Експресивнисть заперечення. Труднощи перекладу твору

Розглядаючи літературну професію з морального боку, Стівенсон підкреслював, що письменникам необхідно прагнути до правди життя, щоб людина "не вважала себе ангелом чи чудовиськом; не сприймала навколишній світ за пекло; не дозволяла собі уявляти, начебто всі права належать її касті чи її батьківщині". Ця людина-легенда, яка прожила всього сорок чотири роки, навіть зі своєї біографії зуміла створити захоплюючий роман.

У читацькій пам'яті Р. Л. Стівенсон нерідко виявляється автором однієї книги — «Острів скарбів». Тим часом складні вузли багатьох літературних проблем на англійському ґрунті сходяться як колись, так і тепер до творчості Стівенсона. І коли великий сучасний письменник Грем Грін ставить його ім'я в ряд найбільш впливових своїх учителів — це не просто жест. Щоб зрозуміти велич Стівенсона, треба згадати про нього як про автора багатьох інших книг і щільно розібрати очевидну романтику, що так виразно виділила його творчість. «Подорож усередину країни» чи шляхові нариси Стівенсона про його подорож по Франції розпочинають традицію, що втілилася пізніше в книгах Джерома К. Джерома.

Визначні твори: «Острів скарбів»(найвідоміший твір Стівенсона, переклав його українською Юрій Корецький), «Діамант Раджі», «Викрадач тіл».

Інша знаменита робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році. Переклав її українською М.В.Стіха у 1994 році.

Стріха Максим Віталійович -  науковець, громадський та політичний діяч, перекладач; доктор фізико-математичних наук (1997), головний науковець інституту фізики напівпровідників НАН України (з 2010); професор радіофізичного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка (з 2008), завідувач кафедри перекладу Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (з 2010), віце-президент АН вищої школи України (з 2010), віце-президент Асоціації українських письменників (з 2009). Член редакційних колегій «Українського фізичного журналу» (з 2010), журналу «Сенсорна електроніка і мікросистемні технології» (з 2009). Член редколегії журналу «Всесвіт» (з 2006).

Володіє англійською, італійською, польською, російською, французькою мовами.

Максим Віталійович  має безліч літературних праць, перекладів, статей та публікацій у своєму творчому доробку. Він безперечно є майстром своєї справи. У перекладах М. Стріхи читачі познайомились із творами таких поетів та письменників як: Данте Аліг’єрі, Редьярд Кіплінг, Жозе-Маріа де Ередіа, Микола Гумільов, Р.Л. Стівенсон, Е.Дікінсона, В.Вітмена, Т. Еліота тощо.

2.2. Особливості перекладу англійських заперечних конструкцій українською мовою: лексичний рівень

 

Заперечення в англійській мові може бути виражено на всіх рівнях мови (лексичному, граматичному, синтаксичному та стилістичному), і представлено різними засобами. Наше завдання виявити заперечення на кожному з рівнів, розглянути особливості вживання та засоби перекладу англійських заперечень російською мовою (на матеріалі двох перекладів російською мовою).

На лексичному рівні заперечення виражено імпліцитно, тобто воно представлено у вигляді  слів, які не мають формально-граматичних  ознак заперечення, але мають  заперечне значення.

I never saw a man I so disliked, and yet I scarce know why.

Я ніколи не стрічав людини, яка настільки  мені не подобалася, але не можу з  певністю сказати, чому.

У реченні наявні два заперечення: граматичний рівень (I never saw; disliked) та лексичний(I scarce know why).У частині речення «I scarce know why» заперечення немає, але М. Стріха переклав українською це речення, використавши заперечну частку не.

 

Слово scarce означає:

1. not enough; hard to find;

2. deficient in quantity or number compared with the demand;

3. syn: barely, hardly, just.

Так як перекладач не використав ні одне з цих значень, це означає, що йому не вдалося зробити переклад з оригіналу на лексичному рівні.

Отже, при перекладі  лексичних заперечень майже неможливо  відтворити їх відповідником на тому ж самому рівні, за виключенням таких  слів як deny - заперечувати, reject – відмовляти та ін., заперечне значення яких співпадає як в англійській, так і в українській мовах в межах одного лексичного рівня.

2.3. Особливості перекладу англійських заперечних конструкцій російською мовою: граматичний рівень

 

На граматичному рівні заперечення в англійській мові може бути представлено: заперечними займенниками та прислівниками, заперечними союзами, заперечними частками, заперечними афіксами.

Докладніше  проаналізуємо кожний з засобів  вираження заперечень:

а) заперечні  займенники та прислівники:

 It was reported by those who encountered them in their Sunday walks, that they said nothing, looked singularly dull and would hail with obvious relief the appearance of a friend.

Ті, хто зустрічалися з ними під час  їхніх недільних прогулянок, розповідали, що йдуть вони мовчки, обидва насуплені, і з очевидною полегкістю вітають появу ще одного приятеля.

В оригіналі  заперечення виражено займенником nothing. Але як бачимо в українському перекладі заперечення відсутнє так як перекладач вирішив за краще перекласти « said nothing», як «мовчки», уникнувши заперечення.

Mr. Utterson the lawyer was a man of a rugged countenance that was never lighted by a smile; cold, scanty and embarrassed in discourse;

Правник містер Аттерсон мав похмуре обличчя, на якому ніколи не світилася усмішка; та, холодне й безживне, яке не виказувало ані думок, ані почуттів.

В цьому прикладі, в англійському тексті заперечення  представлено прислівником never. Максим Стріха зберіг у своєму перекладі пряме значення слова never, але лише за допомогою подвійного заперечення.

б) заперечний союз: neither…nor:

The door, which was equipped with neither bell nor knocker, was blistered and distained.

Двері, не споряджені ані дзвіночком, ані  молотком, так само були занедбані  й занехаяні.

В данному прикладі перекладач в своєму перекладі зберіг заперечний зміст конструкції neither…nor. Перекладач використав пряме значення цієї конструкції українською мовою, тобто ані….ані. Він зберіг зміст і передав заперечення, що полегшує сприйняття твору україномовними читачами.

в) заперечні частки: найчастіше вживається частка not. Її вживання залежить від того, виступає вона при предикативній формі дієслова чи при інших словах і формах слів.

При предикативній  формі дієслова частка not ставиться після допоміжного або службового дієслова:

I can't see what harm it would do.

Я не бачу, чого б не можна було цього  зробити.

Заперечна частка not була відтворена українською мовою перекладачем за допомогою заперечної частки не. Він зміг передати вірно зміст та зберегти заперечення, передавши його на тому ж мовному рівні, що й в оригіналі.

При інших словах і формах слів, у тому числі при  непредикативних формах дієслова, частка not ставиться перед словом, до якого вона відноситься:

"Come," said Mr. Utterson, "that is not fitting language."

- Годі, - відрубав Аттерсон, - це зовсім не підходяща мова

В цьому прикладі М.Стріха that is not fitting language переклав як це зовсім не підходяща мова. Перекладач додав слово зовсім, якого немає в оригіналі,щоб показати всю категоричність ситуації.

г) заперечні афікси:

Mr. Hyde was pale and dwarfish, he gave an impression of deformity without any nameable malformation, he had a displeasing smile, he had borne himself to the lawyer with a sort of murderous mixture of timidity and boldness, and he spoke with a husky, whispering and somewhat broken voice; all these were points against him, but not all of these together could explain the hitherto unknown disgust, loathing and fear with which Mr. Utterson regarded him.

. Містер  Гайд був блідий та куций,  справляв враження якоїсь потворності, хоч не відзначався жодними видимими вадами; мав неприємну посмішку, в поведінці виявляв убивчу суміш переляку й зухвалості, говорив глухим, тихим надтріснутим голосом, - усі ці речі свідчили проти нього, але навіть узяті разом, вони не могли пояснити тієї досі не знаної Аттерсонові відрази, ненависті й страху, що їх викликав у нього цей чоловік.

В цьому прикладі заперечення в англійському тексті виражене словами із заперечними суфіксами: displeasing, unknown. Перекладач з точністю передав значення слів. Також в уривку наявне заперечення виражене заперечною часткою not. Перекладач вирішив уникнути заперечення, переклавши українською речення стверджувальним підсиливши його словом навіть.

He would be aware of the great field of lamps of a nocturnal city; then of the figure of a man walking swiftly; then of a child running from the doctor's; and then these met, and that human Juggernaut trod the child down and passed on regardless of her screams. 

Спершу  він побачив ліхтарі нічного  міста, далі постать чоловічка, що кудись поспішав, далі дівчинку, яка бігла чимдуж від лікаря, а потім - як це страховисько в людській подобі жбурнуло дівчинку на землю, переступило через неї й рушило далі, не зважаючи на її крик.

В данному випадку, заперечення представлено у вигляді суфікса –less(regardless), який зазвичай вказує на відсутність того, що виражено іменником без цього суфікса.

Переклад цієї заперечної конструкції  прямою відповідністю до оригіналу. Слово regardless складається з іменника regard та заперечного суфікса -less. Тож, якщо regard перекладається українською мовою як увага, то заперечний суфікс вказує на відсутність такої уваги. Тобто перекладач дослівно переклав слово regardless. Переклад легко сприймається україномовним читачем, тому що висловлювання не зважаючи на є доволі розповсюдженим і часто вживаним.

 

 

 

 

Висновки

 

               Заперечення      як      компонент     думки    і     способу ії  вираження  –  речення,   є  в  однаковій  мірі  об’єктом  дослідження  мовознавства  і   філософії.    Значна   кількість лінгвістів  розглядають  заперечення   як  окрему  мовну  категорію,  яка  є  опонентом категорії  ствердження.   Цілий  ряд  авторів  пов’язує  заперечення  з суб’єктивною   оцінкою    змісту  висловлювання,  а  саме  з  характером  вираженого  і  реченні  ставлення  мовця  до  дійсності.

Але  формально - логічне   і   мовне  заперечення  не  завжди  співпадають,   хоча  і  те  і  інше  властиве  всім  мовам  без  винятку.  Беручи  до   уваги   заперечення,   як  лінгвістичне  явище,  воно  має  свої прояви   на  різних  рівнях  мовознавства :  морфології,  лексиці,  граматиці,  фонетиці.

 Ми    пересвідчились   на   дослідженнях    істориків  - германістів,  що  на  ранньому  етапі    свого  становлення  англійська  мова   носила   полінегативний   характер,    тобто  в  одному  висловлюванні    була    можливою     наявність    більше   одного  негатора.

Шляхом   певних   змін,   які   відбулись  у  середньоанглійській  і  закінчили   своє   становлення  в  ранньоновоанглійській,  сучасна  англійська   мова    перейшла  з  ряду  полінегативних  мов  в  мононегативний  ряд.  І   на   даному  етапі  свого  існування  у  одному  простому  висловлюванні  можливе  тільки  одне  заперечення.

 Як   мовна   універсалія,   заперечення   розглядається   дослідниками   на  лексичному,  морфологічному   граматичному і   семантичному  рівнях  мовознавства. 

На  морфологічному   рівні  існує  цілий  ряд  слів - негаторів,  які  забезпечують   заперечний    зміст   цілому  реченню.  Залежно від належності  негатора  певному  членові  речення,  розрізняють :

 

1. Загальне  заперечення,   де   заперечується    дієслово - присудок   і  таким  чином  ціле  речення  набуває  негативного  значення.
2. Часткове  заперечення,    де    заперечується   будь - який  член  ре-

чення,  крім  присудка.

Виходячи  звідси,  існує :

1. заперечення  підмета
2. заперечення  присудка
3. заперечення  додатка
4. заперечення  обставини.

В  ролі  засобів   вираження   заперечення  в  реченні  виступають  такі  частини  мови як :

1) заперечна  частка  not,   яка   за   своєю частотою  вживання  перевищує   всі   інші    негатори   англійської мови.  Вона  є показником як   загального,   так   і  часткового  заперечення,  оскільки  може  належати  будь - якому  членові  речення.

2) заперечна   частка  no,   яка   стоїть  на  другому місці за  частотою використання.   Проте,   вона    може  заперечувати  тільки  іменники, прикметники або   займенники,   а отже,  вона  є негатором часткового  заперечення.

3) заперечні  займенники : nothing,   nobody,  no - one,  none,  які  самі    виступають    членами   речення  і  розглядаються  як  показники негативності  в  частковому  запереченні  підмета  і  додатка.

4) заперечні   прислівники  never  і   nowhere,  які в основному  вживаються  в  частковому  запереченні  обставини  часу  і  місця.

5) заперечні   сполучники :   neither,  nor,  neither...nor,    які  надають негативного  значення   реченню,   заперечуючи    синонімічні  групи  слів.

Бувають  випадки,   коли    морфологічне    і    класичне  заперечення зустрічаються   в    одному    реченні,  тоді  таке явище  носить  назву «заперечення  заперечення». Щодо  вживання  заперечення,  зокрема частки   not  з такою   групою   слів   як   модальні  слова,  тут є свої особливості.  Дане  речення  не завжди  набирає  заперечного  змісту, оскільки   саме   модальні   дієслова  надають  заперечному  реченню дещо  іншого  відтінку.

Заперечного  змісту   висловлюванню    можуть   надавати  стверджувальні  речення, які виражають  негацію  за  допомогою  інтонації.

При комплексному аналізі основних засобів вираження  заперечення в англійській мові були зроблені висновки та виокремлені особливості їх перекладу українською мовою на матеріалі новели Роберта Стівенсона  «Химерна пригода з доктором Джекілом і містером Гайдом»  та її переклад М.Стріхи.

Заперечення бувають  різних видів і можуть проявлятися  на будь-якому мовному рівні (лексичному, граматичному, синтаксичному та стилістичному) залежно від виду.

На лексичному рівні заперечення може проявлятися у вигляді слів, які не мають формально-граматичних ознак заперечення, але має негативне значення. Такі слова найчастіше перекладаються українською мовою за допомогою антонімічного перекладу, що призводить до того, що заперечення в оригіналі, яке було виражено на лексичному рівні в перекладі буде відтворюватися на граматичному рівні, зокрема заперечного префікса не або заперечної частки не.

На лексичному рівні перекладачі доволі часто  використовують різні граматичні трансформації. Це можна пояснити тим, англійська та українська мови відносяться до різних граматичних груп. Тому, інколи слова, які мають імпліцитне заперечне значення в оригіналі не мають лексичного заперечного відповідника російською мовою. В таких випадках перекладач змушений нехтувати формою. Але існують слова заперечне значення яких співпадає в англійській та українській мовах.