської та української, а також виявлення, чи виконують ці фразеологічні одиниці ті ж самі функції в обох мовах та у чому полягають особливості їх значення.

Практичне значення полягає у використанні теми на лекційних та практичних заняттях із порівняльної лексикології англійської та української мови. Основні питання розглянуті в роботі можуть допомогти при написанні курсових робіт та у глибшому вивченні англійської та української мови. 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

1. Фразеологія як наука. Предмет та об’єкт її дослідження

Фразеологізм як мовне  явище може розглядатися не лише в  лінгвістичному, а й в психологічному аспекті. Такий підхід невипадковий. Праці В. Гумбольта, Ф. де Соссюра та О.О.Потебні яскраво засвідчують, що природу мовних явищ слід шукати в психіці людини. На думку О.О.Потебні, зближення мовознавства з психологією дає можливість «шукати рішення питань про мову в психології, і, навпаки, чекати від досліджень мови нових відкриттів в області психології» [7, c. 39]. Розглядаючи мову як систему знаків, Ф. де Соссюр зазначає, що мовний знак, в свою чергу, є «двобічною психічною сутністю», «обидва боки мовного знаку психічні і пов’язуються в нашому мозку асоціативним зв’язком» [13, c. 71].

Розглядаючи фразеологічні  одиниці та колороніми (які входять  до їх складу), ми маємо справу з різними  видами мовних знаків.

Вивчення фразеологізмів як мовних одиниць є основним завданням  фразеології, статус якої як науки далекий  від однозначного вирішення. Як правило, фразеологічний рівень розглядається  в мові як проміжний. Він знаходиться  на стику лексико-семантичного і  синтаксичного рівнів. Невизначеність статусу фразеології пов’язана  з відкритим питанням еквівалентності  фразеологічних одиниць слову, невизначеності самого терміну, предмета даної науки, та деякими іншими. До вчених, які  не виділяють фразеологію як окрему дисципліну, належать Ш. Баллі, В.В.Виноградов, О.І. Смирницький, Є.Д.Поливанов, Л.А. Булаховський. Деякі інші мовознавці роблять спробу виділити фразеологію в окремий  ієрархічний рівень мови. До них  належать В.Л.Архангельський, М.Ф. Алефіренко, О.В. Кунін та інші.

Спірним залишається питання  про те, коли зародилась фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста  французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької  стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів. Фразеологію  ж розглядав як розділ лексикології, бо фразеологічні одиниці еквівалентні слову. На думку інших, наука про  фразеологізми зародилася тоді, коли В.В.Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів «фразеологія» та «фразеологізм». А  ті, що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну «фразеологія» (гр. phrasis – «вираз, зворот», logos –  «слово, вчення») це:

• сукупність фразеологізмів певної мови;
• розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Більш вузьке тлумачення терміну  зустрічаємо у О.В. Куніна: «фразеологія – це наука про фразеологічні  одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які  не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють» [4, c. 5].

У вітчизняних тлумачних  словниках знаходимо тлумачення фразеології як «розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми» [1, c. 701].

Отже, як бачимо, в англомовних  виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну  від лексикології: лексикологія - наука  про походження та значення слів). О.В. Кунін також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень.

Не можна залишити поза увагою сам термін «фразеологізм», оскільки він, по-перше, є предметом  фразеології як науки, а, по-друге, - об’єктом нашого дослідження. Різні  лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для  позначення одного і того ж поняття.

Як правило, поняття «фразеологічна одиниця» та «фразеологізм» ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці  у класифікаціях фразеологічних одиниць). В межах стійких зворотів О.І. Смирницький, наприклад, розрізняє  фразеологічні одиниці (стилістично  нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили її) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі) [14]. По-іншому виділяє фраземи та ідіоми Н.Н. Амосова. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту[1].

В англо-американській лінгвістиці  термін «фразеологізм» не вживається взагалі. Англійський фразеолог  Л.П.Сміт використовує слово idiom, яке  вживає в його вузькому значенні, для  визначення таких особливостей мов, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки [12, c. 10].

М.Ф. Алефіренко надає перевагу поняттю «фразема». В.М. Мокієнко під  фразеологічними одиницями розуміє  «відносно стійке, відтворюване, експресивне  сполучення лексем, яке має цілісне  значення» [4, c. 5].

Отже, до основних рис фразеологічних одиниць належать «відтворюваність у процесі спілкування, «надслівність» і цілісність значення» [8, c. 11].

Слід також зазначити, що серед розмаїття фразеологічних одиниць існують загальні фразеологізми  та індивідуально-авторські. Якщо перші  включені в словники, то другі, як правило, до словників не потрапляють. Деякі  лінгвісти вважають за доцільне створити словники індивідуально-авторських вживань  фразеологізмів.

 

1.2. Структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць

Фразеологічна одиниця як певна цілісність, має свої, притаманні тільки їй ознаки [6,c.132].

Вперше термін «фразеологічна одиниця» запровадив В.В. Виноградов і  запропонував ґрунтовну класифікацію фразеологізмів. Вживаються також терміни  «фразеологізм», «ідіома» (що властива дослідженням у галузі англійського мовознавства – idiom), «стійке словосполучення», «стійкий зворот», «стійка фраза» [2].

В основу концепції цілісності і стійкості фразеологізму покладено  поняття обсягу інваріантності (спільності) різних аспектів фразеологічного рівня.

О.В. Кунін підкреслює такі аспекти структури фразеологізму:

• стійкість вживання, яка полягає у тому, що фразеологізм – це загальновживане сполучення для даного мовного колективу;
• структурно-семантичну стійкість, що ґрунтується на немодельованості стійкого сполучення. Цю особливість добре видно при перекладі фразеологізму з однієї мови на іншу;
• стійкість значення і лексичного складу фразеологізму, які спонукають до того, що сполучення стали застиглими традиційними моделями; вони важко змінюються. Лексичні компоненти фразеологізму зберігають загальне визначення сполучення і не дозволяють змін за винятком поодиноких випадків, коли значення стосуються споріднених явищ;
• синтаксична стійкість фразеологізмів полягає у тому, що вони мають певний порядок слів, який лише зрідка може порушуватися шляхом додавання до нього поодиноких лексем [9, c.15].

Мінімальна стійкість  структури властива усім фразеологічним одиницям, хоча вона і неоднакова для  загального складу. О.В. Кунін розрізняє  три рівні стійкості: нижній, середній і верхній в залежності від  кількості змін, що допустимі у  структурі фразеологізмів [4, с.74]. Ці властивості дають змогу відмежовувати фразеологізми від вільних сполучень.

Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою їхні основні риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі  звороти від слів. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед  фразеологізмів. За висловом В.М. Мокієнка підґрунтям цього феномену є «здатність створювати наочно-чуттєві образи предметів  і явищ. Сила образу полягає в  його конкретності, тісному зв’язку  з контекстом у широкому розумінні  слова. Найбільшу схильність до фразеологізації  виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища  матеріальної дійсності, пов’язані  з життям людини» [5, c.62].

На думку О.В. Куніна розподіл ідіом, фразем можна поділити наступні види: ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного  характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених [4, c.26].

Узагальненою класифікацією  фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка фразем на дві  групи – природні та умовні [5, c.63]. Перша група – фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стан людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу.