Культура наукової мови

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2013 в 09:56, контрольная работа

Краткое описание

Культура мовлення — явище двобічне, бо має усну й писемну форми буття. Вони обидві по-особливому важ­ливі. Техніка усного мовлення доповнює техніку мов­лення писемного, і навпаки. Від оволодіння теорією і практикою письма залежить не тільки мовна, а й за­гальна культура кожного. Опанувавши письмо, людина прилучається до книг — найуніверсальнішого і найна­дійнішого джерела знань. Книга вказує шлях до куль­тури і водночас є виявом культури, яка формується із знань, навичок, умінь і поведінки окремої особи, наро­ду, всього людства. Отже, шлях до культури пролягає через мову, культура своєрідно закріплюється в мові і реалізується в мовленні.

Содержание

ВСТУП
I. Культура усного й писемного мовлення.
II. Українська наукова термінологія: стан та перспективи розвитку.
III. Практична частина - «Анотація»
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Прикрепленные файлы: 1 файл

Kursovaya_rabota.doc

— 142.50 Кб (Скачать документ)

Одним з напрямів роботи Комітету є проведення міжнародних  термінологічних конференцій з  проблем української термінології.

Розвиток новітньої  української термінології тісно  пов’язаний із характером сучасної науки. Десь із середини двадцятого століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей, наприклад, подвоюється кожні 12–15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі необхідні доведені до автоматизму навики перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, на українську. До того ж в умовах Радянського Союзу основним джерелом наукової інформації була російська мова. Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури, Разом із здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, в яких ці знання були виражені.

Кожний народ має  свої, притаманні тільки йому риси, якості, у сукупності вони утворюють національний характер або психологічний склад, менталітет. Вони знаходять вплив у національній культурі і традиціях народу. Зокрема, в українському етносі яскраво виявляються специфічні особливості морального виховання: етика взаємин, уявлення про щастя, поняття про пристойність, про красиве і не красиве, розуміння, що таке доброта, ввічливість, тактовність, стриманість.

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  III. Практична частина - «Анотація»

Люліч В.О. Закріплення права захисника на збирання доказів у Кримінально-процесуальному кодексі України. 

    З 19 листопада 2012 р. набули в юридичну силу новий Кримінальний процесуальний кодекс України, в якому законодавець одним з основоположних принципів здійснення кримінального провадження закріпив принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів (ст. 22 КПК України) [1], намагаючись втілити і конкретизувати конституційні принципи здійснення судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України) [2].

  На основі цього нового Кримінального процесуального кодексу, автор Люліч В.О написав статтю про те як роздивляються проблеми регламентації права адвоката-захисника на збирання доказів за новим Кримінально-процесуальним кодексом України. Автор у свою чергу визначив дію принципу змагальності сторін передбачає наділення їх певними процесуальними правами і закріплення способів реалізації цих прав. Так, в частині 2 ст. 22 КПК України законодавець відзначив, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збір та подання до суду речей, документів, інших доказів. Таким чином, серед основних елементів процесу збирання доказів слід автор назвав уповноважених суб'єктів, які наділені певними правами, а також процедури виявлення і фіксації доказів, які відбуваються визначеним законодавством способом. Люліч В.О. зазначив, що статтею 42 КПК України стороні захисту, а саме підозрюваному, обвинуваченому, надано право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази. Разом з тим, визначаючи права захисника, у ч. 4 ст. 46 КПК України знаходимо тільки посилання на те, що він користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, за винятком невід'ємних прав підзахисного. Единственным процессуальным документом за-щитника, с помощью которого он реализует право на сбор доказательств, Кодекс назвал ходатайства. Согласно ч. 3 ст. 93 УПК Украины инициирование стороной защиты проведения процессуальных дей-

 Таким чином Люліч В.О. зробив висновок, що сторона захисту і надалі фактично обмежена в засобах збору доказів і позбавлена ​​можливості проведення власного розслідування, продовжує залежати від сторони обвинувачення при проведенні слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Тож у світлі судової реформи необхідно законодавчо розширити права захисника в процесі кримінального доказування по збору виправдувальних даних та забезпечення рівності сторін захисту і звинувачення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК 

    Культу́ра мо́влення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

    Основою будь-якої  мови є живе розмовне мовлення. Мовлення — процес добору й  вживання засобів мови для  порозуміння з іншими членами  певної мовної громади. Мовлення  є форма існування живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуваючи  в постійному розвиткові. Мова й мовлення нерозривно пов'язані. Мовлення існує на засадах певної мови, а мова розкриває себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення — явище загальне; вона належить усім, хто нею послуговується.              Мовлення ж щодо мови — часткове, окреме, індивідуальне. Та без щоденного вжитку на всіх вікових і суспільних рівнях, повсякденного розвою форм та спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

  Терміноло́гія —  це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.         

Отже в даній контрольній  роботі я визначив і освоїв поняття усного мовлення та письмового, а також дізнався ,что таке термінологія її ознаки сучасній стан в Україні та перспективи її розвитку. Також я навчився виконувати юридичну анотацію на основі статі авторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Семеног О. Культура наукової української мови К.: МАУП, 2004. – 216 с.: іл. – бібліогр.: с. 214

     2. Смірнов В.НАдвокатура і влада: історія взаємин. – Київ, 2004

     3. Адвокатська діяльність: Навчально-практичний посібник. / За заг. ред. канд. юр. наук В.М. Буробіна. - Вид. 2-е, перераб. і додат. - К.: ІКФ «ЕКМОС», 2003.

    Також була взята інформація  с сайтів:

4. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/gov_reg/18564

        5. http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=489241

        6. http://studentbooks.com.ua/content/view/169/39/1/3/

        7. http://udau.edu.ua/library.php?pid=1211

        8. http://www.bestreferat.ru/referat-192182.html


Информация о работе Культура наукової мови