Експресивнисть заперечення. Труднощи перекладу твору

She did not feel angry, she did not feel inclined to laugh, she did not know what she felt. - Она не чувствовала злобы, она не была склонна смеяться, она не знала, что она чувствует.

Крім того, в  одному реченні можлива комбінація заперечення в основному складі речення й заперечення в дієслівному  словосполученні.

В інфінітивних, герундіальных і дієприкметникових  конструкціях заперечення може бути виражено:

а) провідним  компонентом - непридикативної форми:

Hіs father, not lіkіng the іdea of hіs goіng on the stage, had іnsіsted on thіs. - “Его отец, которому не нравилась  идея, что он пойдет на сцену,  настоял на этом”.

б) будь-яким підлеглим компонентом:

Sometіmes he would sіt sіlent and absracted, takіng no notіce of anyone. –  Иногда он сидел тихо и отрешенно,  не обращая ни на кого внимания.

В інфінітивних,герундіальних та дієприкметникових конструкціях, як і у цілому реченні, в англійській мові може бути тільки одне заперечення, на відміну від російської.

Отже, заперечення  можуть виражатися на будь-якому мовному  рівні (лексичному, граматичному та синтаксичному) залежно від виду. На кожному з  цих рівнів є свої особливі засоби вираження заперечень, які при перекладі з оригіналу передаються російською мовою як лексичними, граматичними, так і синтаксичними засобами. Ці рівні в оригіналі та перекладі не обов’язково будуть співпадати, що можна пояснити тим, що в англійській мові можливе лише одне заперечення на відміну від російської.

1.4. Засоби вираження заперечення

 

 Відомий   дослідник   англійської   мови    Б.  Мамедов   в своїх   працях   чітко   розмежував   лексичні    і    граматичні   засоби вираження  заперечення  в  сучасній  англійській  мові.

1) Лексичне   заперечення,  яке притаманне  не  цілому  синтаксичному   комплексу,    а окремому  слову. 

Такий  тип  заперечення  переважно   виражається   різними  афіксами,  які  є   показником  негативності в даній  мові. В англійській мові  існує цілий ряд префіксів, які роблять значення  основної  лексеми слова заперечним - un-, in-, ir-, im-,non-, dis-, mis-  і  префікс  - less.

         important   -    unimportant 

         security      -    insecurity

          polite          -    impolite

         relevant      -   irrelevant

         persistent    -  nonpersistent

          favour         -  disfavour

        apprehend    -   misapprehend

Заперечні префікси в англійській мові не надають негативного  значення цілому реченню, а лише одному з складових елементів, і вживаються  у контексті тільки для підсилення основного заперечення,  вираженого  за  допомогою  частки  not. В лінгвістиці таке явище має назву  «заперечення  заперечення». Два негатора : граматичний (частка  not) і лексичний(слово з заперечним префіксом )  можуть спокійно співіснувати в  межах одного  речення,  при цьому  вони  нейтралізують один  одного  і  в  результаті  цього ми одержуємо  стверджувальне  висловлювання :

             I  could  not  unlove   her  now

            Я  не  можу  не  кохати  ії  зараз    

            тобто

          Я кохаю ії  зараз.

Якщо   з   даного   речення   випустити  лексичний  негатор,  то  воно  перетворюється  в  загально - заперечне :

            I  could  not   love  her  now.

            Я  не  можу  кохати  ії  зараз.

Якщо   не  відсутній  граматичний  негатор,  тобто  частка  not, то  ми одержимо   приклад   часткового   заперечення  дієслівного  додатка :

              I  could  unlove  her  now.

             Я  міг  би  не  кохати  ії  зараз.

В   цьому   випадку   це   речення   потребує   деякого  пояснення  « Я  міг  би  не  кохати  ії  зараз,  якби ...»  Так  само  в  реченні :

             She  was  not  helpless.

Заперечення   заперечення  перетворюється  знову  ж  таки  в  ствердження :

               Вона  не  була  безпорадною,   тобто

               Вона  могла  володіти  собою.

2) Граматичні  засоби  вираження  заперечення.

Граматичне   заперечення,  незважаючи  на  зв’язок  між  суб’єктом  іт предикатом   в  реченні  є  синтаксичною  категорією,  яка  негативно відображає  цей  зв’язок  за  допомогою  певних  заперечних  засобів.             В    сучасній    англійській   мові  граматичне  заперечення  виражене  здебільшого   запереченою   часткою   not. Місце і роль  цієї  частки ми  розглянули  раніше,  коли  досліджували  питання   про  загальне і часткове заперечення   в   реченні. Вона   може   стояти  при  будь-якому  членові    речення, тим  самим  вказуючи  на  різний  тип і загального і часткового  заперечення.

           I  do  not  at  all  complain

           Not  so  much  as  I  could  wish

           Our  house – not  new  to  me,  but  quite  familiar

Таким  чином,  в  наведених  прикладах  заперечна  частка not відображає  семантичний   розподіл   підмета    і присудка.  Це  і є граматичне   заперечення. З точки  зору  семантико-синтаксичних  типів заперечення  цей  тип  заперечення  є  загальним.                                                                                       Іншим   заперечним   засобом    заперечення  є  заперечна частка  no. В  такому  випадку  частка  no  вживається  перед  іменником,  прикметником і  прислівником   і   виступає  як  граматичний засіб.

            You  have  no  best  to  me,  steerforth,  and  no  worst

             No  littimer  appeared

             She  knew  no  more  than  I  did

В   цих   прикладах   заперечний   займенник  не  виступає  в  функції означення. Саме  тому  він  перетворюється  із  лексико-граматичного  засобу  вираження  заперечення  в  граматичний.

До  граматичних   засобів  вираження  заперечення  належать  також вирази,   які  є  основними засобами  «підсилення  заперечення» : not at  all,   by  no  means,   not  by  any  means,   not  in  the least,    not  for  the  world,  not  in  any  way,    not  in  any  respect,  in  no  respect  і  ін.

Здебільшого  вони  вживаються  у вже  заперечних  реченнях, просто підсилюючи  негативність  висловлювання :

            I  would  not  by  any  means  consent  to  this

Коли  ж  ці  вирази  виступають  самостійно,  то  речення  вважається  просто  заперечним,  без  підсилення :

            I  have  no  doubt   it  will  be  a  girl

3) Лексико - граматичні  засоби  вираження  заперечення.

Ці  засоби  включають  в  себе  всі  заперечні  займенники  і  прислівники. Специфіка  заперечних   займенників  і  прислівників  полягає в   їх  узагальненні. Такі  заперечні   засоби,  хоча  і  виступають  з  різними   особливостями  в  англійській  і  українській  мовах,  але  за ступенем   узагальненості   вони   носять   лексико - граматичний  характер. В  таблиці   подані  заперечні займенники  і прислівники англійської  мови  і  їхні  еквіваленти  в  українській  мові:

В  англійській   мові		В  українській   мові
no    none    no  one    nobody    nothing	Заперечні             займенники	ніякий    ніхто, ніякий     ніхто     ніхто, нікого     ніщо,  нічого
Never    Nowhere	Заперечні         прислівники	ніколи    ніде, нікуди,нізвідки

   

 

 

                    

 

 

 

 

 

                                                   

В сучасній  англійській  мові  заперечні  займенники  і  прислівники  не  тільки  функціонують  як  члени  речення,  але  й  надають  заперечного  значення  стверджувальному  присудку. Але   крім   всіх  вищевказаних  способів  існують  і  інші.

Варто  відзначити , що  Б.Мамедов  виділив  ще  одну  групу  засобів  - синтаксичні  засоби  вираження  заперечення . Їх можна  умовно  поділити на :експресивно-іронічне  вираження заперечення, вираження  заперечення  за  допомогою  запитання, вираження  заперечення за допомогою заперечних  сполучників.

Експресивно-іронічне вираження заперечення

  Однією   з  особливостей  розмовної  мови  є  інтонація  різного  тону ( високого  або  низького ). Академік  А..Виноградов  відзначає, що       « суттєве   значення  слова деколи  перетворюється  в  засіб  вираження  емоційного  значення ». В цьому випадку   справжнє  значення   слова змінюється. А  це  можна  виразити  інтонацією. З  цієї точки зору, як сказав О. Есперсен , «інтонація володіє здатністю надавати заперечного значення стверджувальному реченню».

                 A  lot  you  know  about  love ! ...

В   наведеному  прикладі  стверджувальне  речення,  сказане  з  особливою інтонацією, за  змістом  висловлювання  перетворюється  в заперечне :

                 Багато  ти  знаєш про кохання !    тобто

                 Тобі  не  властиве  почуття   кохання,   а  звідси

                 Ти  нічого  не  знаєш  про   кохання !

Ніякими   засобами    це    заперечення   не   виражене,   але  іронічна  інтонація  моделює  його  в  нашій  уяві  в  заперечне.                       

На   відміну   від    стверджувальних  речень,  які  виражають  заперечення, заперечені   речення, вжиті  з особливою  інтонацією, виражають  ствердження.  Це  виникає  при  взаємодії  ствердження з запереченням, в їхній діалектичній єдності :

         «Perhaps  you  don’ t  quite  understand  Mr. Bosinney», –

         she  said. - « Don’ t  understand  him !» Games  hurried  out.

         « Why  not ?»

         « Можливо,  ти  не  зовсім  розумієш  містера  Босіні». -

         сказала  вона.  -  « Не  розумію  його !  Чому  б   і  ні  ?»     тобто, 

         мається  на  увазі   «  Як  я  можу  не  розуміти  його?  Я  його   розумію».

 У  вираженні    іронічного   заперечення  суттєву   роль  відіграє  сміх. Це   стається    в  тих  випадках,  коли  після  стверджувального   речення   декілька  разів  повторюється  сміх  і  при  цьому випливає  заперечний  зміст   даного  речення :

           « You  are  right,  Oliver,  you ‘ re  ritght ;  they  will

           think    you  have  stolen’em.  Ha !  ha  ! »  chuckled  the jew,  rubbing  his  hands. 

 Вираження  заперечення  за  допомогою  запитання.

В  цьому   випадку   мовець  вживає  речення  з  такою  інтонацією,що  поставлене  запитання  сприймається  як  заперечне :

            After  all  what  could  you  do  with  a  women  of  this  kind?

 Наведений  приклад   сприймається  нами  в  заперечній  формі :

            After  all,  you  could  do  nothing   with  a  woman  of  this  kind.

 Вираження  заперечення за допомогою заперечних  сполучників.

В сучасній  англійській  мові  в  вираженні  заперечення велику  роль відіграють  заперечні  сполучники. До  цих  засобів  вираження  заперечення   належать  сполучники  neiter ...  nor,  neither ,  nor.  Ці  сполучники   з’єднують   або  однорідні  члени  речення  або  окремі  речення.   В  цьому  випадку  присудок  виражений  у  стверджувальній формі :

            She  looked   neither  at   him  nor  at  me.

              I  shall     not    fall  seriously  in  love  with  the  young  widow, nor  she  with  me.

Ці   сполучники   складають   значний   відсоток  з  взятих  прикладів заперечних  речень.

 

 

 

Розділ II. Специфіка відтворення англійських заперечних конструкцій українською мовою на матеріалі новели Роберта Стівенсона  «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом»

2.1 Літературна творчість Роберта Льюіса Стівенсона та перекладач його твору “Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом” Максим Стріха

 

  Англійський письменник, засновник і теоретик неоромантизму, літературний критик, поет, шотландець за походженням, Роберт Льюіс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, "місті вітрів" Единбурзі. По материнській лінії він походив зі стародавнього шотландського роду Белфурів. Дід і батько його були відомими морськими інженерами, будівельниками маяків, інший дід був пастором. Його мати, Маргарет, з юності страждала туберкульозом і змушена була майже цілком передоручити слабкого здоров'ям сина турботам няньки, Алісон Каннінгем. Каммі, так няньку називали в родині, була жінкою неабиякою, вона мала чудове почуття гумору, була обдарована уявою і чималим талантом оповідача. Саме її манеру декламувати вірші мимоволі перейняв майбутній письменник.Няньці, за його власним визнанням, Стівенсон був зобов'язаний тим, що став письменником. Вона допомогла йому розвинути свою природну здатність до творчості, стала тим товаришем, якого слабка і хвороблива дитина була позбавлена. На третьому році життя він перехворів на бронхіт. Ця хвороба потім давалася взнаки упродовж усього його життя і призвела до ранньої смерті

Стівенсон пристрасно покохав рідний край, його природу й історію. Пізніше він напише про Шотландію оповідання й нариси, вірші й романи, оброблятиме народні повір'я.

У 1866 році вийшла перша книжка Стівенсона - "Пентландське повстання". Світова слава прийшла до Стівенсона після виходу роману "Острів скарбів" (1883).

У 1889 році, підчас подорожі південними морями на борті яхти "Каско", Стівенсон написав роман "Власник Баллантре".

Ім'я Стівенсона згадується на сторінках найрізноманітніших видань - у тому чи іншому контексті - постійно, а не тільки у зв'язку з ювілейними урочистостями. "Острів скарбів", що народився з намальованої разом з пасинком карти, і "Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда", що з'явилася уві сні й породила безліч кінематографічних версій,- найбільш відомі твори Стівенсона. Чистота юності й звабна привабливість зла - ці психологічні й моральні контрасти відкрив Стівенсону Достоєвський, який справив на нього дуже глибоке враження ще в юності. Неперевершений стиліст і майстер літературної гри, Стівенсон творив під девізом "Живу я словом!".

Стівенсон є засновником і теоретиком такого відомого напрямку в літературі, як неоромантизм. Гостро відчуваючи суперечності між реальністю і мрією, він шукав у звичайному надзвичайне, героя в простій людині. Подорожі, пригоди, небезпеки потрібні для того, щоб надати життю яскравість і повноту, прорвавши монотонність буднів, побачити таємницю і красу світу. Письменник утверджував мужній оптимізм і віру в цінність добра, мав юнацьку романтичну спрямованість до прекрасного.